Рішення № 112513401, 20.07.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 757/23853/21-ц

Провадження № 2/522/1144/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 рокуПриморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів порядку загального позовногопровадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору, іпотечного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору, іпотечного договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач вказує, що між Позивачем та Відповідачем 21.02.2006 року був укладений Кредитний договір № К4Н0GА00000012. Позивач вказує, що за своєю правовою природою цей кредитний договір належить до категорії споживчих кредитних договорів у відповідності зі ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів». В забезпечення виконання цього договору між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки від 27.02.2006 р.

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача, про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання зазначених договорів недійсними, такими , що укладені під приводом обману.

25.07.2007 р. між Позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № К4Н0GА00000012 згідно до якої було внесені зміни до умов п.1.1. Кредитного договору, а саме, банк зобов`язувався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 19.02.2009 р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 400 000 доларів США на наступні цілі: ремонт офісного приміщення, придбання земельної ділянки, а також, у розмірі 4027,37 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору. Періодом сплати вважати період з 01.no 05 число кожного місяця. Погашення Кредиту здійснюється не пізніше 19.02.2009 року.

Позивач зазначає, що Відповідач не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого Законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання Позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів а також те, що Банк в умовах кредитного договору, приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення загальної вартості кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та, того розміру загальної вартості кредиту, які були обумовлені та узгодженого між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання Позивача, є ознаками введення його Банком в оману.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва вказану справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м .Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року справу прийнято до провадження

25 травня 2022 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву. Відповідно до наданих пояснень відповідач вважає позов необґрунтованим та безпідставним, заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

18 травня 2023 року в судове засідання з`явились представник відповідача ОСОБА_2 . За результатами судового засідання суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 20 липня 2023 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином. Представник позивача отримав судову повістку про дату та час судового засідання на електронну пошту, про що складено відповідну Довідку. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за наявними доказами без участі представника відповідача.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 21.02.2006 року був укладений Кредитний договір № К4Н0GА00000012. В забезпечення виконання цього договору між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки від 27.02.2006 р.

Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору, відповідач в порядку та на умовах визначених цим Договором, взяв на себе зобов`язання видати позивачу кредитні кошти через касу на строк до 20.02.2010 р. у розмірі 351 000 доларів США на придбання приміщень, 15049,21 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору .

Відповідно до умови п. 1.3 кредитного договору, забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором виступає Іпотека квартири за адресою АДРЕСА_1 та нежитлове підвальне приміщення за адресою АДРЕСА_2 . На реалізацію цієї умови Кредитного договору між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір іпотеки від 27.02.2006 р.

25.07.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № К4Н0GА00000012 згідно до якої було внесені зміни до умов п.1.1. Кредитного договору, а саме, банк зобов`язувався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 19.02.2009 р. включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 400 000 доларів США на наступні цілі: ремонт офісного приміщення, придбання земельної ділянки, а також, у розмірі 4027,37 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору. Періодом сплати вважати період з 01 по 05 число кожного місяця. Погашення Кредиту здійснюється не пізніше 19.02.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Останні встановлені ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей, істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на положення ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року роз`яснено судам, що відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Як вбачається з доказів наданих відповідачем, Перед підписанням кредитного договору від 21.02.2006 року та додаткової угоди №1 до нього від 25.07.2007 року позивач підписав анкету-заяву від 14.02.2006 р. та анкету-заяву від 09.07.2007 р. Відповідно Відповідно до тексту вказаних Анкет-заяв позивачем підтверджено, що позивач ознайомився з усіма умовами кредитного договору. Підписавши оспорюваний договір та анкету-заяву, позивач тим самим підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, валютних ризиків, тобто виразив свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами, що стосуються умов надання та повернення кредиту.

Позивачем, на підтвердження введення його відповідачем в оману стосовно умов кредитування надано Висновок експертного дослідження № 8/5ДЕ-20 від 03.03.2021 року, відповідно до якого встановлено, що за даними спірного Кредитного договору процентна ставка становить 12% річних. При цьому, розрахунково визначена ефективна ставка відсотків ( реальна ставка відсотку) становить 15,78% річних, що на 3,78% більш ніж в зазначеному Кредитному договорі. Також, було встановлено загальну вартість кредиту - 445 431,77 доларів США. Таким чином, як стало відомо Позивачу після проведення економічного дослідження, ефективна ставка відсотків ( реальна ставка відсотку) за спірним Кредитним договором становить 15,78% річних, що на 3,78% більш ніж в зазначеному Кредитному договорі, а загальна вартість кредиту складає 445 431,77 доларів США.

Позивач вказує, що якби ці умови кредитування були би відомі Позивачу, він не погодився би на укладання кредитного договору на таких умовах. Однак, ці умови були відомі Відповідачу. Однак, він умисно скрив їх від Позивача в порушення вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Дослідивши вказаний висновок експерта, суд вказує наступне.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

За положеннями статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 106 ЦПК України визначено порядок проведення експертизи на замовлення учасників справи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експертобізнаний прокримінальну відповідальністьза завідомонеправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до вимог ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд не бере до уваги наданий позивачем Висновок експерта.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, доказів, що доводили б факт умисних дій чи умисної бездіяльності банку з метою обману позичальника, тиску та шантажу з боку відповідача з метою укладення спірних угод та відсутність вільного волевиявлення у позивача на їх укладення, а також доказів, що доводили б заперечування або замовчування банком наявності обставин, які мали істотне значення при укладанні договорів, а також, у зв`язку з чим правовідношення між сторонами підлягають визнанню незаконними, позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статями 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору, іпотечного договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 31.07.2023 року.

Суддя Р.Д. Абухін

20.07.23