Рішення № 112550403, 01.08.2023, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/297/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

при секретарі: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутогомайна. В обґрунтування вимог вказує, що 09.11.2007 ОСОБА_1 призначено пенсію як особі з інвалідністю ІІІ групи від загального захворювання згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання рішення Чортківського районного суду від 24.02.2016, з 30.09.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно з статтею 86 ЗУ «Про прокуратуру». Пенсію обчислено в розмірі 60 відсотків від окладу 6828, 12 грн, відповідно її розмір становив 4096,87 грн. Стаж роботи на прокурорських посадах становить 21 р. 02 міс. 10 дн. (по 30.09.2015 р.), в тому числі військова служба 02 р. 00 міс. 10 дн.

Однак, враховуючи те, що відповідач продовжував працювати, виплата пенсії не проводилася.

З 01.10.2017 відновлено виплату пенсії у розмірі, визначеному згідно із ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Чортківського районного суду від 19.02.2018, зобов`язано з 01.10.2017 виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 60 відсотків місячної заробітної плати, яка йому була призначена згідно з розпорядженням від 21.06.2016 № 144499. На виконання зазначеного рішення суду виплату пенсії поновлено в повному розмірі - 4096,87 грн. з 01.10.2017.

22.10.2021 відповідач звернувся за перерахунком пенсії у зв`язку із звільненням з роботи. При цьому надав довідку про оклад станом на 15.03.2021 в сумі 48533,34 грн. Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності. Пенсію з 01.04.2021 визначено в розмірі 29120 грн, а з урахуванням максимальної величини пенсійна виплата становила 17690 грн.

Згідно з записом в трудовій книжці ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора з 21.10.2021, тому право на отримання пенсії в перерахованому розмірі за період з 01.04.2021 по 21.10.2021 у нього відсутнє.

За результатами опрацювання електронної пенсійної справи повторно проведено перерахунок з 01.04.2021, як працюючому на прокурорській посаді та відповідно, з 22.10.2021 - у зв`язку із звільненням з органів прокуратури.

Пенсію з 01.04.2021 встановлено за нормами ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 4308, 52 грн, а з 22 жовтня 2021 року, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» - 18540 грн.

Відтак, за період з 01.04.2021 по 21.10.2021 встановлено переплату пенсії в розмірі 92479, 56 грн, і в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку Головного управління.

ОСОБА_1 відмовився добровільно повертати переплату пенсії та писати заяву про відмову повернення переплаченої пенсії.

У зв`язку із чим, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача переплату пенсії за період з 01.04.2021 по 21.10.2021 в розмірі 92479, 56 грн.

Ухвалою судді Борщівського районного суду від 23.03.2023 у відкритті провадження у справі було відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05.06.2023 ухвалу судді Борщівського районного суду від 23.03.2023 скасовано і постановлено нову ухвалу, якою направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Борщівського районного суду від 16.06.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Борщівського районного суду від 30 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

12.07.2023 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що на підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт наявності рахункової помилки, зокрема, висновків ревізії, актів перевірок чи службового розслідування тощо, зі змісту яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Таким чином, сам факт проведення індивідуального перерахунку призначеної йому пенсії з 01.04.2021 як працюючому на прокурорській посаді не можна вважати рахунковою помилкою, оскільки відсутні докази, на підставі яких можна встановити причину виникнення переплати.

При цьому з обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, вбачається, що переплата пенсії виявлена в результаті приведення пенсійної справи у відповідність у зв`язку з роботою відповідача на прокурорській посаді з 01.04.2021 по 21.10.2021 .

Вказане є свідченням неправильного застосування закону та нормативних актів України та спростовує доводи позивача, що має місце рахункова помилка.

Позивачем відповіді на відзив, інших заяв чи клопотань на день розгляду справи подано не було.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Так, згідно довідки Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переплату пенсії від 05.10.2022, розглянувши пенсійну справу (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) одержувача пенсії ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 встановлено переплату пенсії в розмірі 92479, 56 грн, яка виникла в період з 01.04.2021 по 21.10.2021 з наступної причини: у зв`язку з неправильним встановленням факту роботи при перерахунку прокурору з 01.04.2021.

З цього приводу, позивач 05.10.2022 та 12.10.2022 надсилав відповідачу повідомлення про необхідність з`явитися у Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для з`ясування питань виплати пенсії.

Згідно акту про ознайомлення пенсіонера про переплату від 12.01.2023, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений та особисто ознайомлений про переплату в сумі 92479, 56 грн, яка виникла за період з 01.04.2021 по 21.10.2021 у зв`язку з неправильним встановленням факту роботи при перерахунку прокурору з 01.04.2021. Відповідач відмовився повертати дану переплату та писати заяву про відмову повернення переплаченої пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч.1 ст.50Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України«Про пенсійнезабезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.103Закону України«Про пенсійнезабезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі №6-151цс13, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав Управлінню недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.

Щодо тверджень позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.

Позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки, оскільки відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії.

Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_2 отриманих коштів у розмірі 92479, 56 грн, які є пенсійною виплатою, призначеною йому позивачем, як не встановлено й наявності рахункової помилки, а тому, відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській областідо ОСОБА_1 про стягненнябезпідставно набутогомайна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: м.Тернопіль майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769.

Відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: