Постанова № 11256674, 13.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3488/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Онищенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областідо Приватного підприємства "Авантаж"про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2010 року Кременчуцька ОДПІзвернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП "Авантаж"про стягнення податкового боргу в розмірі 365143,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до розрахунку податкового боргу за відповідачем значиться податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість податку на прибуток та податку з доходів найманих працівників загальною сумою 365143,47 грн. Кременчуцькою ОДПІ прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення про стягнення зазначеного податкового боргу, проте даний час сума заборгованості не погашена, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою стягнути визначену суму.

В судове засідання зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в матеріалах справи.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи, причин неявки суду не повідомив.

Судом визнано за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Розпорядженням Кременчуцької міської ради від 02 лютого 2001 року проведено державну реєстрацію ПП "Авантаж" та взято на облік як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

За відповідачем відповідно до даних облікової картки станом на 13 квітня 2010 року рахується заборгованість перед бюджетом в розмірі 365143,47 грн.

Зазначений податковий борг виник внаслідок того, що 05 травня 2009 по 19 травня 2009 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП "Авантаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року за результатами якої виявлено порушення податкового законодавства, що відображені в акті перевірки від 20 травня 2009 року № 1993/23-209/31327976.

На підставі вказаного акта від 20 травня 2009 року позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 червня 2009 року № 0002311702/0/1756, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 3080,46 грн. з податку з доходів найманих працівників, від 02 червня 2009 року № 0002802301/0/1754, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 111609,00 грн. з податку на прибуток та від 02 червня 2009 року № 0002812301/0/1755, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 65392,00 грн. з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Полтавської області, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Авантаж" до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2007 року на суму 186395,00 грн.

Згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181 від 21 грудня 2000 року позивачем сформовано та надіслано рекомендованим листом на адресу відповідача першу № 1/745 (від 16 червня 2009 року) та другу № 2/80 (від 25 січня 2010 року) податкові вимоги, які відповідач отримав особисто.

Згідно пункту 3.1 Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служб оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органам державної податкової служби України", з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби і кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Таким чином, в обліковій картці за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 365143,47 грн.

Відповідач не скористався своїм правом оскаржити рішення ДПІ в м.Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій загальною сумою 365143,47 грн. в порядку процедури адміністративного або судового оскарження, отже, сума штрафних санкцій є узгодженою.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та пункту 1.16 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", державна податкова інспекція в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати в бюджет податків і зборів та інших платежів, та згідно пункту 11 статті 10 вищезгаданого закону, на ДПІ покладено виконання таких функцій, як подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "Авантаж" за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року допущено порушення вимог податкового законодавства з питань утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 1026,82 грн.

Відповідно до абзацу "г" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону

Згідно вимог підпункту 9.10.2. пункту 9.10 статті 9 цього ж Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Підпунктом 9.10.3. пункту 9.10 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Згідно вимог пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність порушень з боку відповідача щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся та, як наслідок, правомірності нарахування Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов'язань за відповідним платежем на суму 3080,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 43595,00.

Згідно з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Поро податок на додану вартість" визначено - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, за відповідачем в результаті допущення порушень податкового законодавства утворилась заборгованість в розмірі 65392,00 грн.

Згідно вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо наявності заниження відповідачем податку на прибуток приватних підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 74406,00 та правомірності нарахування позивачем відповідних податкових зобов'язань на суму 111609,00 грн.

Згідно вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, при цьому відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону активами платника податків являються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать платнику за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до ПП "Авантаж" про стягнення податкового боргу за рахунок активів в сумі 365143,47 грн. - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 814, 71, 94, 159, 160164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області до Приватного підприємства "Авантаж" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Авантаж" (39600, м. Кременчук, вул. Сумська, 40 б, код ЄДРПОУ 31327976) податковий борг:

- на р/р 33219800700008, одержувач: місцевий бюджет м. Кременчука, Банк одержувача: УДК України у Полтавській області, МФО 831019 3080 (три тисячі вісімдесят) грн. 45 коп.,

- на р/р 31111029700008 одержувач: УДК у м. Кременчуці, код 34698778, Банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019 64325 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять п'ять) грн. 80 коп.,

- на р/р 31119009700008, одержувач: УДК у м. Кременчуці, код 34698778, Банк одержувача: ГУДК України у Полтавській області, МФО 831019 297737 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять сім) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.< Текст >

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова