Рішення № 112515385, 31.07.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. Справа № 911/1360/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор»

про стягнення 51458,06 грн

без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 12.04.2023 № 39/1-669-23 до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (далі відповідач, ПрАТ «Меліоратор») про стягнення 51458,06 грн, з яких: 28565,85 грн основного боргу, 5260,15 грн пені, 3508,28 грн 3% річних та 14123,78 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 5047/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.05.2023 відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 15.06.2023 від ПрАТ «Меліоратор» надійшов відзив за вих. № 34 від 07.06.2023 на позовну заяву, у пункті 1 якого відповідач просив суд поновити та продовжити ПрАТ «Меліоратор» строк для подачі відзиву на позовну заяву у справі № 911/1360/23 у разі його пропущення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.06.2023 поновив ПрАТ «Меліоратор» пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву.

За змістом поданого відзиву відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, стверджує про погашення у повному обсязі основного боргу, а також вважає, що нараховані НАК «Нафтогаз України» пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Також відповідач зауважив на те, що в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Крім того, за твердженнями відповідача, ПрАТ «Меліоратор» не є розпорядником коштів на спеціальних рахунках відкритих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» та не може керуватись загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов`язань згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» з безперебійного та безпечного забезпечення споживачів тепловою енергією, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь та призводить до обставин, незалежних від його волі для своєчасної оплати послуг за договором. При цьому, як зазначає відповідач, головним є те, що прийнятий за договором природний газ відповідач використовує виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що мешкають в гуртожитках. Саме населення є основним споживачем теплової енергії і єдиним джерелом для оплати природного газу та послуг з його транспортування і розподілу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію, інших джерел доходу у підприємства немає, що ставить відповідача у залежність від автоматичного зарахування коштів від населення на спеціальні рахунки та подальшого автоматичного їх перерахування по договірним зобов`язанням.

На електронну адресу суду 19.06.2023 від НАК «Нафтогаз України» надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач не погоджується із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і не спростовують докази позивача.

Зокрема, позивач зазначає, що порядок розрахунків, відповідно до умов договору постачання природного газу не поставлено в залежність від своєчасності виконання зобов`язань мешканців гуртожитку щодо сплати опалення та гарячої води. Підписуючи уповноваженими особами договір постачання природного газу та, відповідно, в подальшому скріплюючи його печатками підприємства, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов підписаного договору. Укладаючи договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій.

Порядок № 217, на який посилається відповідач у своєму відзиві, на думку позивача, не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації як споживача в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які погоджено сторонами у договорі. Положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

На електронну адресу суду 30.06.2023 від НАК «Нафтогаз України» надійшли пояснення, у яких позивач підтвердив оплату відповідачем основної суми боргу після відкриття провадження у справі та зауважив, що така оплата не впливає на заявлені пеню, інфляційні втрати та відсотки річних.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов і заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПрАТ «Меліоратор» (споживач) 20.09.2019 укладено договір № 5047/1920-ТЕ-17 постачання природного газу (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (пункт 1.3 Договору).

Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 29,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2019 року 1,5; листопад 2019 року 5,0; грудень 2019 року 5,5; січень 2020 року 5,5; лютий 2020 року 5,0; березень 2020 року 5,0; квітень 2020 року 1,5 (пункт 2.1 Договору).

Згідно із пунктом 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.

За умовами пункту 4.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Відповідно до пункту 4.4 Договору загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Пунктом 5.1 Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.10.2019 до Договору сторони, зокрема, доповнили пункт 4.2 Договору підпунктом 4.2.1 у наступній редакції: « 4.2.1. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) за цим Договором складає 4272,7604 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 5127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.10.2019 по 31.10.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4429,9504 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 5315,9405 грн за 1000 куб. м.».

Додатковою угодою № 2 від 12.11.2019 до Договору сторони доповнили пункт 4.2 Договору підпунктом 4.2.2 у наступній редакції: «4.2.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.11.2019 по 30.11.2019 (включно) за цим Договором складає 4899,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 5878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.11.2019 по 30.11.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 5056,19 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 6067,43 грн за 1000 куб. м.».

Додатковою угодою № 3 від 09.12.2019 до Договору сторони доповнили пункт 4.2 Договору підпунктом 4.2.3 у наступній редакції: «4.2.3. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) за цим Договором складає 4276,6958 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 5132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4433,8858 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 5320,663 грн за 1000 куб. м.».

Додатковою угодою № 5 від 28.01.2020 до Договору сторони, зокрема, виклали з 01.01.2020 пункт 4.2 Договору у наступній редакції: « 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) за цим Договором складає 4650,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 5580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4774,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 5728,99 грн.».

Додатковою угодою № 6 від 24.02.2020 до Договору сторони виклали з 01.02.2020 пункт 4.2 Договору у наступній редакції: « 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.02.2020 по 29.02.2020 (включно) за цим Договором складає 3498,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 4737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.02.2020 по 29.02.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4072,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 4886,59 грн.».

Додатковою угодою № 7 від 23.03.2020 до Договору сторони виклали з 01.03.2020 пункт 4.2 Договору у наступній редакції: « 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) за цим Договором складає 3396,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 4075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 3520,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 4224,19 грн.».

Додатковою угодою № 8 від 23.04.2020 до Договору сторони, зокрема, виклали з 01.04.2020 п. 4.2 Договору у наступній редакції: « 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) за цим Договором складає 2897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%, усього разом з ПДВ 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 № 3013 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 3021,16 грн за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ 20%, усього разом з ПДВ 3625,39 грн.».

На виконання умов Договору у період з листопада 2019 року по березень 2020 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму у розмірі 81091,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2019 на суму 11977,04 грн; від 31.12.2019 на суму 14552,00 грн; від 31.01.2020 на суму 22501,81 грн; від 29.02.2020 на суму 17842,61 грн; від 31.03.2020 на суму 14217,79 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Зі свого боку споживач у період з 31.03.2020 по 05.01.2021 оплату за отриманий природний газ здійснив частково на загальну суму в розмірі 52525,40 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками, а саме: 31.03.2020 3360,89 грн (з урахуванням листа ПрАТ «Меліоратор» від 31.03.2020 № 89 про зміну призначення платежу платіжного доручення від 31.03.2020 № 4917 на суму 14000,00 грн); 19.10.2020 44164,51 грн (з урахуванням листа ПрАТ «Меліоратор» від 21.10.2020 № 135 про зміну призначення платежу платіжного доручення від 19.10.2020 № 5869 на суму 44164,51 грн); 05.01.2021 5000,00 грн.

Звертаючись із позовом до суду, позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач не виконав у строк визначений Договором чим порушив умови господарського зобов`язання. У зв`язку з цим НАК «Нафтогаз України» заявила до стягнення з ПрАТ «Меліоратор», зокрема, 28565,85 грн основного боргу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 5047/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин першої та шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із частинами першою і другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Суд установив, що на момент звернення НАК «Нафтогаз України» із позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ становила 28565,85 грн.

Водночас після звернення НАК «Нафтогаз України» із позовом до суду та відкриття провадження у цій справі ПрАТ «Меліоратор» сплатило на користь позивача 28565,85 грн заборгованості за Договором, що підтверджується долученою до відзиву копією платіжної інструкції № 7531 від 25.05.2023.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 28565,85 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України з огляду на відсутність предмета спору в цій частині.

У зв`язку із порушенням відповідачем визначеного пунктом 5.1 Договору строку оплати вартості природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення з ПрАТ «Меліоратор» 5260,15 грн пені, 3508,28 грн 3% річних та 14123,78 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 27.12.2019 по 10.02.2023.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 5047/1920-ТЕ-17 від 20.09.2019 підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 5 від 28.01.2020) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

До позовної заяви НАК «Нафтогаз України» долучило детальний розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, який свідчить про те, що нарахування пені позивач здійснив у зв`язку із простроченням оплати за зобов`язаннями листопада та грудня 2019 року, а також січня-березня 2020 року, в межах шестимісячного строку, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 27.12.2019 по 27.10.2020. Розрахунок 3% річних позивач здійснив за прострочення вказаних зобов`язань за період з 27.12.2019 по 10.02.2023, інфляційних втрат із січня 2020 року по січень 2023 року.

Слід зазначити, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

За змістом статті 1 Закону № 1730-VIII врегулюванню відповідно до цього Закону підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Процедура врегулювання заборгованості заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, послуги з розподілу та транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (стаття 1 Закону № 1730-VIII).

Абзацом першим частини першої статті 7 Закону № 1730-VIII (в редакції Законів № 1639-IX від 14.07.2021, № 2479-IX від 29.07.2022) передбачено, що на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом.

Враховуючи зазначені положення Закону України №1730-VIII, з огляду на те, що природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України №1730-VIII.

Суд установив, що заборгованість відповідача за спожитий за Договором природний газ виникла до 01.06.2021 та частково (у сумі 52525,40 грн) погашена до 31.12.2022.

Враховуючи положення частини першої статті 7 Закону № 1730-VIII нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на заборгованість у сумі 52525,40 грн, яка погашена до 31.12.2022, є неправомірним, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5260,15 грн пені, 3508,28 грн 3% річних та 14123,78 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в частині нарахувань на залишок простроченої заборгованості за зобов`язаннями лютого 2020 року у сумі 14348,06 грн, а також на 14217,79 грн заборгованості за зобов`язаннями березня 2020 року.

Здійснивши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» перерахунок відповідних нарахувань за зобов`язаннями лютого 2020 року, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд установив, що належними до стягнення є 1033,37 грн пені, 1239,71 грн 3% річних та 6654,59 грн інфляційних втрат.

Також, перевіривши розрахунки позивача, здійснені за прострочення грошового зобов`язання за березень 2020 року, суд установив, що відповідні розрахунки є арифметично правильними та такими, що проведені відповідно до вимог чинного законодавства і умов Договору, у зв`язку з чим заявлені у цій частині вимоги про стягнення 891,53 грн пені, 1189,99 грн 3% річних та 6429,58 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Водночас у своєму відзиві відповідач зазначає про неправомірність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Суд зазначає, що зазначена постанова Кабінету Міністрів України не стосується спірних відносин між позивачем та відповідачем, адже відповідно до пункту 1 цієї постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідач є юридичною особою і не підпадає під категорію населення, тому посилання на вказану постанову Кабінету Міністрів України є безпідставним.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо залежності від автоматичного зарахування коштів від населення на спеціальні рахунки та подальшого автоматичного їх перерахування по договірним зобов`язанням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» (далі Порядок № 217).

Так, відповідно до пункту 1 Порядку № 217 останній визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Пунктом 3 Порядку № 217 передбачено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів «населення», «релігійні організації», «бюджетні установи», «інші споживачі» (далі спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів (пункт 8 Порядку № 217).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Таким чином, Порядком № 217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. В той же час Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19 та від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16).

Здійснення оплати відповідачем за отриманий природний газ відповідно до вказаного вище Порядку № 217 не обмежувало останнього виконати свої обов`язки з оплати отриманого природного газу шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточного рахунку із спеціальним режимом використання; не ставило повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов`язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовувало і не обмежувало відповідальність за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінювало строків здійснення розрахунків за договором.

Отже положення Порядку № 217 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення оплати природного газу.

Враховуючи зазначені вище положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з ПрАТ «Меліоратор» на користь НАК «Нафтогаз України» 1924,90 грн пені, 2429,70 грн 3% річних та 13084,17 грн інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 28565,85 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом враховано, що відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, а також з огляду на те, що часткова оплата заборгованості здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2399,55 грн, пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням позовних вимог, в частині яких провадження підлягає закриттю.

Керуючись статтями 73, 74, 75-79, 129, пунктом 2 частини першої статті 231, статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 28565,85 грн основного боргу.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Качинського Леха, буд. 7; код ЄДРПОУ 01037229) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 1924 (одну тисячу дев`ятсот двадцять чотири) грн 90 коп. пені, 2429 (дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн 70 коп. 3% річних, 13084 (тринадцять тисяч вісімдесят чотири) 17 коп. інфляційних втрат та 2399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн 55 коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін