Постанова № 11252543, 08.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.09.10Справа №2а-11111/10/8/0170 (09:59) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і компанія"

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників сторін:

від позивача - Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № 15.05/187 від 03.08.10;

від відповідача - Буслаєва Тетяна Павлівна, довіреність № 11/3-04/3047 від 25.08.10, Бабіч Надія Олександрівна, довіреність № 11/3-04/3048 від 25.08.10;

Суть спору: ЗАТ "Кримметалоторг і компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання бездіяльності відповідача, що полягає у невинесенні постанови про зупинення виконавчого провадження; про зобов'язання відповідача винести постанову про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого надпису нотаріуса № 2891 від 14.05.2010р.; про визнання протиправною та скасування постанови, винесену відповідачем про стягнення виконавчого збору від 16.08.2010р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.08.10 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.24,30 Закону України «Про виконавче провадження», а саме позивач посилався на те, що позивачем у Господарському суді АРК оскаржується виконавчий напис № 2891, виданий 14.05.10 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, який підлягає виконанню у ППВР ВДВС МЮУ в АРК та відповідач, не зважаючи на цей факт склав постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Позивач вважає, що державна виконавча служба допустила порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", протиправну бездіяльність в частині нехтування свого обов'язку щодо зупинення виконавчого провадження, а також відповідачем допущено порушення Закону у вигляді несвоєчасного надіслання на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того позивач зазначив, що відповідач та стягувач по виконавчому провадженню не здійснювали дії, необхідні для виконання виконавчого напису нотаріуса, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». На підставі чого позивач вважає винесення постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору неправомірним.

Представники відповідача у судовому засіданні 08.09.10 р. заперечували проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у запереченні до позову та зазначили, що підстав для зупинення виконавчого провадження немає та державний виконавець діяв в рамках виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осіпенко Д.О. було видано виконавчий напис № 2891, за яким запропоновано звернути стягнення на нежитлові будівлі та споруди, що належать на праві власності ЗАТ «Кримметалоторг і компанія» на підставі іпотечного договору, посвідченого 16.05.08 р. за реєстраційним № 1996 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК Марінченко А.І., яким забезпечується виконання зобовязання за кредитним договором № 24Т13022008К від 16.05.08 р., укладеним між ЗАТ «Кримметалоторг і компанія» та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», строк платежу за яким настав 24.03.10 р. За рахунок коштів від реалізації нежитлових будівель запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк» у розмірі 7777536, 61 грн. (а.с.69-70).

02.08.10 року заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ МЮУ в АРК Немцевою Н.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 2891 від 14.05.10 р. про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване в м. Сімферополі, що належить боржнику ЗАТ "Кримметалоторг і компанія"на користь стягувача (ВАТ «Сведбанк») для задоволення потреб у розмірі 7795536,61 грн., який набрав законної сили 14.05.10 р. (а.с.25).

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.08.10 р. було винесено на підставі заяви представника стягувача про примусове виконання виконавчого документа, яке надійшло до ГУЮ МЮ України в АРК 28.07.10 р. (а.с.56).

Вказана постанова була отримана позивачем 06.08.10 р., що підтверджується копією поштового повідомлення № 02224511 (а.с.72).

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.08.10 р. боржнику було надано 7- денний термін для добровільного виконання виконавчого документу, з моменту отримання вказаної постанови.

13.08.10 р. позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовною заявою про визнання виконавчого напису № 2891 від 04.05.10 р. по іпотечному договору № 1996 від 16.05.08 р., вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., таким, що не підлягає виконанню (а.с.12-14).

Ухвалою Господарського суду АРК від 16.08.10 р. було порушено провадження у справі № 5002-8/4124-2010 за вищенаведеною позовною заявою та справу призначено до слухання (а.с.11).

16.08.10 р. заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ МЮУ в АРК було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій зазначено, що боржнику було запропоновано виконати рішення у добровільному порядку у строк до 09.08.10 р., але божником у наданий строк виконавчий документ не виконано, у звязку із чим було постановлено про стягнення з божника виконавчого збору у розмірі 779553,66 грн.(а.с.7).

17.08.10 р. на адресу ГУЮ МЮУ в АРК надійшла заява позивача, адресована заступнику начальника ППВР ВДВС ГУЮ МЮУ в АРК, у якій він зазначає, що відповідно до п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної 02.08.2010 р., ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» запропоновано добровільно виконати рішення у 7-ми денний термін з моменту отримання копії постанови (вх. № 5 06.08.2010 р.). Однак, існують об'єктивні причини, що обумовлюють неможливість виконання зазначеного виконавчого напису, а також і постанови, тому що: 1. Об'єкти нерухомості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» на даний час, є предметом обтяження, згідно договору іпотеки. 2. Остаточна сума заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ВАТ «Сведбанк» є предметом судового розгляду. Також позивач повідомив, що у провадженні Господарського суду АР Крим перебуває справа за позовом ВАТ «Сведбанк», в якій вирішується питання про фактичну заборгованість ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ВАТ «Сведбанк» та ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» подало до Господарського суду АР позовну заяву про визнання виконавчого напису № 2891 таким, що не підлягає виконанню (а.с.10). До вищенаведеної заяви позивач надав копію ухвали Господарського суду АРК по справі № 5002-8/4124-2010 про порушення провадження по справі (а.с.11).

З матеріалів справи також вбачається, що заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ МЮУ в АРК Немцевою Н.І. 19.08.10 р. було складено акт опису та арешту майна позивача, яке передано представнику позивача на відповідальне зберігання (а.с.45-48); 26.08.10 р. заступником начальника ППВР ВДВС ГУЮ МЮУ в АРК Немцевою Н.І. було винесено постанову про залучення експерта для участі у виконавчому провадженні (а.с.51).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи інтересів третіх осіб, про захист яких вони просять.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені статтею 181 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" із змінами та доповненнями станом на день винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч. 1 ст.2).

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці)( ч.2 ст.2).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а саме:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;

10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст.7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було розглянуто заяву представника стягувача ПАТ «Светбанк» про примусове виконання виконавчого напису нотаріусу Київського міського нотаріального округу № 2891 від 14.05.10 р. та відкрито виконавче провадження і надано строк для примусового виконання виконавчого напису - 7 днів з моменту отримання вказаної постанови.

Відповідно до ч.1,2 ст.30 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону(ч.1 ст.30).

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення (ч.2 ст.30).

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст.45 Закону України “Про виконавче провадження” витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону; авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 цього Закону; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Суд зазначає, що Законом України “Про виконавче провадження” на державного виконавця покладено обовязок у разі не виконання боржником виконавчого документу, встановлювати наявність або відсутність обставин, що перешкоджають боржнику виконати виконавчий документ.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що оскарження виконавчого документу, який знаходиться на примусовому виконанні у відділі ДВС, є поважною обставиною, що перешкоджає боржнику виконати виконавчий документ до вирішення по суті спору щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, що знаходиться в провадженні Господарського суду АРК. Судом встановлено, що боржник повідомив відповідача листом від 16.08.10 р. про наявність таких обставин, але відповідач не прийняв до уваги вищенаведене звернення боржника (позивача) та не здійснив жодних дій щодо відкладення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження.

Крім того суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження» N 3538-IV від 15.03.2006 р. було внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», які набрали чинності 06.04.06 р., у тому числі внесено зміни до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає підстави для обовязкового зупинення виконавчого провадження, а саме раніше ст. 34 містила таку підставу для обовязкового зупинення виконавчого провадження як оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку, тоді як Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження» було внесено зміни до вищенаведеного пункту та виключено з підстав для обовязкового зупинення виконавчого провадження таку підставу як оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку та зазначено нову підставу «зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу».

Суд встановлено, що позивач, звернувшись до Господарського суду АРК із позовом щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, крім того просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 2891 від 14.05.10 р., але Господарським судом АРК ще не було розглянуто вищенаведене клопотання позивача та не винесено рішення у цій частині.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскарження позивачем (боржником у виконавчому провадженні) виконавчого напису є вагомою підставою, що перешкоджає боржнику виконати виконавчий документ та суд вважає недоцільним проведення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого напису, який оскаржується в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невинесенні постанови про зупинення виконавчого провадження та зобовязання відповідача винести постанову про зупинення виконавчого провадження правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи що суд задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині та приймаючи до уваги відсутність в Законі України «Про виконавче провадження» такої підстави для зупинення виконавчого провадження як рішення суду, суд вважає необхідним зазначити, що строк, до якого виконавче провадження має бути зупинено є набрання законної сили судовим рішенням по справі № 5002-8/4124-2010, яка знаходиться в провадженні Господарського суду АРК.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником (позивачем) 06.08.10 р., отже саме з цієї дати починає спливати 7-ми денний строк для добровільного виконання виконавчого напису. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем відповідача 16.08.10 р. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, у якій зазначено, що боржнику було запропоновано виконати рішення у добровільному порядку у строк до 09.08.10 р., але він не виконав його у встановлений строк.

Але суд не може погодитись із вищенаведеними висновками відповідача, адже відповідач почав рахувати 7-денний строк на добровільне виконання рішення з 02.08.10 р., тобто з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що не є правомірним, адже сплив 7-денного строку починається з дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто з 06.08.10 р. та 7-денний строк на добровільне виконання виконавчого напису у такому разі спливає 13.08.10 р., а не 09.08.10 р., як це зазначено в постанові про стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того суд зазначає, що ч.1 ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС, у розмірі 10 % від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передано стягувачу за виконавчим документом, тобто державний виконавець у вищенаведеній постанові розраховує суму виконавчого збору, виходячи з фактично стягненої суми або вартості майна, яке передано стягувачу за виконавчим документом. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що визначити суму виконавчого збору, яка підлягаю стягненню з боржника є можливим тільки за умови здійснення державним виконавцем фактичного стягнення або передачі майна стягувачу, тобто вже після фактичного примусового виконання виконавчого документу. У звязку із чим, суд приходить до висновку, що і виносити постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець може тільки після фактичного виконання виконавчого документу. Крім того суд зазначає, що ч.3 ст.46 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що виконавчий збір при предявленні виконавчого документу до виконання не в перше, стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Суд вважає, що законодавець у даному разі передбачив, що при частковому виконанні виконавчого документу, виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої суми або суми майна, що було передано стягувачу, а при подальшому предявлені виконавчого документу до виконання до відділу ДВС, виконавчий збір також повинен бути стягнутий з боржника у розмірі 10% від фактичної суми, стягнутої з божника, в результаті здійснення примусового виконання цим відділом ДВС або частини переданого майна.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 08.09.10 р.

Постанову в повному обсязі складено 13.09.10 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, що полягає в невинесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим винести постанову про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого надпису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 2891 від 14.05.10 р., до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 5002-8/4124-2010, яка знаходиться в провадженні Господарського суду АРК.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.08.2010 року.

5. Встановити місячний строк для надання суду звіту про виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

6. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і компанія"(АРК, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10, код ЄДРПОУ 05512012, р/р не відомі)з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.