Рішення № 112539410, 31.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16682/23

Провадження № 2-о/761/398/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді: Матвєєвої Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року заявниця ОСОБА_1 звернулась в порядку окремого провадження до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просила суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала разом з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви зазначено, що матір заявника ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця зазначає, що за життя матері до моменту відкриття спадщини вона постійно з нею проживала в зазначеній квартирі, здійснюючи за нею догляд. Відсутність даних, які б підтверджували факт її постійного проживання із матір`ю на момент її смерті унеможливлює належне оформлення спадкових прав на майно, яке належало матері. Так, звернувшись до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через пропущений строк, встановлений законом для прийняття спадщини. З огляду на викладене, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою для захисту своїх прав та необхідності належної реалізації своїх спадкових прав після смерті матері.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявник та її представник до судового засідання не з`явилися, але надали до суду письмову заяву про розгляд справи без їхньої участі, просили вимоги заяви задовольнити.

Заінтересовані особи також до судового засідання не з`явились, але надали до суду заяви в яких просили суд на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у їх відсутність.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти,від яких залежить виникнення,зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.

Заявниця ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 09.12.1966 року.

Мати заявниці ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на частину квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , яка на праві власності на житло від 27.11.1997 року № НОМЕР_3 належить заявниці.

Відповідно до Акту від 11.05.2023 року, який складений мешканцями житлового будинку АДРЕСА_3 та завірений КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було встановлено, що із березня 2019 року і до смерті своєї матері заявниця постійно проживала без реєстрації постійного місця проживання за адресою:

АДРЕСА_1 звернулась до державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак, постановою від 12.05.2023 року, заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері, у зв`язку з пропущенням строку, встановлений законом для прийняття спадщини

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви, суд приймає до уваги те, що на підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу(шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 1 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Таким чином, оскільки заявниця, як спадкоємець за законом постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в одному помешканні та протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявила про свою відмову від спадщини, то вона вважається такою, що прийняла спадщину.

З наявних у справі доказів вбачається, що заявниця постійно проживала зі своєю матір`ю на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця та здійснювала за нею догляд, однак, факт такого проживання може в даному випадку бути встановлений виключно в судовому порядку.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки, та чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляд справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, а відтак суд вважає, що заява є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала разом з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва

31 липня 2023 року