Рішення № 112545293, 19.07.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2023м. СумиСправа № 920/863/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/863/19

за первісним

позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ

до відповідачів: 1)Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, м. Суми

2)Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про стягнення 3092747,42 доларів США та 29880422,68 грн. заборгованості,

та

за зустрічним

позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, м. Суми

до відповідачів: 1)Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ

2)Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, м. Суми

про визнання недійсним договору поруки,

за участю представників сторін за первісним позовом:

від позивача: Суденко Р.В.,

від першого відповідача:Сафронов М.А.,

від другого відповідача:не прибув,

від третьої особи:не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів 3092747,42 долари США заборгованості за кредитним договором № 20-3626/2-1 від 15.11.2013 (в т.ч.: 2294162,34 доларів США заборгованості по кредиту та 798585,08 доларів США заборгованості по процентах) та 29880422,68 грн. (в т.ч.: 22303503,73 грн пені по кредиту, 3304147,20 грн пені за відсотками, 2888044,38 грн 3% річних по тілу кредиту, 709727,37 грн 3% річних по процентам, 675000,00 грн штрафу), а також. 672350,00 грн судового збору.

Ухвалою від 19.08.2019 відкрито провадження у справі № 920/863/19 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2019; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

11.09.2019 від ТОВ «СМНВО» до суду надійшли наступні документи:

1)відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог (вх №;7667 від 11.09.2019);

2)позовна заява ТОВ «СМНВО» від 09.09.2019 № б/н до ПАТ «АК ПІБ» та ПАТ «СМНВО», відповідно до якої ТОВ «СМНВО» просить прийняти даний зустрічний позов у справі №920/863/19 до спільного розгляду та визнати недійсним договір поруки від 12.12.2017 № 20-3626/2-1-12122017/п1, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та Акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання.

Ухвалою від 16.09.2019 у справі №920/863/19 зустрічний позов залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом час для усунення недоліків.

24.09.2019 на виконання вимог судової ухвали від 16.09.2019 у справі №920/863/19 до суду надійшло клопотання ТОВ СМНВО про долучення до матеріалів зустрічного позову платіжного доручення про сплату судового збору за подання зустрічного позову.

Ухвалою від 24.09.2019 у справі №920/863/19 задоволено клопотання представника другого відповідача про долучення доказів; долучено до матеріалів зустрічного позову платіжне доручення про сплату судового збору; прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «СМНВО» для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження № 920/863/19; задоволено усне клопотання представника позивача про продовження строку для надання заяви по суті справи; установлено позивачу додатковий строк для надання відповіді на відзив за первісним позовом до 04.10.2019; встановлено другому відповідачу додатковий строк для надання заперечення до 14.10.2019; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи за зустрічним позовом; задоволено клопотання другого відповідача про витребування доказів; витребувано у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» для огляду у судовому засіданні оригінали письмових доказів, доданих до позовної заяви, а саме: меморіального валютного ордеру № 244638 від 23.06.2014, меморіального валютного ордеру № 153833 від 30.09.2016; витребувано у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та АТ «Сумське НВО» оригінали письмових доказів первинних документів, які підтверджують обставини сплати ПАТ «Сумське НВО» заборгованості по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-3626/2-1 від 15.11.2013 за період з 23.06.2014 по 09.07.2019 для огляду у судовому засіданні, а також належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи; відкладено підготовче засідання у справі №920/863/19 в режимі відеоконференції на 17.10.2019, 14:00; доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника позивача ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ у підготовчому засіданні, призначеному на 17.10.2019, о 14 год. 00 хв. у справі №920/863/19, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

26.09.2019 АТ «СМНВО» подав відзив на позов (вх №3033к), в якому проти вимог позивача за первісним позовом заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Також у відзиві перший відповідач за первісним позовом просить застосувати строки позовної давності до вимог АТ Промінвестбанк про стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів та до вимог про стягнення заборгованості за кредитом. Також у відзиві ТОВ «СМНВО» повідомило суд, що рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ Сумське НВО (протокол № 34 від 26.07.2019) тип та найменування відповідачу були приведені у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства, новим найменуванням є Акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання.

26.09.2019 (24.09.2019 дата відправки зустрічного позову засобами поштового зв`язку відповідно до поштового конверту) від Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (нове найменування першого відповідача за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання) надійшов зустрічний позов до відповідача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, про визнання недійсним Договору від 30.09.2016 № 20-3626/2-1-30092016 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 від 15.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання та Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Ухвалою суду від 27.09.2019 у справі №920/863/19 повернуто зустрічну позовну заяву від 24.09.2019 №18-7/850 Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (нове найменування першого відповідача за первісним позовом Публічне акціонерне товариство Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання) (вх № 3036з від 26.09.2019).

07.10.2019 представник ПАТ «АК ПІБ» подав наступні документи:

1)відповідь на відзив першого відповідача (вх №8091) та відповідь на відзив другого відповідача (вх №8093) за первісним позовом, відповідно до яких позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав та просить суд первісний позов задовольнити;

2)відзив на зустрічну позовну заяву (вх №8090 від 07.10.2019), згідно з якими ПАТ «АК ПІБ» просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог за необґрунтованістю.

15.10.2019 перший відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.09.2019 у справі № 920/863/19 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 16.10.2019 у справі №920/863/19 зупинено провадження, у зв`язку із необхідністю направлення матеріалів справи разом із апеляційною скаргою першого відповідача за первісним позовом до суду апеляційної інстанції.

17.10.2019 матеріали справи направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі №920/863/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.09.2019 у справі № 920/863/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №920/863/19 постановлено відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі № 920/863/19.

12.02.2020 матеріали справи повернуто Господарському суду Сумської області.

За час відсутності матеріалів справи в Господарському суді Сумської області, невиконання вимог ухвали від 24.09.2019 у справі №920/863/19 21.10.2019 ПАТ «АК ПІБ» подало лист (вх №8568) про долучення до матеріалів справи оригіналів меморіальних валютних ордерів №153833 від 30.09.2016 та №244638 від 23.06.2014.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 у справі №920/863/19 поновлено провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 13.03.2020; доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника позивача за первісним позовом ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ у підготовчому засіданні, призначеному на 13.03.2020, о 12 год. 00 хв. у справі №920/863/19, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

13.03.2020 АТ СМНВО подало наступні документи:

1)зустрічну позовну заяву №18-7/217 від 12.03.2020 за зустрічною позовною заявою ТОВ СМНВО до ПАТ Промінвестбанк та АТ Сумське НВО про визнання недійсним договору поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017 (вх. № 857зп від 12.03.2020), у якій позивач просив визнати недійсним п. 5.2 договору поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017 в редакції договору №20-3626/2-1-25052018/п1 від 25.05.2018 про внесення змін до договору поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017 в частині припинення умов поруки, укладений між ПАТ Промінвестбанк, ТОВ СМНВО та АТ СНВО.

2)заяву про забезпечення позову (вх. № 864к від 13.03.2020), у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ Промінвестбанк вчиняти дії, направлені на виконання обов`язку ТОВ СМНВО за договором поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017 перед ПАТ Промінвестбанк за невиконання АТ СНВО кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 від 15.11.2013.

3)письмові пояснення (вх. №865к) щодо неправомірності первісних позовних вимог, в яких перший відповідач за первісним позовом просить застосувати строки позовної даності до первісних позовних вимог щодо стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів та щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом, відмовивши в задоволенні первісного позову.

13.03.2020 ТОВ «СМНВО» подало заяву про зміну підстави зустрічного позову (вх. № 866к).

У підготовчому судовому засіданні від 13.03.2020 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено дві протокольні ухвали: першою долучено до матеріалів справи письмові пояснення першого відповідача за первісним позовом; другою оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції до 16.03.2020.

Ухвалою від 13.03.2020 у справі №920/863/19 доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника позивача за первісним позовом ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ у підготовчому засіданні, призначеному на 16.03.2020 у справі №920/863/19, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Ухвалою від 16.03.2020 у справі №920/863/19 відкладено підготовче засідання у справі № 920/863/19 та розгляд заяви позивача за зустрічним позовом про зміну підстави зустрічного позову в режимі відеоконференції на 26.03.2020; зобов`язано першого відповідача за первісним позовом виконати вимоги пункту 9 судової ухвали від 24.09.2019; змінено назву першого відповідача за первісним позовом з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»; доручено Київському апеляційному суду забезпечити участь представника позивача ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ у підготовчому засіданні, призначеному на 26.03.2020 у справі № 920/863/19, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Ухвалою від 16.03.2020 у справі №920/863/19 повернуто заяву про забезпечення позову від 13.03.2020 №18-7/221 Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вх. № 864к від 13.03.2020) та зустрічну позовну заяву від 12.03.2020 №18-7/217 Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вх. № 857зп від 12.03.2020).

24.03.2020 електронною поштою позивач за первісним позовом надіслав наступні документи:

1)письмові пояснення щодо заяви про зміну підстав зустрічного позову (вх №2703 від 24.03.2023 електронною поштою, вх №2796 від 30.03.2020 - поштою);

2)письмові пояснення щодо клопотання про застосування строків позовної давності (вх №2704 від 24.03.2023 електронною поштою, вх №2795 від 30.03.2020 - поштою).

24.03.2020 перший відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/863/19 про повернення зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 25.03.2020 у справі №920/863/19 зупинено провадження у справі у зв`язку із необхідністю направлення матеріалів справи разом із апеляційною скаргою першого відповідача за первісним позовом до суду апеляційної інстанції.

28.04.2020 матеріали справи направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №920/863/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання на ухвалу Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/863/19 з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

20.10.2020 матеріали справи №920/863/19 повернуто до Господарського суду Сумської області.

15.10.2020 від суду апеляційної інстанції надійшов лист №920/863/19/910/20 про необхідність направлення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду для подальшого скерування справи до суду касаційної інстанції.

21.10.2020 матеріали справи направлено до Північного апеляційного господарського суду та в подальшому 23.10.2020 скеровані судом апеляційної інстанції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №920/863/19 залишено без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - без задоволення.

10.02.2021 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 23.02.2021 у справі №920/863/19 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання та розгляд заяви позивача за зустрічним позовом про зміну підстави зустрічного позову в режимі відеоконференції на 23.03.2021.

23.03.2021 представником першого відповідача за первісним позовом подані письмові пояснення у справі №920/863/19 (вх №2902/21), які зазначений представник просив врахувати зазначені пояснення при розгляді справи;

23.03.2021 представником другого відповідача за первісним позовом подано

1)письмові пояснення (вх № 1347к від 23.03.2021), відповідно до яких він просить врахувати наведені пояснення при розгляді справи №920/863/19, застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених АТ Промінвестбанк позовних вимог в рамках справи № 920/863/19 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зустрічний позов ТОВ СМНВО задовольнити в повному обсязі.

2)заява про визнання недійсним правочину в порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України (вх № 1360/21 від 23.03.2021), відповідно до якої другий відповідач просив: прийняти до спільного розгляду з зустрічним позовом заяву про визнання недійсним Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 від 15.11.2013 в редакції Договору від 30.09.2016 про внесення змін до Кредитного договору № 20-3626/2-1 від 15.11.2013 порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України; визнати недійсним Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-3626/2-1 від 15.11.2013 в редакції Договору від 30.09.2016 про внесення змін до Кредитного договору №20-3626/2-1 від 15.11.2013 укладений між АТ АК ПІБ, АТ СМНВО.

2)повідомлення про причини неявки (вх №2887/21 від 23.03.2021), в якому представник другого відповідача за первісним позовом зазначив, що підтримує позицію ТОВ СМНВО у справі №920/863/19 викладену у відзиві на позов, а також зустрічний позов ТОВ СМНВО, з урахуванням заяви про зміну підстав позову б/н від 12.03.2020.

У підготовчому судовому засіданні 23.03.2021 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольні ухвали, якими письмові пояснення першого відповідача та пояснення другого відповідача долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.03.2021 у справі №920/863/19 прийнято до розгляду заяву другого відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про зміну підстав зустрічного позову (вх № 866к від 13.03.2020); відкладено підготовче засідання у справі №920/863/19 та розгляд заяви другого відповідача за первісним позовом про визнання недійсним правочину (вх №1360/21 від 23.03.2021) в режимі відеоконференції на 08.04.2021.

06.04.2021 представник позивача за первісним позовом надіслав правову позицію щодо заяви ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним правочину в порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України.

08.04.2021 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Котельницької В.Л. на лікарняному.

Ухвалою від 27.04.2021 у справі №920/863/19 призначити підготовче судове засідання у справі № 920/863/19 та розгляд заяви ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про визнання недійсним правочину в порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України в режимі відеоконференції на 19.05.2021.

05.05.2021 електронною поштою представника позивача за первісним позовом надіслав пояснення (щодо нарахування процентів за користування кредитом та за «неправомірне користування кредитом») (вх №4360/21), в яких просить суд зазначені пояснення врахувати при розгляді справи.

19.05.2023 представник першого відповідача за первісним позовом подав письмові пояснення (вх №4730/21), які просив суд врахувати при розгляді справи та задовольнити заяву ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним правочину в порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України.

19.05.2021 представник другого відповідача за первісним позовом подав письмові пояснення (вх №4731/21), в яких зазначений представник просив врахувати дані пояснення при розгляді справи та задовольнити заяву ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним правочину в порядку ч. 3 ст. 184 ГПК України.

У підготовчому судовому засіданні 19.05.2023 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлені протокольні ухвали, якими долучено до матеріалів справи пояснення позивача за первісним позовом (вх№4360/21 від 05.05.2021), письмові пояснення першого відповідача за первісним позовом (вх№4730/21 від 19.05.2021) та письмові пояснення другого відповідача за первісним позовом (вх№4731/21 від 19.05.2021).

Ухвалою від 19.05.2023 у справі №920/863/19 відмовлено в прийнятті заяви ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним кредитного договору до спільного розгляду з зустрічним позовом ТОВ «СМНВО» про визнання недійсним договору поруки; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 16.06.2021.

11.06.2021 другим відповідачем (за первісним позовом) подана апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.05.2021 № 920/863/19 в частині відмови в прийнятті заяви ТОВ СМНВО про визнання недійсним кредитного договору до спільного розгляду з зустрічним позовом ТОВ СМНВО про визнання недійсним договору поруки.

Ухвалою від 14.06.2023 у справі 3920/863/19 зупинено провадження у справі №920/863/19 та 17.06.2021 матеріали справи направлено до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №920/863/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.05.2021 у справі №920/863/19 - без змін.

15.11.2021 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.

За час перебування справи в суді апеляційної інстанції, позивачем за первісним позовом подане пояснення щодо прохальної частини позову в частині суми процентів та пені (вх №5708/21 від 16.06.2021).

Ухвалою від 25.11.2021 у справі №920/863/19 поновлено провадження у справі №920/863/19; призначено розгляд справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 11.01.2022.

11.01.2022 представником АТ «СМНВО» подане клопотання (вх №95), в якому представник першого відповідача за первісним позовом просить застосувати строки позовної давності до заявлених у первісному позові вимог, а також застосувати спеціальні строки позовної давності до заявлених у первісному позові вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

У судовому засіданні 11.01.2022 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 14.02.2022.

Ухвалою від 13.01.2022 повідомлено учасників справи про оголошену в судовому засіданні від 11.01.2022 судом перерву до 14.02.2022 та доручено Господарському суду Київської області забезпечити участь представника позивача за первісним позовом ПАТ АК Промінвестбанк у судовому засіданні, призначеному на 14.02.2022 в режимі відеоконференції.

14.02.2022 у зв`язку із хворобою судді Котельницької В.Л. розгляд зазначеної справи не відбувся.

Ухвалою від 15.02.2022 у справі №920/863/19 призначено розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 09.03.2022.

Судове засідання, призначене на 09.03.2022, не відбулось у зв`язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду №12/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі №920/863/19 призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 08.06.2023.

08.06.2022 електронною поштою представник позивача за первісним позовом надіслав копію довіреності від 02.06.2022 №09/12/1 на ім`я адвоката Суденка Ростислава Володимировича підписану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Промінвестбанк та копію рішення від 25.02.2022 №130 Про початок процедури ліквідації ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та делегування повноважень ліквідатора банку. Зазначені документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 08.06.2022 у справі №920/863/19 частково задоволено клопотання відповідачів за первісним позовом про відкладення розгляду справи (вх №2194/22 від 08.06.2022 та вх № 2193/22 від 08.06.2022); відкладено розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 15.08.2022.

09.08.2022 представником позивача за первісним позовом надіслав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх №1770), відповідно до якого зазначений представник просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача за первісним позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

12.08.2022 представник першого відповідача за первісним позовом надіслав заяву про вступ у справу як представника (вх №87) та заяву (вх №1820) про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, відповідно до якої просив залучити до участі у справі №920/863/19 на стороні позивача за первісним позов ПАТ «Промінвестбанк», третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016, тел. 044 333-36-55, електронна пошта: fgvfo@fg.gov.ua).

15.08.2022 актом Господарського суду Сумської області встановлено, що у зв`язку із технічним проблемами з`єднання з Господарським судом Київської області за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС не відбулось.

Ухвалою від 15.08.2023 у справі №920/863/19 відкладено розгляд клопотання позивача за первісним позовом (вх №1770 від 09.08.2022), заяву представника першого відповідача за первісним позовом (вх №1820 від 12.08.2022) про залучення третьої особи, та розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 21.09.2022.

Ухвалою від 21.09.2022 у справі №920/863/19 визнано поважними причини неподання клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку сторін в підготовчому провадженні; постановлено повторно провести підготовче провадження; задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом та заяву представника першого відповідача за первісним позовом про залучення третьої особи; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016, тел. 044 333-36-55, електронна пошта: fgvfo@fg.gov.ua); зобов`язано позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом направити залученій третій особі копію первісного позову з доданими документами і копію зустрічного позову з доданими документами, докази такого направлення надати суду для долучення до матеріалів справи; запропоновано третій особі подати пояснення щодо предмету первісних та зустрічних позовних вимог; відкладено розгляд справи №920/863/19 в режимі відеоконференції в підготовче судове засідання на 03.11.2022.

20.10.2022 представник ТОВ «СМНВО» подав клопотання (вх №4991/22) про долучення до матеріалів справи доказів направлення зустрічної позовної заяви на адресу залученої третьої особи.

25.10.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав письмові пояснення від 21.10.2022 №60-10551/22 (вх №5082/22), в яких просить позовну заяву ПАТ «Промінвестбанк» задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ «СМНВО» відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від 03.11.2022 у справі №920/863/19 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції на 01.12.2022.

01.12.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Котельницької В.Л. у відпустці.

Ухвалою від 23.12.2022 у справі №920/863/19 призначено розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції на 30.01.2023.

30.01.2023 розгляд справи №920/863/19 призначений в судове засідання на 14:30 в режимі відеоконференції не відбувся у зв`язку із відключенням електроенергії в Господарському суді Сумської області. Зазначене підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 31.01.2023 у справі №920/863/19.

Ухвалою від 01.02.2023 у справі №920/863/19 призначено розгляд справи №920/863/19 по суті в режимі відеоконференції на 06.03.2023.

02.02.2023 представник АТ «СМНВО» подав заяву про закриття провадження у справі (вх №377), в якій представник першого відповідача за первісним позовом просив закрити провадження у справі №920/863/19.

06.03.2023 представник ТОВ «СМНВО» подав клопотання про розгляд справи без участі представника (вх №1361/23), в якому представник другого відповідача за первісним позовом підтримав правову позицію у справі, викладену ТОВ «СМНВО» у відзиві на первісний позов, а також підтримав зустрічний позов ТОВ «СМНВО» з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 12.03.2020 №б/н.

У судовому засіданні 06.03.2023 представником першого відповідача за первісним позовом заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі №920/863/19 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №910/4518/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду. Клопотання про зупинення провадження у справі зазначений представник обґрунтував тим, що правовідносини у справах №920/863/19 та №910/4518/16 є подібними, оскільки стосуються питання порядку та строку нарахування процентів за користування кредитом у правовідносинах, що регулюються, серед іншого, нормами статей 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

У судовому засіданні 06.03.2023 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви представника першого відповідача за первісним позовом про закриття провадження у справі (вх №377 від 02.02.2023); відмовлено в задоволенні усного клопотання представника першого відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі №920/863/19.

У судовому засіданні 06.03.2023 розпочато розгляд справи по суті, за результатом судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07.03.2023 у справі №920/863/19 повідомлено ТОВ «СМНВО» про оголошену судом перерву з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 05.04.2023; доручено Господарському суду Київської області забезпечити участь представника позивача за первісним позовом у судовому засіданні, призначеному на 05.04.2023, 10:30 у справі № 920/863/19 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

07.03.2023 представник позивача за первісним позовом електронною поштою надіслав пояснення ПАТ «АК ПІБ» щодо суми процентів, визначених у прохальній частині позову (вх №1413/23).

Ухвалою від 05.04.2023 у справі №920/863/19 задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та про проведення судових засідань в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх №1179, 2063 від 04.04.2023); відкладено розгляд справи №920/863/19 по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 26.04.2023.

26.04.2023 представник другого відповідача за первісним позовом надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника (вх №2529/23).

У судовому засіданні 26.04.2023, у зв`язку із оголошеною у Сумській області повітряною тривогою, у порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 15.05.2023.

Ухвалою від 26.04.2023 у справі №920/863/19 повідомлено другого відповідача за первісним позовом та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом про оголошену судом перерву з розгляду справи по суті до 15.05.2023.

У судовому засіданні 15.05.2023 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції до 28.06.2023.

Ухвалою від 16.05.2023 у справі №920/863/19 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом про оголошену судом перерву з розгляду справи по суті до 28.06.2023.

28.06.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Котельницької В.Л. у відпустці.

Ухвалою від 05.07.2023 у справі №920/863/19 призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на 19.07.2023.

19.07.2023 АТ «СМНВО» подало клопотання про передачу матеріалів справи №920/863/19 в межах справи про банкрутство №920/604/23 (вх №2652 від 19.07.2023).

У судовому засіданні 19.07.2023 встановлено:

Представники позивача за первісним позов та першого відповідача за первісним позовом у судове засідання прибули.

Представник другого відповідача за первісним позовом у судове засідання не прибув, 14.07.2023 подав клопотання (вх №587), в якому представник другого відповідача за первісним позовом підтримав правову позицію у справі, викладену ТОВ «СМНВО» у відзиві на первісний позов та підтримав зустрічний позов ТОВ «СМНВО» з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 12.03.2020 №б/н.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом у судове засідання не прибув, додаткових заяв та/або клопотань не подав, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Неприбуття в судове засідання представника другого відповідача та третьої особи за первісним позовом, відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 19.07.2023 постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання АТ «СМНВО» про передачу матеріалів справи №920/863/19 в межах справи про банкрутство№920/604/23 (вх №2652 від 19.07.2023).

Представник позивача за первісним позовом під час судових дебатів первісний позов підтримав та просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, а представник першого відповідача за первісним позовом підтримав зустрічний позов ТОВ «СМНВО», просив зустрічний позов задовольнити та відмовити у задоволенні первісного позову.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19.07.2023 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

15.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - банк, позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе, правонаступником якого є ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання, що перейменовано в АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі позичальник, перший відповідач за первісним позовом) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 (далі - Кредитний договір), на підставі якого банк (позивач за первісним позовом) зобов`язався надати позичальнику (першому відповідачу за первісним позовом) шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 4981320,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти в порядку та розмірі, встановленому Кредитним договором (п. 2.1. Кредитного договору).

Кредит надавався із наступним цільовим призначенням: виконання позичальником зобов`язань, передбачених договором про відкриття непокритих акредитивів від 15.11.2013 (п.п. 2.3. Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1981320,00 дол. США шляхом перерахування останніх з позичкового рахунку позичальника на підставі заяви на отримання кредитних коштів, про що свідчить меморіальний ордер №244638 від 23.06.2014.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується виписками по позичковому рахунку першого відповідача за первісним позовом та платіжним документом (меморіальним ордером на видачу кредиту).

Протягом дії Кредитного договору до нього неодноразово вносились зміни та доповнення, якими змінювалися умови кредитування. Зокрема, договором про внесення змін №20-3626/2-1-30092016 від 30.09.2016 Кредитний договір було викладено в новій редакції.

Згідно п. 2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) банк надає позичальнику Кредит шляхом відкриття траншевої невідновлювальної кредитної лінії зі встановленням максимального Ліміту кредитної лінії у розмірі 2295000,00 доларів США.

Пункт 2.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) встановлює, що враховуючи наявну у позичальника заборгованість за Кредитом в сумі 1981320,00 дол. США, сторони домовились вважати таку заборгованість окремим Траншем 1 (далі - Транш 1).

Пункт 2.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) встановлює, що банк надає позичальнику в межах Ліміту кредитної лінії кредит, сума якого не може перевищувати 896000,00 долари США (далі - Транш 2) на певних умовах.

Згідно п. 2.5 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) строк дії Ліміту кредитної лінії по 20.02.2017 (включно).

12.12.2017 між позивачем та першим відповідачем укладено договір про внесення змін №20-3626/2-1-12122017 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами викладено в новій редакції пункти 2.1.1.2., 2.1.2.2., 2.5., 6.2, 7.2.2, доповнено пункт 4.3. підпунктом 4.3.1, доповнено Розділ 8 пунктом 8.7., викладене в новій редакції третій абзац п. 8.2.

Пункт 2.1.1.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 1 21.12.2017.

Пункт 2.1.2.2 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) встановлює кінцевий термін повернення Кредиту, наданого в межах Траншу 2 21.12.2017.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Згідно з меморіальних ордерів №244638 від 23.06.2014 на суму 1981320,00 доларів США і №153833 від 30.09.2016 на суму 312842,34 доларів США та виписок про рух коштів першому відповідачу за первісним позовом було надано кредит в загальній сумі 2294162,34 доларів США.

Відповідно до п. 2.1.2.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) банк надає позичальнику кредит в межах Траншу 2 шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на рахунок позичальника №37399621205571/840, код Банку 300012, для подальшого направлення коштів на погашення заборгованості за не сплаченими позичальником процентами.

Згідно з пунктом 2.6 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) позичальник зобов`язаний використати Кредит виключно за наступним цільовим призначенням: поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби, рефінансування заборгованості за кредитами, капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно ( Транш 1 - поповнення обігових коштів, інші виробничі потреби; Транш 2 - капіталізація нарахованих та несплачених процентів по 31.08.2016 включно).

Станом на день пред`явлення позову, як зазначає позивач, у позичальника залишилась непогашена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2294162,34 доларів США.

Крім основного боргу за Кредитним договором позивачем за первісним позовом також заявлено вимоги щодо стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості по процентах в сумі 798585,08 доларів США, пені по кредиту в сумі 22303503,73 грн, пені по відсоткам в сумі 3304147,20 грн, 3 % річних по тілу кредиту в сумі 2888044,38 грн, 3 % річних по процентам 709727,37 грн та штрафу в сумі 675000,00 грн.

Зазначені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.

Щодо процентів за користування кредитом позивач за первісним позовом зазначає, що згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються банком виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.

Проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.

Сторони домовились, що обов`язок позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.

Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом

Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016):

« 4.1 За користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню Кредиту, банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту.

4.2 Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п`ятнадцять процентів) річних.

4.3 Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.

Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод факт/360, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.

Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання Позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).

У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов`язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються Позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно».

Позивач за первісним позовом у письмових поясненнях зазначає, що згідно розрахунку заборгованості позичальнику нараховано 123626,97 доларів США строкових процентів та 674958,11 доларів США процентів за прострочений кредит, а тому у позичальника (першого відповідача за первісним позовом) наявна несплачена заборгованість за процентами у розмірі 798585,08 доларів США.

Щодо підстав нарахування пені позивач за первісним позовом зазначає наступне.

Відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) зокрема п. 8.2., за несвоєчасне повернення сум Кредиту та/або несвоєчасну сплату Плати за кредит Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума пені за простроченим кредитом становить 25607650,93 грн, яка складається із пені по кредиту в сумі 22303503,73 грн та пені по відсотках в сумі 3304147,20 грн.

Нарахування 3% річних позивач за первісним позовом обґрунтовує наступним.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача за первісним позовом за порушення грошового зобов`язання (в порядку частини другої статті 625 ЦК України) позичальник зобов`язаний сплатити суму в розмірі 3597771,75 грн, яка складається із 3 % річних по тілу кредиту в розмірі 2888044,38 грн та 3 % річних по відсотках в розмірі 709727,37 грн.

Стосовно штрафу в загальні сумі 675000,00 грн, - позивач за первісним позовом зазначає наступне.

Згідно з п. 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за невиконання прийнятих на себе зобов`язань позичальник сплачує штраф у наступних розмірах: 1500,00 грн за кожне порушення п.п. 6.2.8 цього Договору; 15000,00 грн за кожне порушення п. 6.2.6. цього Договору; 1500,00 грн за кожне порушення п. 6.2.2. цього Договору.

За приписами п. 8.7 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) у разі невиконання умов, передбачених п.п. 6.2.1-6.2.4 цього Договору в сторону зменшення на 10 % та більше, Банк має право вимагати сплати Позичальником штрафу в розмірі 50000,00 грн за кожен випадок порушення (моніторинг здійснюється щоквартально на підставі довідок, наданих клієнтом).

Щодо підстав надання кредиту та стягнення боргу в іноземній валюті позивач за первісним позовом зазначає наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, натомість статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність) банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VІ Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту в пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Виходячи з положень статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю та статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.

Такого висновку дотримується Верховний Суд України у постанові від 24.09.2014 у справі № 6-145цс14.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц висловила позицію згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 висловлена правова позиція, що у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач за первісним позовом виконав свої договірні зобов`язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі надав у користування першого відповідача кредитні кошти. Зазначений факт повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується першим відповідачем.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з піде гав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дідового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 559 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Усупереч умов Кредитного договору та приписів законодавства перший відповідач за первісним позовом не повернув кредитні кошти у передбачений Кредитним договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом у встановлений Кредитним договором строк.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем за первісним позовом до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог прострочена заборгованість першого відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за Кредитним договором становить 2294162,34 дол. США.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед першим позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі позивач за первісним позовом, кредитор), Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі перший відповідач за первісним позовом, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі другий відповідач за первісним позовом, поручитель) уклали договір поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 (далі Договір поруки).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту 2295000,00 дол. США.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 від 08.11.2013, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього Договору поруки. (п.п. 2.2. та 2.3. Договору поруки).

Пунктом 3.1. Договору поруки визначено у випадку невиконання зобов`язань позичальником у строки, визначені Кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.

У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов`язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред`явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Виконання поручителем зобов`язань перед Кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.3.2 цього Договору (п.п. 3.3. та 3.4. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.5. Договору поруки виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього Договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим Договором термін (п. 3.4. цього Договору) на рахунки, відкриті Кредитором в ПАТ Промінвестбанк, код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього Договору.

Згідно з п. 3.6. Договору поруки після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов`язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов`язання позичальника за Кредитним договором. У випадку погашення Поручителем заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за Кредитним договором.

Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим Договором.

За несплату суми поруки у строк, зазначений у п.3.4. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 4.2. Договору поруки).

Відповідно до п. 5.2. Договору поруки строк дії Цього Договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного виконання зобов`язань по Кредитному договору, в забезпечення якого надана порука, а також договорів про внесення змін до нього.

25.05.2018 між учасниками спору укладено договір про внесення змін №20-3626/2-1-25052018/п1 до Договору поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017, відповідно до якого п. 5.2. Договору поруки викладено у новій редакції, а саме: 5.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Порука за цим Договором припиняється в наступних випадках: в разі припинення забезпечення неї зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України); в інших випадках, визначених законодавством України.

Оскільки перший відповідач за первісним позовом не спростовує факту отримання кредитних коштів, суд не приймає посилання першого відповідача на неналежне оформлення меморіальних ордерів. Відповідно до наданих позивачем оригіналів меморіальних ордерів, судом встановлено, що останні містять підпис особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

Суд також не погоджується з доводами другого відповідача за первісним позовом про те, що порука за договором поруки від 12.12.2017 діяла 6 (шість) місяців, оскільки відповідно пункту 1 договору про внесення змін від 25.05.2018 до договору поруки від 12.12.2017 сторони у період дії поруки внесли зміни до зазначеного договору поруки та визначили, що порука припиняється, зокрема, через 3 (три) роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1 цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо Кредитор не пред`явить вимоги до Поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом свого зобов`язання за Кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідачів за первісним позовом в солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором в сумі кредиту 2294162,34 дол. США .

Суд зауважує, що стягнення всіх інших платежів ( первісних позовних вимог в іншій частині) з другого відповідача як з солідарного боржника не мають правого обґрунтування, оскільки Договором поруки, укладеним між учасниками справи, передбачена відповідальність поручителя перед кредитором в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору, тобто лише по погашенню заборгованості за Кредитним договором в розмірі наданого кредиту 2295000,00 доларів США.

Щодо заборгованості по процентах за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1.1.1 та п.2.1.2.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) проценти за користування Кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,72 % процента річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом починаючи з 01.09.2016 по день остаточного повернення всіх сум кредиту та сплачуються позичальником не пізніше останнього дня строку кредитування, що зазначений в п. 2.1.1.2. цього договору.

Проценти за неправомірне користування Кредитом сплачуються позичальником у випадку порушення строку повернення одержаного Кредиту (його частини), на частину Кредиту, що є простроченою до сплати, виходячи із процентної ставки у розмірі 13 % процентів річних.

Сторони домовились, що обов`язок Позичальника сплачувати Проценти за неправомірне користування Кредитом не потребує додаткового укладання угод про внесення змін і відбувається на підставі виключно цього Договору.

Після повернення (сплати) Позичальником простроченого до сплати Кредиту (або його частини), Позичальник продовжує сплачувати за користування Кредитом, строк сплати якого не є простроченим, Проценти за користування Кредитом

Відповідно до п. 4.1 - п. 4.3 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за користування Кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує Проценти за користування Кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню Кредиту, Банк надалі нараховує Проценти за неправомірне користування Кредитом на частину Кредиту, що є простроченою до сплати та Проценти за користування Кредитом - на частину Кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо Проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені Договором (в тому числі Договором про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування), Банк нараховує Проценти за користування Кредитом до повного погашення заборгованості по Кредиту. Розмір Процентів за користування Кредитом і Процентів за неправомірне користування Кредитом встановлюється у цьому Договорі або у Договорах про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування. При цьому Сторони домовились, що розмір Процентів не може перевищувати максимальний розмір процентної ставки, який дорівнює 15 % (п`ятнадцять процентів) річних. Проценти нараховуються Банком у розмірі, встановленому у цьому Договорі або Договорі про надання Траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення Кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за Кредитом.

Проценти нараховуються у Валюті Кредиту. При розрахунку Процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод факт/360, виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Банк нараховує Проценти на Кредит кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів, а при настанні дати сплати (повернення) Кредиту - в цю дату, або відповідно до умов, визначених у п. 2.1.1.1., п. 2.1.2.1. цього Договору щодо надання окремих Траншів.

Нарахування Процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих Процентів не вважаються простроченими по 4 (четверте) число включно місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування Процентів (кінцева дата сплати Процентів).

У випадку, якщо кінцева дата сплати Процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату Процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти, які нараховуються на Кредит після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення Кредиту, отриманого в межах Траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

При цьому, якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця. Якщо Договором встановлено Проценти за неправомірне користування Кредитом, то вони нараховуються щоденно.

Згідно розрахунку заборгованості за первісним позовом позивачем нараховано 798585,08 доларів США процентів, що складається з суми 123626,97 доларів США процентів за правомірне користування кредитом та 674958,11 доларів США за неправомірне користування кредитом.

Період, за який заявлено проценти до стягнення, згідно розрахунку заборгованості, починається з 01.09.2016, як це визначено пунктом 2.1.1.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016).

Вимоги щодо стягнення процентів за неправомірне користування кредитом ґрунтуються на тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі № 910/1238/17 від 23.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, при цьому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Такий же висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.11.2020 у справі №921/317/18.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, суд касаційної інстанції зазначив: « 50. Верховний Суд вважає, що Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пунктів 1.4, 3.3, 3.5, 6.7 кредитного договору №13-65-06/212 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України.».

Пунктом 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 встановлено, що з огляду на мотивувальну частину цієї постанови Велика Палата Верховного Суду уточнює вказаний вище висновок таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Умовами п. 2.1.1.1 та п. 2.1.2.1 Кредитного договору в редакції договору від 30.09.2016 передбачено, що проценти за неправомірне користування кредитом сплачуються у випадку порушення строку повернення кредиту (його частини).

Таким чином, умовами Кредитного договору встановлена інша домовленість між сторонами щодо нарахування процентів після строку повернення кредиту, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

Тобто проценти за неправомірне користування кредитом, які заявлені в позові та розраховані за ставкою 13 % річних, підпадають під дію частини другої статті 625 ЦК України та передбачені як інша домовленість між сторонами і застосовується незалежно від того, чи сторони визначили її саме як відповідальність.

На підстави вищевикладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання першим відповідачем за первісним позовом Кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом заборгованості по процентах в сумі 798585,08 доларів США.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки кінцевий термін повернення кредиту в межах двох траншів відповідно до умов Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017) настав 21.12.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності 09.08.2019 (згідно з відміткою пошти на поштовому конверті)

Тож, з урахуванням встановлених у договорі строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач звернувся до суду з первісним позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідачів щодо застосування строку позовної давності до заявлених у первісному позові вимог щодо стягнення суми кредиту та процентів.

Щодо стягнення пені по кредиту та пені по відсоткам суд зазначає наступне.

Відповідно до поданих розрахунків позивач за первісним позовом просить суд стягнути 22303503,73 грн пені по кредиту та 3304147,20 грн пені по відсоткам за період з 10.07.2018 по 09.07.2019.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020року).

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ЦК України, зокрема його початок, перебіг та закінчення не може бути змінений за згодою сторін. Перебіг позовної давності завжди розпочинається на наступний день після дня, в який зобов`язання повинно було бути виконаним.

Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Перший відповідач за первісним позовом просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені та штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) за несвоєчасне повернення сум кредиту та/або несвоєчасну сплату плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевого терміну його повернення (дата повернення кредиту, отриманого в межах траншу, або його останньої частини, згідно встановленого графіку погашення), пеня не нараховується.

Згідно з визначеннями, що наведені Кредитному договорі (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016) плата за кредит це плата, яка включає проценти за користування кредитом та комісійну винагороду, встановлюється банком та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені цим договором. Під Процентами сторони домовились розуміти як проценти за користування кредитом, так і проценти за неправомірне користування кредитом.

Перевіривши розрахунки пені суд встановив, що пеня нарахована з порушенням, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, та вимоги по стягненню пені по кредиту заявлені поза межами строку позовної давності.

Зобов`язання з повернення кредиту мало бути виконане першим відповідачем відповідно до умов Кредитного договору 21.12.2017; прострочення виконання цього зобов`язання виникло з 22.12.2017, тому відповідно до строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки інший строк договором не встановлений, правомірним є нарахування пені по кредиту з 22.12.2017 по 21.06.2018.

Також, з урахуванням встановлених у договорі строків сплати відсотків за користування кредитом (проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату), пеня на відсотки нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, в тому числі на проценти за неправомірне користування кредитом, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України та відповідно до умов договору сплачуються позичальником з наступного робочого дня, за датою виникнення простроченої заборгованості, і надалі щоденно, виходячи із залишку заборгованості на кінець попереднього операційного дня.

Перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а отже, і обґрунтованості позовних вимог.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у свої постановах від 10.07.2018 №922/1898/17, від 13.11.2018 №922/284/18, від 20.03.2018 №911/1668/17, від 04.12.2018 №915/1286/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні первісного позову в частині стягнення 22303503,73 грн пені по кредиту та 3304147,20 грн пені по відсотках, у зв`язку із нарахуванням зазначеного виду неустойки поза межами шестимісячного строку, встановленого законодавством. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відтак суд відхиляє клопотання першого відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені.

Щодо нарахування штрафу за первісним позовом:

Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, за невиконання першим відповідачем за первісним позовом умов договору, на підставі пункту 8.4. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2016), п. 8.7. Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 12.12.2017), позивачем нарахований штраф в загальній сумі 675000,00 грн.

Водночас, першим відповідачем за первісним позовом заявлене клопотання про застосування спеціального строку позовної давності до штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог щодо стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Водночас, суд дійшов висновку, що нарахований штраф є такий, що нарахований за невиконання зобов`язань за договором поза межами строку дії договору, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення первісного позову в частині стягнення 675000,00 грн штрафу, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні первісних вимог в цій частині, та, як наслідок, відсутні підстави для застосування строку позовної давності до зазначеної вимоги за первісним позовом. Отже, суд відмовляє в задоволенні клопотання першого відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної щодо стягнення штрафу.

Щодо нарахованих позивачем за первісним позовом 3% річних по тілу кредиту в сумі 2888044,38 грн та 3% річних по процентам в сумі 709727,37 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд встановив, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору передбачено нарахування за неправомірне користування кредитом процентів за підвищеною ставкою, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення додатково нарахованих 3 % річних за той самий період, за який нараховані проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 13 % річних відповідно до Кредитного договору.

Також суд зазначає, що зі змісту частини 1 ст. 1050 ЦК України вбачається, що лише у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник сплачує грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. У разі несвоєчасного повернення процентів, законом прямо не передбачені відповідні наслідки.

Таким чином, проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов`язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає безпідставним нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 цього Кодексу за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі тих, що охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України, оскільки в Кредитному договорі відсутні відповідні умови, які б передбачали можливість такого нарахування, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних по процентам .

Таким чином, 3% річних по тілу кредиту в сумі 2888044,38 грн та 3% річних по процентам в сумі 709727,37 грн нараховані неправомірно та відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, в зв`язку з чим суд відмовляє в цій частині первісних вимог.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ «СМНВО» суд зазначає наступне.

11.09.2019 року ТОВ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною до відповідачів: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк і Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про визнання недійсним договору поруки від 12.12.2017 №20-3626/2-1-12122017/п1.

Другий відповідач за первісним позовом у поданому зустрічному позові просить суд визнати недійсним договір поруки №20-3626/2-1-12122017/1п від 12.12.2017, укладений між банком та відповідачами за первісним позовом.

13.03.2020 ТОВ «СМНВО» подало заяву про зміну підстав зустрічного позову, яка судом прийнята до розгляду.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед позивачем за первісним позовом щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій 12.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі позивач за первісним позовом, кредитор), Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (далі перший відповідач за первісним позовом, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі другий відповідач за первісним позовом, поручитель) уклали договір поруки №20-3626/2-1-12122017/п1.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість в розмірі наданого кредиту 2295000,00 дол. США.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із Кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі, передбаченому п. 2.1 цього Договору. Поручитель засвідчує, що він ознайомлений з Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3626/2-1 від 15 листопада 2013 року, а також усіма договорами про внесення змін до нього, що укладені до підписання цього Договору поруки. (п.п. 2.2. та 2.3. Договору поруки).

Пунктом 3.1. Договору поруки визначено у випадку невиконання зобов`язань позичальником у строки, визначені Кредитним договором, кредитор має право звернутися з письмовою вимогою на адресу поручителя.

У разі одержання вищевказаної вимоги кредитора поручитель зобов`язується повідомити про це позичальника протягом 2 робочих днів з моменту її отримання; а у разі пред`явлення кредитором до поручителя позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі. Виконання поручителем зобов`язань перед Кредитором повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до п.3.2 цього Договору (п.п. 3.3. та 3.4. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.5. Договору поруки виконання поручителем зобов`язань перед кредитором здійснюється шляхом перерахування суми заборгованості (п. 2.1. цього Договору) із будь-якого поточного рахунку, що належить поручителю, або в інший незаборонений чинним законодавством України спосіб, у визначений цим Договором термін (п. 3.4. цього Договору) на рахунки, відкриті Кредитором в ПАТ «Промінвестбанк», код банку 300012, номери яких будуть вказані у порядку, передбаченому п.п.3.1. та 3.2. цього Договору.

Згідно з п. 3.6. Договору поруки після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор зобов`язується надати йому протягом 5 робочих днів документи, які підтверджують зобов`язання позичальника за Кредитним договором. У випадку погашення Поручителем заборгованості Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, відповідно до умов цього договору, до поручителя переходять в повному обсязі права кредитора за Кредитним договором.

Пунктом 4.1. Договору поруки встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні завдані їй збитки. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену цим Договором.

За несплату суми поруки у строк, зазначений у п.3.4. цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення. Пеня нараховується кредитором та сплачується поручителем до повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 4.2. Договору поруки).

Відповідно до п. 5.2. Договору поруки строк дії Цього Договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до повного виконання зобов`язань по Кредитному договору, в забезпечення якого надана порука, а також договорів про внесення змін до нього.

25.05.2018 між учасниками спору укладено договір про внесення змін №20-3626/2-1-25052018/п1 до Договору поруки №20-3626/2-1-12122017/п1 від 12.12.2017, відповідно до якого п. 5.2. Договору поруки викладено у новій редакції, а саме: « 5.2. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Порука за цим Договором припиняється в наступних випадках: в разі припинення забезпечення неї зобов`язань; через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором, які визначені у п. 2.1. цього Договору, в забезпечення виконання яких надана порука, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України); в інших випадках, визначених законодавством України».

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції, чинній станом на 25.05.2018, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.

Оскільки у договорі сторони встановили строк, після закінчення якого припиняється порука (через 3 роки після настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором), суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання другого відповідача за первісним позовом на припинення поруки 21.06.2018 відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, які підлягають застосуванню тільки у разі, якщо відповідний строк не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Суд дійшов висновку, що твердження позивача за зустрічним позовом, що умови Договору поруки не відповідають вимогам частини п`ятої статті 203 ЦК України, є безпідставними, оскільки своїми підписами сторони погодили усі істотні умови Договору поруки, а також узгодили умови в т.ч.: щодо забезпечення виконання зобов`язань першого відповідача за первісним позовом перед банком за Кредитним договором, а також настання правових наслідків для поручителя у зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору боржником. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «Сумське МНВО».

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом задовольняються судом в частині солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом 2294162,34 доларів США заборгованості по кредиту та в частині стягнення з першого відповідача за первісним позовом 798585,08 доларів США заборгованості по процентах; в іншій частині первісних позовних вимог та в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє за необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються судом на першого відповідача за первісним позовом в сумі 653188,26 грн, а витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Первісний позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького (перейменована на вул. Британська), буд 58; код ЄДРПОУ 05747991) та Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького (перейменована на вул. Британська), буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013028) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) 2294162,34 доларів США (два мільйони двісті дев`яносто чотири тисячі сто шістдесят два долари 34 центи) заборгованості за кредитним договором.

3.Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, м. Суми, вул. Горького (перейменована на вул. Британська) буд. 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (пров. Шевченка, буд. 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) 798585,08 доларів США (сімсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять доларів 08 центів) заборгованості по процентах , а також 653188,26 грн (шістсот п`ятдесят три тисячі сто вісімдесят вісім грн 26 коп.) судового збору.

4.В іншому в задоволенні первісного позову відмовити.

5.В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» відмовити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька