Рішення № 112483666, 25.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/5371/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про"

до Міністерства юстиції України;

третя особа Офіс Генерального прокурора

про визнання незаконним та скасування наказу

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 665/7 від 20.02.2023 року в частині скасування рішення від 07.10.2022 року № 65064778, прийнятого державним реєстратором Шаргородської міської ради - Бернацькою Лесею Вікторівною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказаний наказ прийнятий всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України «Про іпотеку», положенням Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, норм іншого законодавства України.

Ухвалою від 10.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив Офіс Генерального прокурора до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

28.04.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним був дотриманий порядок розгляду скарги, а прийнятий ним наказ відповідає вимогам чинного законодавства.

12.05.2023 позивач подав заяву про виправлення допущеної технічної помилки, в якій вказав, що вірним номером оскаржуваного наказу відповідача є № 667/5.

22.05.2023 третя особа подала суду пояснення на позовну заяву, в яких заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на дотримання відповідачем законодавства під час прийняття наказу № 667/5 від 20.02.2023.

12.06.2023 позивач подав суду додаткові пояснення, а також заяву про про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 27.06.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.07.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022 рішенням державного реєстратора Шаргородської міської ради Вінницької області Бернацької Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65064778 зареєстровано за ТОВ «Готель Поділля Про» (позивачем) право приватної власності на 339/500 нежитлової будівлі та споруд туристичного комплексу «Поділля», загальною площею 5 982,5 кв.м. за адресою: м. Вінниця, вулиця Пушкіна, будинок 4.

11.01.2023 до Міністерства юстиції України (відповідача) звернувся Офіс Генерального прокурора (третя особа) зі скаргою № 31/1/2-43546-20, в якій зазначено, що скаржником проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170, в якому досліджуються обставини незаконної розтрати державного майна, що перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації і не могло бути відчужене без згоди держави в особі Фонду державного майна України. За клопотанням скаржника ухвалою Печерського районного суду міста Києве 20.10.2021 у справі № 757/55407/21-к було накладено арешт на 339/500 частки у праві власної будівлю, що належала Приватному Вінницькому обласному акціонерному товариству по турі та екскурсіях «ВІННИЦЯТУРИСТ».

20.02.2023 наказом Міністерства юстиції України № 667/5 зазначену скаргу задоволено. Скасовано рішення від 07.10.2022 року № 65064778, прийняте державним реєстратором Шаргородської міської ради Бернацькою Лесею Вікторівною. Підставою для наказу став висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції від 07.02.2023 року за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.01.2023 року № 31/1/2-43546-20, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2023 року за № 5958-7-23.

Позивач звернулвся з даним позовом до суду про визнання незаконним та скасування вищевказаного, в зв`язку з тим, що вважає наказ прийнятий всупереч вимогам п. 5 абз. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», положенням Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, норм іншого законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Наказом Міністерства юстиції від 09.01.2020 року № 71/5, затверджено Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Положення).

Відповідно до п. 2 розд. І Положення, Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін`юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Дії відповідача при отриманні скарги визначає п. 5 розд. І Положення: Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Враховуючи вищевказані вимоги чинного законодавства, рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, виключно особою, права якої порушено.

При цьому, у поданій скарзі № 31/1/2-43546-20 на рішення державного реєстратора Офіс Генерального прокурора не вказує, яким чином оскаржуване рішення порушує його права чи інтереси.

З приводу посилань відповідача та третьої особи на те, що Офіс Генерального прокурора подавав скаргу на дії державного реєстратора в рамках кримінального провадження, яким перевіряється законність відчуження державного майна суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 30.08.2022 у справі 902/414/22, яке набрало законної сили, встановлено, що 27.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про" звернулося до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі Іпотечного договору від 16.08.2021 на що отримав відмову у вчиненні відповідної реєстраційної дії з підстави внесення приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу Швець І.О. 14.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомостей про обтяження спірного майна, за №45659670, №45660116.

При цьому за змістом ч. 6 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Пунктом 7 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно га їх обтяжень» визначено, що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відтак, наявність арешту, що зареєстровано після проведення державної реєстрації іпотеки, не є перешкодою для задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Аналогічний висновок стосовно висновків щодо застосування відповідних норм права, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином посилання відповідача та третьої особи на наявність державного майна у спірних правовідносинах є безпідставними, оскільки жодних доказів підтвердження вказаних обставин суду не подано.

Крім того, загальні функції прокуратури визначені ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», а саме: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Повноваження Офісу Генерального прокурора конкретизовані ст. 8 зазначеного Закону: Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.

Жодних повноважень щодо подання скарг та захисту інтересів недержавних структур закон не містить. Більше того, закон передбачає представництво інтересів держави виключно у суді.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції при розгляді скарги Офісу Генерального прокурора не надала оцінки вказаним вище нормам та не встановила відсутність повноважень на подання скарги.

Згідно вимог п. 5 абз. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 07.02.2023 року за результатами розгляду скарги Офісу Генерального прокурора від 11.01.2023 року № 31/1/2-43546-20, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2023 року за № 5958-7-23, не відповідає нормам законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а отже є незаконним.

Враховуючи викладене, наказ Міністерства юстиції України № 667/5 від 20.02.2023 року про скасування рішення від 07.10.2022 року № 65064778, прийнятого державним реєстратором Шаргородської міської ради Бернацькою Лесею Вікторівною, підлягає скасуванню.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтю 29 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 667/5 від 20.02.2023 року в частині скасування рішення від 07.10.2022 року № 65064778, прийнятого державним реєстратором Шаргородської міської ради Бернацькою Лесею Вікторівною.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Поділля Про" (21050, м. Вінниця, вул.. Пушкіна, 4. код 39979781) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28.07.2023.

Суддя О.М.Ярмак