Постанова № 11256365, 06.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2510/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю: представника позивача - Фищук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" Зоря"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2010 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" Зоря"про стягнення адміністративно-господарських санкцій

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. На підприємстві відповідача норматив складає 9 робочих місць. Фактично у 2009 році на підприємстві-відповідачі працювало два інваліди. Отже, за 7 незайнятих місць відповідач повинен був сплатити 12983929 грн. Частиною 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 1869,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" були ним дотримані, були створені відповідні робочі місця та були працевлаштовані інваліди, які працювали на підприємстві періодично протягом 2009 року, направлялися відповідні запити до Оржицького районного центру зайнятості, однак, обовязок здійснювати пошук інваліда на вакантну посаду, згідно норм згаданого Закону, у підприємства відсутній, для працевлаштування інваліди центром зайнятості не направлялись та з приводу працевлаштування інваліди не зверталися.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з 01.08.2001 року для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-ГУ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі. організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підприємстві-відповідачі дана чисельність складає 229 робочих місця, тобто норматив складає 9 робочих місць для інвалідів.

Відповідно до пункту 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства вживають заходів до створення робочих місць для інвалідів, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів. Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язки, у тому випадку, коли підприємством були надані докази або проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Накладення адміністративно-господарських санкцій на підприємство також врегульовано Господарським кодексом України (ГК України). Так, згідно статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом встановлено, що відповідач створив для інвалідів 7 робочих місць, на 2 із яких фактично протягом 2009 року працювали інваліди, підприємством було надіслано до Оржицького районного центру зайнятості звіти про наявність 5 вакансій для працевлаштування інвалідів на СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2009 року, якими інформовано органи, що займалися працевлаштуванням інвалідів.

Таким чином відповідачем протягом 2009 року були працевлаштовано 2 інваліди відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та було створено 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, отже відповідач частково виконав свій обов'язок, передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і тому відсутні й підстави для застосування адміністративно-господарських штрафних санкцій та пені за 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ від 24 лютого 2010 року), наданим відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 229 особи, фонд оплати праці штатних працівників складав 4247600 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 18548,47 грн. У відповідності до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 9 робочих місць. У 2009 році на підприємстві працювало 2 особи, яким встановлено інвалідність, та стосовно 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем подавалися щомісячні звіти за формою 3-ПН до Оржицького районного центру зайнятості. Тобто підприємством не виконано норматив робочих місць у 2009 році для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць.

Таким чином протягом 2009 року СТОВ "Агрофірма "Зоря" не було забезпечено виконання нормативів створення 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Тобто за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач за 2009 рік повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у сумі 37096,94 грн. (18548,47 х 2 =37096,94 )

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивачем відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" була нарахована пеня у розмірі 1869,60 грн., таким чином суд вважає, що позивачем правомірно нарахована пеня лише за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, в розмірі 534,17 грн. (1869,6 / 7 х 2 = 534,17).

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37096,94 грн. та пені в розмірі 534,17 грн. суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" (код ЄДРПОУ 05288796) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 37096,94 грн. (тридцять сім тисяч дев'яносто шість гривень дев'яносто чотири копійки) та пеню у сумі 534,18 грн. (п'ятсот тридцять чотири гривні вісімнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков