Рішення № 112537950, 01.08.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 160/7560/23

№ 2-а/183/80/23

01 серпня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новомосковського районного центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Новомосковського районного центру комплектування та соціальної підтримки (надалі за текстом відповідач) у якому просив скасувати постанову №191 від 07.04.2023 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 07.04.2023 відповідачем винесено постанову №191 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. З оскаржуваною постановою він не згоден, оскільки вважає, що вона складена з грубим порушенням законодавства. Йому було вручено повістку, за якою він повинен був прибути 09.03.2023 до Новомосковського РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних. У зв`язку з тим, що у позивача на утриманні знаходиться дитина і він самостійно займається її вихованням та утриманням, а також те, що дитина часто хворіє, позивач не зміг прибути 09.03.2023 до відповідача. 07.04.2023 співробітник поліції повідомив позивача про те, що він перебуває у державному розшуку, після чого позивач з дитиною прибув до розташування ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому зачитали зміст протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує, що він був позбавлений можливості юридичного захисту; протокол та постанова не підписані посадовою особою. Крім того, відповідачем було винесено постанову за ч 2 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, проте позивач раніше не притягувався до відповідальності за ч.1 ст.210-1 КУпАП. У зв`язку з протиправністю винесеної постанови позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом у якому просить скасувати постанову.

Ухвалою судді від 07 червня 2023 року було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

07.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що 09.03.2023 він не з`явився за викликом, не повідомив про причини неприбуття та не надав доказів поважності причин неявки за викликом. 07.04.2023 ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції в тому числі для з`ясування причин неприбуття за викликом та вирішення питання про наявність або відсутність ознак адміністративного правопорушення. Позивач дійсно прибув до Новомосковського РТЦК та СП з малолітньою дівчинкою, яка за його твердженням є його донькою Під час перебування у приміщенні позивач поводив себе агресивно, не надав документів на підтвердження повно важності причин неприбуття за викликом. Позивач схопив проект протоколу, який ще не було підписано посадовою особою та зазначив у нього про відмову від пояснень та від підпису, а потім сфотографував проект протоколу. Справу про адміністративне правопорушення розглянуто невідкладно, оскільки попередня поведінка позивача свідчила про намір ухилятись від явки до Новомосковського РТЦК та СП, доки особа, яка притягається до відповідальності була присутня. Метою цього було, у томи числі, забезпечення можливості заслухати пояснення позивача. Клопотань про відкладення розгляду справи позивач не заявляв. Маючи достатньо часу для подання доказів при зверненні з позовом до суду, позивач не надав жодного доказу на підтвердження наявності поважних причин неприбуття за викликом.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 повісткою було викликано на 09.00 год. 09.03.2023 р. до Новомосковського РТЦК та СП, що підтверджується копією розписки та не заперечується сторонами (а.с.37).

Згідно рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів Новомосковського РТЦК та СП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримав повістку для з`явлення, уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії 09.03.2023 проте проігнорував виклик та не з`явився (а.с.38).

24.03.2023 відповідач надіслав звернення до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача ОСОБА_1 , у якому зазначено, що 08.03.2023 останній отримав повістку на 09.03.2023, але у призначений час та в подальшому до Новомосковського РТЦК та СП не з`явився (а.с.40)

07.04.2023 р. начальником відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 складено протокол №191 про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , якому вказано, що 09.03.2023 р. та в наступні дні ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що від будь-яких пояснень та підпису протоколу відмовляється на підставі ст.63 Конституції України (а.с.41-42).

Згідно копії постанови №191 від 07.04.2023 р. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 09.03.2023 та в наступні дні ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення військово-облікових даних, чим порушив вимоги ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. (а.с.43).

З наданої відповідачем копії письмових пояснень вбачається, що 22.12.2022 ОСОБА_1 відмовився від проходження медичної комісії «у зв`язку з неможливістю прибути у рекомендований час про причині зайнятості, а також догляду за дитиною» (а.с.44).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оцінюючи обставини, суд зазначає, що позивач відповідно до чинного законодавства зобов`язаний був у разі вручення повістки отримати її та з`явитись до Новомосковського РТЦК та СП.

Доводи позивача про поважність причин неприбуття за викликом позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не підтверджено. Надане позивачем свідоцтво про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 саме по собі не свідчить про поважність неприбуття за викликом. Довідка про огляд дитини сімейним лікарем 05.04.2023 також не підтверджує обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, оскільки такий огляд проводився більш ніж через 20 днів після дати, на яку позивач викликався до РТЦК та СП.

Крім того, посилання позивача на ту обставину, що він самостійно здійснює догляд та утримання дитини не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Щодо посилань позивача про безпідставність застосування норм частини 2 ст. 210-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Президентом України 25 лютого 2022 року підписано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, строки якого в подальшому відповідними Указами були продовжені.

Тобто, саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації відповідно до положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду.

Настання особливого періоду законодавець пов`язує із моментом оголошення рішення про мобілізацію (загальну чи часткову) або з моментом введення в державі воєнного стану, які є самостійними підставами виникнення та існування особливого періоду, а закінчення особливого періоду пов`язує із закінченням мобілізації або припиненням воєнного часу і частково періоду після закінчення воєнних дій.

Доводи позивача щодо невірної кваліфікації його дій, а саме за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, не відповідає дійсності, так як згідно ч. 2 вказаної норми передбачена відповідальність не тільки за повторне протягом року вчинення порушення, але й також вчинення такого порушення в особливий період.

Станом на момент винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, а саме: розписку про отримання повістки,рапорті співробітників РТЦК та СП, послужну карту, звернення щодо доставлення, протокол про адміністративне правопорушення,письмові пояснення позивача.

Надані відповідачем докази відповідають вимогам належності та допустимості, містять підписи відповідних посадових осіб, засвідчені належним чином.

Суд відхиляє доводи позивача про недотримання процедури розгляду справи, оскільки позивач власноручно у протоколі зазначив про те, що відмовляється надавати будь-які пояснення, при цьому не зазначив клопотання про відкладення розгляду справи. Більш того, під час судового розгляду даного позову позивач мав можливість у повній мірі скористатись правами, передбаченими як ст. 268 КУпАП, зокрема і правом на правову допомогу, так і ст. 44, 47 КАС України, зокрема надавати докази і висловити свої заперечення. Натомість, маючи достатньо часу для подання доказів під час звернення до суду з позовом, позивач жодного доказу на підтвердження наявності поважних причин неприбуття за повісткою, суду не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова №191 від 07.04.2023 про накладення адміністративне стягнення на позивача за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про залишення оскаржуваної постанови без змін, а позову без задоволення.

Розподіляючи судові витрати, суд керується статтею 139 КАС України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати у виді судового збору, понесені позивачем, на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 132,134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Залишити постанову №191 по справі про адміністративне правопорушення від 07 квітня 2023 року, винесену начальником Новомосковського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Анатолієм Калініченком без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено і підписано 01 серпня 2023 року .

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Новомосковський районний центр комплектування та соціальної підтримки, код ЄДРПОУ 09652879, адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Калнишевського,18.

Суддя Оладенко О.С.