Рішення № 112504903, 31.07.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11260/23

пр. № 2-а/759/122/23

31 липня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М.розглянувши у спрощенному позовному провадженні без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в місті Києві, інспектора УПП роти батальйону УНП в місті Києві старшого лейтенанта Турчина Віталія Ігоровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення прави дорожнього руху України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 із позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС №7167066 від 14.06.2023року про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за ч. 2 ст.122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на те, що спірною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00коп. за ч.2ст.122КУпАП зате, що 14.06.2023року о 16год.23 хв. по в. Депутатській,4/6 в м. Києві керуючи автомобілем Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , начебто, під час руху транпортного засобу користувався засобами зв`язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи його біля вух,чим порушив вимоги п.п 2.9.д.ПДР України. Вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб"єктивну сторону, обов"язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, вважає себе невинним, зазначив, що його вину не доведено належними доказами, постанову серія ЕАС №7167066 від 14.06.2023року, вважає необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально та процесуального права.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.06.2023року прийнято до розгляду позовну заяву в спрощенному провадженні без виклику сторін.

та відкрито провадження у справі.

Представник відповідача - Національної поліції України Департаменту патрульної поліції-Щур І.В. надіслала до суду відзив, в якому проти задоволення позову позивача заперечила, та вказала, що 14.06.2023року о 16год.23 хв. по в. Депутатській,4/6 в м. Києві керуючи автомобілем Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , під час руху транпортного засобу користувався засобами зв`язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи його біля вух,чим порушив вимоги п.п 2.9.д.ПДР України.

Підставою для розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності є скоєння правопорушення передбаченогоч.2статті 122КУпАП, про що зазначено в постанові винесеній суб`єктом владних повноважень капітаном поліції Турчином В.І., в якого наявний відеозапис на якому зафіксовано, що позивач, внаслідок порушення п.2.9(д) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбаченеч.2ст.122КУпАП. Причиною зупинки транспортного засобу позивача,відповідно до п.1ч.1ст.35

Закону України«Про Національну поліцію» було порушення Правил дорожнього руху. Відповідно до п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі,затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015року №1395

поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному іоб`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись закономі правосвідомістю.

У зв`язку з цим,враховуючи відсутністьбудь-яких аргументів та доводів,які б свідчили проте,що позивач не вчиняв вищевказаного правопорушеннязаконних підстав для скасуванняоскаржуваної постановине має. У зв`язку із наведеним ,представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №7167066 від 14.06.2023року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за ч. 2 ст.122 КУпАП, зате, що 14.06.2023року о 16год.23 хв. по в. Депутатській,4/6 в м. Києві керуючи автомобілем Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , під час руху транпортного засобу користувався засобами зв`язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи його біля вух,чим порушив вимоги п.п 2.9.д.ПДР України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 ПДР Правила відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.9 «д» ПДР визначено, що водієві забороняється під час руху користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена відповідальність у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Відповідно до п. 3, 11 ст. 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі без складання протоколу передбачено і п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), відповідно до якої, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Абзацом 1 пункту 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимогпункту 10розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно зі ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані,на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа)встановлює наявністьчи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та іншіобставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічнихприладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками,а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису,у томучислі тими, що використовуються особою, яка притягаєтьсядо адміністративної відповідальності,або свідками,а також працюючими в автоматичному режиміабо в режимі фотозйомки(відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил,норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,безпеки на автомобільному транспорті та паркуваннятранспортних засобів,актом огляду та тимчасового затримання транспортногозасобу,протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 Інструкції №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем надано DVD диск, на якому збережено файли із відеозаписами, які досліджено судом і згідно якого вбачається, що під час руху вказаного автомобіля Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 повз автомобіль поліції не дає можливості встановити, чи користувався водій автомобіля Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 телефоном, тримаючи його у руці, оскільки зображення водія нечітке, рук водія не видно. Відеофайл містить збережену інформацію щодо процедури притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Таким чином, відеозаписи, надані відповідачем, не відображають подію, яка вказана в оскаржуваній постанові, а саме - користування ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Окрім дослідженого судом відеозапису, з якого встановити факт вчинення ОСОБА_1 не виявилось можливим, інших доказів щодо порушення позивачем п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху наприклад, роздруківок, фотодоказів відповідачі не надали.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідачами, в порушення вимог ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови. Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, в якій вказано про порушення водієм ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зазначена постанова є предметом спору між сторонами, та не може розглядатися як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.

ОСОБА_1 заперечується факт порушення ним п.п. 2.9. д. ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.122 КУпАП.

Судом у даній справі встановлено, що, відповідачами до суду не надані будь-які докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме ті з них, які б підтверджували користування водієм, під час руху транспортного засобу, засобами зв`язку тримаючи їх у руці. Відтак, вина його не доведена належним чином, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є не доведеним.

Верховний Суд у постанові № 357/10134/17 від 23.10.2019 року роз`яснив, що на підставі статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17 правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд доходить висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7167066 від 14.06.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Відповідач у відзиві заявив про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд констатує, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 15.06.2023 адвокат Лисканич Д.В. надає ОСОБА_1 правничу допомогу у всіх справах. Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що вартість послуг адвоката за цим договором складається з: гонорару адвоката, можливих (передбачуваних) та/або фактичних витрат на надання правничої допомоги.

Відповідно до акту №1 від 15.06.2023 року про надання правничої допомоги вартість послуг за надання правничої допомоги в суді першої інстанції становить 2680 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №15 від 15.06.2023 року адвокат Лисканич Д.В. підтвердила факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2680 грн. 00 коп.

Розмір таких витрат не є завищеним, відповідає обсягу наданої правничої допомоги, принципу розумності та справедливості, підстав для її зменшення суд не знаходить.

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, позивачу підлягає відшкодування за витрати на правничу допомогу у розмірі 2680 грн.00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в місті Києві, інспектора УПП роти батальйону УНП в місті Києві старшого лейтенанта Турчина Віталія Ігоровича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення прави дорожнього руху України - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАС №7167066 від 14.06.2023року винесеної інспектором управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Турчина Віталія Ігоровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2ст. 122 КУпАП- закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління Національної поліції в місті Києві судовий збір на користь держави у розмірі 536 гривень 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління Національної поліції в місті Києві на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати пов"язані з наданням правничої допомоги в розмірі 2680 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: Л.М. Шум