Рішення № 112548428, 12.07.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17676/21

Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Лещенко О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Конончука Д.М.,

представника позивача - ОСОБА_13.,

представника відповідача - Швед А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київська міська рада про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання свідоцтва про право власності недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року до Подільського районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_5 з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київська міська рада про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання свідоцтва про право власності недійсним, стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу по справі.

В обґрунтування позову вказано, що починаючи з 2007 року ОСОБА_1 (далі -Позивач) разом зі своїм чоловіком - співробітником Подільського управління міліції ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Третя особа 2) та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (надалі - Третя особа 1) народження почали проживати у квартирі АДРЕСА_1 . Дану квартиру було надано чоловіку, як тимчасове житло для співробітника міліції Київською міською державною адміністрацією. З цього часу родина регулярно сплачувала послуги електропостачання, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення.

Крім того, родина ОСОБА_1 отримує на вказану адресу всю поштову та іншу кореспонденцію. Так, ОСОБА_3 , який є сином заявниці в 2019 році, отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата надсилання листа - 29 жовтня 2019 року).

Чоловік заявниці - ОСОБА_4 , на момент зайняття квартири був діючим працівником міліції, та отримав зазначену квартиру, як тимчасове житло в будинку, що підлягав списанню та знесенню.

У 2008 році ОСОБА_4 звертався на адресу КМДА з проханням вирішити житлове питання та передати йому у власність житлову квартиру АДРЕСА_1 , на що отримав лист від 31.08.2008 року №004-401, в якому йому було рекомендовано звернутися із заявою про постановку родини на квартирний облік, та до моменту вирішення житлового питання КМДА не заперечувала з приводу проживання в квартирі його родини.

Згідно Довідки Подільської районної у місті Києві Державної адміністрації №64 від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за вказаною адресою з 22 квітня 2008 року у складі сім`ї з 3-х осіб: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 - заявник; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - син. Порядок забезпечення житлом - першочерговий. Категорія обліку - колишні працівники міліції, дата встановлення категорії - 26.06.2004 року, Облікова справа № 22554А.

Зі змісту даної довідки вбачається, що її було направлено на адресу проживання ОСОБА_1 та членів її родини за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Це в черговий раз підтверджує той факт, що Подільська РДА була достеменно обізнана про те, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають люди.

З моменту фактичного заселення ОСОБА_1 її родина вживали неодноразові спроби приватизувати квартиру, в яку ними було вкладено кошти, втім такі спроби були марними.

Так, 27.06.2014 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до Подільської РДА щодо вирішення житлового питання з приводу визначення правового статусу квартири АДРЕСА_1 , в якій вона продовжувала проживати разом зі своєю родиною, якою просила передати цю квартиру у власність родини.

На це звернення Подільська РДА листом №106-Ю6/ОП/Т-505-756 повідомила, що згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.06.2005 №917 «Про будівництво торгівельно-офісного центру з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_2 » відселення мешканців будинку АДРЕСА_2 та прилеглого до нього будинку АДРЕСА_1 на постійне місце проживання здійснювалось за рахунок залучених коштів інвесторів. Таким чином, в даному проханні заявниці було відмовлено, втім Подільська РДА була достеменно обізнана про те, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає родина співробітника міліції.

За час проживання в квартирі АДРЕСА_1 родина позивача за кошти подружжя здійснила ряд невід`ємних поліпшень в квартирі, а саме: нова проводка ліній електропередачі; нова сантехніка; нова вмонтована побутова техніка; нові металопластикові вікна; нові засоби освітлення; нові вхідні і міжкімнатні двері в приміщенні квартири; нові батареї централізованого опалення; оздоблення стін та підлоги.

21 квітня 2020 року за місцем мешкання родини ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 звернувся раніше їй невідомий громадянин ОСОБА_2 , який повідомив, що зазначена квартира належить йому на праві приватної власності, та на підтвердження своїх слів надав Свідоцтво про право власності на житло від 26 грудня 2019 року, за підписом керівника апарату Подільскої РДА О.Окатого, яке нібито видано на підставі Розпорядження № 230 від 26 грудня 2019 року (оскаржувані свідоцтво та розпорядження).

При цьому ОСОБА_2 висунув вимогу негайно звільнити займану квартиру. До цього моменту, з 2016 по 2020 рік ОСОБА_2 жодного разу не звертався до родини ОСОБА_1 .

Після перевірки в системі «Судова влада України» в Розділі «Інформація щодо стану розгляду справ» за прізвищем « ОСОБА_2 » ОСОБА_1 було встановлено наявність в реєстрі судового рішення, яким ще в 2016 році ОСОБА_2 та його доньку, ніби то було вселено у квартиру, в якій фактично проживала родина ОСОБА_1 ..

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц задоволено позов Подільської РДА до ОСОБА_2 : виселено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та його малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із гуртожитку на АДРЕСА_8, та Вселено ОСОБА_2 та його малолітню доньку ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1 .

Одночасно ОСОБА_1 ініціювала отримання приватизаційної справи та листом від 26.08.2020 року на виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року по цивільній справі № 758/6246/20 Подільською РДА на адресу ОСОБА_1 було направлено матеріали приватизаційною справи, щодо набуття у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 .

Було встановлено, що єдиною підставою приватизації квартири ОСОБА_2 виступило його ніби то вселення та ніби то проживання у спірній квартирі упродовж останніх трьох років на підставі Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц.

Крім того, у матеріалах приватизаційної справи наявне Розпорядження №230 від 26.12.2019 року, яке виступило підставою набуття квартири ОСОБА_2 , втім в цьому розпорядженні відсутній підпис Голови Подільської РДА Віктора СМІРНОВА.

Крім того, в матеріалах приватизаційної справи міститься Лист-посвідчення, що дійсно квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_2 , який датовано 26 грудня 2019 року.-

Втім, як вбачається з його форми - в даному листі відсутній підпис ОСОБА_8 .

Також, в Акті прийому-передачі документів (аркуш приватизаційної справи 19) відсутня дата його складання та дані особи, якій ці документи видаються.

Наведені порушення ставлять під сумнів факт існування наведених вище не підписаних документів.

04 травня 2020 року супровідним листом № 068/05-17/907 Державного архіву міста Києва на адресу представника ОСОБА_1 надійшла копія Розпорядженням КМДА від 02.06.2005 року № 917.

7 Розпорядженням КМДА від 02.06.2005 року № 917 Подільській РДА доручалось:

Пункт 2.1. Вирішити питання відселення мешканців з житлового будинку, яких було поселено на тимчасове проживання;

Пункт 2.2. Оформити у встановленому порядку дозвільну документацію на знесення будинків АДРЕСА_2 та

АДРЕСА_1 ПІСЛЯ ВІДСЕЛЕННЯ МЕШКАНЦІВ. Пункт 2.3 . Будинки списати з балансу на підставі актів знесення.

Жодних таких дій з боку Подільської РДА вчинено не було.

Листом Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 06.05.2020 року № 106-3260, на адвокатський запит представника ОСОБА_1 було надано копії Розпорядчих актів, якими будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Подільської РДА, а саме: Розпорядження КМДА № 1112 від 10.12.2010 року «Про питання організації управління районами в місті Києві», згідно з яким до сфери управління було передано майно у тому числі будинок АДРЕСА_1 ; Перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Подільської РДА; Розпорядження Подільської РДА №50 від 29.01.2015 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду»; Перелік будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду (додаток до розпорядження №50 від 29.01.2015 реку).

Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц в частині вселення ОСОБА_2 до спірної квартири АДРЕСА_1 було скасовано, оскільки судом було встановлено факт безперервного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та фіктивність проживання у ній ОСОБА_2 !!!

З моменту незаконної приватизації спірної квартири з усіма наявними невід`ємними поліпшеннями, здійсненими родиною ОСОБА_1 , через бездіяльність Подільського УП ГУНП у місті Києві, спірна квартира неодноразово відчужувалась, та на теперішній час, на підставі Договору купівлі-продажу від 15.06.2021 року серія та номер 323, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., квартира належить невідомій громадянці ОСОБА_1 , яка жодного разу не відвідувала спірну квартиру.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірній квартирі, а приватизація квартири АДРЕСА_1 , проведена без згоди Позивача та з порушенням права на приватизацію житла, вважає Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 року, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 , передано в приватну власність ОСОБА_2 незаконним, а свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16 листопада 2021 року на адресу суду надійшов відзив Подільської РДА (надалі - Відповідач 1), згідно якого вважає позов необгрунтованим та заперечує проти його задоволення в повному обсязі наступних підстав.

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 № 230 у приватну власність ОСОБА_2 була передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

27.11.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як до органу приватизації, з заявою оформити передачу в приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту прийому-передачі документів від 27.11.2019 року заявником було подано повний пакет документів відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян.

В позовній заяві зазначено, що в розпорядженні Подільської районної в і Києві державної адміністрації від 26.12.2019 № 230 відсутній підпис голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Віктора Смирнова.

Відповідно до п. 265 розпорядження від 18.08.2020 № 1237 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 вересня 2018 року № 1747 «Про затвердження Інструкції з діловодства у виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації)» на копіях розпорядчих документів у разі надсилання іншим установам для ознайомлення та опрацювання особистий підпис посадової особи, яка підписала оригінал документа, може не відтворюватися, замість підпису проставляється печатка з найменуванням структурного пірозділу установи (без зображення герба), уповноваженого на надання таких дій.

Отже, оригінал розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 №230 містить підпис голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Віктора Смирнова.

Також в позовній заяві містяться припущення, що в акті прийому-передачі документів, який міститься в приватизаційній справі щодо квартири АДРЕСА_1 , відсутня дата складання самого акта та дані особи, якій ці документи видаються.

Звертає увагу, що всі перелічені документи містять підписи, дати і дані осіб, які їх підписували. А отже, припущення щодо того, що ці документи мають порушення і як наслідок ставлять під сумнів взагалі їх існування є безпідставними.

Ухвалою суду від 16 березня 2023 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався. заперечувала щодо задоволення позову.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Третя особа 1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Третя особа 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, заслухавши думку сторін, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Довідки Подільської районної у місті Києві Державної адміністрації №64 від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку за вказаною адресою з 22 квітня 2008 року у складі сім`ї з 3-х осіб: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 - заявник; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - дружина; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 - син. Порядок забезпечення житлом - першочерговий. Категорія обліку - колишні працівники міліції, дата встановлення категорії - 26.06.2004 року, Облікова справа № 22554А.

У 2008 році чоловік позивача - ОСОБА_4 звертався на адресу КМДА з проханням вирішити житлове питання та передати йому у власність житлову квартиру АДРЕСА_1 , на що отримав лист від 31.08.2008 року №004-401, в якому йому було рекомендовано звернутися із заявою про постановку родини на квартирний облік, та до моменту вирішення житлового питання КМДА не заперечувала з приводу проживання в квартирі його родини.

Зі змісту даної довідки вбачається, що її було направлено на адресу проживання позивача та членів її родини за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Тому суд вважає підтвердженим той факт, що Подільська РДА була обізнана про те, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають люди, а саме: сім`я позивача.

27.06.2014 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Подільської РДА щодо вирішення житлового питання з приводу визначення правового статусу квартири АДРЕСА_1 , в якій вона продовжувала проживати разом зі своєю родиною, якою просила передати цю квартиру у власність родини.

На це звернення Подільська РДА листом №106-Ю6/ОП/Т-505-756 повідомила, що згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.06.2005 №917 «Про будівництво торгівельно-офісного центру з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_2 » відселення мешканців будинку АДРЕСА_2 та прилеглого до нього будинку АДРЕСА_1 на постійне місце проживання здійснювалось за рахунок залучених коштів інвесторів. Таким чином, в даному проханні заявниці було відмовлено. В

Втім вказаний лист додатково підтверджує той факт, що Подільська РДА була достеменно обізнана про те, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає родина співробітника міліції, тобто, сім`я позивача.

Згідно Висновку за результатами проведення технічного обстеження конструкцій та візуального огляду виконаних у 2015 році будівельних робіт приміщень житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проводились з метою визначення фактичного технічного стану і грошової оцінки покращень, виконаних замовником, всановлено, що грошова оцінка виконаних будівельних та опоряджувальних робіт в цінах 2021 року становить 333,7 тисяч гривень. Здійснено ряд невід`ємних поліпшень в квартирі, а саме: нова проводка ліній електропередачі; нова сантехніка; нова вмонтована побутова техніка; нові металопластикові вікна; нові засоби освітлення; нові вхідні і міжкімнатні двері в приміщенні квартири; нові батареї централізованого опалення; оздоблення стін та підлоги.

Тобто, суд вважає доведеним факт проживання родини позивача у вищевказаній квартирі з 2008 року по теперішній час.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц задоволено позов Подільської РДА до ОСОБА_2 : виселено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та його малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із гуртожитку на АДРЕСА_8, та Вселено ОСОБА_2 та його малолітню доньку ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1 .

Підставою приватизації квартири ОСОБА_2 виступило його вселення та нібито проживання у спірній квартирі упродовж останніх трьох років на підставі Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц.

У матеріалах приватизаційної справи наявне Розпорядження №230 від 26.12.2019 року, яке виступило підставою набуття квартири ОСОБА_2 , втім в цьому розпорядженні відсутній підпис Голови Подільської РДА Віктора СМІРНОВА.

Крім того, в матеріалах приватизаційної справи міститься Лист-посвідчення, що дійсно квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_2 , який датовано 26 грудня 2019 року.

Втім, як вбачається з його форми - в даному листі відсутній підпис ОСОБА_8 .

Також, в Акті прийому-передачі документів (аркуш приватизаційної справи 19) відсутня дата його складання та дані особи, якій ці документи видаються.

Розпорядженням КМДА від 02.06.2005 року № 917 Подільській РДА доручалось:

Пункт 2.1. Вирішити питання відселення мешканців з житлового будинку, яких було поселено на тимчасове проживання;

Пункт 2.2. Оформити у встановленому порядку дозвільну документацію на знесення будинків АДРЕСА_2 та

АДРЕСА_1 ПІСЛЯ ВІДСЕЛЕННЯ МЕШКАНЦІВ. Пункт 2.3 . Будинки списати з балансу на підставі актів знесення.

Відповідач 1 не надав суду доказів того, що такі збоку Подільської РДА були вчинені.

Листом Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 06.05.2020 року № 106-3260, на адвокатський запит представника ОСОБА_1 було надано копії Розпорядчих актів, якими будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Подільської РДА, а саме: Розпорядження КМДА № 1112 від 10.12.2010 року «Про питання організації управління районами в місті Києві», згідно з яким до сфери управління було передано майно у тому числі будинок АДРЕСА_1 ; Перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Подільської РДА; Розпорядження Подільської РДА №50 від 29.01.2015 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду»; Перелік будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду (додаток до розпорядження №50 від 29.01.2015 року).

Постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2016 року по цивільній справі № 758/7447/16-ц в частині вселення ОСОБА_2 до спірної квартири АДРЕСА_1 було скасовано, оскільки судом було встановлено факт безперервного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та фіктивність проживання у ній ОСОБА_2 .

У ході апеляційного розгляду цивільної справи № 758/7447/16-ц у судовому засіданні були допитані як свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зокрема ОСОБА_12 (сусідка) підтвердила, що ОСОБА_1 із сім`єю починаючи з 2013 року постійно проживають у спірному приміщенні, а інший свідок ОСОБА_10 (співробітниця) підтвердила, що ОСОБА_1 із сім`єю постійно проживають у спірному приміщення починаючи з 2007 року.

Покази свідка ОСОБА_11 свідчать про обставини, коли він допомагав заносити меблі до приміщення. Вказані покази апеляційний суд розцінив як підтвердження того факту, що ОСОБА_2 по час розгляду справи у апеляційному суді не займав вказану квартиру.

Представники ОСОБА_2 доказів у спростування обставин фактичного проживання ОСОБА_1 із її сім`єю у спірному приміщенні та у спростування обставин непроживання ОСОБА_2 із його донькою у спірному приміщенні не надали, як і не надали таких доказів при розгляді даної справи №758/17676/21.

Крім того, будь-яких судових рішень про визнапня незаконним її проживання чи про її із спірного приміщення матеріали справи № 758/7447/16-ц не містили.

Враховуючи принцип преюдиційності судових рішень, суд вважає встановленим факт безперервного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та фіктивність проживання у ній ОСОБА_2 .

На теперішній час, на підставі Договору купівлі-продажу від 15.06.2021 року серія та номер 323, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., квартира належить громадянці ОСОБА_1 , яка жодного разу не відвідувала спірну квартиру, в ній не проживала (витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно №272019174 від 26.08.2021 року).

В ході аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірній квартирі, а приватизація квартири АДРЕСА_1 , проведена без згоди Позивача та з порушенням права на приватизацію житла.

Отже, ОСОБА_2 не набув права власності на спірне майно на законних підставах.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи є ефективнимобраний позивачем спосіб захисту порушеного права та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Основними засадами судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 345 ЦКУ фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. говорить, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 лютого 2021 року в справі № 909/1286/19 вказано, що «згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру за відсутності належних для цього правових підстав.

Судом становлено, що ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірній квартирі, а приватизація квартири АДРЕСА_1 , проведена без згоди позивача та членів її сім`ї, які постійно з 2008 року проживають у спірній квартирі, а тому є підстави вважати Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 року, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 , передано в приватну власність ОСОБА_2 незаконною, а свідоцтво про право власності на вищевказане нерухоме майно таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідачі не надали суду доказів факту проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 року, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 , передано в приватну власність ОСОБА_2 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 26.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_1 , яке видане Відділом з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки є заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до статті 141 ЦПК України солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3-5, 11, 202, 203, 215, 216, 236 ЦК України, ст. 4, 5, 43, 49, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київська міська рада про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання свідоцтва про право власності недійсним - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.12.2019 року, згідно якого квартиру АДРЕСА_1 , передано в приватну власність ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 26.12.2019 року на квартиру АДРЕСА_1 , яке видане Відділом з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Стягнути солідарно з відповідачів Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач 1 - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ: 37333608;

відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

третя особа 1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 ;

третя особа 2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

третя особа 3 - Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, код ЄДРПОУ: 22883141.

Повний текст рішення суду складено 21 липня 2023 року.

Суддя О. В. Лещенко