Ухвала суду № 112492205, 26.07.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12266/23

Провадження № 2/161/3230/23

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

26 липня 2023 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про визнання неправочинною зави про звільнення, визнання недійсним звільнення за угодою сторін та відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и л а :

21 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про визнання неправочинною зави про звільнення, визнання недійсним звільнення за угодою сторін та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовні вимогиобгрунтовує тим,що 29листопада 2021року нимбула написана заява прозвільнення зроботи за угодоюсторін.Вказує,що такузаяву вінписав проти його волі, під впливом фізичного та психологічного тиску та під диктовку директора. Перед тим, 25 листопада 2021 року мало місце завдання йому тілесних ушкоджень на робочому місці та погрози з боку роботодавця, що в подальшому вплинуло на написання такої заяви. Просить визнати таку заяву неправочинною, а правочин про звільнення за угодою сторін недійсним, а також стягнути моральну шкоду на його користь в розмірі 1000000 гривень та 40000 гривень матеріальної шкоди, яка пов`язана з витратами на правову допомогу у зв`язку з порушенням немайнових прав.

Вивчивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, приходжу до наступного висновку.

За змістом п. 1 ст.6ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), ратифікованоїЗаконом України №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей1,3 ЦК України, статей2,4-5,12-13,19 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченомуЦПК України.

Виходячи з положень частини третьоїстаті 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Така підстава відмови у відкритті провадження у справі передбачає заборону повторного звернення до суду з тотожними вимогами, тобто, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Якщо відсутній хоча б один з цих елементів, позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

В таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява№48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява №24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метоюдомогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) вказала, що згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 255 ЦПК Українипідставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

Як встановлено судом, в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа № 161/927/22 (провадження № 2/161/1602/22) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, зміну дати і підстави звільнення з роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, зміну дати і підстави звільнення з роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, зміну дати і підстави звільнення з роботи, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Постановлено змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади слюсара з КВПіА допоміжних дільниць 6 розряду Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 1 грудня 2021 року на 8 грудня 2021 року. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмлено.

Предметом розгляду даної справи було незаконність звільнення ОСОБА_1 , яке мало місце 01 грудня 2021 року на підставі поданої ним заяви 29 листопада 2021 року про звільнення за угодою сторін. При розгляді даного трудового спору судом перевірялися обставини дотримання роботодавцем законодавства при звільненні працівника, в тому числі і підстави, на які вказує позивач подаючи даний позов.

Таким чином, зі змісту судового рішення у справі №161/927/22 та змісту даної позовної заяви вбачається, що позовними вимогами за даним позовом, як і у справі 161/927/22, є визнання незаконним звільнення позивача з роботи, жодних нових обставин у даній позовній заяві позивачем не наведено.

Отже, є таке, що набрало законної сили рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Викладення прохальної частини позовної заяви в іншому форматі не свідчить про відмінність правовідносин, які склалися між сторонами в даній справі та в справі, яка вже судом розглядалась та по якій ухвалено рішення, що набрало законної сили.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи підстави та предмет даного позову, суб`єктивний склад сторін спору, а також те, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1ст.186 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186,258-261,353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Луцька картонно-паперова фабрика» про визнання неправочинною зави про звільнення, визнання недійсним звільнення за угодою сторін та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Філюк Т.М.