Рішення № 112553343, 31.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року № 320/10021/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.03.2023 №UA902080/2023/000003/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA902080800681U4 від 13.03.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ним детально розглянуті подані позивачем до митного оформлення разом із митною декларацією документи та встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв відповідно до вимог частини шостої статті 54 Митного кодексу України щодо права митного органу відмовити в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав.

При цьому, відповідач також зазначив, що метод визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод) не міг бути застосований у зв`язку із неможливістю обчислення заявлених позивачем даних та відсутністю підтверджуючих документів, а тому був застосований резервний метод.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 23.06.2017 між позивачем та компанією CHINFAST CO., LTD. (Китай) було укладено контракт №924, відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

18.07.2022 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів, а також проформу інвойс №22CF07-045BUD для оплати товарів на загальну суму 45 186 доларів США. 09.08.2022 позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №519 перерахував на рахунок продавця кошти в розмірі 69 618,94 доларів США.

20.09.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією СМА CGM S.A. (Франція) договір №20/09/22.

07.11.2022 продавець надав позивачу комерційну пропозицію щодо ціни та умов оплати товарів на загальну суму 45326,80 доларів США, комерційний інвойс №22CF14092 для відвантаження товарів на суму 45328,80 доларів США, а також пакувальний лист до комерційного інвойсу №22CF14092.

22.11.2022 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №298120220000097507 за ціною 45 328,80 доларів США.

23.11.2022 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № JXTL315717, а 25.11.2022 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № 22C3304A0465/01127.

12.01.2023 на підставі контракту від 23.06.2017 №924 позивач платіжним дорученням № 40 перерахував продавцю кошти за товари, в розмірі 87 529,96 доларів США.

19.01.2023 перевізник компанія СМА CGM S.A. (Франція) виписав позивачу для оплати транспортних та експедиційних послуг рахунок № UFIM0121761, а 20.01.2023 рахунок UAIM0381833.

23.01.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів перевізник компанія СМА CGM S.A. виписав позивачу довідки про транспортні витрати № 12/02 та № 22/01.

10.02.2023 на підставі рахунку від 20.01.2023 № UAIM0381833 позивач платіжною інструкцією № 1750 перерахував перевізнику кошти в розмірі 174 986,05 грн.

Відповідно до залізничних накладних УМВС від 20.02.2023 №№ 43560, 43564 товари були доставлені з порту Trieste (Італія) до Одеського морського порту, а згідно з товарно-транспортних накладних CMR від 01.03.2023 №№ 116803 та 116826 товари були доставлені до Черкаської митниці.

02.03.2023 позивач підготував лист до відповідача про оплату товарів, у якому зазначив, що ПП «Будпостач» провела оплату продавцю у розмірі 100% - 45 326,80 доларів США, а саме платіжним дорученням від 09.08.2022 №519 в розмірі 4518,60 доларів США, а платіжним дорученням від 12.01.2023 №40 в розмірі 40 808,20 доларів США, а також що різниця в сумі платіжних доручень використана для оплати інших замовлень.

13.03.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA902080800681U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 45 326,80 доларів США.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією №23UA902080800681U4 відповідно до вимог МК України подано наступні документи, а саме:

- Контракт від 23.06.2017 №924 між позивачем та компанією CHINFAST CO., LTD. (Китай) з додатками;

- Комерційний інвойс від 07.11.2022 №22CF14092;

- Комерційну пропозицію продавця від 07.11.2022;

- Прайс лист продавця від 18.07.2022 щодо ціни товарів;

- Пакувальний лист до комерційного інвойсу від 07.11.2022 №22CF14092;

- Платіжне дорученням від 09.08.2022 №519 про оплату товарів;

- Платіжне дорученням від 12.01.2023 №40 про оплату товарів;

- Сертифікат походження товару від 25.11.2022 №22C3304A0465/01127;

- Митна декларація Китаю від 22.11.2022 №298120220000097507;

- Договір від 20.09.2022 №20/09/22 між позивачем та компанією СМА CGM S.A. про перевезення товарів;

- Коносамент від 23.11.2022 № JXTL315717;

- Рахунок перевізника від 19.01.2023 №UFIM0121761 про оплату транспортних послуг;

- Рахунок перевізника від 20.01.2023 №UAIM0381833 про оплату транспортних послуг;

- Довідку перевізника від 23.01.2023 №12/02 про транспортні витрати;

- Довідку перевізника від 23.01.2023 №22/01 про транспортні витрати;

- Залізнична накладна УМВС від 20.02.2023 №43560 про перевезення товарів;

- Залізнична накладна УМВС від 20.02.2023 №43564 про перевезення товарів;

- Товарно-транспортна накладна CMR від 01.03.2023 №116803;

- Товарно-транспортна накладна CMR від 01.03.2023 №116826;

- Лист позивача від 02.03.2023 про оплату товарів;

- Відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю.

13.03.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №928988, в якому запропонував надати додаткові документи.

13.03.2023 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу лист №СМА31/23-1 з приводу запитуваних документів та додатково надав митному органу наступні документи:

- Додаткову угоду від 27.07.2022 №7 до контракту від 23.06.2017 №924;

- Платіжні доручення про оплату транспортних послуг;

- Переклад експортної декларації від 22.11.2022 № 298120220000097505;

- Довідка АТ «Сенс банк» від 28.02.2023 №8365-17.3/2023;

- Лист від 13.03.2023 № 13-18/13 перевізника СМА-CGM.

14.03.2023 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA902080/2023/000003/2, яким визначила митну вартість:

- товару №1 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1,93 дол. США/кг, (джерело інформації МД від 09.02.2023 № UA403070/2023/0009);

- товару №2 за резервним методом на рівні 1,93 дол. США/кг, (джерело інформації МД від 26.02.2023 № UA100200/2023/602321).

У пункті 33 оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до пункту 5 статті 54, пункту 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості:

- до митного оформлення надано платіжні доручення від 09.08.2022 №519 (на суму 69 618,94 дол. США) та від 12.01.2023 №40 (на суму 87 529,96 дол. США) - однак ідентифікувати оплату за дану поставку (45 326,80 дол. США) не можливо так як в призначенні платежу є посилання лише на контракт та проплачені суми в платіжних дорученнях не відповідають умовам оплати відповідно до умов контракту від 23.06.2017 № 924. Відповідно відомостей інвойсу від 07.11.2022 № 22CF14092 загальна вартість парії товару, - 45326,8 дол.США, а умовами оплати в інвойсі визначено авансовий платіж в сумі 4518,60 та 40808,2 протягом 60 днів з дати коносаменту. Таким чином, суми оплати за платіжними дорученнями не можливо ідентифікувати з даною поставкою.

Також умовами розділу "юридичні адреси та банківські реквізити сторін" з/е договору від 23.06.2017 № 924, а додатком від 21.01.2021 № 5 до з/е договору внесено зміни до з/е договору щодо юридичних реквізитів покупця та продавця. Разом з тим до митного оформлення подано товаросупровідні пакувальний лист від 07.11.2022 № б/н; інвойс від 07.11.2022 № 22CF14092; коносамент від 23.11.2022 № JXTL315717; сертифікат походження товару від 25.11.2022 № 22С3304А0465/01127 реквізити в яких/відрізняються від вказаних з/е договорі, доповненні та банківських платіжних документах. Зважаючи на вищевикладене, надані митниці банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару.

- відповідно відомостей коносамента від 23.11.2022 № JXTL315717, залізничних накладних від 20.02.2023 № 43560, 43564 , CMR від 01.03.2023 № 116803, 116826 партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнерах, за маршрутом порт ZHAPU Китай - Trieste (Італія) Чоп (Україна). Разом з тим, відповідно відомостей графи «дата укладення договору перевезення» залізничних накладних від 20.02.2023 № 43560, 43564, останні були видані 20.02.2023 в м. Dobra (Словаччина), що також свідчить про перевантаження контейнерів з партією оцінюваних товарів на ділянці маршруту Trieste (Італія) - Dobra (Словаччина). Митниці не надано відповідні товаротранспортні документи (накладні), за якими здійснювалось транспортування партії оцінюваних товарів за маршрутом Trieste (Італія) - Dobra (Словаччина);

- відповідно відомостей залізничних накладних від 20.02.2023 № 43560, 43564 послуги з перевезення партії оцінюваних товарів здійснювались «Метранс ОСОБА_1 » (Словаччина). Митниці не надано відповідні договори, на підставі яких «Метранс Данубиа А.С.» (Словаччина) надавались послуги з транспортування партії оцінюваних товарів;

- до митного оформлення подано рахунок транспортних витрат від 15.11.2022 №UFIM0119793 в якому зазначено вартість фрахту з порту ZHAPU до порту TRIESTE 5703.78 USD, однак у ДМВ та МД ця сума зазначена як витрати на навантаження;

- до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 22.11.2022 № 298120220000097507 без перекладу в зв`язку з чим відомості зазначені в них не можливо ідентифікувати з задекларованими відомостями.

В зв`язку з вищевикладеним, на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) копію митної декларації країни відправлення;

7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На підставі статті 254 Митного кодексу України прошу надати переклад митної декларації країни відправлення (Китаю).

Також, повідомляємо, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару у тому числі й на усунення виявлених обставин.

Станом на 13.03.2023 декларантом до митниці надано: ж/д накладні; банківські платіжні документи; банківську довідку; доповнення до контракту; переклад копії декларації країни відправлення; лист від декларанта.

Враховуючи наявні у митниці відомості станом на 13.03.2023, в наданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості наявні розбіжності, які не було усунуто.

Враховуючи вищевикладене, в наявних у митниці документах з урахуванням додатково наданих документів, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, повноту їх включення до ціни, та відповідно, до митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2.2 ст. 52 Митного кодексу України зазначено, що декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або відсутність у наданих документах всіх відомостей що підтверджують числове значення митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В разі якщо, митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Якщо, декларант володіє документально підтвердженою інформацією про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає у митного органу, пропонуємо таку надати до митниці. В разі відсутності такої інформації, просимо повідомити письмово.

На виконання вимог ч. 5, 6 ст. 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, в ході проведення консультації, повідомляємо, що у митниці відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів щодо оцінюваного товару №1, які б продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України.

У митниці наявна інформація про вартість подібних товарів щодо оцінюваного товару, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визнано митницею.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару №1 за митною вартістю 1,93 дол. США/кг, (джерело інформації МД від 09.02.2023 № UA403070/2023/0009) визначеною за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 60 Митного кодексу України.

На виконання вимог ч. 5, 6 ст. 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, в ході проведення консультації, повідомляємо, що у митниці відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних та подібних товарів щодо оцінюваного товару №2, які б митних вартостей ідентичних та подібних товарів щодо оцінюваного товару №2, які б продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів.

Методи на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути застосовані так як у митниці відсутня інформація про ціну товарів відповідно до вимог ст. 62,63 Митного кодексу України.

Митниця визначає митну вартість товару за резервним методом, на підставі документально підтвердженої інформації про вартість товару з подібними характеристиками, який продавався на експорт в Україну у максимально наближений час до ввезення оцінюваного товару та ґрунтується на раніше визнаній митницею митній вартості товару відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару №2 за митною вартістю 1,93 дол. США/кг, (джерело інформації МД від 26.02.2023 № UA100200/2023/602321) визначеною за резервним методом визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 Митного кодексу України.

Відмову у митному оформленні вказаного вище товару відповідач відмовив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902080/2023/000022 від 14.03.2023.

14.03.2023 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №23UA902080800689U7, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 38 656,63 грн., ПДВ 162 357,83 грн., всього на загальну суму 201 014,46 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).

Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).

Згідно з ч. 8 вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч. 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Таким чином, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 13.03.2023 №928988 та у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що «суми оплати за платіжними дорученнями не можливо ідентифікувати з даною поставкою», то відповідно до п. 9 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 визначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості».

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 13.03.2023 №928988 та у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що «… додатком від 21.01.2021 № 5 до з/е договору внесено зміни до з/е договору щодо юридичних реквізитів покупця та продавця. Разом з тим до митного оформлення подано товаросупровідні документи…, реквізити в яких відрізняються від вказаних з/е договорі, доповненні та банківських платіжних документах», то реквізити у товаросупровідних документах зазначені відповідно до додаткової угоди від 27.07.2022 №7 до контракту від 23.06.2017 №924.

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 13.03.2023 №928988 та у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що «Митниці не надано відповідні товаротранспортні документи (накладні), за якими здійснювалось транспортування партії оцінюваних товарів за маршрутом Trieste (Італія) - Dobra (Словаччина)», то самі по собі обставини ненадання документів не свідчать про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

До того ж, митному органу була надана довідка про транспортні витрати від 23.01.2023 №14/02, яка є допустимим доказом для підтвердження витрат на транспортування товарів.

Так, у пункті 14 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, визначено, що «…Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Стосовно посилання митного органу в електронному повідомленні від 13.03.2023 №928988 та у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що «До митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення від 22.11.2022 № 298120220000097507 без перекладу», то самі по собі обставини ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать про наявність підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів.

Крім цього, митний орган уповноважений витребувати додаткові документи за умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема копію митної декларації країни відправлення.

Проте, митна декларація країни відправлення не передбачена частиною 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість. Митний орган не навів докази про те, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи, зокрема переклад митної декларації країни відправлення.

За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідачем не було дотримано принципу "належного урядування", оскільки чіткого визначення контролюючим органом конкретних підстав для коригування митної вартості, а також зазначення у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості документів, які взагалі не фігурували в момент подачі позивачем документів та взагалі не мають відношення до даного митного оформлення, суд приходить до висновку, що митним органом було порушено права позивача на належний захист своїх інтересів.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до правової позиції, висловленої ЄСПЛ в Рішенні по Справі "Рисовський проти України" (Заява №29979/04): Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онерїлдіз проти Туреччини" [ВП], заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онерїлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" заява № 5298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

Суд вважає за необхідне зазначити, що невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з цієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного метод.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 по справі №813/7272/13-а та від 02.03.2018 по справі №804/2997/17.

Зокрема, суд звертає увагу, що як вбачається із оскаржуваного рішення, уповноваженими особами митного органу на підставі джерел інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, митну вартість товару скориговано до рівня, вкладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.03.2023 №UA902080/2023/000003/2.

Однак, суд зауважує, що виходячи з аналізу приписів Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості не є документом, що свідчить про розмитнення товарів, а є виключно рішення представника органу державної влади - Митного інспектора, що підлягає оскарженню.

Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, а також особливо вагомим, що може вплинути - відсутність інформації щодо умов поставки, тощо.

В той же час, суд зауважує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (хоча наявність рішення про коригування митної вартості), не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 14.03.2023 №UA902080/2023/000003/2.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що уповноваженими особами митного органу було необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації митною вартістю.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3016,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Черкаської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 14.03.2023 №UA902080/2023/000003/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Приватного підприємства Будпостач (код ЄДРПОУ 24267110) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.