Рішення № 112544898, 21.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2017/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства Укртрансгаз

до комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: Дудченко В.В. адвоката (довіреність №1-3243 від 05.12.2022 року);

відповідача: Реви І.Л. (довіреність №1260 від 29.11.2022 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Коваль Н.Г. адвоката (довіреність №14-129 від 08.05.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі позивач) до комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 4 151 154,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем обов`язку щодо компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період з грудня 2016 року до березня 2017 року, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 731 799,13 грн. боргу, 47 068,07 грн. трьох процентів річних та 372 287,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 19.10.2022 року відкрите провадження в справі та призначене підготовче засідання на 16 листопада 2022 року.

14 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

16 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

16 листопада 2022 року в підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду не заперечував.

У засідання представник відповідача не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Судом у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву було відмовлено, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено судом.

16 листопада 2022 року підготовче засідання відкладене на 07 грудня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

29 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

06 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, яка підлягала задоволенню судом.

07 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила поновити пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву, проти задоволення клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву не заперечувала.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву, визнав їх такими, що підлягали задоволенню, причини пропуску процесуальних строків для їх подання поважними, поновив їх та прийняв до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву.

07 грудня 2022 року підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

13 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, залишені судом без розгляду.

30 грудня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи без її участі не заперечував.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи без її участі, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року.

07 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

У засіданні представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечувала.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача про розгляд справи без її участі, визнав її такою, що підлягала задоволенню.

Ухвалою суду від 08.02.2023 року до участі у справі залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі третя особа), підготовче засідання відкладене на 15 березня 2023 року.

15 лютого 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів, на виконання вимог ухвали суду від 08.02.2023 року, задоволене судом.

14 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, а від представника позивача на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

15 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

У засіданні представники позивача та третьої особи проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання не заперечували.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Підготовче засідання відкладене на 12 квітня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

28 березня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи, а також клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.

29 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи, долучена до матеріалів справи.

04 квітня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла відповідь на письмові пояснення позивача, долучена до матеріалів справи.

11 квітня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник третьої особи надав пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 17 травня 2023 року.

12 травня 2023 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.

17 травня 2023 року в судовому засіданні оголошена перерва до 21 червня 2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи надала пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 21 червня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини, що виникають між оператором газотранспортної системи та суб`єктами ринку природного газу, регулюються положеннями Кодексу газотранспортної систем, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про ринок природного газу, а також Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 року.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу, незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, зокрема, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 33 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідач є захищеним споживачем природного газу, оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником та постачальником теплової енергії та гарячої води для задоволення потреб територіальних сіл, селищ, міст Київської області, що підтверджується статутом відповідача та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2016 року між комунальним підприємством Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа (далі відповідач) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір №1773/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі договір від 17.10.2016 року), згідно з п. 1.1 якого, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язувалось поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була змінена назва на акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі третя особа), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.2 договору від 17.10.2016 року, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1 договору від 17.10.2016 року встановлено, що третя особа передає відповідачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 3994 тис. куб. метрів (три мільйони дев`ятисот дев`яносто чотири тисячі куб. метрів), в тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): місяць: жовтень; обсяг: 266,8; місяць: листопад; обсяг: 594,1; місяць: грудень; обсяг: 823,6; місяць: ІV кв. 2016 р.; обсяг: 1 684,5; місяць: січень; обсяг: 879,6; місяць: лютий; обсяг: 777,8; місяць: березень; обсяг: 652,1; місяць: І кв. 2017 р.; обсяг: 2 309,5.

Згідно з п. 2.3 договору від 17.10.2016 року, плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору від 17.10.2016 року, допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +/- 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків), підтвердженого третьою особою планового обсягу без узгодження сторін.

Пунктом 3.1 договору від 17.10.2016 року встановлено, зокрема, що право власності на природний газ переходить від третьої особи до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

28 жовтня 2016 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір №1824/1617-БО-17 постачання природного газу (далі договір від 28.10.2016 року), згідно з п. 1.1 якого, третя особа зобов`язувалась поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору від 28.10.2016 року, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Пунктом 2.1 договору від 28.10.2016 року встановлено, що третя особа передає відповідачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 1670,0 тис. куб. метрів (один мільйони шістсот сімдесят тисяч куб. метрів), в тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): місяць: жовтень; обсяг: 115,0; місяць: листопад; обсяг: 250,0; місяць: грудень; обсяг: 345,0; місяць IV кв. 2016 р.; обсяг: 710,0; місяць: січень; обсяг: 365,0; місяць: лютий; обсяг: 325,0; місяць: березень; обсяг: 270,0; місяць: І кв. 2017 р.; обсяг: 960,0.

Згідно з п. 2.3 договору від 28.10.2016 року, плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору від 28.10.2016 року, допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі +/- 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків), підтвердженого третьою особою планового обсягу без узгодження сторін.

Пунктом 3.1 договору від 28.10.2016 року встановлено, зокрема, що право власності на природний газ переходить від третьої особи до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

16 лютого 2017 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір №1931/1617-КП 17 постачання природного газу (далі договір від 16.02.2017 року), згідно з п. 1.1 якого, третя особа зобов`язувалась поставити відповідачу у 2017 році природний газ, а відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.1 договору від 16.02.2017 року, третя особа зобов`язується поставити відповідачеві у 2017 році природний газ, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору від 16.02.2017 року, природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).

Пунктом 2.1 договору від 16.02.2017 року встановлено, що третя особа передає відповідачу з 01 лютого 2017 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 65,0 тис.куб. метрів (шістдесят п`ять тис. куб. метрів), в тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): місяць: січень; обсяг: ---; місяць: лютий; обсяг: 35,0; місяць: березень; обсяг: 30,0; місяць: І кв. 2017 р.; обсяг: 65,0.

Згідно з п. 2.3 договору від 16.02.2017 року, перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою відповідача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу.

Відповідно до п. 2.4 договору від 16.02.2017 року, допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків), від підтвердженого третьою особою планового обсягу без узгодження сторін.

Згідно з абз. 1 глави І розділу VIII Кодексу ГТС, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 5 глави І розділу VIII Кодексу ГТС, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Пунктом 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу (абз. 62 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Пунктом 9 глави І розділу VIII Кодексу ГТС встановлено, що замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Згідно з п. 1 глави І розділу IX Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.

Так, вищевказані положення Кодексу ГТС та Закону України "Про ринок природного газу" дають підстави дійти висновку, що укладення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій, є необхідними передумовами для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.

01 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №1604000512 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу відповідача від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а відповідач зобов`язувався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" №742-р від 05.10.2016 року, для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі третя особа) та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

Разом з цим, відповідачем не були отримані номінації, що підтверджується номінаціями постачання обсягів природного газу підприємствам теплоенергетики виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), копії яких долучені до матеріалів справи, а також не заперечувалось представниками учасників справи.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, зокрема, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" №758 від 01.10.2015 року, №187 від 22.03.2017 року та №867 від 19.10.2018 року, відповідно до яких, третю особу було зобов`язано постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі комунальному підприємству Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа.

Судом встановлено, що у спірний період та до 31.12.2019 року позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VII (далі Закон України №1730-VII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі ст. 1 Закону України №1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Відповідно до ст. 2 Закону України №1730-VIII, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1639-IX, який набув чинності 29.08.2021 року, були внесені зміни до Закону України №1730-VIII, зокрема, стаття 8 вищевказаного Закону доповнена частиною другою, відповідно до якої, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Частиною 3 ст. 8 Закону України №1730-VІІІ встановлено, що обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України №1730-VІІІ, різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.

Так, необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасники процедури врегулювання заборгованості підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а також особа, яка здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся впродовж 01.12.2015 року -31.12.2019 року; 4) строк оплати наступив з 01.10.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду в справі №914/1940/22 від 04.05.2023 року.

Судом встановлено, що обсяги відбору відповідачем природного газу за період з грудня 2016 року до березня 2017 року підтверджуються:

-зведеним реєстром місячних обсягів газу, що надані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Київоблгаз" (56ZG-DSO-180000C) за грудень 2016 року;

-реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року, лютому 2017 року;

звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київоблгаз" (56ZG-DSO-180000C) між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх по контрагентів (споживачів) за березень 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки відповідач вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу позивачу не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 731 799,13 грн. боргу, 47 068,07 грн. трьох процентів річних та 372 287,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

29 листопада 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, послалась на те, що споживання відповідачем природного газу в грудні 2016 року - березні 2017 року, в об`ємі 3 985,579 тис. куб. м., не являється несанкціонованим відбором, оскільки між відповідачем та третьою особою укладені договори постачання природного газу: №1773/1617-ТЕ-17 від 17.10.2016 року, №1824/1617-БО-17 від 28.10.2016 року, а також №1931/1617-КП 17 від 16.02.2017 року, між відповідачем та позивачем укладений договір №1604000512 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.04.2016 року, а третя особа була зобов`язана видати номінації виробнику теплової енергії, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" від 05.10.2016 №742-р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У судових засіданнях, а також у відзиві на позовну заяву, представник відповідача послалась на рішення суду від 22.05.2017 року в справі №911/656/17, а також на рішення суду від 20.02.2020 року в справі №911/2386/19, відповідно до яких, позивачу вже було відмовлено у задоволенні цих вимог.

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням суду в справі №911/656/17 від 22.05.2017 року позивачу було відмовлено в задоволенні вимог до відповідача про стягнення заборгованості, у зв`язку з несанкціонованим відбором природного газу, рішенням суду в справі №911/2386/19 від 20.02.2020 року позивачу було відмовлено в задоволенні вимог до відповідача про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно в натурі та відшкодування вартості такого майна, а звертаючись до суду із цією заявою, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу.

Так, відповідач за період з грудня 2016 року до березня 2017 року спожив 3 985,579 тис. куб. м. природного газу, на загальну суму 24 426 321,60 грн., які він був зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами, відповідно до положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1639-IX.

Звертаючись із заявою до суду, позивач просив стягнути з відповідача борг за відібрані без номінацій обсяги природного газу за період з жовтня 2021 року до серпня 2022 року.

Судом встановлено, що за вищевказаний період борг відповідача перед позивачем становив 3 731 799,17 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума боргу визначена в розмірі 3 731 799,13 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення боргу, позивач просив стягнути з відповідача 47 068,07 трьох процентів річних та 372 287,00 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних за жовтень 2021 року, враховуючи період заборгованості з 01.11.2021 року до 01.09.2022 року, складає 305 днів, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 8 504,60 грн.;

-за листопад 2021 року, враховуючи період заборгованості з 01.12.2021 року до 01.09.2022 року, складає 275 днів, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 7 668,08 грн.;

-за грудень 2021 року, враховуючи період заборгованості з 01.01.2022 року до 01.09.2022 року, складає 244 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 6 803,68 грн.;

-за січень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.02.2022 року до 01.09.2022 року, складає 213 днів, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 5 939,28 грн.;

-за лютий 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.03.2022 року до 01.09.2022 року, складає 185 днів, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 5 158,53 грн.;

-за березень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.04.2022 року до 01.09.2022 року, складає 154 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 4 294,13 грн.;

-за квітень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.05.2022 року до 01.09.2022 року, складає 124 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 3 457,61 грн.;

-за травень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.06.2022 року до 01.09.2022 року, складає 93 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 2 593,21 грн.;

-за червень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.07.2022 року до 01.09.2022 року, складає 63 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 1 756,69 грн.;

-за липень 2022 року, враховуючи період заборгованості з 01.08.2022 року до 01.09.2022 року, складає 32 дні, тому три проценти річних від суми 339 254,47 грн. становлять 892,29 грн.,

а разом 47 068,10 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 47 068,07 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за жовтень 2021 року, за період з 01.11.2021 року до 01.09.2022 року: у листопаді 2021 року - 100,8%; грудні 100,6%;

січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 67 489,18 грн.;

- за листопад 2021 року, за період з 01.12.2021 року до 01.09.2022 року: у грудні 2021 року 100,6%; січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 64 261,05 грн.;

- за грудень 2021 року, за період з 01.01.2022 року до 01.09.2022 року: у січні 2022 року 101,3%; лютому 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 61 854,40 грн.;

- за січень 2022 року, за період з 01.02.2022 року до 01.09.2022 року: у лютому 2022 року 101,6%; березні - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 56 707,90 грн.;

- за лютий 2022 року, за період з 01.03.2022 року до 01.09.2022 року: у березні 2022 року - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 50 471,29 грн.;

- за березень 2022 року, за період з 01.04.2022 року до 01.09.2022 року: у квітні 2022 року 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 33 688,84 грн.;

- за квітень 2022 року, за період з 01.05.2022 року до 01.09.2022 року: у травні 2022 року 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 22 475,22 грн.;

- за травень 2022 року, за період з 01.06.2022 року до 01.09.2022 року: у червні 2022 року 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 12 965,29 грн.;

- за червень 2022 року, за період з 01.07.2022 року до 01.09.2022 року: у липні 2022 року 100,7%; серпні 101,1%, від суми заборгованості 339 254,47 грн., складає 2 374,78 грн.,

а разом 372 287,95 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 372 287,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1, ст. 2, ч. ч. 3, 4 ст. 8 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", п. п. 1, 4 глави 3 розділу І, абз. 1, п. 5, п. 9 глави І розділу VIII, п. 1 глави І розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи, абз. 1, п. п. 10, 19, 27, 33, 37, 45 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов акціонерного товариства «Укртрансгаз» до комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа» про стягнення заборгованості у сумі 4 151 154,20 грн.

Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради Переяслав-Хмельницьктепломережа» (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький(п), вулиця Івана Мазепи, будинок 33, ідентифікаційний код 20598264) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 3 731 799,13 грн. (три мільйони сімсот тридцять одну тисячу сімсот дев`яносто дев`ять грн. 13 коп.) боргу; 47 068,07 грн. (сорок сім тисяч шістдесят вісім грн. 07 коп.) трьох процентів річних; 372 287,00 грн. (триста сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят сім грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 62 267,31 грн. (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят сім грн. 31 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 01.08.2023 року.

Суддя С. Грабець