Рішення № 112551899, 01.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року Справа № 160/10325/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 15.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.02.2023 року №2000-0302-9/16216 справа №046050011761 "Про відмову в призначенні пенсії";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", період роботи 13.11.1995-22.11.1996 та зарахувати в стаж роботи ОСОБА_1 час догляду за дитиною, та виплатити пенсію з моменту звернення, тобто з 02.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії згідно з вимогами ст.55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вказує, що є особою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, категорія 2, що підтверджується відповідним посвідченням та має необхідний страховий стаж. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області було відмовлено у призначенні пенсії, так як до загального стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення 3річного віку, період з 13.11.1995 - 22.11.1996. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 19.05.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

29.05.2023 року від Головного управління ПФУ в Харківській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач з позовними вимогами не погоджується з огляду на наступне. Так, заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26. Умовами зниження пенсійного віку особам, які постійно працювали або постійно проживали в зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При розгляді документів, наданих при зверненні з заявою за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 13.11.1995 по 22.11.1996, оскільки записи не завірені печаткою підприємства. Не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3х річного віку згідно свідоцтва про народження, оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".

30.06.2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 02.02.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі Закон №796-ХІІ). Рішенням від 08.02.2023 за № 046050011761, винесеного за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області Позивачу було відмолено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу (15 років). Статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 01 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас, ч.3 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Згідно ч. 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 28 років. Умовами, зниження пенсійного віку особам, які постійно працювали або постійно проживали в зоні гарантованого добровільного відселення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Так, надаючи попередню правову оцінку пред`явленим позивачем документам, було встановлено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 13.11.1995 по 22.11.1996, оскільки записи не завірені печаткою підприємства.

Не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3х річного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Станом на 01.08.2023 року відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус громадянки, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 02.09.1993р.

ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для осіб, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення.

02.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додані необхідні документи.

Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області.

Листом від 10.02.2023 року за №0400-010219-8/18688 Відділом обслуговування громадян №16 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ОСОБА_1 рішення за результатом розгляду її заяви про призначення пенсії від 02.02.2023 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.02.2023 року №046050011761, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В рішенні від 08.02.2023 року №046050011761 зазначено зокрема наступне.

Необхідний вік становить 60 років. Вік заявниці 61 рік.

Необхідний страховий стаж становить 28 років.

Страховий стаж заявниці становить 11 років 07 місяців 28 днів.

Страховий стаж для права заявниці становить 15 років 00 місяців 26 днів

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 13.11.1995 по 22.11.1996 оскільки записи не завірені печаткою підприємства.

- зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3х річного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 , оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідною страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.

Варто зауважити, що позивач має посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_4 від 02.09.1993, тобто даним документом підтверджено те, що станом на 1 січня 1993 року вона проживала у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно матеріалів справи, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком (02.02.2023 року), вона досягла 61 рік, відтак відповідно до ст.26 Закону України №1058, необхідний страховий стаж має складати 28 років.

Страховий стаж для права ОСОБА_1 становить 15 років 00 місяців 26 днів.

Згідно оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 07 місяців 28 днів.

Так, позивачу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3х річного віку згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 , оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

З приводу цього суд зазначає наступне

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Судом встановлено, про що відсутній спір між сторонами, що до заяви про призначення пенсії від 02.02.2023 р. позивачем додавалось, окрім іншого, і свідоцтво про народження дитини НОМЕР_5 від 10.03.1980р. (дитина ОСОБА_4 ). Доказів неправдивості або недостовірні відомостей, що зазначені у свідоцтві НОМЕР_5 від 10.03.1980р., матеріали справи не містять.

Позивачу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховано, оскільки не підтверджено зміну прізвища заявниці з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 25.03.1980р., ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_5 від 10.03.1980р., ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , батьками якої записано ОСОБА_6 (батько) та ОСОБА_5 (мати).

Згідно відмітки на штампі, який міститься на свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_6 від 25.03.1980р., 09.05.1980р. між ОСОБА_6 (1957 р.н.) та ОСОБА_5 укладено шлюб.

Таким чином, на час народження ОСОБА_4 (доньки заявниці) між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було укладено шлюб, тому і прізвище матері " ОСОБА_2 ".

09.05.1980 року між ОСОБА_6 (1957 р.н.) та ОСОБА_5 укладено шлюб, після чого позивачем було змінено прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_7 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 25.02.1992р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено шлюб, та прізвище дружини після одруження - ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, зазначеними документами підтверджується зміна прізвища заявниці з ОСОБА_10 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати до загального трудового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_5 від 10.03.1980р. до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки наданими документами підтверджується зміна прізвища заявниці.

Відтак, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 10.03.1980р. має бути зараховано ОСОБА_1 до загального страхового стажу, а позовна вимога про зобов`язання зарахувати період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу, задоволенню.

Щодо не зарахування періоду роботи з 13.11.1995 по 22.11.1996.

В оскаржуваному рішення відповідачем зазначено, що не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 13.11.1995 по 22.11.1996 оскільки записи не завірені печаткою підприємства.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України та пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Таким чином, усі періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1988 року, в т.ч з 13.11.1995 по 22.11.1996, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.02.2023 року №046050011761, яким не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи наведену норму, обставини наявності протиправності не зарахування періоду роботи з 13.11.1995 по 22.11.1996, періоду догляду ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_4 до досягнення нею трирічного віку до загального страхового стажу згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 10.03.1980р., суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди до загального страхового стажу позивача.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію з моменту звернення, тобто з 02.02.2023.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.02.2023.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) від 08.02.2023р. №046050011761 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком: період роботи з 13.11.1995 по 22.11.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_8 від 12.04.1988р. та період догляду за дитиною до трьох років згідно із свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_5 від 10.03.1980р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД`ЇЗД, 2 ПОВЕРХ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком від 02.02.2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко