Рішення № 112551911, 25.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року Справа № 160/8932/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8932/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ: 30487219) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровану позовну Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі позивач) до Одеської митниці (далі відповідач), що надійшла в системі «Електронний Суд» та в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500500/2022/200380/1 від 02.12.22 р.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА500500/2022/001353 від 02.12.22 р.;

- стягнути судові витрати.

Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач як покупець та Shanghai Oma Safety Products Co., Ltd, (China) як продавець уклали контракт на поставку продукції від 31.12.2019 року №3405-SO/CN (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (перчатки). Під час митного оформлення товару 02.12.2022 року відповідачем прийнято рішення, що є предметом оскарження, обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає зазначене рішення відповідача протиправним, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/8932/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/8932/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

11 травня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Посилається на те під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 01.12.2022 року №22UA500500044504U6 встановлено, що в поданих документах міститься розбіжності, відсутні необхідні відомості щодо складових митної вартості, а саме:

1) відсутні дані щодо складової митної вартості пакування;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, страхова сума зазначена в документі, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 є більшою від тієї, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) 01.10.2022 № HMA22189;

3) згідно до умов специфікації №23 від 01.10.2020 передбачена передплата у розмірі 25153,6 дол.США на протязі 30 днів від дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

Окрім цього, 15.11.2022 року позивачем додатково надіслані документи, однак не надано перекладеної митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на коносамент та відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт), що не дає змогу ідентифікувати дану поставку. Також, в копії митної декларації країни відправлення зазначено інші коди товарів, ніж заявлено в митній декларації. Також в копії митної декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Висновує, що в зв`язку з вказаним до товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2 ґ) резервний метод. Інші методи не можуть бути використані у зв`язку з відсутністю даних. Також заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

31 грудня 2019 року позивач як покупець та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS CO., LTD як продавець уклали Контракт №3405-SO/CN, згідно п. 1.1. якого продавець зобов`язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити та поставити покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належить покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті. Згідно п. 2.1. найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід`ємною частиною цього контракту. Пунктом 2.3. встановлено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB Shanghai, Китай згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року, (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України. Згідно з п. 3.1.1. Контракту якщо у специфікації не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється покупцем в доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок продавцю у наступному порядку: 90% від суми, зазначеної в Специфікації, покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів від дати Коносаменту; 10% від суми, зазначеної в специфікації до даного контракту, покупець оплачує протягом 7 (семи) календарних днів від дати митного оформлення товару в Україні. Відповідно до п. 4.1. товар за цим контрактом повинен бути поставлених на умовах FOB Shanghai, Китай згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з правилами «Інкотермс» 2010 року) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання специфікації до контракту.

Згідно специфікації від 01.10.2022 року №23 до Контракту (далі Специфікація) позивач та SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS CO., LTD узгодили поставку товару: набір з 3-х пар робочих рукавичок ТМ «розумний вибір», код товару: 61161020000, кількість (наборів): 63200, ціна за набір (USD): 0,3980, Загальна сума (USD): 25153,60, умови поставки: FOB, Shanghai, China, умови оплати: 100% - покупець оплачує протягом 40 днів від дати Коносаменту, дата постачання: листопад 2022 року, країна походження: Китай.

SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS CO., LTD 01.10.2022 року виставило позивачу Інвойс №НМА22189 до Контракту та Специфікації (далі Інвойс) щодо товару, вказаного в Специфікації.

Позивачем свіфт-платежем сплачено на користь SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS CO., LTD 25153,60 USD з призначенням платежу: передплата згідно Контракту, Інвойсу.

06 серпня 2019 року позивачем як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОСДАЙК ГРУП» (далі ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП») як експедитором укладено договір транспортного експедирування №89578, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати, а за необхідності також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

23 липня 2019 року позивачем як клієнтом та ТОВ«ФОСДАЙК ГРУП» як експедитором складено протокол розбіжностей до договору транспортного експедирування на 2019 рік від 06.08.2019 року №89578.

01 грудня 2022 року ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП» виставило позивачу до оплату рахунок №432/1 на суму 234039,04 грн.

01 грудня 2022 року ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП» виставило позивачу до оплату рахунок №432/2 на суму 25598,02 грн.

11 березня 2020 року позивачем як страхувальником та Акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 11.03.2020 року №04г0д (далі Договір страхування), згідно п.1.1. якого предметом договору є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами.

24 жовтня 2022 року позивачем подано Акціонерному товариству «Страхова компанія «АРКС» заяву на страхування окремого перевезення вантажу №9927 щодо страхування товару за Інвойсом.

01 грудня 2022 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №22UA500500044504U6 з поставки:

1) Набір з 3-х пар робітничих (господарських) трикотажних перчаток (бавовна 65%, поліестер 35%), покриті вкрапленням з ПВХ на робочій стороні 63200 наборів/189600 пар. Виробник: SHANGHAI OMA SAFETY PRODUCTS CO., LTD, Китай. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: Розумний вибір. Див. «Електронний інвойс».

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

- сертифікат якості від 01.10.2022 року б/н;

- пакувальний лист від 01.10.2022 року б/н;

- рахунок-фактура (інвойс) від 01.10.2022 року НМА22189;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 01.12.2022 року №432/1;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 01.12.2022 року №432/1;

- документ, що підтверджує вартість страхування від 24.10.2022 року №9927;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 01.10.2022 року №23;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 31.12.2019 року №3405-SO/CN;

- інші некласифіковані документи довіреність від 31.12.2021 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів - від 01.12.2022 року №22UA500500044504U6.

02 грудня 2022 року позивачем надано відповідачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товару: прайс-лист, копію митної декларації країни відправлення, банківський платіжний документ.

02 грудня 2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500500/2022/200380/1, що є предметом оскарження, яким скориговано митну вартість з 32144,23 доларів США (1175469,34 грн) до 46831,20 доларів США (1712551,42 грн). Різниця вартості митних платежів склала 158976,29 грн.

02 грудня 2022 року відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/001353.

25.01.2023 року позивач направив відповідачу лист №М-2023-0404/2, яким надав додаткові документи на підтвердження правильності визначеної митної вартості.

Листом від 02.02.2023 року №7.10-4/28.5-02/13/1692 відповідач повідомив, що додатково надані документи на підтвердження визначення митної вартості містять недоліки, в зв`язку з чим визначена позивачем митна вартість є необґрунтованою.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, які є предметом оскарження, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, вказується на неможливість визнання заявленої митної вартості, у зв`язку з тим, що

1) відсутні дані щодо складової митної вартості пакування;

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, страхова сума зазначена в документі, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 є більшою від тієї, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) 01.10.2022 № HMA22189;

3) згідно до умов специфікації №23 від 01.10.2020 передбачена передплата у розмірі 25153,6 дол.США на протязі 30 днів від дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

В подальшому позивачем надано додаткові документи, до яких відповідач висунув окремі зауваження.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо підтвердження відомостей про вартість пакування.

Відповідач стверджував, що у наданих до митного оформлення документах, в т.ч. контракті, відсутні дані щодо такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням.

З цього приводу суд зауважує, що згідно п. 2.3. Контракту Ціна на товар включає в себе вартість упаковки та маркування товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауваження відповідача про те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий документ, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 не відповідає вищезазначеним умовам. Крім того, страхова сума зазначена в документі, що підтверджує вартість страхування 9927 від 24.10.2022 є більшою від тієї, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) 01.10.2022 № HMA22189.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що умова страхування є обов`язковою лише для поставках на умовах CIF та CIP згідно правил Інкотермс, в той час як наявна операція з постачання здійснювалася на умовах FOB, в зв`язку з чим відсутні підстави для зауваження щодо документів на підтвердження умов страхування.

Натомість позивачем здійснено добровільне страхування вантажу, на підтвердження чого надано заяву на страхування окремого перевезення вантажу від 24.10.2022 року №9927, до якого відповідачем зауважень не висловлено.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим

Щодо зауваження відповідача про те, що згідно до умов специфікації №23 від 01.10.2020 передбачена передплата у розмірі 25153,6 дол.США на протязі 30 днів від дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 року у справі № 815/4044/15, від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Щодо зауважень до змісту експортної митної декларації.

Згідно ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Суд також зазначає, що згідно п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання митної декларації країни відправлення, умова про здійснення її перекладу нормативно не передбачена, не навів такого положення законодавства і відповідач. На виконання ст. 254 Митного кодексу України відповідач не вимагав у позивача здійснити переклад митної декларації країни відправлення на українську мову, докази такого в матеріалах справи відсутні.

Аналогічний правовий висновок підтримано Касаційним адміністративним судом у постанові від 11.11.2021 року у справі №808/1411/17.

При цьому, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення в цілому: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

За обставин цієї справи відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості виходячи із висловлених зауважень, їх значення для визначення митної вартості.

Отже, це зауваження є необґрунтованим.

Враховуючи обов`язок відповідача згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства доведення правомірності свого рішення, суд вважає необґрунтованим це зауваження відповідача, оскільки аргументів на його обґрунтованість відповідачем не надано.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у первинно та додатково поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду даної справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Суд також враховує доводи позивача щодо безпідставності визначення відповідачем митної вартості виходячи з ціни за кілограм, оскільки товар, який поставлявся, передбачає його обчислення одиницями, а не вагою, в силу неналежності такого товару до ресурсів чи розхідних матеріалів. Відповідний товар (одяг) є предметом індивідуального та поштучного вжитку. Відповідач не обґрунтував свої дії в цій частині.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.12.2022 року №UА500500/2022/200380/1 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

В свою чергу картка відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.12.2022 №UА500500/2022/001353 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на суму 5368,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.04.2023 року №86907.

Вказана сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до відшкодування такі витрати у розмірі 5000 грн.

Відповідач з цього приводу зазначав, що заявлена сума є необґрунтованою, оскільки це не перша справа такого позивача до відповідача про такий самий предмет спору, висловив зауваження щодо співмірності заявленої суми, посилався на практику Європейського суду з прав людини.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року №08/02-19/1 (далі Договір);

2) Додаткова угода від 21.04.2023 року №21/04/23 до Договору (далі Додаткова угода);

3) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом АО «АЛЬЯНС» Вітовичем Олексієм Яковичем у рамках Договору з урахуванням Додаткової угоди від 27.04.2023 року (далі Детальний опис робіт);

4) Акт приймання-передачі наданих послуг від 27.04.2023 року до Договору та Додаткової угоди (далі Акт);

5) свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю;

6) платіжна інструкція від 21.04.2023 року.

Згідно п. 1.1. Договору об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану об`єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1. Додаткової угоди погоджено надання правової допомоги щодо направлення до суду позовної заяви щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2022 року №UА500500/2022/200380/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 02.12.2022 року №UА500500/2022/001353. Згідно п. 2 Додаткової угоди вартість послуг за цією додатковою угодою складає 5000 грн.

Детальним описом робіт визначено, що послуги, узгоджені Додатковою угодою, виконані протягом 7 годин.

Згідно п. 1 Акту послуги, узгоджені Додатковою угодою, прийняті сторонами Договору.

Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

Вирішуючи питання про обґрунтованість та пропорційність заявлених до відшкодування витрат суд зазначає, що в результаті коригування митної вартості товару позивача розмір митних платежів збільшився 158976,29 грн, що є безпосереднім погіршенням майнового становища позивача. Відповідно, результат наданої правової допомоги призвів до відновлення майнового становища позивача на цю суму. Вартість витрат на адвоката склала 3,14% від вказаної суми. Також суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Порівняння відповідача розміру витрат на адвоката із прожитковим мінімумом для працездатних осіб та мінімальною заробітною платою судом відхиляються в зв`язку з їх нерелевантністю. Відповідачем не обґрунтовано необхідність обчислення гонорару адвоката в цій справі в наведених величинах, при цьому не наведено власний результат їх застосування конкретну кількість прожиткових мінімумів або мінімальних заробітних плат, які були б співмірними. Суд наголошує на тому, що саме відповідач повинен був довести неринковість та неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, чого останнім не зроблено, в т.ч. не надано прикладів судової практики для визначення ринкової вартості тотожних юридичних послуг, не здійснено порівняння з мінімальними (рекомендованими) ставками гонорару адвоката, не обґрунтовано зменшення розміру витрат на адвоката будь-яким іншим чином.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги співмірність складності справи із заявленим до відшкодування розміром витрат на адвоката, результат розгляду справи у вигляді задоволення позову повністю, вплив судового рішення на майновий стан позивача суд вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій справі обґрунтованим, в зв`язку з чим стягує їх розмір з відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 25 липня 2023 року.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ: 30487219) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.12.2022 року №UА500500/2022/200380/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.12.2022 року UА500500/2022/001353.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, 40, код ЄДРПОУ: 30487219) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5368,00 гривень (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ: 30487219) судові витрати з оплати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко