Ухвала суду № 112485825, 26.07.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

26 липня 2023 року Справа №200/5487/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглядаючи за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні клопотання представника позивача про передачу справи за підсудністю за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ (87500. вул. Лепорського, буд. 5, м. Маріуполь, Донецька обл., код ЄДРПОУ 37732376) до Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 43968079, місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 57) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест інжиніринг, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив суд: визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо нарахування ТОВ МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ пені з податку на додану вартість в сумі 5 575 742,58 грн. шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податку на додану вартість ТОВ МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ; зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки ТОВ МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ платника податків з податку на додану вартість пені в сумі 5 575 742,58 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №200/5487/21 адміністративний позов було задоволено частково.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ та Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 200/5487/21- залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 200/5487/21 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задоволені частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №200/5487/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28 листопада 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ до Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Розгляд справи прийнято проводити за правилами загального позовного провадження.

12.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання про передачу справи до Господарському суду Запорізької області. Вказане клопотання обгрунтоване тим, що вимоги у цій справі є пов`язаними з майновими, оскільки за наслідком його розгляду в контролюючого органу може виникнути право на стягнення з позивача певної грошової суми, тому спір має бути переданий Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2043/23 про банкрутство ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ».

25.07.2023 року представником відповідача було надано пояснення на дане клопотання. Обгрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що позивач помилково стверджує, що вимоги у цій справі є пов`язаними з майновими, що у контролюючого органу може виникнути право на стягнення з позивача певної грошової суми.

Визначений позивачем предмет заявленого позову такий як протиправність дій податкового органу та зобов`язання податкового органу здійснити дії свідчить про те, що даний спір з відносин публічно правового характеру результат вирішення якого не впливає на розмір або склад ліквідаційної маси боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки, а отже цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

З огляду на викладене, вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо визнання дій контролюючого органу протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС, унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень.

Підготовче засідання було призначено на 26.07.2023 року, про що сторін було повідомлено повістками.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене, згідно із ч.9 ст.205 КАС України судовий розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши дану заяву та наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першоюстатті 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище нормиКонституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей2,4та19 КАС Українивизначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбаченузакономдіяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорівзакономвстановлено інший порядок судового провадження.

ВодночасГПК Українивизначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).

Відповідно достатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесенихзакономдо юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбаченихзакономзаходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 8 частини першоїстатті 20 ГПК Українизакріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПК України.

Як було установлено судом, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2023 відкрито провадження у справі №908/2043/23 про банкрутство ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ». Відповідне оголошення 04.07.2023 опубліковане на вебпорталі Вищого господарського суду України (номер публікації: 70922).

Згідно з преамбулоюКУзПБцей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно достатті 1 КУзПБбанкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цьогоКодексує юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначеніКУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Пунктом 4Прикінцевих та перехідних положень КУзПБустановлено, що з дня введення в дію цьогоКодексуподальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цьогоКодексунезалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цьогоКодексуперебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно доЗакону № 2343-XII.

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначенійКУзПБ.

За змістом частини першоїстатті 2 КУзПБпровадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 7 КУзПБспори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другоюстатті 7 КУзПБгосподарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно доГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначенимиГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначенихзакономзаходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третястатті 7 КУзПБ).

Аналіз змісту наведених приписівКУзПБу взаємозв`язку з нормамистатті 20 ГПК Українидозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні.

Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України,КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким єКУзПБ.

Водночас у пункті 8 частини першоїстатті 20 ГПК Українийдеться про звернення до суду з «майновими вимогами до боржника», а устатті 7 КУзПБ- про «всі майнові спори, стороною в яких є боржник».

При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першоїстатті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПК України.

Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуальногозаконумають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.

ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98,указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Отже, визнання дій контролюючого органу протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору, тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.

З огляду на викладене, вимоги Позивача (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо визнання дій контролюючого органу протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС, унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень.

При цьому за наслідками вирішення даного спору не відбувається вплив ані на формування активів боржника (майно, майнові права), ані на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 по справі № 320/12137/20.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що клопотання представника Позивача про передачу справи до Господарському суду Запорізької області задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями,241,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача від 12.07.2023 року про передачу справи до Господарському суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2043/23 про банкрутство ТОВ «МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду у строк, встановленийстаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства Україниз урахуванням вимог пункту 3 розділуVIПрикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Череповський