Рішення № 112515454, 20.07.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/704/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛОМІКС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012»

про стягнення 2 414 050,06 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Сичов Д.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛОМІКС УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» про стягнення 2 414 050,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 28_22 від 28.04.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 365 750,00 грн, 16 492,31 грн коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, 392 052,06 грн курсова різниця на залишок боргу, 65 167,34 грн інфляційне збільшення, 284 375,35 грн пеня, 17 063,00 грн 3% річних та 273 150,00 грн штраф 20 %.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 було відкрито провадження у справі № 911/704/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; підготовче засідання призначено на 06.04.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Черкаська, буд. 38, прим. 247, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08129.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.03.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

29.03.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 у справі № 911/704/23 клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та вирішено судове засідання щодо розгляду спору, яке призначено на 06.04.2023, провести в режимі відеоконференції.

06.04.2023 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 06.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 04.05.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.04.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

01.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 у справі № 911/704/23 у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

04.05.2023 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 04.05.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/704/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 04.05.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача та на адресу-місцезнаходження відповідача.

04.05.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.05.2023 у справі № 911/704/23 клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та вирішено судове засідання щодо розгляду спору, яке призначено на 08.06.2023, провести в режимі відеоконференції.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 06.04.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

08.06.2023 на електронну адресу від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій останній повідомляє суд, що про розгляд справи судом відповідачу стало відомо 08.06.2023, а ухвали про порушення провадження у справі та позовної заяви з додатками відповідач не отримував. У зв`язку із цим, з метою забезпечення принципу законності та диспозитивності, просив суд відкласти розгляд справи та надати можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи.

08.06.2023 в судове засідання прибув представник позивача; суд повідомив останнього, що до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 08.06.2023 суд, з урахуванням змісту заяви відповідача від 08.06.2023 про відкладення розгляду справи, вирішив відкласти судове засідання у справі на 21.06.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 08.06.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача, зазначену ним в заяві від 08.06.2023 про відкладення розгляду справи.

21.06.2023 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2023 відкладено судове засідання у справі № 911/704/23 на 20.07.2023; зобов`язано ТОВ «ВІЛОМІКС УКРАЇНА» надати до суду повний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012»; зобов`язано ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» надати до суду повний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012».

03.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшов повний витяг на виконання вимог ухвали суду від 21.06.2023 та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/704/23 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Крім того, судом досліджено поданий позивачем повний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012».

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АГРО-ЦВІТ-2012» вбачається, що станом на 03.07.2023 юридичною адресою-місцезнаходження відповідача є вул. Кавказька, буд. 9-А, офіс 401, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська обл., 33013.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Вказана стаття регулює дії місцевого суду у випадку зміни підсудності справи під час розгляду справи.

Відповідно до даних про хронологію реєстраційних дій підприємства, 21.03.2023 відбулася державна реєстрація змін відомостей про юридичну особу, зокрема зміна місцезнаходження юридичної особи. Бучанська районна державна адміністрація Київської області.

Однак станом на дату відкриття Господарським судом Київської області ухвалою суду від 13.03.2023 провадження у справі № 911/704/23, адресою-місцезнаходженням відповідача була вул. Черкаська, буд. 38, прим. 247, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08129.

Таким чином, адреса-місцезнаходження відповідача змінилась вже після прийняття Господарським судом Київської області до свого провадження справи № 911/704/23.

З урахуванням зазначеного та враховуючи приписи ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що незважаючи на зміну адреси-місцезнаходження відповідача після відкриття провадження у справі, справа № 911/704/23 підсудна Господарському суду Київської області.

20.07.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором поставки № 28_22 від 28.04.2022 в частині здійснення оплати за поставлений товар.

За ствердженням позивача, ним на виконання умов договору поставки № 28_22 від 28.04.2022 було здійснено відповідачу поставку товару 28.04.2022 та 06.05.2022 на загальну суму 1 465 750,00 грн, однак відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши останньому грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 365 750,00 грн, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16 492,31 грн коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, нарахованої на підставі п. 3.5 договору, 392 052,06 грн курсової різниці на залишок боргу, нарахованої на підставі п. 3.7 договору, 284 375,35 грн пені, нарахованої відповідно до п. 6.5 договору, 65 167,34 грн інфляційного збільшення боргу, 17 063,00 грн 3% річних та 273 150,00 грн 20 % штрафу.

20.07.2023 відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч змісту своєї заяви від 08.06.2023 про відкладення розгляду справи, з матеріалами справи не ознайомився, заперечень на позов не подав, при цьому про розгляд справи № 911/704/23 судом був обізнаний.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.07.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

28.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛОМІКС УКРАЇНА» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 28_22 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід`ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціни згідно п. 3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Вартість та ціна товару у специфікації у відповідності із ст. 533 Цивільного кодексу України визначається в грошовому еквіваленті євро до гривні та вказується у гривні. Грошовий еквівалент євро до гривні визначається у специфікації за інформаційним безготівковим курсом ПАТ КБ «ПриватБанк» на дату підписання сторонами специфікації.

За змістом п. 1.2 договору, кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно даного договору, погоджуються та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується на кожну партію товару.

Судом встановлено, що між сторонами протягом дії договору було складено та підписано дві специфікації до договору, а саме:

Специфікація № 1 від 28.04.2022 до договору поставки № 28/22 від 28.04.2022 на товар: насіння соняшника, Силлует кількістю 350 од. на загальну суму 1 251 250,00 грн. Відповідно до Специфікації № 1: а. загальна сума партії товару складає 1 251 250,00 грн, в тому числі ПДВ 153 662,28 грн; b. валютна сума реалізації 38 500,00 євро. Місце поставки: самовивіз. Поставка товару здійснюється від постачальника до покупця за місцем поставки товару, зазначеному у п. 3 специфікації протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації. Вказана специфікація підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств.

Специфікація № 2 від 06.05.2022 до договору поставки № 28/22 від 28.04.2022 на товар: насіння соняшника, Силлует кількістю 60 од. на загальну суму 214 500,00 грн. Відповідно до Специфікації № 2: а. загальна сума партії товару складає 214 500,00 грн, в тому числі ПДВ 26 342,11 грн; b. валютна сума реалізації 6 661,49 євро. Місце поставки: самовивіз. Поставка товару здійснюється від постачальника до покупця за місцем поставки товару, зазначеному у п. 3 специфікації протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації. Вказана специфікація підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств.

Відповідно до п. 1.4 договору, загальна кількість товару складається із загального обсягу товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору.

Згідно з п. 2.1 договору, товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається в усному (по телефону) або письмовому вигляді (по факту або електронною поштою).

Поставка товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати замовлення шляхом передачі товару від постачальника до покупця за адресою, вказаною у специфікації, інші умови поставки обумовлюються сторонами під час узгодження специфікації на поставку партії товару. У випадку, якщо доставка товару не може бути здійснена до узгодженого місця доставки внаслідок відсутності чи недостатнього дорожнього покриття, доставка вважатиметься здійсненою після розвантаження продукції у місці, якнайближчому до узгодженого місця доставки та погодженому з покупцем (п. 2.2 договору).

Положенням п. 2.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної, що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника.

Відповідно до п. 2.7 договору, покупець набуває право власності на товар з моменту оплати покупцем за товар, а всі ризики знищення й ушкодження товару переходять до покупця з моменту передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору, із врахуванням коригувань за актами коригування вартості товару згідно з п. 3.5 цього договору.

Як зазначає позивач, ним, на виконання договору та підписаних сторонами специфікацій, 28.04.2022 та 06.05.2022 було здійснено поставку товару на загальну суму 1465750,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 256 від 28.04.2022 на суму 1251250,00 грн та № 273 від 06.05.2022 на суму 214 500,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні на підставі рахунку постачальника у безготівковій банківській формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. Враховуючи, що сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається у порядку, встановленому п. 3.5 договору.

В пункті 3.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється до 05.10.2022 р.

Умовами п. 3.5 договору передбачено, що у випадку зростання безготівкового курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні на 2 (два) або більше відсотків, діючого на дату отримання платежу, відносно курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні, що діяв на дату підписання сторонами специфікації, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару за цінами, збільшеними пропорційно росту за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу продажу євро до гривні.

Курс продажу євро на підставі даних офіційного сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

При невиконанні покупцем вимог першої частини п.п. 3.5 договору продавець має право в односторонньому порядку без узгодження із покупцем змінити ціну оплаченого товару. У цьому випадку пропорційно зміні ціни підлягає зміні (коригуванню) і вартість товару. Сума коригування вартості товару (сума доплати) за кожним окремим платежем покупця визначається за такою формулою:

S=V*(К1/К0)-V,

де:

S сума коригування вартості товару (сума доплати);

V сума отриманого платежу від покупця;

К1 курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк», на наступний день, від дати поступлення грошових коштів на рахунок продавця;

КО курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк» на дату підписання сторонами специфікації.

Якщо товар оплачений покупцем, то загальна сума коригування вартості товару (сума доплати) становить суму коригувань вартості товару за кожним окремим платежем покупця згідно вищенаведеної формули.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково розрахувався з ним за поставлений товар, сплативши 10.11.2022 грошові кошти в сумі 100 000,00 грн, чим заборгував позивачу 1 365 750,00 грн.

У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 365 750,00 грн, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 16 492,31 грн коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, нарахованої на підставі п. 3.5 договору, 392 052,06 грн курсової різниці на залишок боргу, нарахованої на підставі п. 3.7 договору, 284 375,35 грн пені, нарахованої відповідно до п. 6.5 договору, 65 167,34 грн інфляційного збільшення боргу, 17 063,00 грн 3% річних та 273 150,00 грн 20 % штрафу.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо одна із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення терміну дії даного договору не виявила бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний календарний рік на умовах, викладених у даному договорі.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в порядку, передбаченому п. 8.1 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір був продовжений на наступний календарний рік. Отже, як станом на дату звернення позивачем до суду, так і станом на дату розгляду даної справи, договір є чинним та діє до 31.12.2023 року.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 28_22 від 28.04.2022 та специфікації до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було зазначено судом вище та передбачено в п. 1.2 договору, кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно даного договору, погоджуються та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується на кожну партію товару.

Судом було встановлено, що між сторонами протягом дії договору було складено та підписано дві специфікації, а саме: Специфікація № 1 від 28.04.2022 до договору поставки № 28/22 від 28.04.2022 на товар: насіння соняшника, Силлует кількістю 350 од на загальну суму 1 251 250,00 грн та Специфікація № 2 від 06.05.2022 до договору поставки № 28/22 від 28.04.2022 на товар: насіння соняшника, Силлует кількістю 60 од на загальну суму 214500,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору, загальна кількість товару складається із загального обсягу товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору.

Згідно з п. 2.1 договору, товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається в усному (по телефону) або письмовому вигляді (по факту або електронною поштою).

Поставка товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати замовлення шляхом передачі товару від постачальника до покупця за адресою, вказаною у специфікації, інші умови поставки обумовлюються сторонами під час узгодження специфікації на поставку партії товару. У випадку, якщо доставка товару не може бути здійснена до узгодженого місця доставки внаслідок відсутності чи недостатнього дорожнього покриття, доставка вважатиметься здійсненою після розвантаження продукції у місці, якнайближчому до узгодженого місця доставки та погодженому з покупцем (п. 2.2 договору).

Положенням п. 2.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної, що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника.

Відповідно до п. 2.7 договору, покупець набуває право власності на товар з моменту оплати покупцем за товар, а всі ризики знищення й ушкодження товару переходять до покупця з моменту передачі товару від постачальника до покупця, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору, із врахуванням коригувань за актами коригування вартості товару згідно з п. 3.5 цього договору.

Як було встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за договором та специфікаціями, поставивши відповідачу товар на загальну суму 1 465 750,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 256 від 28.04.2022 на суму 1 251 250,00 грн та № 273 від 06.05.2022 на суму 214 500,00 грн. Зазначені видаткові накладні, як було наголошено судом раніше, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В пункті 3.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється до 05.10.2022 р.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Як було встановлено судом вище та не спростовано самим відповідачем, що відповідач виконав зобов`язання за договором лише частково, сплативши позивачу грошові кошти за поставлений товар в загальній сумі 100 000,00 грн.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 1 365 750,00 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 1 365 750,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної оплати за наданий товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 365 750,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16 492,31 грн коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, нарахованої на підставі п. 3.5 договору, та 392 052,06 грн курсової різниці на залишок боргу, нарахованої на підставі п. 3.7 договору.

Як було встановлено судом раніше, згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід`ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціни згідно п. 3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору, із врахуванням коригувань за актами коригування вартості товару згідно з п. 3.5 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні на підставі рахунку постачальника у безготівковій банківській формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. Враховуючи, що сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається у порядку, встановленому п. 3.5 договору.

В пункті 3.3 договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється до 05.10.2022 р.

Умовами п. 3.5 договору передбачено, що у випадку зростання безготівкового курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні на 2 (два) або більше відсотків, діючого на дату отримання платежу, відносно курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні, що діяв на дату підписання сторонами специфікації, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару за цінами, збільшеними пропорційно росту за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу продажу євро до гривні.

Курс продажу євро на підставі даних офіційного сайту ПАТ КБ «ПриватБанк».

При невиконанні покупцем вимог першої частини п.п. 3.5 договору продавець має право в односторонньому порядку без узгодження із покупцем змінити ціну оплаченого товару. У цьому випадку пропорційно зміні ціни підлягає зміні (коригуванню) і вартість товару. Сума коригування вартості товару (сума доплати) за кожним окремим платежем покупця визначається за такою формулою:

S=V*(К1/К0)-V,

де:

S сума коригування вартості товару (сума доплати);

V сума отриманого платежу від покупця;

К1 курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк», на наступний день, від дати поступлення грошових коштів на рахунок продавця;

КО курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк» на дату підписання сторонами специфікації.

Якщо товар оплачений покупцем, то загальна сума коригування вартості товару (сума доплати) становить суму коригувань вартості товару за кожним окремим платежем покупця згідно вищенаведеної формули.

Отже, наведеними умовами договору передбачено обов`язок покупця сплатити не лише вартість товару, поставленого за відповідними видатковими накладним протягом строку дії договору, а також відшкодувати постачальнику (позивачу) можливі коригування ціни згідно п. 3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Крім того, за змістом п. 3.7 договору, якщо покупцем товар не оплачений (частково чи повністю) то постачальник при зверненні із претензією до покупця чи із позовом до господарського суду визначає суму основного боргу (грошового зобов`язання) за такою формулою:

S=V*(К1/К0),

де:

S сума основного боргу (грошового зобов`язання);

V вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару згідно видаткових накладних;

К1 курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк», на наступний день, від дати подання претензії, позовної заяви чи даті уточнення позовних вимог при розгляді справи судом;

К0 курс продажу євро в ПАТ КБ «ПриватБанк» на дату підписання сторонами специфікації.

За змістом ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок суми коригування вартості оплаченого товару до курсу валют та суми курсової різниці на залишок боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 492,31 грн суми коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, нарахованої на підставі п. 3.5 договору, підлягає задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми курсової різниці на залишок боргу, нарахованої на підставі п. 3.7 договору, підлягає задоволенню частково в сумі 391 686,68 грн.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5 договору, у разі порушення покупцем умов п. 3.3 договору, від зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання зобов`язання припиняється за датою виконання зобов`язання покупцем. Сторони дійшли згоди, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Крім того, за умовами п. 6.6 договору, в разі прострочення оплати товару більше ніж на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості такої заборгованості за поставлений товар.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами пп. 6.5, 6.6 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 284 375,35 грн та штрафу в сумі 273 150,00 грн.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, а саме його початок. Зокрема, умовами п. 3.3 договору чітко передбачено, що оплата товару здійснюється до 05.10.2022 р. Отже, з урахуванням п. 3.3 договору суд встановив, що кінцевим терміном оплати наданих послуг є 05.10.2022 р.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У зв`язку з вищенаведеним та з урахуванням приписів ст. 253 ЦК України, прострочення по оплаті поставленого товару почалося 06.10.2022 р.

Враховуючи вищенаведене, суд, здійснивши власний перерахунок пені в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору та дати виникнення прострочення, дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 284 375,34 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу суд зазначає, що право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару понад 20 календарних днів, що не спростовано відповідачем, то суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем суми штрафу.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення з оплати поставленого товару, враховуючи, що прострочення строків оплати поставленого товару склало понад 20 календарних днів, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу в розмірі 20 % від вартості заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 273 150,00 грн (1365750,00 грн*20%).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 063,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 65 167,34 грн.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановленої судом дати прострочення по сплаті грошового зобов`язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 17 062,52 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 65 167,34 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Як вже зазначалось судом вище, згідно п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід`ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціни згідно п. 3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Вартість та ціна товару у специфікації у відповідності із ст. 533 Цивільного кодексу України визначається в грошовому еквіваленті євро до гривні та вказується у гривні. Грошовий еквівалент євро до гривні визначається у специфікації за інформаційним безготівковим курсом ПАТ КБ «ПриватБанк» на дату підписання сторонами специфікації.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору, із врахуванням коригувань за актами коригування вартості товару згідно з п. 3.5 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, враховуючи, що сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається у порядку, встановленому п. 3.5 договору.

Умовами п. 3.5 договору передбачено, що у випадку зростання безготівкового курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні на 2 (два) або більше відсотків, діючого на дату отримання платежу, відносно курсу ПАТ КБ «ПриватБанк» продажу євро до гривні, що діяв на дату підписання сторонами специфікації, покупець зобов`язаний оплатити вартість товару за цінами, збільшеними пропорційно росту за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу продажу євро до гривні.

Отже, умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/11077/20 від 29.04.2021.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 65 167,34 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок позивача не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 35 227,75 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЦВІТ-2012» (місцезнаходження: вул. Кавказька, буд. 9А, офіс 401, м. Рівне, Рівненський район, Рівненська обл., 33013; код ЄДРПОУ 37823845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛОМІКС УКРАЇНА» (місцезнаходження: майдан Путятинський, буд. 2, офіс 220, м. Житомир, Житомирська обл., 10002; код ЄДРПОУ 38862361) 1 365 750,00 грн основного боргу, 16 492,31 грн суму коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, 391 686,68 грн суму курсової різниці на залишок боргу, 284 375,34 грн пені, 17 062,52 грн 3 % річних, 273 150,00 грн штрафу та 35 227,75 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко