Рішення № 112497772, 23.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33533/21

Провадження № 2/761/2622/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1218, вчинений 06.07.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 на даний час) на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 38598,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в березні 2021 року йому стало відомо про те, що його внесено за прізвищем, ім`ям, по-батькові - ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників МЮУ як божника у виконавчому провадженні № 59614832, відкритого 22.07.2019 приватним виконавцем Юхименко О.Л. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С.

Пізніше, з листа приватного виконавця від 07.05.2021 він дізнався, що це виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2

Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з грубим порушенням вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 року №296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, оскільки при його вчиненні нотаріус не перевірив документів, які підтверджують безспірність заборгованості, зокрема, при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, який було на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису визнано нечинним та незаконним.

Крім того, заборгованість, що яка стягнута за виконавчим написом, не визнає, наголосив на її спірності, оскільки вважає її необґрунтованою, надмірною та такою, що не відповідає дійсності, при цьому стверджує, що нотаріус не перевірив безспірність сум, що підлягають стягненню,а тому, відсутні підстави її стягнення в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім цього, вказав, що нотаріус не перевірив, що його не було повідомлено про заміну первісного кредитора у період дії кредитного договору в порядку ст. 516 ЦК України та ч. 2 ст. 1082 ЦК України на підставі укладеного ПАТ «Альфа Банк» з ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 і про відступлення права грошової вимоги діючому фактору - ТОВ «Вердикт Капітал» та суму грошової вимоги, яка відступлена, внаслідок чого допущено прострочення кредитора за період з 14.11.2016 - дати відступлення банком його заборгованості за кредитним договором до 02.12.2018 - дати закінчення дії кредитного договору, а тому, вважає, що у розумінні ст. 517 ЦК України, відповідач не має права на будь-які вимоги до нього за кредитним договором. Отже, стягнення коштів за цей період незаконне.Також, він не отримував письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, що об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо її розміру.

Також вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Однак, нотаріус не прийняв до уваги, що стягнення здійснено за період з 16.01.2019 по 23.05.2019, тобто після закінчення строку дії кредитного договору і строку нарахування відсотків за ним, яким є дата 02.12.2018.

Таким чином, вважаючи, що є достатньо підстав для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зумовило позивача звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

При цьому, позивач зауважив, що наказом Міністерства юстиції України від 07.08.2020 № 2691/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №10 від 23.07.2020 та на підставі підпункту «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 09.02.2005 за №5550 на ім`я ОСОБА_2 анульовано та на підставі вищезазначеного наказу, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 18.08.2020 №983/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2» діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_2 припинена з 18.08.2020.А тому вважає, що у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право приватного нотаріуса ОСОБА_2 на зайняття нотаріальною діяльністю, що належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача у даній справі є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), яку вказав у позовній заяві в учасниках справи.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 24.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, які позивач усунув 08.10.2021.

Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у Київському обласному державному нотаріальному архіві (код ЄДРПОУ 26130007, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Жовтнева, будинок 34): документи нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 06 липня 2019 року за реєстровим номером 1218, за яким стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вулиця Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б, заборгованість за кредитним договором № 490909957 від 29.11.2013 у розмірі 37 948,81 грн.Витребуваноу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 06 липня 2019 року за реєстровим номером 1218, за яким стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, заборгованість за кредитним договором № 490909957 від 29.11.2013 у розмірі 37948,81 грн. та за вчинення виконавчого напису 650,00 грн.

Листом від 13.12.2021 № 01-17-3264, який надійшов на адресу суду 22.12.2021, Київський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що документи приватного нотаріуса ОСОБА_2 на зберігання до архіву не передавалися.

06.12.2022, засобами поштового зв`язку, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідачем були дотримані всі вимоги чинного законодавства для вчинення виконавчого напису нотаріусом, надано документи, які підтверджують безспірність заборгованості, відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, а також, глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 року №296/5.

Крім того, відповідач надав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, зазначивши, що заявлені витрати не визначені, чим не дотримано вимоги ст. 133,134 ЦПК України. Крім цього, до позовної заяви позивачем не подано належним та допустимих доказів, які підтверджували оплату послуг адвоката, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвоката.

12.01.2023, засобами електронного зв`язку, від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відзив переважно містить опис норм матеріального права, при цьому, відповідачем зазначено, що для вчинення виконавчого напису було надано всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості відповідно до чинного законодавства, проте, позивач вважає, що відповідачем не доведено та не спростовано його доводів, викладених у позові та не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається відповідач.

Крім того, позивач заперечив проти клопотання відповідача про зменшення втрат на правову допомогу, оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі є дійсними, необхідними та співмірними до суми, що зазначена у спірному виконавчому написі нотаріуса, атому підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу не має.

Крім цього, звернув увагу, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок про те, що законодавством не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також, не встановлено форми такого документа, при цьому, адвокат може надати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Поряд з цим, чинним законодавством не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

20.02.2023супровідним листом від 16.02.2023 за вих. № 40/01-17/Ф-1,на виконання ухвали суду від 13.10.2021 про надання нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 06.07.2019 № 1218,Київським обласним державним нотаріальним архівом надіслано копії документів, що знаходяться в матеріалах справи.

В подальшому, у судове засідання, призначене на 23.05.2023 позивач не з`явився, про день та час розгляду справи сповіщенийналежним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав, просив задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Треті особи, також, про розгляд справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились, пояснень щодо позову або відзиву не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, дійшов висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.11.2013 між ПАТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490909957, в розмірі 10746,28 грн, зі сплатою 39,90 % річних, з датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків 02.12.2018.

06.07.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 1218 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.02.2003, який є боржником за кредитним договором № 490909957 від 29.11.2013, укладеним з АТ «Альфа - Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Кредитні Ініціативи», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу № 16-01/19/1 від 16.01.2019 є ТОВ «ФК «Веста», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал».

За умовами виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 23.05.2019.

Сума заборгованості складає 37948,81грн, в тому числі:прострочена заборгованість за сумою кредиту -10490,12 грн; прострочена заборгованість за комісією- 0,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом-11567,73грн; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0, 00 грн; строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн;строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 4095,65 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями - 11795,31 грн.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача в розмірі 650,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, 11.11.2014 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження ( НОМЕР_4 від 21.02.1987, запис № 449) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано шлюб у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 986. Прізвище ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 ».

Про зміну прізвища позивача також свідчать паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 05.01.2015 Жовтневим РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області,адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ,та картка платника податків, згідно якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має РНОКПП НОМЕР_1 .

22.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59614832 з примусового виконання виконавчого напису № 1218 від 06.07.2019, що видав приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С.

Постановою приватного виконавця від 29.04.2021 про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 59614832 з примусового виконання виконавчого напису № 1218 від 06.07.2019, що видав приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С. внесено зміни (доповнення) в АСВП, а саме:замість прізвища « ОСОБА_1 » зазначено прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.

При цьому, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

За підпунктом 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім цього, підпунктами 3.2., 3.5. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, відповідно до пункту 2 Переліку документів № 1172 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів») для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.

Як вбачається з преамбули оспорюваного виконавчого напису, останній вчинений 06.07.2019 приватним нотаріусом БРНО Київсьеої області на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Отже, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, редакція Переліку вже не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору.

В той же час, з огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення пункту 1 Переліку № 1172 який регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Наявний у матеріалах справи кредитний договір не є нотаріально посвідченим, відтак, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За таких обставин, приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахував тієї обставини, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні, а тому, повинен був відмовити відповідачу у вчиненні виконавчого напису.

Таким чином, оскільки, пункт 1 зазначеного Переліку стосується лише нотаріально посвідчених договорів, а оскільки, такого між позивачем та банком не було укладено, були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження №12-5гс21), оскільки, у судовому порядку постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Укладений між первісним кредитором та позивачем кредитний договір, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

При цьому, в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 визначено наступну правову позицію: «95. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Таким чином, з огляду на викладене вище, досліджуючи правові підстави вчиненого оскаржуваного виконавчого напису, який, зокрема, ґрунтувався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів № 1172 в редакції від 29.06.1999, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису, адже, нотаріус позбавлений можливості вчиняти такі написи щодо правочину, який не був нотаріально посвідчений, що є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а відтак, можна дійти висновку, що й сума заборгованості, яка стягнута за виконавчим написом, не може вважатися безспірною.

За таких обставин, посилання відповідача у відзиві, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано документи, які підтверджують безспірність заборгованості відповідно до чинного законодавства є безпідставними.

Крім того, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Як вбачається з листа АТ «Альфа-Банк»від 06.05.2021 року за вих. № 40155-23.1-б/б на адресу позивача, право вимоги щодо заборгованості за договором кредиту № 490909957 від 29.11.2013 було відступлене на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 14.11.2016, укладеного між АТ «Альфа-Банк» та новим кредитором.

Поряд з цим, своїм листом за вих. № 200521 від 20.05.2020 на адресу позивача, ТОВ «Кредитні ініціативи» надало витяг з договору факторингу від 14.11.2016.

Згідно витягу з договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016, укладеного між ПАТ Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор), в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги.

У витягу з додатку 1 до цього договору боржником зазначено позивача - ОСОБА_1 та вказано, що сума за основною заборгованістю на дату укладення договору - 10490,12 грн, сума заборгованості (проценти та комісія за кредитом) на дату укладення договору 2987,25 грн, загальна сума заборгованості (проценти, комісія та тіло кредиту) 13477,37 грн, пеня, нарахована банком, станом на 14.11.2016 - 2695,31 грн.

При цьому, серед іншого, судом встановлено, що 26.12.2018 на підставі договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» право вимоги за кредитним договором перейшло ТОВ «ФК «Веста».

В подальшому, 16.01.2019 на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт-Капітал», право вимоги за кредитним договором перейшло ТОВ «Вердикт-Капітал».

В той же час, в листі ТОВ «ФК «ІнвестохіллсВеста», на яке було перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Веста», за Вих. № 24659 від 21.05.2021 на адресу позивача, товариством повідомлялося, що між АТ «Альфа-Банк»та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1 від 21.06.2016, відповідно до якого, права вимоги, в тому числі до позивач за кредитним договором № 490909957 перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», про що надано Скан-копію Договору факторингу № 1 від 21.06.2016.

Про вказані обставини, також, свідчить лист ТОВ «Вердикт-Капітал» від 31.05.2021 за вих. № 26214 на адресу позивача, в якому товариство повідомлено що між АТ «Альфа-Банк»та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1 від 21.06.2016, відповідно до якого, права вимоги, в тому числі до позивач за кредитним договором № 490909957 перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», про що надано Скан-копію Договору факторингу № 1 від 21.06.2016.

Таким чином, судом встановлено розбіжності в номері та даті Договору факторингу, який укладено між первісним кредитором АТ«Альфа-Банк`та новим кредитором ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі якого банком було відступлене право вимоги за договором кредиту № 490909957 від 29.11.2013на користь нового кредитора.

Однак, на вказані обставин нотаріус уваги не звернув. Більш того, у виконавчому написі, приватним нотаріусом не зазначено на підставі яких договорів та дати їх укладення виникли права та обов`язки нових кредиторів у зобов`язанні, при цьому, у виконавчому написі не вірно зазначений номер та дата договору факторингу, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» (клієнт) та ТОВ «ФК «Веста» (фактор), а саме, не вірно вказано, що правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Кредитні Ініціативи» на підставі договору факторингу № 16-01/19/1 від 16.01.2019 є ТОВ «ФК «Веста».

Таким чином, з огляду на вище викладене, вказану у виконавчому написі заборгованість не можна вважати безспірною.

Крім того, слід звернути увагу, що 22.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59614832 з примусового виконання виконавчого напису № 1218 від 06.07.2019, що видав приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С., а також, у постанові приватного виконавця від 29.04.2021 про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 59614832, заначено що ВП відкрите з примусового виконання виконавчого напису № 1218 від 06.07.2019, що видав приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В.С.

Окрім наведених норм чинного законодавства, що впорядковують питання можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу за наявності безспірності заборгованості, слід звернути увагу на наступне.

Так, у позовній заяві позивач стверджував, що він не отримував жодних повідомлень, які б підтверджували факт заміни кредитора у зобов`язанні чи вимог про усунення порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для неї наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вбачається з виконавчого напису, позивач є боржником за кредитним договором № 490909957 від 29.112013, укладеним з АТ Альфа - Банк».

Тобто, стороною кредитного договору є первісний кредитор АТ «Альфа - Банк», тоді як, останнім кредитором, стягувачем у зобов`язанні, після укладення низки договорів факторингу про переуступку прав вимоги, є ТОВ «Вердикт - Капітал».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні жодні повідомлення від банку чи нового кредитора позивачу про відступлення прав вимоги.

В той же час, на виконання ухвали суду від 13.10.2021 року про надання нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_2 від 06.07.2019 № 1218 Київським обласним державним нотаріальним архівом надіслано копії документів, що знаходяться в матеріалах справи.

В наданих документах міститься Вимога відповідача про усунення порушення кредитних зобов`язань від 27.05.2019 на адресу ОСОБА_1 із зазначенням розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

При цьому, слід зазначити, що захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений п.п. 2.3 п.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

За умовами наведеного вище пункту 2 глави 16 Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Як окреслив у своїй постанові Верховний Суд від 27.08.2020 у справі №554/6777/17, провадження № 61-19494св18: «У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд зазначає, що «Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання».

Поряд з цим, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

За таких обставин, належним доказом направлення документів адресату є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням поштового зв`язку, разом із фінансовим чеком про відправлення.

Разом з тим, з огляду на зазначене, будь-яких належних доказів направлення відповідачем позивачу вказаної Вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 27.05.2019 та її отримання останнім, ані в матеріалах нотаріальної справи, ані в матеріалах цієї справи не міститься.

За таких обставин, у разі відсутності жодних повідомлень від стягувача, на що, зокрема, вказував позивач, вказане свідчить про спірність боргу оскільки, об`єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості таможливості надати свої заперечення щодо її розміру або оспорити вимоги кредитора, висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення такого виконавчого напису.

Таким чином, право відповідача на стягнення заборгованості в безспірному порядку є незаконним.

В той же час, нотаріус не переконався у виконанні вищезазначених дій відповідачем, не звернув увагу на відсутність цих документів, отже, не перевірив безспірність права вимоги відповідача до позивача, що свідчить про недотримання нотаріусом вимог п.п.2.3 п.2 гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, а відтак, про спірність боргу.

При цьому, слід звернути увагу, що у додатках до заяви про вчинення виконавчого напису від 18.06.2019, наданої відповідачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, міститься Вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 28.05.2019.

Тобто, мають місце певні розбіжності стосовно дати Вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Окрім наведених норм чинного законодавства, також, слід звернути увагу на наступне.

За ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (№14-10цс18) викладено правовий висновок, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 02.12.2018.

Згідно виконавчого напису, заборгованість за відсотками стягується за період з 16.01.2019 по 23.05.2019, тому, нарахування заборгованості за відсотками за вказаний період після спливу визначеного договором строку кредитування є неправомірним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05.07.2017 у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість саме такого розміру як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Крім цього, Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Таким чином, встановлення наявності безспірної заборгованості, як того вимагає закон можливе лише,можливе лише за наявності достовірної та повної інформації на підставі документів, поданих стягувачем для вчинення виконавчого напису.

Враховуючи наведене вище, з урахуванням встановлених вище судом обставин, з матеріалів справи не вбачається будь-яких документів, які б підтверджували безспірність вимог стягувача та слугували підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису. Доказів зворотного відповідачем не надано. В той же час, нотаріус не переконався, що заборгованість є безспірною та вчинив виконавчий напис.

Вищевикладені факти порушують рівність кредитора та боржника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним чином позицію сторони стягувача, як заінтересованої особи перед нотаріусом на шкоду законним інтересам боржника.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак, їх задоволення, оскільки, на момент вчинення нотаріальної дії у нотаріуса не було належних доказів безспірності заборгованості та у разі вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до п. 6 ч. 1статті 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню в порядку ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн за подання позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 258, 259, 263, 268,352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1218, вчинений 06.07.2019 Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, код ЄДРПОУ: 36799749) заборгованості у розмірі 38598,81 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, код ЄДРПОУ: 36799749) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко