Рішення № 112504232, 19.07.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2658/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.

при секретарі Ємець Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Семеняк С.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №757/2658/23-ц за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання неправомірним рішення та зобов`язати вчинити дії, -,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання неправомірним рішення та зобов`язати вчинити дії.

Так, в обґрунтування позову зазначено, що 14.10.2022 ОСОБА_2 отримав лист від АТ «Райффайзен Банк» від 14.10.22 № 81-23/2/ НОМЕР_1 , за яким АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що на підставі абз.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення», банк відмовляється від встановлення ділових стосунків, а тому припиняє обслуговування від 14 жовтня 2022 року, у зв`язку із встановленням банком неприйнятно високого рівня ризику щодо ОСОБА_2 .

Разом з тим, для розблокування рахунку, АТ «Райффайзен Банк» запропонував ОСОБА_2 пройти перевірку та надати пояснення на перелік запитань від банку і документи по взаємовідносинах із фізичними та юридичними особами.

24.10.2022 року позивачем надано пояснення та копії пітверджуючих документів відповідачу. Крім того, позивач вказав ступінь родинних стосунків із особами, яким надсилав кошти. Однак, відповідач відмовився коментувати надані пояснення та документи і повідомив, що рішення про припинення ділових стосунків із банком залишається без змін. Жодних пояснень, щодо причин блокування карткового рахунку позивача, надано не було. Банк припинив обслуговувати рахунок ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що дії АТ «Райффайзен Банк» з блокування банківської платіжної картки є неправомірними, оскільки рішення суду про арешт коштів на рахунку не ухвалювалось, інші передбачені законом підстави для обмеження права позивача на розпорядження грошовими коштами у розмірі 4 000,00 грн., що знаходяться на рахунку позивача, відсутні, в зв`язку з чим, вимагає від відповідача зняти встановлені обмеження на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточному рахунку та обслуговуються карткою, шляхом її розблокування та подальшого користування картковим рахунком.

Дії АТ « Райффайзен Банк», щодо зупинення фінансових операції за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702- VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Позивач вказує, що в результаті заблокування рахунку були порушені життєві зв`язки позивача. Позивач змушений телефонувати та постійно писати банку, уточнюючи причину заблокування рахунку, збирати довідки, інформацію, вимагання яких нормативними документами, що регулюють банківську діяльність, не передбачено. Окрім цього, позивач не має можливості користуватись своїми грошовими коштами і рахунком. В результаті чого змушений звертатись до знайомих за позиками, витрачати час на поїздки, адже відіслати кошти не можливо, банк заблокував доступ для користування його платіжною системою. Це принижує гідність та ділову репутацію, ставить в незручне становище перед родичами, друзями, колегами та спричиняє моральні страждання.

Позивач вважає, що у банку відсутні правові заходи, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» для вимагання Банком додаткової інформації, що стосується особистого життя позивача, джерела доходів. Однак, саме таку інформацію банк вимагав.

Також, питання поставлені Банком позивач вважає такими, на які можна не надавати відповідь відповідно по положень визначених статтею 15 Закону України «Про забігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», однак надав відповіді на питання.

Таким чином, дії відповідача щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати вимогам Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Позивач вказує, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки та фінансові операції мають наявні підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Позивачем незаконні операції не проводились, тому підстав блокування його карткового рахунку банком не було і його дії є не законними.

Також, позивач посилається на те, що факт завдання моральної шкоди позивачу, виразилася в душевних переживаннях, пов`язаних з блокуванням карткового рахунку, невидачею коштів, відсутності можливості користуватися банківськими інструментами, а також необхідністю доводити свою правоту в судовому порядку. Це принижує гідність та ділову репутацію, ставить в незручне становище перед родичами, друзями, колегами та спричиняє моральні страждання. Відтак, позивач оцінює розмір моральної шкоди в 50 000,00 гривень.

З врахуванням зазначеного, позивач просить суд:

- Визнати неправомірними рішення АТ «Райффайзен Банк» щодо припинення обслуговування карткового рахунку ОСОБА_2

- Зобов`язати розблокувати рахунок та поновити обслуговування рахунку ОСОБА_2

- Стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь позивача моральну шкоду 50 000,00 гривень.

- Стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 60800,00 гривень.

- Стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь АБ «Оксани Яценко» судові витрати витрати по сплаті судового збору 2684, 00 гривень.

27.01.2023 ухвалою суду було відкрите провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

03.03.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що обслуговування банківських рахунків позивача здійснюється на підставі Угоди №PDV22-2322332 від 23.02.2018

Так, відповідно до умов Угоди:

1.1. Договір банківського обслуговування (Договір) - ця Угода разом з Публічною пропозицією, Правилами, Згодою, Тарифами, Заявами, всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них. Будь-яке посилання на Договір банківського обслуговування (Договір) означає посилання на цю Угоду, Правила, Згоду, Тарифи, Заяви, всі зміни, додатки та додаткові договори/угоди до них.

1.2. Заява - підписаний Банком та Клієнтом правочин за формою Банку, яким ініціюються та визначаються особливості та додаткові умови надання окремих Послуг. Заява є невід`ємною частиною Договору з моменту її підписання Банком та Клієнтом.

1.5. Послуги - визначені Правилами послуги та Пакети послуг, що надаються Банком Клієнту, зокрема, з відкриття та обслуговування Поточних (Карткових) рахунків фізичних осіб, Розрахунково-касового обслуговування Рахунків, випуску та обслуговування Платіжних карток, приймання Вкладів, послуги в Системі «Райффайзен Онлайн», інформаційні послуги тощо.

1.6. Правила банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Правила) - документ, який оприлюднюється на Сайті Банку та визначає перелік Послуг, порядок та умови надання Банком Послуг клієнтам-фізичним особам за Договором, права та обов`язки Банку та Клієнта, порядок розрахунків та відповідальність Сторін, додаткові підстави відмови від Договору та/або припинення надання Послуг, а також інші особливості надання окремих Послуг.

1.7. Публічна пропозиція - оприлюднена на дату підписання Угоди на Сайті Банку пропозиція (оферта) Банку щодо надання громадянам Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах.

Відповідно до п.13 Угоди 13. Клієнт прийняв зобов`язання не використовувати Рахунки для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Клієнт підтвердив що усвідомлює та гарантує, що використання Послуг Банку за Договором не пов`язане та не буде пов`язана будь-яким чином із легалізацією злочинних доходів, фінансуванням тероризму, фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення або з корупційною діяльністю, а також з проведенням Заборонених операцій, зокрема, Клієнт не є санкціонованою особою. Клієнт зобов`язується до отримання Послуг самостійно ознайомлюватися із переліком Заборонених операцій на сайті Банку.

Згідно п. 15 Угоди Банк має право витребувати, а Клієнт зобов`язаний надавати на вимогу Банку інформацію та документи відповідно до вимог законодавства України та/або Правил, Заяв, внутрішніх документів Банку з питань Фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA. Також, Клієнт зобов`язаний один раз на три роки, а при користуванні Послугами в Системі «Райффайзен Онлайн» - один раз на два роки, чи в інший строк відповідно до вимог Банку або умов укладених договорів, особисто відвідати підрозділ Банку, де він обслуговується, з метою оновлення своїх ідентифікаційних даних. При отриманні від Клієнта документів Банк здійснює їх перевірку на відповідність законодавству України та/або вимогам Банку. За результатами перевірки Банк має право вимагати виправлення помилок та/або зміни форми документу, надання додаткових документів, або скористатися іншими правами за Договором.

Згідно п.п. 16 -18,21 Угоди Банк має право відмовитися від надання Послуг, зокрема, від підписання Заяв, проведення операції(ій) по Рахункам Клієнта, а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити Блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунок/Рахунки у наступних випадках:

16.1. дії Клієнта та/або операція Клієнта не відповідають вимогам Договору або вимогам законодавства України, у тому числі, але не обмежуючись, режиму Рахунків, або такі дії Клієнта та/або операція мають сумнівний суспільний чи економічний характер;

16.2. у випадку відсутності в Банку необхідної інформації та документів та/або їх ненадання Клієнтом протягом десяти днів з моменту направлення відповідної вимоги Банку;

16.3. систематичне проведення Клієнтом Заборонених операції(ій) чи операції(ій), які містять ознаки таких, що підлягають Фінансовому моніторингу;

16.4. заперечення Клієнта чи Уповноваженої особи щодо розкриття Банком банківської таємниці або обробки персональних даних та іншої конфіденційної інформації на умовах Згоди, відкликання Клієнтом чи Уповноваженою особою Згоди повністю або в частині, інше порушення умов Згоди;

16.5. присвоєння Клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку;

16.6. в інших випадках, передбачених Договором та законодавством України.

17. Якщо Клієнт здійснює операцію, що містить ознаки Забороненої операції або такої, що підлягає обов`язковому або внутрішньому Фінансовому моніторингу, Банк на власний розсуд має право: відмовитися від проведення операції Клієнта, у тому числі повернути Клієнту Розрахунковий документ (та грошові кошти на Рахунок Клієнта, якщо їх було списано за такою операцією); або зупинити проведення такої операції на строк, визначений законодавством України.

18. Банк не несе обов`язку повідомляти Клієнта про рішення, прийняті відповідно до пунктів 16-17 Угоди, а також про підстави (причини) їх прийняття.

21. Банк не несе відповідальності перед Клієнтом за відшкодування будь-яких витрат та збитків, моральної шкоди або неотриманих доходів, що можуть виникнути внаслідок розкриття Банком інформації, у тому числі банківської таємниці, щодо Клієнта та його операцій, а також через відмову Банку від надання Послуг за Договором, зупинення Банком операцій по Рахункам Клієнта або відмови від їх проведення, якщо такі дії було вчинено Банком відповідно до вимог законодавства України або умов Договору, або якщо Банк діяв відповідно до згоди/дозволу на розкриття/передачу інформації.

Представник відповідача вказує, що в процесі отримання та використання Банком інформації, необхідної для ідентифікації та вивчення клієнта, в т.ч. щодо його фінансового стану, Банк керується вимогами: Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III; Закону України ««Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361- IX від 06.12.019 (далі - Закон); «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 N 65.

Окрім цього, в свою чергу пунктом 26.3. Програми передбачено, НВР (неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів встановлюється в порядку, передбаченому в Програмі управління ризиками фінансового моніторингу, у разі наявності одного з наступних критеріїв для визначення Неприйнятно високого ризику, зокрема: 26.3.2. за результатами аналізу фінансових операцій/діяльності клієнта та/або виникнення підозр щодо використання послуг Банку для ВК/ФТ.

Таким чином, ОСОБА_2 встановлено НВР та припинено ділові відносини, як з одним із учасників кейсу, згідно висновку щодо сформованої підозри (SAR 178-6/2/1866 від 12.10.2022, від 12.10.2022), який направлявся до Державної служби фінансового моніторингу та на підставі статті 15 Закону України № 361-IX від 6 грудня 2019 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Згідно висновку від 12.10.2022 був відправлений до Державної служби фінансового моніторингу України засобами ПЗ SFINСS.

Так, Банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснювався аналіз фінансових операцій Клієнта ТОВ "ЛПГ СІНЕРГІЯ" та пов`язаних з ним двох юридичних та двох фізичних осіб в період з 12.07.2022 по 07.10.2022. По результатам аналізу встановлено ознаки проведення сумнівних операцій Клієнтом та пов`язаними особами.

Зокрема, в ході аналізу було виявлено групу з трьох юридичних та двох фізичних осіб пов`язаних як контрагенти та наступні схеми сумнівних фінансових операцій:

- ТОВ "ЛПГ СІНЕРГІЯ" отримував кошти як «оплата за газ скраплений автомобільний» від ТОВ "Сатурн Агро" з яким Банком було припинено ділові відносини (Висновок SAR 178-2/65 від 16.03.2021, конвертація безготівкових коштів у готівку, фіктивне підприємництво) та від фізичної особи ОСОБА_3 як «оплата за автомобiль».

В подальшому кошти перераховувалися на власний рахунок в АТ "ПУМБ"; як повернення поворотно - фінансової допомоги ТОВ "БІТУМХАБ" по договору від 2020 року та попередньому КБВ ОСОБА_1 (дані приховано оскільки вони є персональними) по договору від 2021 року.

- ТОВ "БІТУМХАБ" отримані кошти переказвалися за паливно мастильні матеріали і нафтопродукти на контрагентів з ознаками сумнівності на рахунки в інші банки, зокрема на ТОВ "ВФМ ГРУП" (попередня назва ТОВ "УКРТЕХСПЕЦПОСТАЧ", рух коштів в Банку відсутній; основний вид діяльності 46.90 неспеціалізована оптова торгівля) та не клієнтів Банку: ТОВ "ЄРІН ПЛЮС" (43748373, основний КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами), «за консультаційно-правові послуги» на ПП "АГРОДРЕВТОРГ" (42170779, статутного капіталу: 5 000 грн., основний вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля) та на рахунок колишнього кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_2 як повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору від 2016р.

Клієнтам ТОВ "ЛПГ СІНЕРГІЯ" та ТОВ "БІТУМХАБ" було направлено запити. ТОВ "ЛПГ СІНЕРГІЯ" надало відповідь на запит не в повному обсязі, а саме не надано документи, що підтверджують право власності на автомобіль, який продають. Згідно наданих ТТН послуги з перевезення обом клієнтам виконує ТОВ "ІНВІС" (30778974, не клієнт Банку). ТОВ "ЛПГ СІНЕРГІЯ" надали ТТН в яких зазначено як місце навантаження/розвантаження вказано лише місто (Львівська обл, м. Городок) та при перевірці даних ТЗ, виявилось, що перевезення газу скрапленого відбувалося причіпом Sommer (контейнеровоз).

ТОВ "БІТУМХАБ" надав ТТН на перевезення бензину автомобільного, які містять інформацію про перевезення цистернами, проте при перевірці даних ТЗ, виявлено, що це тентовані напівпричепи.

Відтак, представник відповідача вказує, що діяльність компаній має ознаки сумнівності: значна кількість платежів без деталізації; значна кількість платежів з поворотно-фінансової допомоги з не пов`язаними компаніями; контрагенти з ознаками сумнівної діяльності або з якими Банк припинив ділові відносини, невідповідність ризик-профілю клієнтів.

Відповідно встановлено наступні коди ознак сумнівності: 05 Фінансові операції з активами, що не відповідають ризик-профілю клієнта, 07 Фіктивне підприємництво та зроблено Висновок - відмова від підтримання ділових відносин з клієнтами шляхом припинення виконання видаткових операцій, ініційованих клієнтами за ст.15 п.1 абзац 3 (встановлення НВР).

Так, представник вказує, що відносно позивача зроблено висновок про присвоєння НВР оскільки, він є: колишнім КБВ ТОВ "БІТУМХАБ"; джерела походження коштів не відповідають вказаним при встановленні ділових відносин: зарплата/пенсія/соціальні виплати, а фактично - надходження від юридичних осіб; наявне перевищення фінансового стану: планові надходження згідно опитувальника до 315 тис. грн./рік, фактично 650 тис. грн./3 міс.

Враховуючи вищевикладене, ділові відносини з позивачем припинені Банком, у зв`язку з встановленням клієнту НВР на підставі п.1 абзац 3 стаття 15 ЗУ № 361-IX від 6 грудня 2019 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відтак, пунктами 16.5., 16.6 Угоди передбачено право Банку присвоювати Клієнту неприйнятно високий ризик на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку та в інших випадках, передбачених Договором та законодавством України.

При цьому згідно пункту 18 Угоди Банк не несе обов`язку повідомляти Клієнта про рішення, прийняті відповідно до пунктів 16-17 Угоди, а також про підстави (причини) їх прийняття.

Також, відповідач звертає увагу, що обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на те, що дії Банку мають відповідати Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом …» № 1702-VII від 14.10.2014. Однак, станом на дату виникнення спірних правовідносин зазначений представником позивача Закон у редакції від 14.10.2014 визнаний таким, що втратив чинність на підставі Закону України від 06.12.2019 № 361-IX, «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», на підставі якого Банком і було прийнято про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем.

У іншій частині позову представник позивача вже посилається на діючу редакцію Закону та вказує, що Банком начебто порушено статтю 23 чинної редакції Закону.

Таким чином, спірні правовідносини не регулюються ст. 23 Закону, якою встановлено особливості право та особливості зупинення суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та обов`язок зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

Так, ділові відносини з позивачем були припинені на підставі ст. 15 Закону, частиною 1 якої передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Окрім цього, представник відповідача вказує, що у позові не доведено неправомірності поведінки Банку у спірних правовідносинах, не визначено в чому саме полягає шкода, начебто завдана Банком позивачу, а також не наведено жодних міркувань, на підставі яких зроблено розрахунок суми моральної шкоди, з огляду на що вимоги про відшкодування моральної шкоди не мають жодних підстав для задоволення.

З врахуванням зазначеного представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в режимі відеоконференції просила вимоги позовної заяви задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими та не підтвердженими.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з положеннями частини шостої статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Разом з тим, такі дії банку щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають зокрема відповідати усім вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення`від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі - Закон № 1702-VII).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 5 Закону № 1702-VII банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до статті 63 Закону про банки Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Відповідно до п.п.1 ч.2 ст.6 Закону банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до п. 39 ст. 1 Закону неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Абзацом 5 пункту 34 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що належна перевірка - це заходи, що включають проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями).

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

- неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Інші завдання, обов`язки та права банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу визначені у статті 8 Закону. Частиною 1 ст. 8 Закону встановлено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, результатів національної оцінки ризиків та оцінки ризиків, притаманних його діяльності, розробляє, впроваджує та оновлює правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) і призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).

Внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для запобігання використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною 2 ст. 8 Закону визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:….

2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;

4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;

5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);

6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

7) забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, зокрема з використанням засобів автоматизації;

8) повідомляти спеціально уповноважений орган про:

а) порогові фінансові операції, що відповідають ознакам, визначеним абзацами другим та третім частини першої статті 20 цього Закону, - протягом п`яти робочих днів з дня їх проведення (спроби проведення);

б) порогові фінансові операції, що відповідають ознакам, визначеним абзацами четвертим та п`ятим частини першої статті 20 цього Закону, - не пізніше п`ятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому фінансові операції були здійснені;

в) підозрілі фінансові операції (діяльність) або спроби їх проведення незалежно від суми, на яку вони(а) проводяться, - негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри, а також надавати обґрунтовані висновки, копії документів та іншу інформацію, на основі яких сформовано підозру, та додаткову інформацію на запити спеціально уповноваженого органу; тощо.

Згідно з положеннями частини 6 ст. 11 Закону Банк має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно статті 15 Закону: суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

- якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

- встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

- подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

- виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

- якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Також, варто вказати, що статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не мо же ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Також ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що стороною відповідача належним чином було спростовано доводи позивача, оскільки з викладеного вбачається, що відповідач мав чіткі підстави для припинення обслуговування рахунку клієнта, що підтверджується висновком, який наданий стороною відповідача та умовами угоди позивача з відповідачем.

Окрім цього, позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням зазначених підстав позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1066, 1068, 1074 ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання неправомірним рішення та зобов`язати вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.07.2023.

Суддя Т.Г. Ільєва