Рішення № 112553817, 31.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11578/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; надалі - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885; надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості з пенсії у розмірі 140 602, 54 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не проведено повного перерахунку пенсії, внаслідок чого на думку позивача виникла заборгованість. Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву позивача щодо виконання рішення суду повідомлено про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22 Головним управлінням виконано. Здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року відповідно до довідки від 26.06.2021 року № 2677 з оновленого грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднанням МВС України по Львівській області», з урахуванням проведених виплат. Доплата з 01.12.2019 по 30.09.2022 становить 140602, 54 грн., виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою. Позивач вважає, що відповідачем порушено його права та законні інтереси, та такі дії суперечать вимогам діючого законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30.05.2023 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 30.05.2023 року позивачем виконано повністю.

Ухвалою від 08.06.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Вказану ухвалу відповідач отримав, що підтверджується наявною у матеріалах справи, довідкою про доставку електронного листа.

Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі №380/6275/22, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 26.07.2021 за №2677, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 26.07.2021 року №2677 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, із врахуванням раніше виплачених сум.

У серпні 2022 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просив виконати рішення суду та на виконання рішення суду провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , та проводити виплату пенсії відповідно до нового розрахунку.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.09.2022 року повідомлено позивача у відповідь на його заяву, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22 Головним управлінням виконано. Здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року відповідно до довідки від 26.06.2021 року № 2677 з оновленого грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднанням МВС України по Львівській області», з урахуванням проведених виплат. Доплата з 01.12.2019 по 30.09.2022 становить 140602, 54 грн., виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати суми заборгованості пенсії у повному розмірі у 140 602, 54 грн., протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своєї бездіяльності, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У листі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.09.2022 року за № 12308-11864/М-52/8-1300/22, повідомило позивача, про те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22 Головним управлінням виконано. Здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 року відповідно до довідки від 26.06.2021 року № 2677 з оновленого грошового забезпечення виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднанням МВС України по Львівській області», з урахуванням проведених виплат. Доплата з 01.12.2019 по 30.09.2022 становить 140602, 54 грн., виплата якої здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов`язані із виплатою йому пенсії, перерахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/6275/22 від 22.06.2022 року.

Суд зазначає, що ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі, є неналежне виконання пенсійним органом рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/6275/22 від 22.06.2022 року, яке набрало законної сили.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у стаття 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зазначає, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (ст.382, ст.383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 09 липня 2019 року у справі №826/17587/18, від 31 липня 2019 року у справі №803/688/18, від 23 липня 2020 року у справі №661/89/17 , від 24 липня 2020 року у справі №501/2172/15-а, Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі №580/3376/20.

Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у даній справі вбачається, що фактично спрямований на виконання іншого судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22, яке набрало законної сили, шляхом зміни способу та порядку їх виконання.

При цьому, питання зміни способу або порядку виконання рішення врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, та передбачають подання відповідної заяви про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а не нового позову. Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року у справі № 380/6275/22.

Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, або підстав для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, відповідно до приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення .

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885) про стягнення заборгованості, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна