Рішення № 112494211, 25.07.2023, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1484/23

Провадження № 2/539/458/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.

за участю секретаря судового засідання Ковтун І.О.,

представника позивача Забари В.М.,

представника відповідача Коряка А.В.,

розглянувши врежимі відеоконференціїв відкритомусудовому засіданнів залісуду містаЛубни за правиламиспрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача Забара Вячеслав Миколайович, представник відповідача Коряк Артур Васильович,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 18.07.2014. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який у подальшому збільшився до 32 000,00 грн., а відповідачу надано у користування кредитну картку. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, а саме не виконанням належним чином умов кредитного договору, у відповідача перед банком станом на 21.03.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 42162,07 грн, яка складається з наступного: 34 320,51 грн - заборгованість за кредитом, 7841,56 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. У зв`язку з наведеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 42162,07 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 17 квітня 2023 відкрито спрощене позовне провадження, визначено проводити розгляд справи з викликом осіб.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені в позові вимоги. Просив задовільнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити. Єдиним документом на якому є підпис відповідача це анкета-заява клієнта. В ній немає істотних умов кредитування, а саме: суми, строку, відсотків та відповідальності особи за невиконання тих чи інших умов. Це є письмова форма договору, оскільки банк можливість самостійно формувати тарифи, правила та інше, то необхідно, щоб банк надавав суду конкретно визначені тарифи та правила в яких буде підпис відповідача. Жодних перешкод у банку для надання на підпис відповідачу Умов та тарифів не було, оскільки відповідачка саме в банкі підписувала анкету-заяву. Що стосується збільшення кредитного ліміту, то категорично заперечує, оскільки жодних документів від відповідача в яких вона підписувала згоду про збільшення кредитного ліміту банк не надав. Окрім того, нарахування відсотків нічим не обґрунтовані, оскільки в заяві анкеті жодні відсотки не встановлені, а також факт користування та отримання кредитних коштів відповідачкою належними та допустимими доказами не доведені. Крім того, представник відповідача просить врахувати факт неправомірного зняття кредитних коштів з карткового рахунку відповідача 25 січня 2022 року, стягнення яких є предметом спору в цій справі, про що позичальник повідомила поліцію та банк та у зв`язку з чим здійснюється кримінальне провадження по встановленню осіб, які ці кошти зняли та які відповідачка фактично не одержувала.

Вислухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та 18.07.2014 року підписала анкету-заяву б/н (а.с. 15).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 15). На підставі договору про надання банківських послуг банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500 грн, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 13), а відповідачу надано у користування кредитну картку (а.с.14). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 32 000 грн (а.с.13).

У анкеті - заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

З підписаної заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» вбачається, що остання містить лише анкетні дані відповідача.

З копії довідки банку вбачається, що відповідачці будо надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 18.07.2014 року, строк дії до 12/17; № НОМЕР_2 , дата відкриття 09.02.2018, строк дії 12/21; № НОМЕР_3 , дата відкриття 06.01.2022, строк дії 01/26; № НОМЕР_4 , дата відкриття 14.02.2022, строк дії 02/26 (а.с. 14).

Банком надано копію довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 18.07.2014 року встановлено кредитний ліміт 500,00 грн., 27.11.2015 року - кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн., 25.09.2017 року - кредитний ліміт збільшено до 7 000,00 грн, 19.10.2017 року кредитний ліміт збільшено до 9 000, 00 грн, 22.03.2019 року кредитний ліміт збільшено до 16000,00 грн, 27.11.2019 року кредитний ліміт збільшено до 21000,00 грн, 04.11.2021 року кредитний ліміт зменшено до 5000,00 грн, 06.01.2022 року кредитний ліміт збільшено до 31000,00 грн, 25.01.2022 року кредитний ліміт збільшено до 32 000,00 грн, 26.12.2022 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн, (а.с. 13).

Крім того, суду надано виписку за договором № б/н за період 18.07.2014-22.03.2023 на ім`я відповідачки, з якої вбачається, що остання здійснювала операції, як щодо зняття готівки з карткового рахунку, переказів з картки на картку, так і розраховувалася кредитною карткою (а.с. 54-80).

При укладанні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України(договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів з метою надання послуг банк надає клієнту картку, підписанням анкета - заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Статтею 526 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини другої статті1054та частини другої статті1050 ЦК Українинаслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.6-12), заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 21.03.2023 року становить 42 162,07 грн, яка складається з наступного: 34320,51 грн - заборгованість за тілом кредита, 7841,56 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Дотепер, як вбачається з позову, заборгованість за кредитом не погашена і складає 42 162,07 грн, тому підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 .

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути заборгованість по відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 18.07.2014, посилався на Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягу із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua. як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, та інші умови. Витяг не підписаний відповідачем.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цейВитяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву- анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.07.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.04.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

До позову АТ КБ «ПриватБанк» додав паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування. Разом з тим,у вказаному паспорті споживчого кредиту визначені умови кредитування для декількох кредитних продуктів - за програмами «Універсальна» та «Універсальна Gold», картка «Platinum», «MC World Black Edition», «Visa Signature», «картка MC World Elite», «картка Visa Infinite».

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою ОСОБА_1 06.01.2022.

Однак, згаданий вище Паспорт споживчого кредиту не може бути прийнятий судом в якості належного доказу умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема погодженої між сторонами ціни договору у вигляді розміру відсотків, які зобов`язався сплатити позичальник за користування отриманим кредитом.

Оскільки, як зазначено у правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 травня 2022 року по справі № 393/126/20, в якій суд касаційної інстанції дійшов наступного правового висновку. Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Даний правовий висновок Верховного Суду знайшов своє подальше закріплення і застосування у судовій практиці суду касаційної інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі № 333/5483/20, від 15 червня 2022 року по справі № 383/418/20.

У відповідності до положень ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.82 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до п. 4 ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2ст. 78 ЦПК Українивизначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зіст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положеньст. 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення із відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 34 320,51 грн.

Щодо доводів представника відповідача, проте що відповідачка не отримувала та не користувалася збільшеним кредитним лімітом, оскільки з її карткового рахунку шахрайськими діями відбулося зняття кредитних коштів 25 січня 2022 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 06.01.2022 та 25.01.2022 року кредитний ліміт по картці було збільшено до 32 000 грн. та 25.01.2022 року з рахунку ОСОБА_1 зафіксовано неодноразові перекази з картки її кредитних коштів, на які у подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором.

Як вбачається з постанови про визначення територіальної підслідності від 27 жовтня 2022 року, копію якої надав представник відповідача, ОСОБА_1 звернулася до Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області із заявою щодо вчинення шахрайських дій, відомості внесені до ЄРДР за № 12022175570000038 від 27.01.2022 року за ч.1 ст.190 КК України, де зазначено, що ОСОБА_1 зателефонували та представилися працівниками банку «Приватбанк» запропонували свої послуги. В подальшому ОСОБА_1 ввела в «Приват24» своє прізвище, а також зробила своє фото разом з банківською карткою, як їй сказали по телефону. Пізніше ОСОБА_1 зайшла в додаток та виявила що з її банківської картки були переказані кошти на карту АТ «ПУМБ».(а.с.116-117)

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Згідно виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася кредитними картками, які їй видавалися, а саме проводилися розрахунки за придбання продуктів харчування, зняття готівки в банкоматах, переказ зі своєї картки, поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, розрахунки в аптеках (а.с. 54-80).

Згідно виписки по картковому рахунку 25.01.2022 року було проведено декілька банківських операцій, зокрема переказ зі своєї картки, перекази на свою Скарбничку. Всього відбулося 9 операцій із переказу коштів на загальну суму 32 360 грн., що вказує на застосування клієнтом ПІН коду при здійсненні цих операцій (а.с. 54).

Отже, доказів того, що саме третіми особами, а не позичальником зняті кредитні кошти, матеріали справи не містять, тоді як їх списання відбувалося шляхом введенням коректно правильного ПІН-коду картки. При цьому, суд враховує, що саме на відповідача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком у результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

Діючи усупереч наведеним положенням матеріального права та існуючим договірним зобов`язанням, відповідач не повідомила негайно банк про несанкціоновані транзакції по її рахунку, а до правоохоронних органів звернулася через 2 дня після виявлення зняття кредитних коштів, а тому банк не несе відповідальності за збитки від операцій, здійснених до цього повідомлення.

Наявність кримінального провадження по факту шахрайських дій невідомих осіб в силу презумпції невинуватості не може свідчити про вчинення злочину відносно ОСОБА_1 до ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

Суд враховує, що з огляду на положенняст.1166 ЦК Україниза наявності доведеного факту шахрайських дій з незаконного використання кредитних коштів, спричинена ОСОБА_1 шкода повинна відшкодовуватися винною особою, а не позивачем АТ КБ «ПриватБанк».

Отже доводи представника відповідача в цій частині не можуть бути взяті судом до уваги.

У відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2184,81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.526,527,530,1050,1054 ЦК України, ст.12,13,81,141,263,265,279,280- 282,354 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18.07.2014 року станом на 21.03.2023 в розмірі 34 320 (тридцять чотири тисячі триста двадцять) грн 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн 81 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вулиця Грушевського, будинок 1 Д, м. Київ, 01001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 27 липня 2023 року.

Суддя Я.В. Просіна