Рішення № 112554131, 31.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6368/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції України, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Департаменту патрульної поліції №137 від 03.03.2023 про застосування до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Департаменту патрульної поліції №248о/с від 08.03.2023 «По особовому складу» в частині звільнення інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП ОСОБА_1 , зі служби в поліції відповідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- поновити інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП ОСОБА_1 на службі з 09.03.2023 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.03.2023 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 07.09.2020 по 08.03.2023 (включно) перебував на службі в Департаменті патрульної поліції Національній поліції України. На момент звільнення виконував службові обов`язки інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП.

Згідно наказу начальника Департаменту патрульної поліції №137 від 03.03.2023, відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. З наказом №137 ознайомлений 08.03.2023, проте копію не отримував, у порушення вимог ст.22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України витяг з наказу не надсилався поштою, рекомендованим листом.

На виконання наказу №137 відповідачем винесено наказ №248 о/с від 08.03.2023 «По особовому складу», яким звільнено з 08.03.2023 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. З наказом №248 о/с ознайомлений в день звільнення 08.03.2023.

Зазначає, що з наказу №137 стало відомо, що за результатами проведеного службового розслідування з приводу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КПК України у кримінальному провадженні №42022140000000339, внесеному до ЄРДР від 18.11.2022 Департаментом патрульної поліції зроблені висновки про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, проте який саме не вказано, у зв`язку з чим застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наголошує, що на момент подання позову з висновком службового розслідування позивач не ознайомлений, копії матеріалів службового розслідування на вимогу представника позивача не надано, тому які саме критерії було вкладено у висновок не відомо.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішення суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Зазначає, що міг бути звільнений зі служби в поліції, але у разі набрання законної сили вироку суду щодо притягнення позивача до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, оскільки вирішення питання про звільнення з поліції неможливе без встановлення обставин причетності до скоєного злочину у кримінальному провадженні.

Вважає, що факт повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не свідчить про вчинення дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

За таких обставин, позивач вважає накази Департаменту патрульної поліції від 03.03.2023 №137 та від 08.03.2023 року №248о/с необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 05 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 20.01.2023 до УПП у Львівській області ДПП надійшов лист за вхідним №353, з інформацією про те, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000339 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 до позивача застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За результатами службового розслідування установлено, що позивач підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КУ України, а саме у прийнятті 22.11.2022 та 17.01.2023 під час телефонної розмови пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_2 для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Сихівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Львова, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Дисциплінарною комісією надано оцінку зібраним матеріалам службового розслідування та встановлено, що позивач, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, знехтував цінностями, які він присягнув захищати, допустив грубе порушення службової дисципліни та вчинив дії, що підривають авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції. Інформація про надзвичайну подію за участі позивача була висвітлена засобами масової інформації, набула широкого розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції. Дії позивача є проявом негідної поведінки, оскільки дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри суспільства до органів Національної поліції України. Суд при обранні запобіжного заходу врахував обґрунтування слідчого, викладені в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою позивача, щодо ведення розмов підозрюваного з вимогою про необхідність надання останньому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів. Враховуючи досліджені судом обставини, дисциплінарна комісія вважає, що позивач, будучи поліцейським, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діяв упереджено, керувався приватним інтересом, переслідуючи корисливі мотиви, чим порушив вимоги ст.41 Закону України «Про запобігання корупції». Причиною такого правопорушення є особиста недисциплінованість, нехтування цінностями, які позивач присягнув захищати та ігнорування ним того, що вчиняється суспільно небезпечне діяння.

Відтак встановлено, що позивач порушив присягу працівника поліції, вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, Закони України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», та Дисциплінарний статут.

Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзив в якій зазначає, що відзив базується лише на формальних, абстрактних та заплутаних міркуваннях, непідтверджених належними та допустимими доказами, а також намаганням заплутати суд за допомогою підміни понять, тлумачення законодавства та судової практики на власний розсуд. Звертає увагу, що у відзиві не спростовано доводів та аргументів в частині обґрунтування позовних вимог.

Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Факт складання письмового тексту повідомлення про підозру з його безпосереднього вручення відповідною особою може бути розцінений як виконання нею усього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру», при цьому у кримінальному провадженні продовжується досудове розслідування, проводяться необхідні слідчі дії, які необхідно вчинити слідчому для встановлення обставин кримінального правопорушення, на підтвердження або спростування причетності особи до злочину, у якому йому повідомлено про підозру.

Зазначає, що на жодному відеозаписі чи знімку у мережі «Фейсбук» чи на інших інтернет ресурсах, а також на долучених до відзиву скріншотах позивача не має.

В період проведення службового розслідування на адвокатський запит листом від 09.02.2023 №67аз/41/12/03-2023 відповідач повідомив, що позивач в період з 24.02.2022 по 17.01.2023 (період інкримінованих позивачу подій) до проведення заходів по проведенню мобілізації на території Львівської області спільно з працівниками Сихівського РТЦК та СП м.Львова не залучався, що свідчить про непослідовність та упередженість відповідача при оцінці матеріалів службового розслідування.

Наголошує, що в матеріалах службового розслідування фактично не відображені належним чином підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не конкретизовано яке порушення службової дисципліни було здійснено, коли саме здійснено, де його здійснено, в чому конкретно проявилося порушення службової дисципліни - в невиконанні чи неналежному виконанні службових обов`язків та яких саме, оскільки вся позиція відповідача побудована виключно на припущеннях.

Враховуючи наведене, позивач просить відхилити заперечення та мотиви відповідача.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач у період з 07.09.2020 по 08.03.2023 проходив службу в Національній поліції України, зокрема на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про що свідчить трудова книжка серії НОМЕР_2 і не заперечується сторонами та не спростовується відповідачем.

20.01.2023 на адресу начальника управління патрульної поліції у Львівській області надійшов лист від територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Львові, в якому на підставі інформації викладеної в листі зазначено провести службове розслідування та вжити заходів реагування відповідно до компетенції. В листі повідомлено, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000339 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, інспектору УПП у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Львівське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції направило на адресу начальника управління патрульної поліції у Львівській області подання №169/42-13/01-2023 від 20.01.2023 про призначення службового розслідування із залученням працівника ЛУ ДВБ Національної поліції України. В поданні зазначено, про те, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000339 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, інспектору УПП у Львівській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заступник начальника управління начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції з доповідною запискою «Про факт повідомлення поліцейському УПП у Львівській області ДПП про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення та призначення службового розслідування» в якій просив призначити службове розслідування.

Наказом Департаменту патрульної поліції №160 від 20.01.2023 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339 від 18.11.2022 стосовно інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, призначено службове розслідування у формі письмового провадження. Відсторонено від виконання службових обов`язків з визначенням робочого місця у відділі моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Львівській області ДПП та вилучено на період відсторонення від виконання службових обов`язків службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби.

Наказом Департаменту патрульної поліції №258 від 02.02.2023 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 20.01.2023 №160 на 15 календарних днів.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23 від 20.01.2023, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№ 19) Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. Визначено підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 125 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 335500,00 гривень.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23 від 25.01.2023, клопотання про відсторонення від посади задоволено. Відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від посади інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції терміном на два місяці.

За результатами службового розслідування призначеного з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339 від 18.11.2022 стосовно інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, проведеного у формі письмового провадження, дисциплінарною комісією складено висновок від 17.02.2023, яким встановлено, що «лейтенант поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 Кримінального кодексу України, а саме у прийнятті 22.11.2022 та 17.01.2023 пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_2 для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Сихівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Львова, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Дисциплінарною комісією надано оцінку зібраним матеріалам службового розслідування та встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, знехтував цінностями, які він присягнув захищати, допустив грубе порушення службової дисципліни та вчинив дії, що підривають авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції.

Інформація про надзвичайну подію за участі лейтенанта поліції ОСОБА_1 була висвітлена засобами масової інформації, набула широкого розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції.

Крім того 18.01.2023, будучи повідомленим про намір старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові про проведення слідчої дії, а саме обшуку житла, за адресою: АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_1 , останній, будучи працівником поліції, не сприяв проведенню даних заходів, та пішов з території домоволодіння у невідомому напрямку.

Під час опитування за цим фактом у ході службового розслідування лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив відомості, що суперечать інформації, вказаній у листі ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 14.02.2023 №854, що унеможливило надати об`єктивну оцінку таким діям поліцейського, а відтак не сприяв проведенню службового розслідування.

Доречно зазначити, що поведінка поліцейського, згідно з Присягою працівника поліції, яку він складає при вступі в поліцію, має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у позаслужбовий час. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь та гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 є проявом негідної поведінки, оскільки дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри суспільства до органів Національної поліції України.

Суд при обранні запобіжного заходу врахував обґрунтування слідчого, викладені в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , щодо ведення розмов підозрюваного з вимогою про необхідність надання останньому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів.

Враховуючи досліджені судом обставини, дисциплінарна комісія вважає, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи поліцейським, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діяв упереджено, керувався приватним інтересом, переслідуючи корисливі мотиви, чим порушим і вимоги ст.41 Закону України «Про запобігання корупції».

Причиною такого правопорушення є особиста недисциплінованість ОСОБА_1 , нехтування цінностями, які він присягнув захищати та ігнорування ним того, що він вчиняє суспільно небезпечне діяння.

У свою чергу, в УПП у Львівській області ДПП створено належні умови для недопущення корупційних чи пов`язаних з корупцією правопорушень, здійснюється просвітницька діяльність з цього напряму, відповідальні працівники залучаються до додаткових занять, що проводяться відділом запобігання корупції ДПП, особовому складу наголошується про відповідальність за порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції, вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, Закони України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», та Дисциплінарний статут».

Висновок службового розслідування затверджений начальником Департаменту патрульної поліції Євгеном Жуковим 17.02.2023.

Позивачем під час службового розслідування надано письмові пояснення від 03.02.2023, які також наявні у висновку службового розслідування від 17.02.2023, в яких позивач пояснив, що «Влітку минулого року мій знайомий познайомив мене з ОСОБА_3 , яка хотіла отримати у мене як в юриста з повною вищою юридично освітою, консультацію стосовно умов мобілізації її брата ОСОБА_4 до лав ЗСУ та підстав отримання ним відстрочки від призову під час мобілізації. Під час нашої з ОСОБА_3 розмови остання повідомила мені, що дружина її брата вагітна третьою дитиною. Я відповів їй, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. ОСОБА_3 мені повідомила, що її брат перебуває на обліку в Сихівському РТЦК та СП м. Львова. Також розповіла, що її брат з`являвся туди періодично, нібито вже пройшов медичну комісію і його визнали таким, що підлягає проходженню військової служби. На що я їй відповів, що як народиться третя дитина, підстав для призову під час мобілізації її брата не буде, так як це передбачено абзацом четвертим частини першої статті 23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, пояснив, що допоки він не отримав «повістки на відправку» чи мобілізаційного розпорядження його не направлятимуть на службу. Хочу повідомити, що будь-яких грошових коштів я від ОСОБА_3 за вплив на начальника Сихівського РТЦК та СП м. Львова не вимагав. Особисто я не знаю нікого з посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , мені ніколи не доводилось перетинатись з будь ким з них по роботі. До того ж, займана мною посада ніяким чином не дозволяє мені впливати на працівників Сихівського РТЦК та СП м. Львова ні прямо, ні опосередковано. Також хочу зазначити, що працівники ДБР та Львівської обласної прокуратури умисно використовують маніпулятивну тактику інформування суспільства, з метою створення уяви про мою винуватість та виставляють мене в негативному образі. Звертаю також увагу, що оголошена мені підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369-2 КПК України не обґрунтована жодними доказами, а лише базується на припущеннях, висловлених стороною обвинувачення».

16.02.2023 позивачем під час службового розслідування надано додаткові письмові пояснення, які також наявні у висновку службового розслідування від 17.02.2023, в яких позивач надав відповідь на поставлені питання, а саме:

1. Чи проживаєте Ви за адресою АДРЕСА_1 ? - «так, за вказаною адресою проживаю разом з дружиною і двома малолітніми дітьми та своїми батьками».

2. Чи перебували Ви 18.01.2023 за адресою АДРЕСА_1 . Якщо так, то коли залишили вказану вище адресу? - « 18.01.2023р. я перебував за вказаною адресою. Приблизно о 12:00 год. я на маршрутці поїхав в особистих справах до м. Львова. Мені потрібно було купити ліки в аптеці, оскільки я перебував на лікарняному та зайти в магазин господарських товарів. Пізніше я зустрів давнього знайомого і ми присіли в одному кафе випити чаю. Додому я повернувся під вечір, десь близько о 19:30 год. Коли я зайшов в середину будинку, моя дружина сказала мені, що вдома проводився невідкладний обшук і мене шукають працівники ДБР. На другий день я з адвокатом прибули до слідчого».

3. 18.01.2023 орієнтовно 15 год. 11 хв. за адресою АДРЕСА_1 чи відбувалось спілкування між Вами та старшим слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Олексієм Семенюком? - «Ні, 18.01.2023 зі слідчим Семенюком О. я не спілкувався взагалі».

4. Чи було повідомлено Вам про намір старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Олексія Семенюка та інших учасників про проведення слідчої дії 18.01.2023, а саме обшуку житла, за адресою АДРЕСА_1 за Вашої участі? - «Ні, про такий намір мені не було відомо».

5. Знаходячись на подвір`ї будинку за адресою АДРЕСА_1 чи повідомляли Ви старшому слідчому Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Олексію Семенюку та іншим учасникам обшуку, що маєте намір сходити за пультом від автоматичних воріт з метою відчинити їх? В подальшому чи було відчинено Вами вказані ворота чи хвіртку? Якщо ні, то вкажіть причину. - «Як вже зазначив вище, зі слідчим Семенюком О. я не спілкувався в цей день, як і з будь-якими іншими працівниками ДБР чи СБУ».

6. Під час проведення слідчих дій, а саме обшуку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено куртку однострою працівника поліції із закріпленим жетоном №0164096 та службове посвідчення працівника поліції на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_3 . Відтак, поясніть даний факт, та обґрунтуйте чому Ваші особисті речі знаходились за вказаною адресою? - «Мої особисті речі знаходяться за цією адресою тому, що я там проживаю разом зі своєю дружиною (нерозбірливо написано)».

7. Чи були Ви присутнім при проведенні обшуку у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 ? Якщо ні то вкажіть причину такої відсутності? - «Я не був присутнім під час обшуку, оскільки мене в цей час не було дома».

8. 18.01.2023 орієнтовно о 15 год. 11 хв. після спілкування із слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Олексієм Семенюком та іншим учасникам обшуку, Ви знаходячись на передньому подвір`ї будинку за адресою АДРЕСА_1 вибігаєте на задній двір даного будинку та зникаєте із території домоволодіння у невідомому напрямку. Поясніть з якою метою Ви вчинили такі дії? - « 18.01.2023 р. о 15:11 год. мене не було за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно я не міг вибігти на задній двір цього будинку і зникнути в невідомому напрямку».

9. 18.01.2023 в момент залишання Вами заднього двору будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , чи забирали із собою документи чи будь-які речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України? Якщо так, то з якою метою? - «Як я вже неодноразово зазначив вище, в момент проведення обшуку мене не було вдома. Хочу також зауважити, що я не забирав з собою жодних документів чи будь-яких інших речей, які мають значення для кримінального провадження. Що стосується самого кримінального провадження, то хочу наголосити, що інкримінований мені злочин не підтверджується належними та допустимими доказами. А невідкладний обшук було проведено без достатніх правових підстав, про що мною буде подано відповідну заяву до правоохоронних органів в майбутньому».

Наказом Департаменту патрульної поліції №137 від 03.03.2023 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.1,6 ч.3 ст.1, ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту, ст.41 Закону України «Про запобігання корупції», п.3 розд.IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0164096) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції №248о/с від 08.03.2023 «По особовому складу» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0164096), інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області, з 08.03.2023. Підставою зазначено: наказ Департаменту патрульної поліції від 03.03.2023 №137.

Позивач вважаючи наказ №137 від 03.03.2023 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» та наказ №248о/с від 08.03.2023 Департаменту патрульної поліції протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію», «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно ст.2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Статтею 6 Закону №580-VIII встановлено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За приписами ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з ч.1 ст.64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

В силу приписів ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; 4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; 5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; 5-1) здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; 8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; 14) вживає всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.

Частинами 1,2 ст.19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч.2 ст.77 Закону №580-VIII).

День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3 ст.77 Закону №580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Нормою ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1,2,3 ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (ч.5 ст.13 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Частиною 3 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Частиною 5 ст.14 Дисциплінарного статуту передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відповідно до ст.18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Представником поліцейського може бути адвокат, повноваження якого підтверджені копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером та копією договору із представником. Представник користується правами поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, крім прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо поліцейським і не може бути доручена представнику, а також користується правами з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами, з моменту надання дисциплінарній комісії підтвердних документів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку (ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського (ч.5 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч.6 ст.19 Дисциплінарного статуту обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Частиною 7 ст.19 Дисциплінарного статут встановлено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту).

Частинами 9,10 ст.19 Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (ч.3 ст.26 Дисциплінарного статуту).

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (ч.5 ст.26 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (ч.6 ст.26 Дисциплінарного статуту).

Частиною 1 ст.27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Відповідно до ч.1,2 ст.29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (абз.1 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).

У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (абз.5 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст.37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016 затверджені Правила етичної поведінки поліцейських (далі-Правила №1179).

Відповідно п.1 розд.І Правил №1179, правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, які поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції (п.2 розд.І Правил №1179).

Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України (п.3 розд.І Правил №1179).

Пунктом 4 розд.І Правил №1179 передбачено, що під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Згідно п.1 розд.ІІ Правил №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Відповідно до п.2 розд.ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейському, зокрема заборонено:

- допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі.

Відповідно до п.2,3,4,5 розд.IV Правил №1179 незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: - бути тактовним та доброзичливим; - висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; - надати можливість особі висловити власну думку; - до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.

За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним (п.4 розд.ІV Правил №1179).

З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості (п.5 розд.ІV Правил №1179).

Відповідно до п.1 розд.V Правил №1179 керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи.

Керівник органу (підрозділу) поліції у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглими зобов`язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції (п.2 розд.V Правил №1179).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно п.1 розд.ІІ цього Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом п.1 розд.V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.4 розд.V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розд.V Порядку передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

За змістом п.1 розд.VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Аналіз наведених норм вказує на те, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Отже, в контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції №160 від 20.01.2023 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339 від 18.11.2022 стосовно інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, призначено службове розслідування у формі письмового провадження та створено дисциплінарну комісію, яке наказом Департаменту патрульної поліції №258 від 02.02.2023 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжувалось на 15 календарних днів. Відсторонено від виконання службових обов`язків та вилучено на період відсторонення від виконання службових обов`язків службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23 від 20.01.2023, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 125 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 335500,00 гривень.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23 від 25.01.2023, відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції терміном на два місяці.

За результатами службового розслідування призначеного з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки причин та обставин, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339 від 18.11.2022 стосовно інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, проведеного у формі письмового провадження, дисциплінарною комісією складено висновок від 17.02.2023, яким встановлено, що « 20.01.2023 до УПП у Львівській області ДПП надійшов лист за вхідним №353, з інформацією про те, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000339 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

У вказаному листі зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні інспектору взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також 20.01.2023 за вхідним №353 на адресу УПП у Львівській області ДПП із Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за вих.№169 від 20.01.2023, надійшло подання із аналогічною за змістом інформацією, вказаною вище, а також з проханням відповідно до п.3 розд.ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, до складу дисциплінарної комісії включити заступника начальника відділу оперативних розробок Львівського управління ДВБ НП України підполковника поліції ОСОБА_5 .

Крім того в ході службового розслідування аналізом інтернет ресурсу «Судова влада України», взято до уваги «Ухвалу про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою» Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 справа №463/365/23 провадження №1-ке/463/435/23. В ухвалі суду зазначено, що 20 січня 2023 року слідчий суддя Hop Н.В., з участю секретаря судового засідання Заверухи О.Б., прокурора Шинкарчука І.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Каралюса Л.М., розглянув клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у місті Львові Семенюка О.В., яке погоджене з заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Костишиним Д.Б. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Львова, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

Старшим слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у місті Львові Семенюком О.В. подано клопотання до слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова, погоджене із заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Костишином Д.Б. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту. Дане клопотання мотивує тим, що 16.11.2022, 21.11.2022 та 22.11.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, інспектор УПП у Львівській області ДПП спеціальним званням лейтенанта поліції ОСОБА_1 , будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, всупереч вищевказаному законодавству, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, у телефонній розмові висловив ОСОБА_3 вимогу про необхідність надання йому, ОСОБА_1 , неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 3500,00 (три тисячі п`ятсот) доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 22.11.2022 становило 127960,00 гривень) для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Сихівського РТЦК та СП міста Львова про невручення її рідному брату ОСОБА_4 повісток про необхідність з`явитись до цього РТЦК на СП у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та не направлення останнього до військової частини для подальшого проходження такої служби до дня народження його дружиною ОСОБА_6 третьої дитини, після чого 22.11.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди, у телефонній розмові прийняв від ОСОБА_2 пропозицію вищевказаної неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття службовими особами Сихівського РТЦК та СП міста Львова вищеописаних рішень.

Після цього, 17.01.2023, (більш точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, всупереч вищевказаному законодавству, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення у телефонній розмові повторно висловив ОСОБА_3 вимогу про необхідність надання йому ОСОБА_1 , неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 3500,00 (три тисячі п`ятсот) доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 17.01.2023 становило 127960,00 гривень) для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Сихівського РТЦК та СП місто Львова про невручення її рідному брату ОСОБА_4 повісток про необхідність з`явитись до цього РТЦК та СП у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та не направлення останнього до військової частини для подальшого проходження такої служби до дня народження його дружиною ОСОБА_6 третьої дитини, після чого, в цей же день (більш точний час досудовим розслідуванням на даний час не встановлено), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у телефонній розмові прийняв від ОСОБА_2 пропозицію вищевказаної неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття службовими особами Сихівського РТЦК та СП міста Львова вищеописаних рішень.

На підставі викладеного ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, а саме у прийнятті пропозиції неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Як зазначено у вищезгаданій ухвалі про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою Личаківського районного суду міста Львова від 20.01.2023 прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може продовжувати свою злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, чинити тиск на свідків, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк до 8 років без альтернативи призначення більш м якого покарання з конфіскацією майна, а тому в органу досудового розслідування є об`єктивні підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить йому належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Вказав, що він відразу ж після проведення в нього обшуку з`явився в ДБР. Крім того вказав, що в нього на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та хворі батьки, а тому просив застосувати більш м`який запобіжний захід. Захисник заперечив проти даного клопотання, вказав, що підозра є повністю необґрунтованою, жодні ризики, які наведені у згаданому клопотанні прокурором є не підтверджені, крім того просив звернути увагу на той факт, що кваліфікація вказаного злочину є не вірною і спеціально надуманою, а відтак просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши і перевіривши надані матеріали клопотання, суд прийшов до наступного висновку. До Єдиного реєстру досудового розслідування внесені дані за вказаним вище злочином з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.369-2 КК України та розпочато кримінальне провадження №42022140000000339 від 18.11.2022.

19 січня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: витягом з ЄРДР від 18.11.2022, повідомленням про підозру від 19.01.2023, заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 17.11.2022 року, скріншотом. переписки з мессенджера між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рапортом о/у в ОВС СБУ у Львівській області стосовно обставин вказаного кримінального правопорушення, протоколами допиту свідка ОСОБА_3 протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_3 , копіями повісток з Сихівського РТЦК та СП міста Львова, протоколом ідентифікації, огляду та вручення грошових коштів від 22.11.2022 року, протоколом обшуку від 18.01.2023, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 18.01.2023.

В ході розгляду клопотання судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені злочину, за який передбачено покарання до 8 років позбавлення волі без альтернативи застосування більш м`якого покарання з конфіскацією майна. Вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, враховуючи міру покарання, яка загрожує підозрюваному в майбутньому він може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, може знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Також судом взято до уваги рішення ЄСПЛ справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування»; пункт 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою і подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи наведене, з метою унеможливити переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та з метою запобігти вчиненню інших кримінальних правопорушень, в тому числі і знищення, спотворення документів та речей, що мають істотне значення у вказаному кримінальному провадженні а також можливості незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, дійдено до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід тримання під вартою з визначення розміру застави, у відповідності до вимог ч.4 ст.183 КПК України.

Із урахуванням обставин по справі та особи підозрюваного, майнового стану підозрюваного та членів його сім`ї, наявності неповнолітніх дітей на утриманні та батька інваліда 3-ої групи сума застави відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України має бути визначена у розмірі 125 прожиткових мінімуму для працездатних осіб. Керуючись вимогами статей 177, 178,182, 183, 186, 194, 196, 197,395 КПК України.

Відтак, ухвалено клопотання старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) ТУ ДБР у місті Львові Семенюка О.В., яке погоджене з заступником начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Костишиним Д.Б. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.

Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Львівській установі виконання покарань (№19) управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області. Строк дії ухвали становить шістдесят днів з моменту оголошення ухвали о 14-00 годині 20 січня 2023 року до 14-00 години 20 березня 2023 року включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_1 , заставу в розмірі 125 прожиткових мінімуму для працездатних осіб в сумі 335500,00 гривень (триста тридцять п`ять тисяч п`ятсот гривень). У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_1 , звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

07.02.2023 на адресу УПП у Львівській області ДПП надійшов лист за вхідним №353, з інформацією про те, що слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022140000000339 від 18.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. А також у вказаному листі зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні інспектору взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України. Відтак ухвалою (справа №463/365/23, провадження №1-ке/463/500/23) слідчого судді Hop Н.В. Личаківського районного суду міста Львова від 25.01.2023 лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від посади з метою не допущення останнім можливого використання своїх службових повноважень та зв`язків з колегами по службі. Також можливого негативного впливу на хід судового розгляду шляхом знищення або підроблення документів і речей, які мають значення для досудового розслідування, а також як і особисто або через інших колег по роботі впливати на свідків, експертів, спеціалістів, які ще не були допитані в суді. Перебуваючи на вказаній посаді продовжувати вчиняти протиправні діяння.

Крім того, враховуючи, відсутність негативних наслідків відсторонення обвинуваченого від посади для інших осіб, суд дійшов до висновку, що досягнути завдання кримінального судочинства відсторонити інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 обвинуваченого від посади строком на 2 місяці.

Під час службового розслідування опрацьовано витяг з наказу «По особовому складу» по УПП у Львівській області ДПП №1579 о/с від 26.12.2022 де зазначено, що відповідно до Законів України «Про Національну поліцію», «Про відпустки», «Про державну службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Кодексу законів про працю України, графіка відпусток на 2023 рік та листа начальника управління від 26.12.2022 №19040/41/12/01-2022 лейтенанту поліції ОСОБА_1 (0164096), інспектору взводу №2 роти №1 батальйону №4, надано частину основної відпустки за 2023 рік тривалістю 15 діб (невикористана частина 15 днів), з 19 січня до 02 лютого 2023 року.

23.01.2023 дисциплінарною комісією здійснено моніторинг соціальних мереж, у ході якого виявлено, що 23.01.2023 у соціальній мережі «Фейсбук» опубліковано фрагмент відеозапису по події за участі працівника УПП у Львівській області ДПП під назвою «Хабар за уникнення мобілізації - у Львові викрито поліцейського». У зазначеній публікації вказано наступне: «За процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури повідомлено про підозру 35-річному інспектору УПП у Львівській області ДПП за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (ч.3 ст.369-2 КК України). За даними слідства, правоохоронець вимагав від місцевої мешканки 3,5 тисячі доларів США неправомірної вигоди за вирішення питання стосовно мобілізації її родича до ЗСУ. Він запевняв, що на службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки і за грошову винагороду може вирішити питання щодо уникнення мобілізації її братом. Наразі вирішується питання про обрання чоловіку запобіжного заходу. Слідчі дії тривають, встановлюються інші причетні особи. Викриття злочину проводилося прокурорами спільно зі слідчим відділом територіального управління ДБР розташованого у місті Львові».

Також інформація з аналогічним змістом висвітлена у інших соціальних мережах.

Відтак, зі змісту наведеного вище вбачається, що подія за участі інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 набула суспільного розголосу на веб-сайтах мережі Інтернет, що негативно впливає на формування позитивної громадської думки щодо стану правопорядку, діяльності Національної поліції України й рівень авторитету та довіри суспільства не до органів Національної поліції в цілому, а саме дискредитує звання поліцейського в цілому.

Таким чином, за результатами службового розслідування установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 Кримінального кодексу України, а саме у прийнятті 22.11.2022 та 17.01.2023 пропозиції неправомірної вигоди від ОСОБА_2 для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами Сихівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Львова, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Дисциплінарною комісією надано оцінку зібраним матеріалам службового розслідування та встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, знехтував цінностями, які він присягнув захищати, допустив грубе порушення службової дисципліни та вчинив дії, що підривають авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості, довіру суспільства до органів поліції.

Інформація про надзвичайну подію за участі лейтенанта поліції ОСОБА_1 була висвітлена засобами масової інформації, набула широкого розголосу та викликала суспільний резонанс, що негативно вплинуло на формування у населення думки про діяльність поліції.

Крім того 18.01.2023, будучи повідомленим про намір старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові про проведення слідчої дії, а саме обшуку житла, за адресою: АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_1 , останній, будучи працівником поліції, не сприяв проведенню даних заходів, та пішов з території домоволодіння у невідомому напрямку.

Під час опитування за цим фактом у ході службового розслідування лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив відомості, що суперечать інформації, вказаній у листі ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 14.02.2023 №854, що унеможливило надати об`єктивну оцінку таким діям поліцейського, а відтак не сприяв проведенню службового розслідування.

Доречно зазначити, що поведінка поліцейського, згідно з Присягою працівника поліції, яку він складає при вступі в поліцію, має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у позаслужбовий час. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь та гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Дії лейтенанта поліції ОСОБА_1 є проявом негідної поведінки, оскільки дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри суспільства до органів Національної поліції України.

Суд при обранні запобіжного заходу врахував обґрунтування слідчого, викладені в клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , щодо ведення розмов підозрюваного з вимогою про необхідність надання останньому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів.

Враховуючи досліджені судом обставини, дисциплінарна комісія вважає, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи поліцейським, як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діяв упереджено, керувався приватним інтересом, переслідуючи корисливі мотиви, чим порушим і вимоги ст.41 Закону України «Про запобігання корупції».

Причиною такого правопорушення є особиста недисциплінованість, ОСОБА_1 , нехтування цінностями, які він присягнув захищати та ігнорування ним того, що він вчиняє суспільно небезпечне діяння.

У свою чергу, в УПП у Львівській області ДПП створено належні умови для недопущення корупційних чи пов`язаних з корупцією правопорушень, здійснюється просвітницька діяльність з цього напряму, відповідальні працівники залучаються до додаткових занять, що проводяться відділом запобігання корупції ДПП, особовому складу наголошується про відповідальність за порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції, вимоги Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, Закони України «Про запобігання корупції», «Про Національну поліцію», та Дисциплінарний статут».

Суд зазначає, що обставини (факти) встановлені під час проведення службового розслідування ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи, зокрема інформації повідомленої територіальним управлінням Державного бюро розслідування, розташованого у місті Львові, ухвалах прийнятих слідчим суддею Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23 та не містять будь-яких інших відомостей щодо вчинення лейтенантом поліції ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення.

Висновок службового розслідування містить посилання виключно на матеріали кримінального провадження №42022140000000339 від 18.11.2022, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України та ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/365/23.

З висновку службового розслідування слідує, що дисциплінарний проступок, вчинений позивачем, полягав у тому, що йому оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.369-2 КК України.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй практиці, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово зазначав, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Своєю чергою, притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією або кримінального правопорушення, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є підставами для звільнення зі служби в поліції. Проте, ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

Водночас вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

Позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020 у справі №818/1274/17.

Верховний Суд у постанові від 02.12.2020 у справі №420/5368/18 зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В аспекті спірних правовідносин слід зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).

Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019 у справі № 807/196/17, від 09.10.2019 у справі №812/1706/15, від 28.11.2019 у справі №802/1969/17-а, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 30.09.2021 у справі №814/334/17.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 28.02.2020 у справі №825/1398/17, від 06.03.2020 у справі №804/1758/18, від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а, від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Адміністративний суд в силу вимог ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Водночас саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами.

Суд враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Необхідно зазначити, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Стосовно правової оцінки правильності й обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.

Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.

Верховний Суд в постанові від 09.02.2022 у справі №160/12290/20 наголосив на тому, що будь-які фактори, у тому числі суспільний резонанс навколо відповідних подій, не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України та не виключає необхідність з`ясувати і встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.

До того ж, в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Суд встановив, що відповідач вважає, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення є скоєння ним дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.

Водночас такі висновки ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження, зокрема підозри лейтенанту поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженню, внесеному 18.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України та ухвал Личаківського районного суду м. Львова.

Суд зазначає, що в рамках кримінального провадження вирок на даний час не ухвалено.

Суд наголошує, що зміст висновку службового розслідування тотожний змісту ухвал Личаківського районного суду м. Львова про обрання запобіжного заходу від 20.01.2023 та про відсторонення від посади від 25.01.2023 в рамках кримінального провадження, внесеному 18.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000339.

Будь яких даних щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, крім зазначених в підозрі та ухвалах Личаківського районного суду м. Львова, висновок службового розслідування не містить.

Приписами ч.1 ст.62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст.62 Конституції України.

З урахуванням приписів ч.1 ст.62 Конституції України суд дійшов висновку, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 будуть усі правові підстави для звільнення позивача з посади. Проте, висновки службового розслідування містять лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, тобто у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідач в силу ч.2 ст.77 КАС України має обов`язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Службовий висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни (як наприклад відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення).

Доказів в підтвердження обставин, викладених у висновку службового розслідування не надано, окрім обставин, описаних в підозрі та ухвалах Личаківського районного суду м. Львова.

Отже, суд дійшов висновку про те, що матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, тобто факт порушення позивачем службової дисципліни Департаментом патрульної поліції під час службового розслідування не встановлено та не доведено.

Ухвали Личаківського районного суду м. Львова, на які посилається відповідач, прийняті у кримінальному провадженні за №42022140000000339, не є кінцевими чи остаточними рішеннями, тому не можуть бути доказом в розумінні ч.6 ст.78 КАС України.

З урахуванням приписів ч.1 ст.62 Конституції України, у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.

Фактичною підставою для видачі наказів про накладення дисциплінарного стягнення, якими позивача звільнено зі служби, слугував висновок службового розслідування, складений за фактом внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Судом встановлено, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить конкретних обставин, які вказують на порушення позивачем службової дисципліни.

14.10.2014 Верховною Радою прийнято Закон України «Про запобігання корупції» №1700-VII, який набрав чинності 26.10.2014 (далі-Закон №1700-VII).

Закон №1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1700-VII терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю;

- корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно п.п. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону №1700-VII на поліцейських поширюється Закон №1700-VII, як осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Частиною 1 ст.41 Закону №1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов`язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності (ч.1 ст.42 Закону №1700-VII).

Таким чином, поліцейські під час виконання службових обов`язків повинні нести службу з додержанням вимог закону, етичних норм поведінки, неупереджено, компетентно та ефективно, враховуючи норми встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Однак, судом під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 під час несення служби та виконання службових та посадових повноважень діяв упереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Департаментом патрульної поліції дані обставини також не встановлені під час проведення службового розслідування. Будь-які докази, які свідчать про вчинення таких дій в матеріалах справи відсутні.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що Департамент патрульної поліції направляв Національному агентству з питань запобігання корупції завірену в установленому порядку паперову копію наказу Департаменту патрульної поліції від 03.03.2023 №137 з інформаційними картками до розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення на лейтенанта поліції ОСОБА_1 за вчинення пов`язаного з корупцією правопорушення.

Разом з тим, суд враховує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Такі відомості повинні бути викладені у висновку службового розслідування.

Аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни та чи є воно грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд враховуючи зміст наданих пояснень, даючи аналіз висновку службового розслідування та оспорюваним наказам, приходить до висновку, що оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не ґрунтується на самостійних підставах недотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських.

Відповідачем не виявлено та не надано доказів того, що позивач вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, тому, звільнення поліцейського на підставі не доведених фактів не досягає зазначеної мети, а саме порушення поліцейським правових актів, які б могли слугувати підставою для вирішення питання про наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.

У рішенні від 22.04.2010 по справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» Європейський суд з прав людини зазначив, що презумпція невинуватості, втілена в статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства. Вона не лише забороняє передчасне висловлювання самим судом думки, що особа, яка обвинувачується у кримінальному злочині, є винною до того, як це доведено в законному порядку, ця заборона поширюється не лише на суддів, а й на інших представників влади.

Згідно з ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною 5 ст.17 Кримінального процесуального кодексу України встановлено також, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 532 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.05.2020 у справі №815/1956/16 у п. 54 зазначив, що «вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи». Окрім того, Верховний Суд у даній справі вказує на те, що «повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна».

Враховуючи викладене суд вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та обрання запобіжного заходу, без належного доведення вини у його скоєнні не може беззаперечно свідчити про порушення працівником правоохоронних органів - присяги поліцейського.

Суд зазначає, що аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №818/25/17.

При цьому, вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Відтак, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби з поліції не є правомірним і пропорційним.

Надаючи оцінку спірним наказам Департаменту патрульної поліції №137 від 03.03.2023 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» та №248о/с від 08.03.2023, суд також враховує наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому, судом має враховуватися принцип співмірності наслідків заходу тим порушенням, які виявлені та ризиків, які вони утворюють, а також дотримання справедливого балансу між інтересами працівника/роботодавця і публічними інтересами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст. 2 КАС України).

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ оскаржувані накази Департаменту патрульної поліції також не відповідають критерію «пропорційності» та «співмірності».

Таким чином, прийняті Департаментом патрульної поліції накази №137 від 03.03.2023 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» та №248о/с від 08.03.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції є протиправними, не ґрунтуються на вимогах законодавства, тому підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на посаді.

Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19.

Таким чином, ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 управління патрульної поліції у Львівській області ДПП.

Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, оскільки наказом Департаменту патрульної поліції від 08.03.2023 №248о/с позивача звільнено з посади 08.03.2023, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 09.03.2023 року.

Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.20015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у даній справі не підлягають.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.

Згідно довідки про доходи Департаменту патрульної поліції №1306 від 21.07.2023, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на день звільнення становить 363,86 гривень.

Час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 (наступний день після звільнення) по 31.07.2023 (день ухвалення рішення у справі) становить 145 календарних днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 52759,70 гривень (363,86 грн. х 145 календарних днів).

Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі №825/3399/14 також підтримано цей висновок.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, на користь позивача належить стягнути 52759,70 гривень, з яких відповідач відрахує загальнообов`язкові податки та збори.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 10915,80 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту патрульної поліції України, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №137 від 03.03.2023 «Про застосування до працівника УПП у Львівській області ДПП дисциплінарного стягнення» про застосування до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №248о/с від 08.03.2023 «По особовому складу» про звільнення інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

4. Поновити ОСОБА_1 з 09 березня 2023 року на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 по 31.07.2023 в сумі 52759,70 гривень (п`ятдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять гривень, 70 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

6. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 10915,80 гривень (десять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень, 80 копійок) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

7. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31.07.2023.

Суддя Коморний О.І.