Постанова № 11254352, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. Справа № 2а-19923/10/0570

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зекунова Е.В.,

суддів Тарасенко І.М., Наумової К.Г.,

при секретарі Ковальському А.В.

в присутності сторін:

від позивача: не зявився,

представника відповідача Державної судової адміністрації України: не зявився

представника відповідача - Міністерства фінансів України: не зявився,

представника відповідача Луганського окружного адміністративного суду: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Луганського окружного адміністративного суду про визнання неправомірною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив що з 20 серпня 2007 року перебуває на посаді судді Луганського окружного адміністративного суду.

Посилався на застосування відповідачами при обчисленні його заробітної плати положень постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункту 4-1 постанови від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», постанови від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865», які визнані протиправними, незаконними та скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, та які обмежували розмір посадового окладу виходячи з мінімальної заробітної плати 332 грн. і забороняли в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати проводити його перерахунок, що призвело до отримання ним в період з 19 серпня 2009 року заробітної плати в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Перерахунок посадового окладу та заробітної плати при зміні розміру мінімальної заробітної плати не проводився.

У звязку з наведеним просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Луганського окружного адміністративного суду щодо не проведення перерахунку його заробітної плати з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 в редакції станом на 31 грудня 2005 року, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу позивача із зазначенням розміру заробітної плати виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування його заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування його заробітної плати з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат, а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;

- зобовязати Луганський окружний адміністративний суд провести з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року перерахунок його заробітної плати, визначивши його розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обовязкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу;

- зобовязати Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;

- зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити Луганському окружному адміністративному суду з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої йому з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача, Міністерства фінансів України у судове засідання не зявився, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення проти адміністративного позову в яких посилається на те, що видатки, передбачені в Державному бюджеті України на 2007 2009 роки на оплату праці суддів, були фактично здійсненні Державним казначейством України на 100% від плану. З 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів України не передбачають підстав для фінансування заборгованості заробітної плати з Міністерства фінансів України на користь позивача заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги та інших надбавок. Тому вважає позовні вимоги до Міністерства фінансів України задоволенню не підлягають. Крім того, відповідач зазначає, що у Державному бюджеті України на 2009 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Крім того, відповідач зазначив, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, визначений ст. 99 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Просив розглянути справу за відсутністю представника Міністерства фінансів України.

Представники відповідача Луганського окружного адміністративного суду, у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце справи повідомлений судом належним чином. Надав письмову заяву від 01.09.2010 року №640302.02 про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача Державної судової адміністрації України, у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце справи повідомлений судом належним чином. Письмових заперечень, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Ухвалу Донецького окружного суду від 13 серпня 2010 року, якою відповідачів зобовязано надати певні документи та інформацію, виконано не було.

Процесуальний обовязок щодо надання до дати судового засідання у разі заперечення проти позову всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, - відповідачі не виконали.

Відповідно до частини 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 20 серпня 2007 року №30 призначений на посаду судді Луганського окружного адміністративного суду. Відповідно до наказу Голови Луганського окружного адміністративного суду №23-ос від 31.03.2008 року позивачу встановлено посадовий оклад 2988 грн. та присвоєно пятий кваліфікаційний клас судді.

З 19 серпня 2009 року його заробітна плата обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2009 - 2010 роки (332 грн. х 9 = 2988 грн.).

Перерахунок посадового окладу при зміні розміру мінімальної заробітної плати не проводився.

Вважаючи, що порушено його право як працюючого судді на підвищення розміру посадового окладу при підвищенні розміру мінімальної заробітної плати, що вплинуло на розмір заробітної плати в сторону зменшення, звернулася до суду з позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.

Відповідно до ст. 14 Закону «Про судоустрій України», яка була чинною та підлягала застосуванню до 03 серпня 2010 року, однією з гарантій самостійності і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

З 03 серпня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» і з цієї дати втратив силу Закон України «Про судоустрій України», крім, зокрема, статей 43 та 44, які відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» втрачають чинність з 1 січня 2011 року.

Стаття 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регулює питання незалежності судді, містить аналогічні положення, які містила ст. 14 Закону «Про судоустрій України».

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів», визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозвязку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на положення ч. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 614 «Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці» Луганську область за оплатою праці віднесено до групи «поза групою».

Таким чином, відповідно до додатку 5 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 посадовий оклад судді окружного адміністративного суду Луганської області становить 9 розмірів мінімальних заробітних плат.

Вказану постанову постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».

Таким чином з 03 грудня 2007 року дня набрання законної сили судовим рішенням, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» є протиправним і скасовано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено постанову №865, зокрема, пунктом 4-1 (про що детально вище).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».

Таким чином з 19 серпня 2009 року дня набрання законної сили судовим рішенням, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» є протиправними.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».

Враховуючи наведене та вимоги законодавства суд приходить до висновку про те, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.

Між тим, перерахунок посадового окладу при зміні розміру мінімальної заробітної плати не проводився.

Заробітна плата позивача з 19 серпня 2009 року обчислювалася виходячи з посадового окладу, який розраховувався виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення рівня мінімальної заробітної плати на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», чим порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.

Статтею 130 Конституції України визначено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Держава взяла на себе обовязок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч. 3 ст. 22 Конституції України). При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Зазначена правова позиція викладена в практиці Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), яка обумовлена принципом юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, а також принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку реалізацію гарантій незалежності суддів, включаючи заходи правового захисту матеріального і соціального забезпечення, тому невиконання такого публічного зобовязання є протиправним.

Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати повязана з діяльністю центральних органів виконавчої влади, зокрема: Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та суду, в якому працює суддя.

Відповідно до ст. ст. 8 й 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач у позові крім перерахунку заробітної плати з урахуванням розміру посадового окладу, розрахованого виходячи з девяти мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, ставить питання про перерахунок надбавки за вислугу років відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року.

Так, частиною 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Таким чином, зміни до абзацу другому частини четвертої ст. 44 Закону України «Про статус суддів», внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратили чинність 22 травня 2008 року.

Як вбачається з довідок та розрахунків окружного адміністративного суду Луганської області області, з серпня по жовтень 2009 року позивачу надбавка сплачувалась у розмірі 15 відсотків, а з листопада 2009 у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, що з 22 травня 2008 року суперечить Закону України «Про статус суддів».

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Пунктом 5 ст. 116 Закону України «Про судоустрій в Україні», який був чинним та підлягав застосуванню до 03 серпня 2010 року, визначено, що Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.

Рішенням Ради суддів України від 27 червня 2008 року № 105 зобовязано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.

Бюджетним кодексом України (ст. ст. 32 - 37) на Міністерство фінансів України покладено обовязок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до ст. 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 111 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента від 26 серпня 1999 року №1081/99, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, який забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно з п. 2 вказаного Положення Міністерство фінансів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Міністерство фінансів України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні було підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі ст. 130 Конституції України забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України», який був чинним та підлягав застосуванню до 03 серпня 2010 року, було визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Аналогічні положення містяться в ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».

Не приведення заробітної плати позивача у відповідність до вимог законодавства свідчить про те, що в порушення вимог ст. ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України не звернулася, чим порушила принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п. 11 ч. 1ст. 7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 09 червня 2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» обовязок подавати штатні розписи до Державної судової адміністрації України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на кожний суд окремо.

Не приведення заробітної плати позивача у відповідність до вимог законодавства свідчить про те, що Луганський окружний адміністративний суд як субєкт владних повноважень, на який законодавством покладено обовязок проінформувати Державну судову адміністрацію України головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинними постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці.

Відповідачами в порушення вимог положень ст. 129 Конституції України та ст. ст. 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обовязковості рішень суду заходи щодо своєчасно проведення перерахунку посадового окладу позивачу не здійснені.

Достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому.

Суд не погоджується з клопотанням відповідачів про пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, як загального строку подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом з приводу стягнення на його користь невиплаченої суми заборгованості по заробітній платі, що належить до обовязкових виплат, відповідно до вимог законодавства щодо статусу суддів.

Частиною 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи наведене, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Луганського окружного адміністративного суду про визнання неправомірною бездіяльності та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Луганського окружного адміністративного суду щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати та грошового утримання судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, на момент виплати у заявленому періоді.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів по повному фінансуванню заробітної плати та грошового утримання судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, на момент виплати у заявленому періоді.

Зобовязати Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобовязати Державну судову адміністрацію України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Луганського окружного адміністративного суду на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплат судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобовязати Луганський окружний адміністративний суд здійснити нарахування судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу недоплаченої заробітної з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобовязати Луганський окружний адміністративний суд за рахунок додатково отриманого від Державної судової адміністрації України фінансування здійснити виплату судді Луганського окружного адміністративного суду Ушакову Тарасу Сергійовичу недоплаченої заробітної з 19.08.2009 року з розрахунку 9 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України про Державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», а з 22 травня 2008 року надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків (20 відсотків з 12 листопада 2009 року) від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас з утриманням податків та інших обовязкових платежів.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Головуючий суддя Зекунов Е. В.

Судді Тарасенко І.М. Наумова К.Г.