Рішення № 112494100, 28.07.2023, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/849/23

Провадження № 2/535/742/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого - суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С.

Справа № 535/849/23

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області,

розглянув позов про визначення місця проживання дитини.

Стислий виклад позиції позивача.

03 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся через свого представника - адвоката Сідько С.І. до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання батька за адресою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, «19» вересня 2018 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Позивач), уклав шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - Відповідач), про що Шевченківським у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області складено відповідний актовий запис №1623. У шлюбі з ОСОБА_2 у позивача народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Котелевським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 06.03.2019 року складено відповідний актовий запис №21 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 (копія свідоцтва про народження дитини додається). Малолітня дитина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживає разом із батьком. На даний час шлюб між позивачем та відповідачем у встановленому законом порядку не розірвано, проте фактично шлюбні відносини були припинені. Після припинення шлюбних відносин мати ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , але зареєстроване місце проживання має за адресою: АДРЕСА_1 , та на даний час має намір виїхати за межі України для постійного проживання. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача, саме ОСОБА_1 наразі займається щоденним вихованням та розвитком дитини відповідно до її віку, піклується про її психологічний стан.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 липня 2023 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08 год 45 хв 20 липня 2023 року. Витребувано з Служби у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 . Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 20 липня 2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 липня 2023 року о 09 год 30 хв.

У судове засідання відповідач ОСОБА_6 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позов визнає у повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі та надала висновок органу опіки та піклування від 20.07.2023 затверджений рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради №131.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 19 вересня 2018 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, 19 вересня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1623, прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Котелевським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 06 березня 2019 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .

Згідно акту обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Котелевською селищною радою 29.06.2023 року Малолітня дитина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживає разом із батьком.

Відповідно до довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , видану сільськогосподарським кооперативом «Дружба» 27.06.2023 №21, ОСОБА_1 має роботу та стабільний заробіток, працює на посаді сторожа в СК «Дружба» з 09.06.2013 року.

Відповідно до характеристики, наданої сільськогосподарським кооперативом «Дружба» на ОСОБА_1 , за час роботи зарекомендував себе як добросовісний, відповідальний, старанний працівник; користується повагою серед колективу.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 20 липня 2023 року №131, визнано доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із батьком ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1,2 стаття 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частин 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 конвенції).

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року (справа № 402/428/16-ц провадження № 14-327цс18) вказала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Отже, враховуючи інтереси дитини, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, мати виховувала та утримувала сина належним чином, суд приходить до висновку про доцільність проживання дитини з матір`ю.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем мешкання батька за адресою АДРЕСА_1 .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, адреса: Полтавська область, Полтавський район, смт Котельва, вул. Полтавський шлях, 224.

Суддя С.О.Мальцев