Рішення № 112488509, 28.07.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2528/23

28 липня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №192550007142 від 09.05.2023 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності, відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 , архівних довідках за №№882, 883, 885, 886, 889, 890, 892, 893 від 30 травня 2018 року, довідці відділу соціального забезпечення №3 Чортківської РВА від 02.05.2013 та призначити йому пенсію за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення до органів ПФУ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у травні 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 11.05.2022 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутні дата заповнення та підпис відповідальної особи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; періоди роботи в колгоспі згідно наданих архівних довідок, оскільки скорочено ім`я по батькові та не зарахована довідка про отримання допомоги по догляду за особою з інвалідністю у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Позивач вважає рішення відповідача протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 31.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

22.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву другого відповідача у справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому він повністю заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що позивач не набув право на пенсійну виплату, оскільки на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах у нього підтверджено тільки 8 років 1 місяць 16 днів, при необхідному 30 років (арк. справи 36-41).

23.06.2023, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на загальних підставах. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом «екстериторіальності» структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого №192550007142 від 09.05.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах оскільки позивачу недостатньо страхового стажу на день звернення із заявою про призначення пенсії. Просив у задоволенні позову відмовити (арк. справи 42-49).

Представником позивача подано дві відповіді на відзиви відповідачів у справі (арк. справи 34, 50).

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглянута з урахування періоду перебування головуючої судді у основній щорічній відпустці.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 5).

З матеріалів справи слідує, що 02.05.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви від 02.05.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийнято рішення від, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу (арк. справи 23).

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач 2 вказав, що до страхового стажу позивача, за доданими документами, зараховано 8 років 1 місяць 16 днів, при необхідному 30 років.

При цьому, відповідачем, за результатом розгляду документів та заяви позивача, не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача, а саме:

періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутні дата заповнення та підпис відповідальної особи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;

періоди роботи в колгоспі згідно наданих архівних довідок, оскільки скорочено ім`я по батькові;

не зарахована довідка про отримання допомоги по догляду за особою з інвалідністю у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Позивач вважає, що не зарахування спірних періодів до страхового стажу та відмова у призначенні пенсії за віком порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з вимог частини другої статті 2 КАС України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач, звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, - надав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , копію якої долучено до матеріалів судової справи (арк. справи 7-8), архівні довідки за №№882, 883, 885, 886, 889, 890, 892, 893 від 30 травня 2018 року (арк. справи 9-18), довідку відділу соціального забезпечення №3 Чортківської РВА від 02.05.2013 №416 (арк. справи 19) про отримання компенсаційних виплат по догляду за особою з інвалідністю.

Разом з тим, відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не зараховано до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 жодного періоду оскільки на думку відповідача, на титульній сторінці відсутні дата заповнення та підпис відповідальної особи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а щодо періодів щодо роботи в колгоспі в частині додаткового підтвердження відпрацювання, в тому числі трудоднів, згідно наданих архівних довідок - не враховано також жодну архівну довідку, оскільки ім`я по батькові позивача - скорочено.

Щодо трудової книжки позивача, то відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Суд зазначає, що зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 , слідує, що вона містить відповідні записи про періоди трудової діяльності позивача, зокрема, перший запис від 01.07.1979 про прийняття позивача на роботу в колгосп «Аванград», та останній запис від 24.01.2006 про припинення виплати допомоги по безробіттю. Суд враховує, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 відсутні дата заповнення та підпис відповідальної особи.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою стверджувати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди.

При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

З огляду на викладене, страховий стаж позивача за спірні періоди, які внесено до трудової книжки серії НОМЕР_1 , підлягають до зарахування.

Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача, на переконання суду, є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

При цьому наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.

У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача у зарахуванні позивачу до страхового стажу всіх періодів роботи позивача, які внесено до трудової книжки серії НОМЕР_1 є протиправною, оскільки стаж підтверджено основним документом трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено у передбачений законом спосіб, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Щодо неврахування при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем 2 довідок про трудовий стаж позивача за №№882, 883, 885, 886, 889, 890, 892, 893 від 30 травня 2018 року з підстав того, що зазначено скорочено ім`я, по батькові позивача, то суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у документах щодо його трудової діяльності. Покликання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період з 03.03.2012 по 31.03.2015 по догляду за особою з інвалідністю 1 групи з підстав відсутності сплати страхових внесків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 1 статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування", (далі Постанова № 794).

Відповідно до пункту 3 цієї постанови, установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 637, час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:

-інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

-документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соціального захисту населення або Пенсійного фонду України та інші документи.

Позивач разом із заявою, для підтвердження свого страхового стажу, серед інших документів подала до пенсійного органу довідку управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації №416 від 02.05.2023 про те, що позивач, перебував на обліку та відповідно до Постанови КМУ №832 від 27.07.1996 був зареєстрований як отримувач компенсаційної виплати що надається непрацюючій працездатній особі, яка здійснює догляд за інвалідом 1 групи або особою, яка досягла 80- річного віку - ОСОБА_2 , у період з 13.03.2012 по 31.03.2015.

Суд враховує, що вказана довідка органів соцзахисту не містить інформації про розмір нарахованої допомоги, а у відповідних графах стоїть прочерк.

Однак, пунктом 10 Порядку № 637 встановлено, що час догляду за особою з інвалідністю I групи, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі інформації про отримання компенсації за догляд такої особи, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду, та у разі наявності такої інформації, особа яка подала заяву про призначення їй пенсії за віком не зобов`язана подавати інші документи, передбачені вказаною правовою нормою, а саме: документи, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю), достатньо такої інформації, носієм якої в даному випадку є довідка управління соціального захисту населення Чортківської військової райдержадміністрації від 02.05.2023 №416.

Більше того, суд вважає, що за відсутність в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування даних щодо отримання позивачем компенсації та сплати страхових внесків за отримання компенсації за період протягом з 13.03.2012 по 31.03.2015 несе відповідальність установа яка проводила виплату компенсації за час догляду за особою з інвалідністю I групи, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, а саме: управління соціального захисту населення Чортківської райдержадміністрації, з огляду на що суд вважає, що вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру (про призначення пенсії позивачу), то оцінивши наявні у справі докази суд дійшов переконання, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач не надав належної правової оцінки інформації про трудову діяльність позивача про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, що містяться у матеріалах справи, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до страхового стажу спірних періодів його роботи, що зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , архівних довідках та довідці управління соцзахисту, та, як наслідок, не врахував докази, в підтвердження того, що позивач має право претендувати на пенсію за віком на загальних підставах.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Тернопільській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровскій області повторно розглянути заяву позивача від 02.05.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №192550007142 від 09.05.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) гривень 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 липня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,49094 код ЄДРПОУ: 21910427);

Головуючий суддя Мірінович У.А.