Ухвала суду № 112563409, 31.07.2023, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4770/23

Провадження №2-а/944/55/23

УХВАЛА

31.07.2023 рокум.Яворів

Суддя Яворівськогорайонного судуЛьвівської області Колтун Ю.М.,вивчивши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до Яворівського РВП ГУНП у Львівській області як відділення Головного управління національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Яворівського РВП ГУНП у Львівській області як відділення ГУ НП у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №6854557 від 19.04.2023.

При ознайомленні з матеріалами позовної заяви встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст.160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та інших документів процесуального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

При цьому відповідно до положень ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову по справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що особа, яка оскаржує постанову по справі про адміністративне правопорушення, звільняється лише від сплати державного мита.

Одночасно з цим державне мито це платіж, що є відмінним від судового збору, який у відповідності до вимог КАС України сплачується у будь-якому випадку за подання до суду позовної заяви, якщо тільки особа у відповідності до чинного законодавства не звільнена від сплати судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 дійшла до висновку, що особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що за подання адміністративного позову на постанову по справі про адміністративне правопорушення особа, яка подає такий позов, має сплатити судовий збір. Розмір судового збору за подання адміністративного позову на постанову по справі про адміністративне правопорушення на день звернення до суду становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду дорівнює 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Враховуючи вищевикладені висновки ВП ВС, суд дійшов висновку, що у разі звернення особи до суду з адміністративним позовом на постанову у справі про адміністративне правопорушення, то разом з позовною заявою повинні бути додані документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб або що підтверджують наявність передбачених чинним законодавством підстав для звільнення від сплати судового збору.

Єдиним нормативно-правовим актом, що врегульовує правовідносини, пов`язані зі сплатою судового збору за звернення особи до суду, є ЗУ «Про судовий збір», в якому, зокрема, визначаються не тільки підстави для сплати судового збору, розміри останнього, але і обставини, за яких особа звільняється від сплати судового збору.

Пільги щодо сплати судового збору вичерпно визначені у ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Аналіз вказаного нормативного припису у зв`язку з поданою позовною заявою та додатками до неї не дає суду можливість зробити висновок, що позивач відноситься до категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору та передбачені положеннями ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Тобто, позивачем не доведено наявність у нього спеціального правового статусу, з наявністю якого пов`язується звільнення від сплати судового збору. Крім того, у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачем не доведено, що суть його справи відноситься до окремих категорій справ, щодо яких ст. 5 вищезазначеного Закону передбачено звільнення від сплати судового збору.

На додаток до цього суд звертає увагу, що відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство передбачає правову можливість суду звільнити особу від сплати судового збору з підстав інших, ніж визначені у ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Одночасно з цим суд звертає увагу, що застосування такого правового механізму, по-перше, є правом, а не обов`язком суду, а, по-друге, для звільнення від сплати судового збору особа має довести наявність для цього хоча б однієї підстави, що передбачена у ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Однак позивачем разом з позовною заявою у встановленому законодавством порядку не було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір». За таких умов суд позбавлений правової можливості для застосування правового механізму звільнення особи від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не було надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви чи будь-яких доказів того, що вона у відповідності до чинного законодавства звільнена від сплати судового збору, тому суддя доходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 536 гривень 80 копійок та надати докази сплати судового збору або докази того, що вона належить до категорії осіб, що відповідно до положень ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, або докази наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, що передбачені у ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Також суд звертає увагу, що подана позовна заява не відповідає вимогам щодо її форми та змісту, визначених у ст. 160, 161 КАС України, через наступні обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві мають бути зазначені наступні відомості:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (п. 2 зазначеного нормативного припису);

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6 зазначеного нормативного припису);

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 зазначеного нормативного припису);

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 зазначеного нормативного припису);

- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 11 зазначеного нормативного припису).

Однак в порушення вищезазначених вимог позивачем у позовній заяві не зазначено відомостей щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору; не зазначено відомостей щодо вжиття заходів забезпечення доказів чи позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів документів, які додані до позовної заяви. Вказані недоліки адміністративного позову унеможливлюють здійснення повного та всебічного провадження по справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Таким чином, в межах даної справи позивач повинен додати до позовної заяви її копію та копію доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, однак в порушення зазначених вимог процесуального законодавства позивачем подано адміністративний позов та його копію, водночас позивачем подано додатки до позову лише в одному екземплярі.

Відтак, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки, а саме: сформувати нову редакцію адміністративного позову з урахуванням вимог ст. 160, 161 КАС України, додавши, зокрема, до позовної заяви копії додатків до неї відповідно до кількості учасників справи, а також сплатити встановлений законом судовий збір та надати підтвердження його сплати.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись ст.25,118-123,169,286 КАС України, суддя,

ухвалив :

позовну заяву ОСОБА_1 до Яворівського РВП ГУНП у Львівській області як відділення Головного управління національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Ю.М.Колтун