Рішення № 112487508, 28.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8174/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванов Е.А, розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019 року у виконавчому провадженні № 60055902 винесену Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 . Публічне акціонерне товариство «Марфін банк» (зараз ПАТ «МТБ» який був стягувачем у виконавчому провадженнях 30 березня 2023 року подав до органу державної виконавчої служби письмову заяви про закінчення виконавчого провадження №60055902 так як позивач (боржник) повністю сплатив заборгованість. Внаслідок цього відповідач постановою від 04.04.2023р. закінчив виконавче провадження та у п.4 вказаної постанови постановив вивести у окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 41798,07грн. Разом з тим, 20.04.2023р. постановою державного виконавця Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Пєрковою Л.В. було відкрито виконавче провадження №71609560 щодо стягнення з позивача виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження №60055902. Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019р. протиправною та такою, що підлягає до скасування, так як відповідач не вживав дій щодо примусового стягнення з боржника суми боргу, яка була сплачена ним самостійно, та постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2023 року не пізніше 05.04.2023 року повинна була бути зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягати виконанню в загальному порядку, проте станом на день подання позову інформація щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019 року в АСВП відсутня. Все наведене дає підстави вважати, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 20 квітня 2023 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 20 квітня 2023року суд зобов`язав Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`яти робочих днів з дня отримання ухвали суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60055902 та зупинив провадження по справі

Ухвалою суду від 15.05.2023 року поновлено провадження.

Ухвалою суду від 15 травня 2023р. зобов`язано Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`яти робочих днів з дня отримання ухвали суду письмові пояснення та належним чином засвідчені копії доказів:- зокрема копій матеріалів виконавчого провадження в яке постановою про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2023 року ВП№60055902 виведено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору;- вказати яка саме сума виконавчого збору підлягає стягненню, враховуючи, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 року ВП №60055902 сума вказана у розмірі 41 798,06 грн., а у постанові про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2023 року ВП№60055902 сума вказана у розмірі 41 798,07 грн., а також зазначити з підстав чого існує розбіжність в даній сумі та вказати яка сума вказана помилково та зупинено провадження.

Ухвалою суду від ____ поновлено провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поповою А.С. на підставі виконавчого листа №496/512/18 виданого Біляївським районним судом Одеської області, було відкрито виконавче провадження та прийнято постанову від 13.09.2019 року ВП №60055902 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 41798,06грн.

Постановою державного виконавця від 17.10.2019 року накладений арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику, яка була реалізована, шляхом занесення її до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно.

На підставі отриманої відповідачем від ПФУ інформації про працевлаштування боржника постановою державного виконавця від 23.10.2019 року звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує у працедавця -ТОВ «Елемент п`ять».

Постановою від 11.06.2020р. державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, на яку отримано листа від АБ «Південний» про відкриття банком поточного рахунку боржнику.

ПАТ «МТБ банк» який був стягувачем у виконавчому провадженні 30.03.2023 року подав до органу державної виконавчої служби письмову заяву про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з повним погашенням боржником заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця від 04.04.2023 року на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №496/612/18 та виведено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 41798,07грн.

Постановою начальника відділу від 12.07.2023р. виправлена помилка у п.4 постанови від 04.04.2023р про закінчення виконавчого провадження щодо суми, викладена сума у розмірі - 41798,06грн.

20.04.2023 року відповідач прийняв постанову ВП №71609560 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови №60055902 від 13.09.2019 року про стягнення з позивача коштів у розмірі 41798,06грн.

Позивач не погоджується з постановою від 13.09.2019р. , що стало підставою звернення до Одеського окружного адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду.

Абзацом другим ст.19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових і службових осіб діяти в межах, порядку та спосіб, які визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.1 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.42 ЗУ №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною 1 ст.42 ЗУ №1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.27 ЗУ №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з ч.4 ст.27 Закону України №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З аналізу вказаних норм Закону слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.9 ст.27 ЗУ №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч.3 ст.40 ЗУ №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору за умов закінчення виконавчого провадження на підставі вказаних норм є обов`язком відповідача.

У заявлених спірних правовідносинах спірним є рішення про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019 року винесене при відкритті виконавчого провадження ВП №60066902. При цьому в автоматизованій системі інформації щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 13.09.2019р. не впливає на її законність.

У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, відповідно до приписів ч.3 ст.40 ЗУ №1404-VIII, виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.

Пунктом 4 ч.5 ст.27 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавцем було відкрито виконавче провадження та в той же день винесена окрема постанова про стягнення з боржника суми виконавчого збору.

Суд урахував відсутність належних, достовірних та допустимих доказів щодо виконання позивачем виконавчого листа виданого Біляївським районним судом Одеської області від 21.01.2019р. у справі №496/612/18 до 13.09.2019р. (дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60066902), а тому державним виконавцем у відповідності до ч.4 ст.27 правомірно винесена оскаржувана постанова про стягнення з боржника сум виконавчого збору від 13.09.2019р.

Оскільки предметом позову є постанова про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження 13.09.2019р., а не постанова від 20.04.2023р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови від 13.09.2019р. після закінчення виконавчого провадження, то доводи позивача про її неправомірність через відсутність дій з примусового виконання виконавчого документу з боку державного виконавця, є помилковими та не впливає на її правомірність.

Крім того, суд звертає увагу, що у справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з невизначеністю застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону.

Тоді як по цій справі виконавчий документ не повертався стягувачу, так як виконавче провадження було закінчено. Крім того нормативне регулювання у даній справі та справі № 2540/3203/18 здійснюється за різними редакціями ч.2 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності застосування до спірних правовідносин правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 2540/3203/18, оскільки предметом спору у вказаній справі була постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка винесена 03 серпня 2018 року, тобто до набуття чинності зазначеними вище змінами у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова від 13.09.2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60055902 винесена відповідачем відповідно до вимог, в порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано суду належні та допустимі докази на підтвердження правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд.1) код ЄДРПОУ 41407330.

Суддя Іванов Е.А.

.