Постанова № 11253750, 09.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 р. справа № 2а-17952/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріТокмаковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомДонецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

доКомунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 22722,22 грн. та пені в сумі 456,94 грн.

за участю:

представника позивача: Чебаненко Є.О. (дов. № 03-01/4557 від 11.12.09 р.)

представник відповідача: Какаріна Л.Г. (дов. б/н від 09.01.2010 р.)

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 22722,22 грн. та пені в сумі 456,94 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував недотриманням Комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника» встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач вважає, що через те, що на підприємстві відповідача у 2009 році повинен був працювати один інвалід, а натомість не працювало жодного інваліда, Комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника» були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 22722,22 грн. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», просив стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 456,94 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У якості основних підстав незгоди із заявленими позовними вимогами, відповідачем були визначені наступні. КП «Добропілька служба єдиного замовника» у 2009 році не надавало Добропількому центру зайнятості звіти за статистичною формою № 3-ПН у звязку з відсутністю вакансій на підприємстві у 2009 році. Створення у 2009 році додаткового робочого місця для працевлаштування інваліда підприємство не мало фінансової можливості, оскільки КП «Добропільська служба єдиного замовника» є комунальним підприємством та у своїй діяльності керується штатним розкладом, що закладений у тарифі. Посилаючись на те, що будь-яких додаткових доходів підприємство, окрім квартирної плати, не має, введення нових штатних одиниць є неможливим без здійснення дотацій з бюджету. Жодних дотацій або відшкодування витрат за рахунок бюджету підприємство відповідача не отримує, що спричинило неможливість створити робочі місця. Як зазначав відповідач, відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оплата адміністративно-господарських санкцій і пені підприємствам, установам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, провадиться за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Крім того, представник відповідача зазначала, що підприємство не мало можливості сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню, оскільки за 2009 рік підприємство одержало збитки в сумі 1243,3 тис. грн. Посилаючись на наведене, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника» (відповідач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32897226.

18 січня 2010 року відповідачем був наданий до Фонду соціального захисту інвалідів в Донецькій області звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік. (арк. справи 6). Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 36 осіб, з яких не зазначено жодного працівника, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» була визначена відповідачем на рівні 1 особи (рядок 03 звіту).

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22722,22 грн. та стягнення пені у розмірі 456,94 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У відповідності зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно частини 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування. Такий обовязок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як вбачається з наявних в матеріалів справи документів відповідачем протягом 2009 року звітність за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Добропільського міського центру зайнятості не надавалась, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні. Крім того, в матеріалах справи міститься лист Добропільського міського центру зайнятості № 02-1919 від 26.08.2010 року, відповідно до якого звітність за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Добропільського міського центру зайнятості не надавалась.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи не міститься жодного доказу щодо здійснення відповідачем усіх залежних від нього заходів направлених на недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність прибутку, за рахунок якого провадиться сплата штрафних санкцій за не працевлаштування інвалідів, з огляду на те, що приписи частин третьої та п'ятої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» надають можливість дійти висновку про те, що Закон не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок сплати штрафних санкцій. Відповідно до пункту 5 статті 20 Закону України у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 22722,22 грн. та пені в сумі 456,94 грн.

З огляду на наведене, на підставі статей 17,18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», положень Постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та на підставі статей 2,17,18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 22722,22 грн. та пені в сумі 456,94 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Комсомольська, 35, ЄДРПОУ 32897226) адміністративно господарські санкції за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 22722,22 грн. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять дві гривні двадцять дві копійки) та пеню в сумі 456,94 грн. (чотириста пятдесят шість гривень девяносто чотири копійки) на користь Державного бюджету України на р/р 31216230700001 в ГУ ДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.