Постанова № 11252386, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.03.10Справа №2а-12412/09/10/0170 18:38 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності №3922 від 11.11.2009 року;

від відповідача - Тарасенко О.В., представник по довіреності №18/10-0 від 10.01.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим та просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.09.2008 року №0009352303 на суму 925грн.50коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками податкового органу 05.09.2008 року було проведено перевірку маршрутного таксі по маршруту №64 Залізничний вокзал Марьїно в м. Сімферополі, за результатами якої стосовно позивача прийняте оспорюване рішення. Позивач зазначає, що з початку 2008 року ним зупинена підприємницька діяльність, про що він повідомив ДПІ у м. Сімферополі АР Крим письмовою заявою, однак під час перевірки відповідач дійшов висновку, що в маршрутному таксі працює його працівник ОСОБА_4, що є насправді самостійною фізичною особою-підприємцем. Позивач стверджує, що до діяльності вказаного маршрутного таксі він ніякого відношення не має, документи, що зазначені в акті перевірки, та сама машина належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 Крім того, позивач зазначає, що про проведення перевірки та прийняття рішення йому стало відомо лише після подання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим адміністративного позову про стягнення суми застосованих фінансових санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.03.2010 року допущено заміну відповідача по справі - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані 10.12.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що зазначена перевірка була проведена у відповідності до вимог Законів України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР, що регулюють порядок проведення перевірок. Відповідач зазначає, що за результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.09.2008 року, в якому зафіксовано порушення вимог п.2, 5, 13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідальність за зазначені порушення встановлена ст.17 та 22 вказаного Закону. На підставі викладеного, відповідач вважає, що оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, 12 лютого 2003 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа Виконавчим комітетом Залізничної районної ради АР Крим, про що в журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис №04055570Ф0060253 (а.с.6). Позивач на час проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим як платник податків (довідка від 19.02.2003 року №9487 а.с.6, зворотній бік).

Загальні підстави та порядок проведення перевірок дотримання СПД порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим 05.09.2008 року проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обороту субєктом підприємницької діяльності маршрутного таксі БАЗ А07914 державний НОМЕР_4 по маршруту №64 Залізничний вокзал Марьїно в м. Сімферополі. При цьому в акті перевірки спочатку зазначено, що вказане маршрутне таксі належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_4, а потім без виправлення в акті фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 та зазначено індивідуальний податковий номер позивача - НОМЕР_1.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності ОСОБА_4, який в акті зазначений як водій та під час її проведення на підтвердження своєї особи предявив посвідчення водія (а.с.27).

За результатами перевірки складено акт №005196 від 05 вересня 2008 року (а.с.27-28), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки працівникам податкового органу ОСОБА_4 були надані білети серії МММВ з №924480 по №924545 використані та з №924646 по №925000 не використані, білетно-касовий лист серії УВВ №006885 від 01.09.2008 року зі службовим внесенням 40грн.00коп. на початок дня, перший білет МММВ №924642, книга обліку розрахункових операцій на місці проведення перевірки була відсутня. В акті зафіксовано, що перевіркою встановлено факт надання послуги - проїзд на зазначеному маршрутному таксі, вартість якого складає 1грн.50коп., при цьому білети та книга обліку розрахункових операцій не застосовувались, розрахунковий документ не видано; встановлено невідповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків -170грн.00коп. загальній сумі продаж по білетам, виданим з початку робочого дня - 6грн.00коп., невідповідність з врахуванням наданої послуги склала 124грн.00коп. В акті перевірки також зазначено, що під час її проведення була надана ліцензійна картка АА 295441 від 07.04.2008 року з терміном дії до 25.09.2012 року.

На підтвердження вказаних в акті обставин відповідачем надано покупюрний опис суми готівкових грошових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, отримані за реалізований товар (надані послуги), в якому зазначено, що він підписаний ОСОБА_4, що є водієм ПП ОСОБА_3 (а.с.25). В зазначеному описі вказано, що на місці проведення розрахунків знаходилось 170грн.00коп. Опис підписано ОСОБА_4 без заперечень з зазначенням дати 05.09.2008 року.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 2, 5, 6, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО).

Як свідчить надпис на акті перевірки ОСОБА_4 був ознайомлений з актом перевірки, отримав другий екземпляр акту, що підтверджено його підписом з зазначенням дати; в акті перевірки будь-які заперечення ОСОБА_4 не зазначені (а.с.28, зворотній бік).

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009352303 від 24 вересня 2008 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в загальній сумі 925грн.50коп. (а.с.24, зворотній бік):

- за невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки (порушені вимоги п.5 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.3 ст.17 цього Закону: у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 340грн.00коп.;

- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 612грн.50коп. (122,50*5) (розрахунок штрафних санкцій а.с.54).

Як свідчить акт ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 29.10.2008 року №2930/23-3 вказане рішення не було вручено позивачу поштою та розміщено на дошці податкових оголошень (а.с.54, зворотній бік).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом під час розгляду справи у якості свідків були допитані працівники податкового органу, що проводили перевірку ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також ОСОБА_4, в присутності якого проводилась перевірка.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником ДПА в АР Крим проводив перевірку маршрутного таксі по маршруту №64 Залізничинй район Марьїно в м. Сімферополі, під час якої встановлено невидачу білету, невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО, відсутність книги обліку розрахункових операцій. Перед початком проведення перевірки водію ОСОБА_4 було надано направлення на проведення перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_3. ОСОБА_4 ознайомився з направленнями, розписався в них та після складення акту розписався в акті перевірки. Свідок зазначив, що проводилась перевірка саме фізичної особи підприємця ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_4 пояснив, що він є його братом, надав документи на проведення перевірки. На кого саме були виписані ліцензійна картка та інші документи на ОСОБА_3 або на ОСОБА_4 свідок не памятає.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він разом з іншим працівником ДПА в АР Крим проводив перевірку маршрутного таксі по маршруту №64 Залізничний вокзал Марьїно в м. Сімферополі АР Крим. Направлення на проведення перевірки та посвідчення були вручені водію ОСОБА_4, який допустив їх до проведення перевірки та надав документи. Свідок зазначив, що він не памятає прізвище, імя та по-батькові, що були зазначені в ліцензій картці та білетно-касовому листі; перевірка проводилась саме фізичної особи підприємця ОСОБА_3, на проведення перевірки якого були виписані направлення. Під час проведення перевірки водій ОСОБА_4 пояснив, що він є братом ОСОБА_3

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив, що він зареєстрований як фізична особа підприємець, працює на автомобілі по маршруту №64 Залізничний вокзал Марьїно в м. Сімферополі. В день перевірки до нього підійшли двоє чоловіків та представились працівниками податкового органу, надали свої посвідчення, та повідомили про проведення перевірки. Свідок зазначив, що під час проведення перевірки він пояснив перевіряючим, що автомобіль належить йому, надав свої документи, підписав наданий акт перевірки. Акт було складено на його брата ОСОБА_3, він попередив про це працівників податкового органу, але перевіряючи сказали, що в ситуації розберуться.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2.1. Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.11.2005 р. №803 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2005 р. за №1487/11767), ліцензійна картка - це документ, який додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) або до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі й видається на кожний автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного Положення, що визначає порядок заповнення ліцензійної картки, на картці зазначається слово "Ліцензіат" та вписується найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, на якого оформлена ліцензія на право провадження певного виду господарської діяльності.

Як встановлено судом під час розгляду справи ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа підприємець Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим (ІПН НОМЕР_2), про що видано відповідне Свідоцтво та дані внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (номер запису 21340170000002169 - а.с.5).

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 отримав ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) з терміном дії з 26.09.2007 року по 25.09.2012 року (а.с.11). До вказаної ліцензії фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 також було видано ліцензійну картку №295441 з терміном дії з 07.04.2008 року по 25.09.2012 року на транспортний засіб марки НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.12). Суд зазначає, що як свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_3, він належить ОСОБА_4 (а.с.10).

Таким чином суд приходить до висновку, що підприємницька діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на зазначеному в акті перевірки транспортному засобі марки НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_3 на час її проведення здійснювалась саме фізичною особою підприємцем ОСОБА_4.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем як субєктом владних повноважень не надано суду доказів того, що на час проведення перевірки вказаний в акті транспортний засіб належав позивачу, а також доказів того, що фізична особа підприємець ОСОБА_4 в день перевірки - 05.09.2008 року перебував з позивачем в трудових відносинах і саме на даному транспортному засобі здійснював перевезення пасажирів як найманий працівник фізичної особи підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки. Однак в акті перевірки в якості документа, що був наданий під час проведення перевірки, зазначено ліцензійну картку №295441 від 07.04.2008 року, тоді як з вказаного документу слідує, що транспортний засіб належить іншій фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4, який здійснює господарську діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів та вантажів. Крім того, працівники податкового органу ОСОБА_6 та ОСОБА_5, допитані у судовому засіданні у якості свідків, не змогли надати суду пояснення стосовно того - хто саме був зазначений в білетно-касовому листі, що знаходився в маршрутному таксі на час проведення перевірки, - фізична особа підприємець ОСОБА_3 або фізична особа підприємець ОСОБА_4. Також не є підтвердженням здійснення господарської діяльності на вказаному маршрутному таксі позивачем і ознайомлення ОСОБА_4 з направленнями на проведення перевірки, а в наступному - підписання акту перевірки та опису готівкових грошових коштів, оскільки вказані обставини не підтверджують наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 як водієм.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів здійснення господарської діяльності в день перевірки 05.09.2008 року в перевіреному маршрутному таксі №64 саме позивачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, у звязку з чим суд приходить до висновку, що незалежно від дотримання або порушення іншою особою, що є субєктом підприємницької діяльності, в перевіреному маршрутному таксі вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зазначені в оспорюваному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009352303 від 24.09.2008 року фінансові санкції в сумі 952грн.50коп. застосовані до позивача неправомірно та необґрунтовано, у звязку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішення нечинним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0009352303 від 24.09.2008 року про застосування до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій на суму 952грн.50коп. не може бути визнане таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив уточнені позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 10 березня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15 березня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009352303 від 24.09.2008 року, прийняте стосовно фізичної особи підприємця ОСОБА_3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; 95035, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.