Постанова № 11255149, 16.09.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року Справа № 2а-1784/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- від позивача Пронін Ю.О.,

- від відповідача Максимчук О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельфін 2005»(надалі - позивач) до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій, суд -

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про:

- скасування податкового повідомлення-рішення №0000622300/ від 17.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток з урахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19688 грн.;

- визнання протиправними дії Кіровоградської ОДПІ по визнанню правочинів “нікчемними”;

- заборону Кіровоградській ОДПІ до вирішення справи по суті розповсюджувати будь-яким чином інформацію викладену в пункті 2.9 акту перевірки, звертатись до суду із позовом про стягнення з ТОВ “Дельфін 2005”в дохід держави коштів отриманих за “нікчемними” правочинами, а також здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобовязань на підставі цих правочинів;

- визнання недостовірними відомостей викладених Кіровоградською ОДПІ у пункті 2.9 акта перевірки від 29.04.2010 року;

- зобовязання Кіровоградську ОДПІ спростувати недостовірні відомості шляхом відкликання пункту 2.9 та пунктів 1,2,3 висновків акта перевірки від 29.04.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача в період з 06.04.2010р. по 26.04.2010р. було проведено планову виїзну перевірку за період господарської діяльності з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. про що складено акт перевірки від 29.04.2010р. №39/23-00/13759643.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 від 17.05.2010р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19688 грн.

Визначення податкового зобовязання сталося через порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13125 грн. На думку посадових осіб відповідача позивачем включено до складу валових витрат вартість інформаційно-консультативних послуг в сумі 52500 грн. отриманих від ПП «Злагода М»без надання відповідних підтверджуючих документів. Позивач не погоджується з вказаними висновками та зазначає, що на підтвердження отриманих інформаційно - консультаційних послуг ним надано договори на надання інформаційно-консультативних послуг від 01.03.2007р., 05.05.2007р., 03.09.2007р., 02.11.2007р. акти приймання передачі послуг та податкові накладні. Крім того, вже в ході розгляду справи позивачем надано звіти про проведену роботу до вказаних договорів. Таким чином, позивач вважає, що ним виконано вимоги п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому підстави для визначення податкового зобовязання відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що посадовим особами відповідача в п. 2.9. акту перевірки зроблено протиправний висновок про нікчемність договорів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей укладених з контрагентами: ПП «Агробудівгруп», ПП «Злагода М», ПП «Трансзерагро», ПП «Агро-По», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Корел Плюс»та договорів про подальшу реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей контрагентам: ЗАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ЗАТ «Юрія», ВАТ «Паляниця», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Кіровоградський хлібозавод», ВАТ «Комсомольський хлібозавод», ВАТ «Кіровоградавтотранс», ПП «РВК Агро», ВАТ «Полтавський хлібокомбінат», ВАТ «Черкаський хлібокомбінат». Позивач зазначає, що посадові особи відповідача стверджуючи в акті про нікчемність правочинів, не могли керуватися лише припущеннями фіктивності (нікчемності) укладених угод, а їх позиція про те, що ці угоди очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підтверджена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими, а тому висновки відповідача, що викладені в п. 2.9 акту перевірки, не підкріплені жодним доказом і носять характер субєктивних припущень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те що, оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими. Позивачем не надано було відповідних документів, як то довідок, висновків тощо, в яких би були викладені результати надання інформаційно-консультативних послуг щодо аналізу показників діяльності підприємств, а тому не можливо встановити вплив наданих послуг на отримання доходу позивачем.

Щодо нікчемності правочинів відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами, в тому числі його фактичне відвантаження та транспортування. Із зазначеного податковий орган робить висновок про безтоварність операцій та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат. Відповідно, на думку відповідача, такі правочини фіктивні, суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України закрито провадження у справі в частині вимог про:

- визнання недостовірними відомостей викладених Кіровоградською ОДПІ у пункті 2.9 акта перевірки від 29.04.2010 року;

- зобовязання Кіровоградську ОДПІ спростувати недостовірні відомості шляхом відкликання пункту 2.9 та пунктів 1,2,3 висновків акта перевірки від 29.04.2010 року.

В судовому засіданні 16.09.2010 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено 21.09.2010 р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В період з 06 квітня по 26 квітня 2010 року посадовими особами відповідача здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої оформлено акт від 29.04.2010 року №39/23-00/13759643 (а.с. 10-52).

В ході перевірки встановлено порушення, зокрема, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 13125 грн., у тому числі за 1-й квартал 2007 року у сумі 6000 грн., 2-й квартал 2007 року в сумі 375 грн., 3-й квартал 2007 року в сумі 4000 грн., 4-й квартал 2007 року в сумі 2750 грн.

17 травня 2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000622300/0 (а.с. 53), яким у звязку з виявленим порушення позивачеві визначено податкове зобовязання із податку на прибуток у сумі 13125 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6563 грн., всього на суму 19688 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у звязку з порушенням позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР в частині завищення валових витрат у 2007 році на 52500 грн. внаслідок включення до їх складу вартості інформаційно-консультаційних послуг згідно з договорами від 01.03.2007р., 05.05.2007р., 03.09.2007р., 02.11.2007р. (а.с. 123, 126-127, 130, 133), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у 2007 році в сумі 13125 грн.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник за договором) та ПП «Злагода-М»(виконавець за договором) було укладено договори про надання інформаційно-консультаційних послуг відповідно до умов яких виконавець за дорученням замовника зобовязувався надати йому інформаційно-консультаційні послуги на тему «Ринок зерна та продуктів його переробки».

Факт надання послуг за вказаними договорами підтверджується:

-актами приймання виконаних робіт від 29.03.2007р. (а.с. 124), від 27.04.2007р. (а.с. 128), від 27.09.2007р. (а.с. 131), від 26.11.2007р. (а.с. 134);

-звітами «Ринок зерна та продуктів переробки»за березень, квітень, вересень, листопад 2007р. (а.с. 141-251);

-податковими накладними від 29.03.2007р. №187 (а.с. 125), від 27.04.2007р. №342 (а.с. 129), від 27.09.2007р. №568 (а.с. 132), від 26.11.2007р. №693 (а.с. 135).

Згідно п. 5.1. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. № 334/94-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналізуючи зміст документів наданих позивачем суд приходить до висновку, що вказані документи підтверджують факт надання інформаційно-консультаційних послуг.

Суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що отримання послуг від ПП „Злагода М»” не підтверджено належними первинними документами та зазначає наступне.

Згідно ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухобліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти, якими оформлювався факт отримання послуг від ПП «Злагода М», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, акти, що засвідчують факт надання послуг, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт отримання позивачем послуг від ПП „Злагода М” на підставі відповідних договорів, оскільки укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Отже, суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму винагороди за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг укладеними з ПП «Злагода М».

Таким чином, вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000622300/ від 17.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток з урахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19688 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів нікчемними, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Як вбачається з пункту 2.9 Акту перевірки відповідачем встановлено факти здійснення господарських операцій між позивачем та постачальниками і покупцями без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязанні з їх недійсністю, а саме угоди укладені з контрагентами: ПП «Агробудівгруп», ПП «Злагода М», ПП «Трансзерагро», ПП «Агро-По», ПП «Агроленд-КР», ПП «Транс-ВМ», ПП «Корел Плюс»та договорів про подальшу реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей контрагентам: ЗАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ЗАТ «Юрія», ВАТ «Паляниця», ВАТ «Кременчуцький хлібокомбінат», ВАТ «Кіровоградський хлібозавод», ВАТ «Комсомольський хлібозавод», ВАТ «Кіровоградавтотранс», ПП «РВК Агро», ВАТ «Полтавський хлібокомбінат», ВАТ «Черкаський хлібокомбінат».

Відповідач зазначає про порушення статей 203, 215, 216, 228, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та за наслідками перевірки визнав договори такими, що мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Відповідно до Акту перевірки зазначені вище господарські операції на думку перевіряючих порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Крім того, відповідач зробив висновок, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди.

Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами здійснення передачі товару від продавця до покупця за договорами, в тому числі його фактичне відвантаження та транспортування. Із зазначеного податковий орган робить висновок про безтоварність договорів та їх спрямованість на ухилення від сплати податку, шляхом формування завищених податкового кредиту та валових витрат, тобто фіктивність правочину.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю - не настають.

Відповідно ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене наведені в пункті 2.9. Акту перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача по визнанню зазначених правочинів нікчемними, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про заборону Кіровоградській ОДПІ до вирішення справи по суті розповсюджувати будь-яким чином інформацію викладену в пункті 2.9 акту перевірки, звертатись до суду із позовом про стягнення з ТОВ “Дельфін 2005”в дохід держави коштів отриманих за “нікчемними” правочинами, а також здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобовязань на підставі цих правочинів суд зазначає, що вказана вимога за способом викладення та можливими наслідками задоволення є вимогою про забезпечення позову, а тому не може розглядатись судом в якості матеріально-правового способу захисту порушеного права. Отже вказана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622300/0 від 17.05.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток з урахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19688 грн.

Визнати протиправними дії Кіровоградської ОДПІ по визнанню правочинів “нікчемними”.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві з Державного бюджету судові витрати в сумі 1,13 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21.09.2010р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П.