Постанова № 11253073, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

<Список >

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. Справа № 2а-16395/10/0570

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

судді:Савченко С.В.

Зеленов А.С.

при секретарі:Яровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:не зявився

відповідача-1:не зявився

відповідача-2:Попова О.О. (дов. від 15.07.2010р. №8-5-359(3))

відповідача-3:не зявився

відповідача-4:не зявився

відповідача-5:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуОСОБА_3

доДержавної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області

простягнення недоплаченої заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду із позовом до Державної судової адміністрації України (надалі відповідач-1, ДСА України), Кабінету Міністрів України (надалі відповідач-2, КМУ), Міністерства фінансів України (надалі відповідач-3, МФУ), Державного казначейства України (надалі відповідач-4, ДКУ), Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (надалі відповідач-1, ТУ ДСА України в Донецькій області) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді; не нарахування та невиплату відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітної плати (посадового окладу, премій, надбавки за вислугу років, інших надбавок); додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності; щомісячного грошового утримання працюючого судді, починаючи з 01.06.2005р.; зобовязання ДСА України, ДКУ відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» з 01.06.2005р. нарахувати та виплатити позивачу за рахунок Державного бюджету України заробітну плату (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, інші надбавки) з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується, додатковий посадовий оклад та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; виплати по лікарняним листам у період тимчасової непрацездатності; щомісячне довічне грошове утримання працюючому судді за виключенням отриманих сум; зобовязання ДСА України відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» нарахування надбавки за вислугу років за період з 01.01.2007р по 31.12.2007р. і починаючи з 22 травня 2008 року проводити від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за виключенням отриманих сум; зобовязання МФУ профінансувати нараховані зазначені виплати в розмірі, установленому ст.44 Закону України «Про статус суддів».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 12.04.1976 р. він працює суддею Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області. Починаючи з 01.01.2006 р. йому було встановлено оклад, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332,00 грн. всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 р. в подальшому не здійснювалось перерахування розміру окладу. Зазначені обставини, на думку позивача, призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади.

Позивач зазначив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р. п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 визнаний незаконним, допущено поворот виконання цієї постанови і визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 р. №№ 513, 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто, з 01.06.2005 р. Позивач вважає, що наявні передбачені законом підстави для перерахунку її заробітної плати за період з 01.06.2008 р. у відповідності до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 та п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 856 в редакції постанови від 31.12.2005 р. № 1310. ОСОБА_3 зазначає що у періоді з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2010р. по теперішній час йому виплачувалась надбавка за вислугу років виходячи із посадового окладу, а не щомісячного середнього заробітку, що є порушенням ч.4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Також, позивач зазначає, що у періоді з 01.06.2005р. по 01.01.2006р. позивачу нараховувалась заробітна плата без урахування ч. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Позивач до судового засідання від 30.08.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представники ДСА України, ДКУ, МФУ, ТУ ДСА України в Донецькій області до судового засідання від 30.08.2010р. не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

До судового засідання від 30.08.2010р. представник МФУ надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких проти позовних вимог заперечував вважаючи позовні вимоги до МФУ є необґрунтованими та безпідставними.

Також, представник МФУ просив розглянути справу за відсутністю представника МФУ.

Представник ТУ ДСА України в Донецькій області та ДСА України подав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого частково заперечує проти вимог позивача у звязку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду за вимогами до 24.06.2009р. Представник ТУ ДСА України в Донецькій області вважає, що ДСА України не є належним відповідачем.

Також, представник ТУ ДСА України в Донецькій області просив розглянути справу за відсутністю представника Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області.

Представник КМУ надав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у КМУ обовязків щодо нарахування чи виплати заробітної плати суддям загальної юрисдикції, та на відсутність у КМУ повноважень щодо формування бюджетного запиту.

Представник КМУ у судовому засіданні від 30.08.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях проти позову.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно постанови Верховної Ради України від 26 червня 1997р. №398/97-ВРI ОСОБА_3 обраний суддею Гірницького районного суду м. Макіївки безстроково.

Заробітна плата позивача обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2005-2010 роки.

Згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, тобто право на судовий захист має лише та особа, яка є субєктом порушених прав.

Згідно положень КАС України не передбачається захист прав, свобод та інтересів у превентивному порядку, тобто на майбутнє особи без встановлення факту конкретного порушення законодавства.

Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 126 Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-III, Державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.

Відповідно до статті 128 цього Закону, територіальне управління державної судової адміністрації є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку. Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України.

Положення про Державну судову адміністрацію України, яке було затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003 втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року №477/2009. Інше положення затверджено не було.

У звязку з цим застосуванню підлягає Закон України «Про судоустрій України».

Отже, у відповідності до статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є юридичною особою, яка наділена адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю.

Відповідно до статті 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.

Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.

Між тим, суди не здійснюють матеріальне забезпечення суддів. В судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, відсутній.

Таким чином, суд приходить до висновку, що органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України. Відповідно до статті стаття 11 Закону України «Про статус суддів», незалежність суддів забезпечується, зокрема, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Згідно із статтею 14 цього Закону, однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. Таким чином, заробітна плата суддів, є елементами статусу судді.

Відповідно до пункту 8 статті 14 Закону України «Про судоустрій України» при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозвязку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Вказану постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865», яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».

Зазначену постанову залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року.

Таким чином, з 3 грудня 2007 року дня набрання законної сили судовим рішенням, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» є протиправним і скасованим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року по справі №2/174) за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року по справі № 22-а-26751/08

Таким чином, з 19 серпня 2009 року дня набрання законної сили судовим рішенням, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» є протиправними.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки набрання законної сили судовим рішенням, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, з 03 грудня 2007 року є протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року є протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.

Між тим, заробітна плата позивача з 19 серпня 2009 року обчислювалася виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі відповідних Законів України про Державний бюджет України, чим порушено право позивача на належне матеріальне забезпечення.

З наведеного вбачається, що саме бездіяльність відповідачів - Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області призвела до порушення розрахунку заробітної плати у відповідності до нормативно правових актів, тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невчасного підвищення розміру посадового окладу судді; не нарахування та невиплату відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітної плати (посадового окладу, премій, надбавки за вислугу років, інших надбавок); додаткового посадового окладу та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; виплат по лікарняним листам у період тимчасової втрати працездатності; щомісячного грошового утримання працюючого судді, починаючи з 01.06.2005р.; зобовязання ДСА України, ДКУ відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» з 01.01.2006р. нарахувати та виплатити позивачу за рахунок Державного бюджету України заробітну плату (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, інші надбавки) з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, за який вона нараховується, додатковий посадовий оклад та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, що виплачується при наданні чергової відпустки; виплати по лікарняним листам у період тимчасової непрацездатності; щомісячне довічне грошове утримання працюючому судді за виключенням отриманих сум; зобовязання МФУ профінансувати нараховані зазначені виплати в розмірі, установленому ст.44 Закону України «Про статус суддів» підлягають задоволенню частково.

Тому, згідно із ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд задля повного захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог, та вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідачів - Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області зробити перерахунок заробітної плати, премій, набавок за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати позивача відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року з розрахунку 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний період, нарахування премії, надбавки за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати позивача, виходячи з перерахованого посадового окладу, починаючи з 19 серпня 2009 року; зобовязання Державну судову адміністрацію України, Державне казначейство України, Міністерство фінансів України сплатити позивачу недоплачену заробітну плату з розрахунку 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний період з 19 серпня 2009 року за рахунок Державного бюджету України.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання ДСА України, ДКУ відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» нарахувати та виплатити позивачу за рахунок Державного бюджету України заробітну плату (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, інші надбавки) за період з 01.06.2005р. по 01.01.2006р. з урахуванням підвищення посадового окладу згідно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний період, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 42 Закону України «Про статус суддів», в редакції чинній у вказаний період, встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 12,8, заступника Голови - 11,8 розміру мінімальної заробітної плати.

Вказана постанова набрала чинності з 01 червня 2005 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 р. N 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджені схеми посадових окладів керівників та суддів, в тому числі місцевих судів. Оклади суддів приведені у відповідність з встановленим ч.2 ст .44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Зазначену Постанову визнано незаконною в частині визначення набрання чинностіцієї постанови з 01 січня 2006 року постановою Печерського районного суду міста Києвавід 21 грудня 2005 року у справі N 2-2006-1/05.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року у справі N 2-2006-1/05встановлено, що ця постанова діє в часі з часу набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року N 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року N 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», а саме з 1 червня 2005 року.

Таким чином, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання ДСА України відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів» нарахування надбавки за вислугу років за період з 01.01.2007р по 31.12.2007р. і починаючи з 22 травня 2008 року проводити від загальної суми щомісячного заробітку із урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за виключенням отриманих сум, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про статус суддів», в редакції Закону України від 24.02.94 р. N 4015-XII, встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 26, ст. 203), від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Вказане обмеження у 2007 року законами України не передбачалось.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При цьому зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, пункт 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким вносились зміни до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про статус суддів» якими розмір надбавки за вислугу років ставився в залежність від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи втратило чинність з 22.05.2008р.

Таким чином, у 2007 році та з 22.05.2008р. позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

На підставі наведеного Суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, Суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства та вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області: зробити перерахунок заробітної плати, премій, набавок за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року з урахуванням схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 р. N 865 «Про оплату праці суддів»;зробити перерахунок заробітної плати, премій, набавок за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати ОСОБА_3 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 з розрахунку 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний період, нарахування премії, надбавки за вислугу років та інших надбавок, які є складовою частиною заробітної плати позивача, виходячи з перерахованого посадового окладу, з 19 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року; зробити перерахунок надбавки за вислугу років ОСОБА_3 від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи за період 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області сплатити ОСОБА_3: недоплачену заробітну плату за період з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року з урахуванням схеми посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 р. N 865 «Про оплату праці суддів»; недоплачену заробітну плату з розрахунку 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний період з 19 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року за рахунок Державного бюджету України; надбавку за вислугу років від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи за період 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року за виключенням отриманих сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) 1 (одну) гривню 70 (сімдесят) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 14 вересня 2010 року, повний текст виготовлено 15 вересня 2010 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Буряк І. В.

Судді Савченко С.В. Зеленов А.С. <Довідник >