Рішення № 112566886, 31.07.2023, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/910/23

Номер провадження 2/350/328/2023

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 липня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,-

установив:

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 256311,69 грн. та судові витрати по справі.

В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що 02 липня 2020 року, приблизно о 10 год. 02 хв., відповідач ОСОБА_2 , в селищі Брошнів-Осада, по вул. 22 Січня, навпроти магазину «Яблунька», керуючи автомобілем «Mercedes Benz 318» номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку на дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, під час обгону здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив наїзд на бардюрний камінь та припарковані автомобілі «BMW Х5» р.н. НОМЕР_2 , під його керуванням, ВАЗ 2103. р. н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , «Great Wall Hover» р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого чотири автомобілі отримали механічні пошкодження.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , автомобіль «BMW Х5» зазнав технічних ушкоджень, і оціночна вартість спричиненого матеріального збитку становить 636311,69 грн.

Протиправними діями відповідача йому завдано матеріальної шкоди на вищевказану суму, яка виразилась в оціночній вартості матеріального збитку спричиненого йому, як володільцю транспортного засобу «BMW Х5» р.н. НОМЕР_2 , в сумі 636311,69 гривень, що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №375/017/20 від 18.07.2020 року.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», яка в межах ліміту страхової відповідальності, 30.09.2020 року виплатила йому за страховим полісом № АР/4134474 -130000,00 грн. страхового відшкодування, та 29.09.2020 р. за страховим полісом №017/323/076817 - 100000,00 грн. страхового відшкодування, а разом 230000,00 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 406311,69 грн. (636311,69 -230000,00= 406311,69 гривень).

В добровільному порядку відповідач відшкодував йому 150000,00 грн., що на той момент було еквівалентно 5000 доларів США, решту суми обіцяв відшкодувати у найближчий час, проте своєї обіцянки не виконав, тому з відповідача підлягає стягненню 256311,69 гривень (636311,69 - 230000,00 - 150000,00 = 256311,69 гривень).

Оскільки, відповідач по справі в добровільному порядку відшкодувати збитки відмовляється, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, клопотань про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило, відзиву на позов не подавав.

За таких обставин суд вважає необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 02.07.2020 у сел.Брошнів-Осада по вул.22 Січня, навпроти магазину «Яблунька», ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz 318» номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку на дорозі, що має дві смуги руху в одному напрямку, під час обгону здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, перетнувши при цьому подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив наїзд на бардюрний камінь та припарковані автомобілі «BMW Х5» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , ВАЗ 2103. р. н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , «Great Wall Hover» р.н. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого чотири автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій порушила вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1,11.4,14.6 «г» Правил дорожнього руху, за що постановою Рожнятівського районного суду від 17 липня 2020 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП( а.с.5).

За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу № АР/4134474 від 27.03.2020 року, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes Benz 318» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Строк дії з 27.03.2020 по 26.03.2021, страхова сума становить 100000 грн. (а.с. 7).

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 14.03.2020, власником автомобіля «BMW Х5» р.н. НОМЕР_2 являється ОСОБА_5 (а.с. 20).

Згідно копії довіреності посвідченої приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Поповичем О.В. від 18.03.2020 року, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 експлуатації щодо належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 14.03.2020, транспортного засобу марки «BMW Х5» р.н. НОМЕР_2 (а.с. 8).

30 вересня 2020 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_1 було здійснено виплату страхового відшкодування за страховим полісом №АР/4134474 у розмірі 130000 грн., 29 вересня 2020 року здійснено виплату страхового відшкодування за страховим полісом №017/323/076817 у розмірі 100000 страхового відшкодування, що підтверджується копією виписки АТ КБ «ПриватБанк» по надходженням по платіжній картці ОСОБА_1 за період з 29.09.2020 по 30.09.2020 (а.с. 9).

З пояснень викладених в позовній заяві вбачається, що відповідач ОСОБА_2 добровільно відшкодував позивачу 150000 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-84цс14).

Право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним.

Так, за загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною першою статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Позивачу ОСОБА_1 страховиком виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 230000 грн., яка розрахована на підставі калькуляції представником ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Предметом спору є відшкодування суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачеві пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2564 грн. у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 247, 259, 263-265, 280 - 282, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 суму матеріальної шкоди в розмірі 256311,69 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2564 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: