Рішення № 112505523, 20.07.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2060/23

Провадження № 2/202/1116/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Пеки Д.В.,

представника відповідача - Алєксєєнко Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2023 року на адресу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, відповідно до якої просили стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 68 134,51 грн., з яких: основний борг - 47 055,31 грн.; 3 % річних - 1 693,09 грн.; інфляційні збитки - 12 700,01 грн.; пеня - 6 686,10 грн. та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму сплаченого судового збору. В обґрунтування посилаючись на те, що між відповідачем та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» 04 січня 2016 року було укладено Договір №010129 про постачання теплової енергії.Відповідно до п.11.1 зазначений Договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 04 січня 2019 року, та відповідно до п. 11.5 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Так, оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило, Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторона

На виконання умов Договору, Енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Рішенням Дніпровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП « Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об`єктів і мереж теплопостачання.

У зв`язку зі зміною у структурі Енергопостачальної організації між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору постачання теплової енергії №010129 відповідно до якої ця угода набуває чинності відповідно до ст.631 ЦК України з 14.09.2016 року і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.3.73.

Відповідно до повідомлення від 05.10.2016 №2555/283 споживач отримав наручно три примірники додаткової угоди та два примірники Акту звіряння взаємних розрахунків, що підтверджується відміткою та підписом Споживача на повідомленні.

Підприємство протягом опалювального сезону 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022 впродовж з листопада 2018 року по березень 2022 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомості є власністю споживача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38314070 від 29.05.2015 року та технічним паспортом від 19.11.2013.

Відповідач не виконував покладені на нього вказаним договором обов`язки, рахунки та акти здачі-приймання теплової енергії своєчасно не отримував та оплату за надані йому послуги не проводив, у зв`язку з чим виникла заборгованість період з квітня 2019 року по березень 2022 року

Для подальшого досудового врегулювання спору, незважаючи на невиконання відповідачем умов договору Позивачем з метою сприяння дотриманню договірних умов сторонами, 07.09.2022 здійснилось додаткове направлення на адресу відповідача, зазначену у договорі, цінного листу з описом-вкладення із долученням до нього наступних документів: акт звіряння, досудова вимога.

Звернули увагу на те, що підтвердження електронної пошти є відповідь на запит відправлений на електронну адресу споживача aleksandrakimov586@gmail.сom від 21.01.2021. Та підтвердженням відправлення електронних листів саме з рахунками та актами прийому-передачі послуги Споживача, зазначені в Довідці від 20.12.2022 року. Водночас, згідно з п.7.4 Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем продовж 5 днів після одержання рахунків.

Позивачем вживались додаткові заходи із повідомлення відповідача про наявну в нього заборгованість та пропонувалось таку заборгованість сплатити. Отже, має місце порушення строків виконання зобов`язання, визначеного договором, що є підставою для нарахування відповідачеві пені у розмірі передбаченому договором, 3% річних та інфляційних збитків.

Вказав, що згідно з Випискою про рух коштів від споживача надходила часткова сплата за спожиту теплову енергію.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 покладеного Договором обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювальних сезонів з квітня 2019 року по березень 2022 року виникла заборгованість у розмірі в розмірі 68 134,51 грн., з яких: основний борг - 47 055,31 грн.; 3 % річних - 1 693,09 грн.; інфляційні збитки - 12 700,01 грн.; пеня - 6 686,10 грн. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою з метою захисту порушених прав та інтересів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2023 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України 06 лютого 2023 судом був направлений запит до Слобожанської селищної ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , відповідь з якої надійшла на адресу суду 13 лютого 2023 року.

Ухвалою судді від 14 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

13 березня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява з запереченнями, в яких вказав на те, що позовна заява не містить доказів надання позивачем послуг та визначеного Договором №010129 способу повідомлення про надані послуги та їх розмір. Зазначив, що до позовної заяви не надано доказів того на підставі показників яких приладів обліку визначено обсяги надання послуг відповідачу.

Вказав, що в позовній заяві позивачем зазначається про розрахунковий спосіб обліку споживання теплової енергії, а також зазначається про порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується Довідкою №107 від 08.09.2022.

Ненадання позивачем документів, які підтверджують надання послуг, можливо розглядати як відсутність надання послуг та неможливість визначення розміру послуг, якщо вони надавались.

24.03.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій вказав, що КП «Теплоенерго» не погоджується з доводами наведеними в відзиві ОСОБА_1 . Вказали, що відповідач у відзиві зазначає, що позивач направляв рахунки та акти прийому-передачі послуги непередбачуваним Договором способом, а саме направлення зазначених документів на електронну пошту Споживача. Дійсно, в договорі №010129 від 04.01.2016 не передбачено направлення документів на електронну адресу Споживача. Однак, згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на вимогу або за згодою Споживача рахунки можуть надаватись Споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку рахунків Споживачів. Як зазначалось у позовній заяві, на електронну адресу КП «Теплоенерго» 06.01.2017 р. надійшов лист від Споживача , в якому просить надсилати рахунки на дану електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, відповідно до виявленого бажання Споживача та керуючись ч.2 ст.8 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії і водопостачання», Позивач надсилав щомісячні рахунки за період з травня 2019 року по березень 2022 року на електронну адресу Споживача . Відповідач був належним чином обізнаний про існування в нього заборгованості за послуги з теплопостачання перед КП «Теплоенерго», проте продовжує по сьогоднішній день ігнорувати свої обов`язки із сплати спожитої ним послуги, чим порушує права підприємства на отримання оплати за надані послуги з теплопостачання у встановлений законодавством строк.

Вказали, що п.5.2 Договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється розрахунковим способом, за адресою: АДРЕСА_2 . Розрахунковий метод це спосіб визначення загального обсягу спожитої у будівлі/будинку (або її частині з окремим інженерним вводом) теплової енергії до встановлення вузла комерційного обліку, у разі виходу його з ладу або втрати, а також спосіб коригування (приведення) обсягів споживання комунальної послуги до дати кінця розрахункового періоду.

Таким чином, розрахунок проводиться в співвідношенні опалювальної площі між споживачами нежитлових приміщень. Порядок розрахунку споживання згідно приладу обліку підтверджується довідкою №107 від 08.09.2022. Із долученої Довідки №107 від 08.09.2022 вбачається загальне споживання в Гкал згідно приладу обліку встановленого за адресою АДРЕСА_3 , яке підтверджується Актами споживання теплової енергії.

Звернули увагу суду на те, що відповідачем у відзиві зазначається, що Додаток №5 до Договору №010129 не містить форми акту прийому-передачі теплової енергії. Звернули увагу, що Договір №010129 від 04.01.2016 укладено між Відповідачем та Міським комунальним підприємством «Дніпровські міські теплові мережі». Припустили, що при зазначені номеру додатку в договорі, в якому міститься форма акту відпуску-отримання теплової енергії, помилково вказали №5 замість №4. Отже, Додаток №4 містить форму акту відпуску-отримання теплової енергії, а Додаток №5 містить перелік необхідної інформації. Просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

04.04.2023 року від представника відповідача адвоката Алєксєєнко Р.Ю. надійшли письмові пояснення на позовну заяву. Вказала, що позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості за отримані відповідачем послуги з постачання теплової енергії впродовж опалювального сезону 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021, 2021-2022, в той же час відповідно до ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовна заява надійшла на адресу суду 03.02.2023 року, а отже стягнення заборгованості за квітень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020 подано з пропущенням строку загальної позовної давності. Крім того нарахування штрафних санкцій також охоплює періоди з квітня 2019 по березень 2022 року, проте оскільки строки позовної давності основного зобов`язання за квітень 2019, листопад 2019, грудень 2019, січень 2020 сплили, нарахування 3 відсотків річних та інфляційних збитків є також поза межами позовної давності.

Зазначила, що з 24 лютого 2022 року та на час звернення з даним позовом до суду в Україні запроваджено військовий стан. Таким чином, нараховані штрафні та фінансові санкції з 24.02.2022 також не підлягають задоволенню.

Крім того позивачем безпідставно здійснено розрахунок пені за період більш як 3 роки. Просила суд застосування до позовних вимог позивача строк позовної давності та відмовити в позові.

15.05.2023 року від представника позивача надійшли письмові заперечення на пояснення в яких вказали, що КП «Теплоенерго» не погоджується з доводами наведеними у письмових поясненнях ОСОБА_1 . Вказали, що відповідач порушив строки виконання зобов`язання, визначеного договором, що стало підставою для нарахування відповідачеві пені у розмірі передбаченому договором, 3% річних та інфляційних збитків. Позивач керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України та Договором, здійснив нарахування штрафних та фінансових санкцій. Щодо застосування строку позовної давності вказав, що згідно з п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширення короновірусної хвороби (СОVID-19), строки визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного Кодексу України, зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні2 установлено з 24 лютого 2022 року на всій території України воєнний стан. Строк воєнного стану продовжується насьогодні. Оскільки карантин та воєнний стан по всій території України не скасовано, відповідних документів про закінчення воєнного стану не має, таким чином, дані положення підлягають застосуванню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, відповідно до позовної заяви просив суд розглядати справу в спрощеному проваджені без повідомлення (виклику) осіб. Відповідно до наданих суду відповіді на відзив та заперечень на письмові пояснення просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених в відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Просила суд застосувати до позовних вимог позивача строки позовної давності та відмовити в позові.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2016 року між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» та ОСОБА_1 було укладено Договір №010129 про постачання теплової енергії.

Зазначений Договір набув чинності з моменту підписання та діяв до 04.01.2019 року (п. 11.1 Договору), відповідно до п 11.5 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило, Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Згідно з п 5.2. Договору, облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за адресою вул. Б.Хмельницького, 14 а прим.1а,12-15,17. Згідно правил користування електричною енергією Споживач зобов`язаний встановити прилади обліку теплової енергії (п.5.1 Договору). Порядок розрахунків передбачено Розділом 7 Договору.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38314070 від 29.05.2015 року та технічним паспортом від 19.11.2013 ОСОБА_1 є власником частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 , приміщення поз.1а, 12-15,17.

Як вбачається з Договору про постачання теплової енергії № 010129 від 04.01.2016 року послуги з постачання теплової енергії за даною адресою споживання надавало Міське комунальне підприємство «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 28/12 від 27.07.2016 року «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об`єктів і мереж теплопостачання», акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП «Теплоенерго» отримало від КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» засоби для теплопостачання приміщень відповідача.

Як зазначає позивач та підтверджено доказами, заборгованість ОСОБА_1 з оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювальних сезонів квітня 2019 по березень 2022 року складає у розмірі 68134,51 грн., з яких 47055,31 грн. сума основного боргу; 1693,09 грн. - 3 % річних; 12700,01 грн. - інфляційні збитки; 6686,10 грн. - пеня.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 6 споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов`язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Щодо застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість по оплаті за послуги теплопостачання виникла з квітня 2019 року по березень 2022 року. Позовна заява позивачем подана 03 лютого 2023 року.

Однак, згідно з п.12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного Кодексу України, зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено з 24 лютого 2022 року на всій території України воєнний стан. Строк воєнного стану продовжується насьогодні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21, виклав висновки щодо застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що Законом України від 30 березня 2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної давності, передбачених статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо направлення позивачем на адресу відповідача рахунків та актів прийому-передачі послуги непередбачуваним Договором способом, а саме направлення зазначених документів на електронну пошту, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами, а саме листом відповідача, який надійшов на електронну адресу КП «Теплоенерго» 06.01.2017 р, і якому він просить надсилати рахунки на дану електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, відповідно до виявленого бажання Споживача та керуючись ч.2 ст.8 ЗУ « Про комерційний облік теплової енергії і водопостачання» позивачем і направлялись рахунки та акти на електронну адресу.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за надані за послуги теплопостачання в підлягають задоволенню в повному розмірі та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з квітня 2019 року по березень 2022 року в розмірі 47055 грн.31 коп..

Щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 12700 грн. 01 коп. та 3% річних в розмірі 1693 грн. 09 коп., то суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку інфляційні та 3% річних нараховуюся на суму заборгованості, а тому суд доходить висновку про задоволення вимог та стягнення інфляційних збитків та 3% річних в повному розмірі. Відповідно з відповідача підлягає стягненню інфляційні збитки в сумі 12700 грн. 01 коп. та 3% річних в розмірі 1693 грн. 09 коп.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 6686 грн. 10 коп., то суд виходить з наступного

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦПК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що в Україні діє воєнний стан та беручи до уваги, що судом задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної заяви позивача в частині стягнення пені.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, законні та підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач отримував послуги з теплопостачання, але не сплачував належним чином за надані послуги з теплопостачання відповідно до умов договору № 010129 про постачання теплової енергії від 04 січня 2016, та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за Договором про постачання теплової енергії за період з квітня 2019 року по березень 2022 року в розмірі 61448,61 грн., з яких 47055,31 грн. - сума основного боргу; 1693,09 грн. - 3% річних; 12700,01 грн. - інфляційні збитки.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується приписами ст.141 ЦПК України та вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 598, 625 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 12, 13, 14, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, оф. 504, Ідентифікаційний код юридичної особи 32688148) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути з стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, оф. 504, Ідентифікаційний код юридичної особи 32688148) суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 61448,41 грн. ( шістдесят одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 41 коп., з яких: основний борг - 47 055,31 грн.; 3 % річних - 1 693,09 грн.; інфляційні збитки - 12 700,01 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, оф. 504, Ідентифікаційний код юридичної особи 32688148) судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст буде складено 26.07.2023 року

Суддя Л.П. Слюсар