Рішення № 112552399, 01.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Справа № 160/14598/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 047050022741 від 08 червня 2023 року Управління Пенсійного забезпечення, надання страхових виплат,соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах,відповідно до п. 3 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областіпризначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 01.06.2023.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.06.2023 року вона звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатом розгляду вказаної заяви, прийнято рішення № 047050022741 від 08 червня 2023, яким відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача визначеного віку, а саме 55 років. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки на момент звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії вік позивача становив 50 років та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року по справі №1-5/2018, необхідно застосовувати ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» після досягнення 50 років.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19 липня 2023 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просили відмовити у задоволенні позову. Крім того, зазначили, що Рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 № 047050022741 Позивачу відмовлено, як водіям міського пасажирського транспорту, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-ІV, у зв`язку з недосягненням необхідного віку - 55 років. За документами, наданими для призначення пенсії, загальний стаж Позивача складає 31 рік 10 місяців 19 днів. Пільговий стаж Позивача становить 21 рік 05 місяців 26 днів.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 01.06.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як водіям міського пасажирського транспорту, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-ІV).

Рішенням управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.06.2023 № 047050022741 Позивачу відмовлено, як водіям міського пасажирського транспорту, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-ІV, у зв`язку з недосягненням необхідного віку - 55 років. За документами, наданими для призначення пенсії, загальний стаж Позивача складає 31 рік 10 місяців 19 днів. До страхового стажу Позивача зараховано всі періоди (розрахунок стажу додається). Пільговий стаж становить 21 рік 05 місяців 26 днів.

Позивачка, не погоджуючись з рішенням № 047050022741 від 08.06.2023, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01.01.1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 року в повному обсязі.

01.01.2004 року набув чинності Закон України №1058-ІV.

03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон №1058-ІV розділом ХІV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Відповідно до ст.12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно п. «з» ст. 13 в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

- чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений п. «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі №1-5/2018 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ .

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення ст.13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами ст.114 Закону № 1058-ІV.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової адміністративної справи № 360/3611/20.

Таким чином, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачу, суд враховує правову позицію, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень ст.13 Закону №1788-ХІІ в межах спірних правовідносин.

Так, відповідно до п. «з» ст. 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), а саме жінки, які досягнули 50-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років, страховий стаж роботи становив 31 рік 10 місяців 19 дів, пільговий стаж 21 рік 05 місяців 26 днів.

Отже, як загального, так і спеціального стажу роботи позивача достатньо для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, про що відповідачем зазначено у спірному рішенні; спір щодо цих обставин між сторонами відсутній. Натомість спірним питанням є досягнення позивачем віку, з якого можливе призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії за віком на підставі п. «з» ст. 13 Закону № 1788-XII з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного ст. 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправною.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 047050022741 від 08 червня 2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб`єктами владних повноважень та фізичними особами. Також суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта ухвалити рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 липня 2018 року у справі № 820/4263/17.

Також, суд враховує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

В рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи досягнення позивачем віку 50 років, наявність у нього загального стажу роботи тривалістю 31 рік 10 місяців 19 днів, у тому числі пільгового 21 рік 05 місяців 26 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.13 Закону №1788-XII, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити і виплачувати позивачу пільгову пенсію за віком на підставі п. «з» ст. 13 Закону №1788-XII з 01.06.2023 року (дати звернення до територіального органу ПФУ).

При цьому, суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 року у справі № 823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У цій справі пенсійний орган не уповноважений на встановлення умов для призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, натомість такі умови визначені законом, а при їх досягненні особа має право на відповідний вид соціального захисту.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення прав позивача.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує наступне, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Оскільки даний спір виник у зв`язку із прийняттям ГУ ПФУ в Дніпропетровській області спірного рішення, суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 047050022741 від 08 червня 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» 3 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 01.06.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ-21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев