Постанова № 11255208, 07.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2010 року Справа № 2а-5848/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Смішливої Т.В.

при секретарі? судового засідання Попові М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Свиридов М.В., за дов. № 169 від 30.07.2010,

від відповідача Буркова О.М., за дов. № 113/10 від 30.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний завод «Милам» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний завод «Милам» (далі позивач), звернулось з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі відповідач), про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.07.2010 № 00013212310/0 та від 23.07.2010 № 0001302310/0.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем, за результатами перевірки, 23.07.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 00013212310/0, яким ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн. за ІІ ІV квартал 2008 року та податкове повідомлення-рішення № 0001302310/0, яким ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182538,00 грн. за квітень жовтень 2008 року.

Позивач вважав, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, у звязку з тим, що їх прийнято лише у звязку з винесенням вироку стосовно директора одного з контрагентів позивача. Зазначив, що визнання підприємства «фіктивним» та в результаті цього визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Стверджував, що невиконання одним із контрагентів постачальника своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не стосується позивача. Право ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» на податковий кредит є наслідком фактичного здійснення господарської операції, яка є обєктом оподаткування, за наявності податкових накладних, виписаних контрагентами, які в свою чергу були включені до відповідного державного реєстру та мали свідоцтво платника ПДВ. ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» перерахувало грошові кошти на адресу ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», тому збільшення валових витрат відбулося відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську на виконання постанови СВ ПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську від 23.03.2010 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» за період з 01.01.2008 по 31.12.2009. За результатами проведеної перевірки позивача складено акт від 14.07.2010 № 552/23/33846476, в якому зазначено, що позивачем укладено нікчемні правочини з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», у звязку з цим завищено валові витрати в сумі 607460,00 грн. (за І ІІІ квартал 2008 року) та завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 121692,00 грн. (за квітень жовтень 2008 року).

З посиланням на пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) та наказу ДПА України від 18.08.05 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами ОДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів на адресу покупців, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Тому, ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» незаконно включило до валових витрат суму 608465,00 грн. по операціях з придбання товарів (сировини) від ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», яке має ознаки «фіктивності», в результаті чого встановлено зниження податку на прибуток у сумі 151115,00 грн. та висновок про те, що позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» на загальну суму 121692,00 грн. Послався на п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, згідно із яким бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Милам» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний завод «Милам» зареєстровано у якості юридичної особи субєкта господарської діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 487867 від 07.11.2005 № 13821020000006360.(а.с. 10)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний завод «Милам» зареєстровано у якості платника податків 21.11.2005 в Ленінській міжрайонній податковій інспекцій м.Луганська за № 1701 (а.с. 11), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 17328124 від 24.11.2005. (а.с. 199)

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду це публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі Порядок № 327).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

У липні 2010 року посадовими особами Ленінської МДПІ м.Луганська проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 35629857) за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, результати якої викладено в Акті перевірки № 522/23/33846476 від 14.07.2010. (а.с. 12-37).

В акті зроблено висновок про те, що позивачем завищено податковий кредит у загальній сумі 121692,00 грн.., у тому числі за квітень 2008 року 13101,00 грн., травень 2008 року 33348,00 грн., серпень 2008 року 46910,00 грн., жовтень 2008 року 28333,00 грн., а також донараховано податок на прибуток в сумі 151115,00 грн., в тому числі за періоди: 1 півріччя 200 року 58061,00 грн., 3 квартали 2008 року 116699,00 грн., за 2008 рік 151115,00 грн. Вказані висновки обґрунтовано тим, що податковий кредит ТОВ «МПЗ «Милам» сформовано за рахунок постачальника ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» та встановлено, що ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» є фіктивним та за юридичною адресою не знаходиться. Вироком Артемівського районного суду директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» (ОСОБА_4.) визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство). ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань. Документи підписані директором ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» (ОСОБА_4.) не мають юридичної сили.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ м.Луганська 23.07.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 00013212310/0, яким ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн., у тому числі штрафні санкцій 76056,00 грн. (а.с. 38), а також податкове повідомлення-рішення № 0001302310/0, яким ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182538,00 грн., у тому числі штрафні санкцій 60846,00 грн. (а.с. 39)

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 23.07.2010 № 00013212310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» у період з 01.01.2008 по 21.12.2009 задекларовано валові витрати в межах поставки ТМЦ, отриманих від ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у сумі 608460,00 грн., у тому числі за перше півріччя 2008 року 232245 грн., за ІІІ квартал 466795,00 грн., за 2008 рік 608460,00 грн.

При цьому, первинні документи під час перевірки відповідачем не досліджувались, а висновок про відсутність взаємовідносин ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», а відтак і відсутність поставок продукції зроблено лише на підставі вироку Артемівського районного суду м.Луганська від 04.12.2009, яким визнано винним ОСОБА_4 засновника товариства у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. (а.с. 56 66)

Однак, з такими висновками суд не погоджується, так як позивачем на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат господарських операцій з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» надано договори поставки № 7 від 20.03.2008 та № 9 від 01.04.2008, укладені між ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» на поставку товарів (а.с. 199-201), рахунки-фактри, податкові накладні та акти приймання-передачі основних засобів (а.с. 71 76, 78 109)

Вартість придбаних товарів відображено у належним чином оформлених податкових накладних, виданих ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент», а факт розрахунку з постачальником підтверджено виписками з банку, згідно яких ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» перераховано на користь ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» за отриманий товар у період з 24 березня 2008 року по 08.09.2008 року у сумі 730158,49 грн. (а.с. 125-133)

Відповідно до договору поставки № 7 від 20.03.2008 ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» взяв на себе зобовязання передати у власність покупцю - ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» товар згідно специфікації вартістю 78606 грн., а ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» - оплатити вартість товару шляхом передплати. Предметом даного договору є основні засоби кліпса тор КН-23Н 169 та вол чек К7 ФВП-200 (а.с. 200 201), вартість яких оплачена ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» 24.03.2008 (а.с. 125) та фактично отримані позивачем 01.04.2008, що підтверджується рахунком-фактурою ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» № 0324 від 24.03.2008, податковою накладною № 324 від 24.03.2008 та актами приймання-передачі основних засобів від 01.04.2008. (а.с. 71 76)

Відповідно до договору поставки № 9 від 01.04.2008 ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» взяв на себе зобовязання поставити сировину на адресу ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» за накладними на загальну суму 900000 грн. шляхом передплати. (а.с. 77)

Фактично ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» поставило сировину згідно вказаного договору ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» на суму 651552,49 грн., що підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними та рахунками-фактурами. (а.с. 78 109)

За таких обставин позиція Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську не відповідає вимогам п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. та 5.7. цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5).

Згідно підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Частиною 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацу 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 30.11.1999 № 291, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Підпунктом п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не включаються витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене суд вважає правомірним віднесення позивачем на збільшення валових витрат суми по взаєморозрахункам з постачальником ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» за 2008 рік у загальному розмірі 608460 грн. і відсутність порушення податкового законодавства в період, що перевірявся.

За приписами частини 4 статті 72 КАСУ вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Вироком Артмівського районного суду м.Луганська від 04.12.2009 визнано винним та засуджено засновника та директора ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 КК України та ч.1 ст. 187 КК України, а саме за здійснення ним з грудня 2007 року по лютий 2008 року фіктивного підприємництва, тобто створення субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. (а.с. 56 -66).

Однак,зазначеним вироком суду у кримінальній справі не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».

Крім того, в акті перевірки Ленінської МДПІ м.Луганська зазначено, що господарські операції між ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» та ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» виявлено у період з квітня по жовтень 2008 року, а вироком Артмівського районного суду м.Луганська встановлено здійснення фіктивної підприємницької діяльності засновником ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у період з грудня 2007 по лютий 2008 року, тобто у період, коли ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» не мало взаємовідносин з ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджено, що станом на 07.09.2010 ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» знаходиться в ЄДР як юридична особа. (а.с. 203 204)

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23.07.2010 № 00013212310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Також, в Акті перевірки Ленінської МДПІ м.Луганська № 522/23/33846476 від 14.07.2010 зроблено висновок про те, що ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» завищено податковий кредит у загальній сумі 121692,00 грн.., у тому числі за квітень 2008 року 13101,00 грн., травень 2008 року 33348,00 грн., серпень 2008 року 46910,00 грн., жовтень 2008 року 28333,00 грн. у звязку з включенням до податкових декларацій з податку на додану вартість даних з податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки господарськими угодами та платіжними документами. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Під час розгляду справи представником відповідача надано копію акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затвердженого начальником Ленінської МДПІ м.Луганська 30.07.2009, згідно до якого з 30.07.2009 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент». (а.с. 192-193)

З вказаного акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ вбчається, що ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» отримало свідоцтво платника ПДВ 04.02.2008.

Таким чином, на час вчинення господарських операцій між ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» та ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» було платником податку на додану вартість.

Факт вчинення господарських операцій з поставки товарів від ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними за квітень жовтень 2008 року (а.с. 76 109), а згідно виписок банку з розрахункового рахунку ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» позивач здійснив оплату вартості отриманого товару на рахунок ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» на загальну суму 730158,49 грн., у тому числі податок на додану вартість - 121692,00 грн. (а.с. 125 133)

Суми, відображені у податкових накладних ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» та отриманих ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» занесено до реєстрів отриманих податкових накладних за квітень жовтень 2008 року. (а.с. 110 124)

Дані реєстрів отриманих податкових накладних співпадають з даними податкового кредиту, зазначеного у податкових деклараціях ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» з податку на додану вартість за квітень жовтень 2008 року.

Таким чином, ТОВ «Мясопереробний завод «Милам» правомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість перераховані ТОВ «Укр-Енерго-Менеджмент» у ціні товару, отриманого від зазначеного товариства, а саме за квітень 2008 року 13101,00 грн., травень 2008 року 33348,00 грн., серпень 2008 року 46910,00 грн., жовтень 2008 року 28333,00 грн., а також донараховано податок на прибуток в сумі 151115,00 грн., в тому числі за періоди: 1 півріччя 200 року 58061,00 грн., 3 квартали 2008 року 116699,00 грн., за 2008 рік 151115,00 грн., всього у сумі 121692,00 грн. (а.с. 134-188)

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначені до рішень субєктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23.07.2010 № 00013212310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23.07.2010 № 0001302310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182538,00 грн. прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мясопереробний завод «Милам» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23.07.2010 № 00013212310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 228168,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 23.07.2010 № 0001302310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 182538,00 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено 9 вересня 2010 року.

СуддяСмішлива Т.В.