Рішення № 112544968, 25.07.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023 Справа № 914/928/23

За позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м.Львів,

В інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів,

до відповідача: Сокальської міської ради Львівської області, м.Сокаль,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) , м.Львів,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів,

про: витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.,

Від позивача: Смотрич Д.В. представник,

Від відповідача: не зявився,

Від третьої особи: Катревич Н. представник.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Сокальської міської ради Львівської області, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 22.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.05.2023. Ухвалою суду від 13.06.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.06.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Правова позиція прокурора.

Прокурор у судове засідання 25.07.2023 з`явився, позовні вимоги підтримав, просить витребувати у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, ідентифікаційний код юридичної особи - 00022562) з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області (вул. Шептицького, 44, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80001, ідентифікаційний код юридичної особи - 26205171) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0005, що відноситься до земель оборони та розташована на території Сокальської територіальної громади Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2465128946120).

Попередній розрахунок судових витрат:

·2684,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 25.07.2023 представник позивача з`явився, усно підтримав позовні вимоги прокурора.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 25.07.2023 не з`явився, у відзиві (вх.№10616/23 від 01.05.2023), проти позову повністю заперечив.

Прокурор подав відповідь на відзив (вх.№11872/23 від 12.05.2023), в якому заперечив проти аргументів Сокальської МР, просить задовольнити позов повністю.

Правова позиція третьої особи 1 (Військової частини НОМЕР_1 ).

Представник військової частини у судове засідання 25.07.2023 прибув, позовні вимоги прокурора підтримав повністю, свою позицію виклав у поясненні (вх.№10602/23 від 01.05.2023).

Правова позиція третьої особи 2 (Головного управління Держгеокадастру у Львівській області).

Представник управління у судове засідання 25.07.2023 не прибув, подав пояснення (вх.№10664/23 від 01.05.2023).

Обставини справи.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 59-ОТГ від 21.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Сокальській міській раді (Сокальській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3447,9816 га, які розташовані на території Сокальської міської ради Сокальського району згідно з актом приймання-передачі.

Вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийнято на підставі ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності».

Відповідно до п. 2 вищевказаного наказу, право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень».

22.12.2020 актом приймання-передачі ГУ Держгеокадастру у Львівській області передало із державної власності, а Сокальська міська рада (Сокальська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Сокальської міської ради (Сокальської територіальної громади) земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 (№ з/п 331 додатку до акту приймання-передачі).

Згідно з додатком до акту приймання-передачі земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:07:000:0005, площею 2,0000 га, знаходиться на території Сокальської міської ради (Сокальський район Варязька сільська рада), відомості про обтяження речових прав, а також про обмеження у використанні земельної ділянки - відсутні.

22.09.2021 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області № 59-ОТГ від 21.12.2020 та акту приймання-передачі від 22.12.2020, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 за Сокальською міською радою Львівської області, номер запису про право власності 44166852.

Рішеннями Господарського суду Львівської області від 05.09.2016 у справі № 914/1774/16 та від 22.08.2016 у справі № 914/1750/16, які набрали законної сили, встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 входить до складу прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Оцінка суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором в інтересах позивача Львівської міської ради, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 належить до земель оборони, знаходиться у межах прикордонної смуги та може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст. 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Львівській обласній державній адміністрації. Неправомірне вибуття спірної земельної ділянки з володіння ЛОДА поза іі волею свідчить про порушення інтересів держави, що полягає у порушенні майнових інтересів держави.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів достатньо підстав для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку повідомлення позивача, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист-повідомлення від 03.03.2023 №15/1-277 вих-23).

Щодо заявлених позовних вимог.

Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово- навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно зі ст. 80 ЗК України держава є суб`єктом права власності на землю та реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84, ч. 5 ст. 122 ЗК України право власності на землі оборони реалізується державою через відповідні обласні державні адміністрації.

Враховуючи наведене, земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст. 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Львівській обласній державній адміністрації.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 ЗК України та ст. З Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 цього ж Закону України у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Згідно зі ч. 2 ст. З Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до постанови звуженого засідання Львівського обласного виконкому депутатів трудящих від 06.09.1946 № 24/109 в цілях покращення охорони кордону включено до заборонної прикордонної зони наступні райони Львівської області: Сокальський, Радехівський, Велико-Мостівський, Рава-Руський, Немирівський, Краковецький, Магерівський і Яворівський. У вказаних районах визначено 2-х кілометрову і 800-метрову прикордонні смуги (п.1).

Окрім цього, вказаною постановою вирішено передати в повне розпорядження прикордонних військ землі 800-метрової прикордонної смуги, за виключенням райцентру - Сокаль, де в розпорядження прикордонних військ для влаштування інженерно-технічних споруд в межах міста передати землі, що входять в 50-метрову прикордонну полосу в межах 800-метрової прикордонної смуги (п.6).

Підсумовуючи все наведене, суд зазначає, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998, прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межахприкордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови обласної Ради депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги. Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 «Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області».

Таким чином, землі оборони, в тому числі землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, про що свідчать вимоги наведених вище норм законодавства та усталена судова практика Верховного Суду, а земельна ділянка кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 може перебувати лише у державній власності.

У 2016 році перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації ДПС України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним наказу (справа № 914/1774/16). Предметом даного спору було визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 20.10.2015 № 9929/28-15, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер 4624883900:07:000:0002), на території Варязької сільської ради Сокальського району та затверджено її поділ на 5 земельних ділянок, в тому числі спірну земельну ділянку кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 площею 2,0000 га.

05.09.2016 рішенням Господарського суду Львівської області, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Так, рішенням суду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624883900:07:000:0002 загальною площею 69,0586 га, входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташована уздовж державного кордону України в районі Варязької сільської ради Сокальського району Львівської області, перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, та відноситься до земель оборони.

Той факт, що земельна ділянка площею 69,0586 га, з кадастровим номером 4624883900:07:000:0002, стосовно якої ГУ Держгеокадастру у Львівській області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, судом встановлено на підставі схеми розміщення земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 4624883900:07:000:0005, витягу з Публічної кадастрової карти України, копії карти місцевості з орієнтованим місцем розташування спірної земельної ділянки між Державним кордоном і рубежем основних інженерних споруд та копії схеми розміщення земельної ділянки на території Варязької сільської ради Сокальського району Львівської області.

У 2016 році перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації ДПС України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним наказу (справа № 914/1750/16). Предметом даного спору було визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №1026/16-16 від 08.02.2016 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га розташованої на території Варязької сільської ради Сокальського району, у власність для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 4624883900:07:000:0005).

22.08.2016 рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено повністю. Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017. Львівський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду попередньої інстанції та вказав, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером 4624883900:07:000:0005, щодо якоїГУ Держгеокадастру у Львівській області видано наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з метою передачі її у власність, розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, викопіюванням із кадастрового плану Варязької сільської ради та витягом з Публічної кадастрової карти України, а відтак входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною та належить до земель оборони в силу закону.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону (в межах прикордонної смуги) свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги.

Таким чином, обставини щодо приналежності спірної земельної ділянки кадастровий номер 4624883900:07:000:0005 до земель оборони є преюдиційними для даної справи обставинами, у зв`язку з чим не потребують повторного вивчення та доведення під час її розгляду.

Варто зазначити, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та відносилась до земель оборони, а відтак передача її у комунальну власність відбулась всупереч вимог закону та судових рішень у справах № 914/1774/16, № 914/1750/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Належним власником спірної земельної ділянки є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації, яка не приймала жодних рішень про її відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відтак, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Львівської обласної державної адміністрації, поза його волею, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суд погоджується з позицією прокурора про те, що вимога про скасування в цій частині наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області не є необхідною для ефективного відновлення порушеного права Львівської обласної державної адміністрації.

Підсумовуючи все зазначене вище, заявлена прокурором позовна вимога є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Витребувати у власність держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008, ідентифікаційний код 00022562) з незаконного володіння Сокальської міської ради Львівської області (вул. Шептицького, 44, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80001, ідентифікаційний код 26205171) земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 4624883900:07:000:0005, що відноситься до земель оборони та розташована на території Сокальської територіальної громади Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2465128946120).

3.Стягнути зі Сокальської міської ради Львівської області (вул. Шептицького, 44, м. Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80001, ідентифікаційний код 26205171) на користь Львівської обласної прокуратури (пр.Шевченка, 17/19, м.Львів, 79005, ідентифікаційний код 02910031) 2684,00 грн судового збору.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2023.

Суддя Козак І.Б.