Рішення № 112483614, 06.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/5729/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Іванівське міжрайонного управління водного господарства;

2) Новотроїцьке управління водного господарства;

про стягнення 4 073 320, 46 грн та зобов`язання вчинити дії,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин"

про розірвання контракту та стягнення 5 905 487, 66 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 4 073 320, 46 грн, з яких: 3 194 158, 00 грн основний борг, 210 564, 75 грн інфляційні втрати, 448 201, 86 грн 15% річних та 220 395, 85 грн пені;

- зобов`язати відповідача прийняти товар шляхом підписання наступних видаткових накладних №28 від 23.04.2020, №27 від 28.04.2020, №10 та №11 від 16.03.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, в частині своєчасної оплати товару та підписання первинних документів.

31.05.2021 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин», в якій просить суд:

1) розірвати контракт №200102/1 від 02.01.2020 укладений між ТОВ НВО «Завод крупних електричних машин» та ТОВ «Е2+»;

2) стягнути з ТОВ НВО «Завод крупних електричних машин» суму грошових коштів у розмірі 5 717 426, 00 грн попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020 та 3% річних у сумі 188 061, 66 грн.

Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/5729/21 первісний позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» 3 194 158,00 грн., 220 395,85 грн. пені, 210 564,75 грн. інфляційних витрат, 448 201,86 грн. 15% річних та 61 099,81 грн судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №910/5729/21 апеляційну скаргу Товариства задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі № 910/5729/21 скасовано, викладено резолютивну частину в наступній редакції:

«У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Судовий збір за подачу первісного позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин".

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Розірвати контракт №200102/1 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Е2+".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» (74900, Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 6-В, ідентифікаційний код 41304819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» (03191, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 56, квартира 52, ідентифікаційний код 41656270) 5 717 426,00 грн. - попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, 188 061,00 грн. - 3 % річних, 90 852,31 грн. - судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» (74900, Херсонська область, місто Нова Каховка, вулиця Фабрична, будинок 6-В, ідентифікаційний код 41304819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» (03191, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 56, квартира 52, ідентифікаційний код 41656270) 227 928, 18 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.»

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/5729/21 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об`єднання "Завод крупних електричних машин" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №910/5729/21 скасовано, справу №910/5729/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5729/21 передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 суд прийняв справу № 910/5729/21 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 16.05.2023, запропонував учасникам справи подати до суду письмові пояснення по справі з урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 23.03.2023.

01.05.2023 від представника позивача надійшли пояснення у справі з урахуванням мотивів, викладених у постанови Верховного Суду від 23.03.2023 , два примірники електронною поштою, один через систему «Електронний суд».

16.05.2025 в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 06.06.2023.

05.06.2023 електронною поштою до суду від представника відповідача надійшли клопотання про звернення з судовим дорученням щодо збирання доказів та про проведення судової експертизи у справі, а також письмові пояснення по справі з урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 23.03.2023.

Протокольними ухвалами в судовому засіданні 06.06.2023 судом відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про витребування доказів, про звернення з судовим дорученням щодо збирання доказів та про призначення комплексної судової експертизи.

Протокольною ухвалою від 06.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 04.07.2023.

09.06.2023 від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, в задоволенні якого судом протокольною ухвалою відмовлено в судовому засіданні 04.07.2023.

03.07.2023 від позивача надійшла заява про зміну місцезнаходження, в якій він повідомив про те, що змінив адресу, у зв`язку з тимчасовою окупацією м.Нова Каховка Херсонської області, місцезнаходженням позивача є : 01135, м.Київ, вул..Золотоустівська, буд.27 кв. 236.

В судовому засіданні 04.07.2023 судом оголошена перерва до 06.07.2023.

У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечував, представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні первісного позову.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Е2+» (покупець) було укладено контракт №200102/1 (надалі-контракт), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити продукцію промислово-технічного призначення на умовах даного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити її.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. контракту ціна товару за позиціями, ПДВ, а також загальна сума партії продукції вказується в специфікація та/або накладних на кожну партію продукції. Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій та/або накладних, виписаних за даним договором. Оплата продукції здійснюється в наступному порядку: згідно умовам, обумовленим сторонами в специфікації на кожну окрему партію продукції.

Згідно із п.3.1. контракту постачальник передає наступний перелік супровідних документів на продукцію: рахунок-фактуру, накладну; паспорт (сертифікат якості) - за необхідності.

Якість продукції повинна відповідати ДСТУ, ТУ, встановленим на даний вид продукції (п.3.2.контракту).

Згідно з п. 3.3. контракту передача - приймання продукції здійснюється згідно інструкцій про порядок приймання продукції технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06,1965 (зі змінами) № П-6, 25.04.1966 (зі змінами) № П-7.

За порушення умов оплати, поставки оплаченого товару, винна сторона виплачує штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки. Покупець, який прострочив оплату товару, зобов`язаний заплатити постачальнику суму боргу з індексом інфляції, а також щомісячні проценти за користування його грошовими коштами в сумі 10% від суми боргу, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення (п.п.4.1., 4.2. контракту).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного його виконання, але не більше 31.12.2021 (п.7.1. контракту).

Так, 02.01.2020 між позивачем та відповідачем (покупець) було підписано специфікацію №1 від 02.01.2020 (додаток №1 до контракту) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

найменування товару: електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001); кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 650 120, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 7 151 320, 00 грн; всього з ПДВ 8 581 584, 00 грн.

2.Загальна вартість контракту складає 8 581 584, 00 грн, в тому числі ПДВ: 1 430 264, 00 грн;

3. Базис поставки: СРТ склад (об`єкт) покупця. Адреса доставки вказується покупцем офіційним листом до 20.03.2020, яке являється невід`ємною частиною даного контракту;

4. Строк поставки товару 90 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати;

5. Умови оплати:

попередня оплата 2 574 480, 00 грн до 17.01.2020

попередня оплата 3 212 946, 00 грн до 21.02.2020;

остаточний платіж 2 794 158, 00 грн проводиться по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів.

6.Товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020.

7. Товар (електродвигуни) відповідають технічним вимогам №ЄД09/1-1516.

Також 03.04.2020 сторонами було підписано специфікацію №2 від 03.04.2020 (додаток №2 до контракту) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару за кількістю і номенклатурою, цінами, строком поставки:

найменування товару: полумуфта для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4; кількістю 11 штук; ціна за одну одиницю без ПДВ: 25 000, 00 грн; загальна вартість без ПДВ: 275 000, 00 грн; всього з ПДВ 330 000, 00 грн.

2. Загальна вартість контракту складає 8 911 584, 00 грн, в тому числі ПДВ: 1 485 264, 00 грн;

3. Базис поставки: FCA Нова Каховка, склад постачальника;

4. Строк поставки товару: 18 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати;

5. Умови оплати: попередня оплата 330 000, 00 грн до 15.04.2020;

6. Товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020.

Листом від 02.04.2020 за вих. №200402/04 постачальник повідомив покупця про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук, просив прийняти їх на відповідальне зберігання. Зазначив, що поставка першої партії електродвигунів у кількості 5 штук на насосні станції буде здійснена 04.04.2020 та другої партії в кількості 6 штук - 07.04.2020. Вказаний лист підписано обома сторонами та скріплено печатками (т.1, а.с. 30).

03.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно зазначеного листа №200402/04, відповідно до якого завод передав, а товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук.

Також, 06.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання згідно зазначеного листа №200402/04, відповідно до якого завод передав, а товариство прийняло електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

23.04.2020 сторонами підписано акт приймання передачі №1 відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документацію на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме 11 паспортів на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144 та керівництво по експлуатації ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук (т.1. а.с.41).

24.06.2020 сторонами було підписано акт приймання передачі №2 відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв супровідну документацію з коригуванням дати виготовлення, оригінали на електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1, а саме 11 паспортів і протоколів випробувань на електродвигуни за заводськими номерами: 2134, 2135, 2136, 2137, 2138, 2139, 2140, 2141, 2142, 2143, 2144. У пункті 12 зазначеного акту сторонами погоджено, що паспорти отримані 23.04.2020 за актом приймання передачі №1 вважати недійсними. Вказаний акт підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплений печатками товариств (т1. а.с.42).

24.06.2020 сторонами було підписано акт приймання-передачі №3 та 10.07.2020 акт приймання-передачі документів за описом №3, відповідно до яких постачальник передав, а покупець прийняв відповідні документи (т.1. а.с.43-44).

На виконання умов контракту покупцем були здійснені такі оплати:

-17.01.2020 за платіжним дорученням №137 у розмірі 2 000 000, 00 грн;

-23.01.2020 за платіжним дорученням №141 у розмірі 574 480, 00 грн;

-21.02.2020 за платіжним дорученням №169 у розмірі 2000 000, 00 грн;

-28.02.2020 за платіжним дорученням №174 у розмірі 606 473, 00 грн;

-20.03.2020 за платіжним дорученням №200 у розмірі 106 473, 00 грн;

-03.04.2020 за платіжним дорученням №213 у розмірі 100 000, 00 грн;

-21.04.2020 за платіжним дорученням №246 у розмірі 165 000, 00 грн;

-27.04.2020 за платіжним дорученням №264 у розмірі 165 000, 00 грн,

з призначенням платежів «оплата за електродвигун асинхронний зг. контракта №200102/1 від 02.01.2020», всього на загальну суму 5 717 426, 00 грн.

Як зазначає позивач після отримання електродвигунів відповідач відмовився підписувати видаткові накладні, а також повністю не оплатив їх вартість, в зв`язку з чим 16.03.2021 за вих. №1603/1 було направлено на адресу відповідача за первісним позовом лист про оформлення фактичного прийняття товару та його оплату разом з видатковими накладними №28 від 23.04.2020, №27 від 28.04.2020, №10 від 16.03.2021 і №11 від 16.03.2021 в двох примірниках, разом з рахунками на оплату. Направлення вказаних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист №7490002609374 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 16.03.2021 (т.1. а.с. 54-57).

Предметом первісного позову є вимоги постачальника (позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом) до покупця (відповідача за первісним/позивача за зустрічним) про стягнення 3 194 158, 00 грн основного боргу за контрактом, 210 564, 75 грн інфляційних втрат, 448 201, 86 грн 15% річних та 220 395, 85 грн пені, а також зобов`язання відповідача за первісним позовом прийняти товар шляхом підписання вказаних вище видаткових накладних .

Предметом зустрічного позову є вимоги покупця (позивача за зустрічним/відповідача за первісним позовом) до постачальника (відповідача за зустрічним/позивача за первісним позовом) про розірвання контракту №200102/1 від 02.01.2020 та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 717 426, 00 грн попередньої оплати і 3% річних у сумі 188 061, 66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 первісний позов задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022; рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 у справі скасовано, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволений повністю.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у даній справі та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 23.03.2023 Верховний Суд вказав, що зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та оцінили акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 як доказ без дотримання вимог статей 73, 76-79, 86 ГПК України та статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у контексті спірних відносин, які виникли на підставі договору поставки та/і/або договору зберігання (за твердженням Товариства необхідно застосовувати приписи статей 712 та 936 ЦК України, а Завод, у свою чергу, наполягає на застосуванні приписів статті 712 ЦК України).

Суд першої інстанції вказав, що надані сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 ні за ознаками, ані за своєю суттю не є договорами зберігання. Однак суд апеляційної інстанції виснував, що підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

Отже, для вирішення даного господарського спору, зокрема, необхідним є встановлення, які саме правочини були укладені Заводом і Товариством, яка їх правова природа, які саме правовідносини виникли між сторонами та за якими договорами відбулася передача товару.

Враховуючи викладене, у цій постанові вище, судові рішення попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону (статті 74, 76-79, 86, 236, 237, 238 ГПК України) та норм матеріального права (статті 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 712 та 936 ЦК України) не відповідають.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, враховуючи висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд встановив, що зважаючи на правову природу спірного договору, між сторонами у справі виникли відносини з поставки товару, які врегульовані §§ 1, 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Ту обставину, що контракт №200102/1, укладений 02.01.2020 між позивачем та відповідачем є договором поставки сторони визнають у своїх поясненнях та заявах по суті спору.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

02.01.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано специфікацію №1 від 02.01.2020 (додаток № 1 до контракту № 200102/1) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару: електродвигуни асинхронні з короткозамкнутим ротором ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 11 штук, строк поставки товару 90 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати. Умови оплати: попередня оплата 2 574 480, 00 грн до 17.01.2020, попередня оплата 3 212 946, 00 грн до 21.02.2020, остаточний платіж 2 794 158, 00 грн проводиться по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів Товар, який поставляється за даною специфікацією повинен бути новим, рік випуску 2020 та відповідати технічним вимогам №ЄД09/1-1516.

03.04.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано специфікацію №2 від 03.04.2020 (додаток № 2 до контракту № 200102/1) відповідно до якої сторони домовились про поставку товару: полумуфти для електродвигуна ДАЗО-600ХК-4 у кількістю 11 штук, загальною вартістю 330 000, 00 грн, строк поставки товару 18 днів, з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати, умови оплати попередня оплата 330 000, 00 грн до 15.04.2020.

Умовами спірного договору (специфікація № 1), передбачено строк поставки товару 90 днів з правом дострокової поставки при виконанні умов оплати (п.4 специфікації), а також попередню оплату двома частинами та остаточний платіж, який здійснюється по отриманню повідомлення про готовність продукції до відвантаження на протязі трьох банківських днів (п. 5 специфікації).

02.04.2020 позивач звернувся до відповідача листом за вих. №200402/04, в якому по повідомив про виготовлення і готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук. Вказаним листом, позивач просив відповідача прийняти електродвигуни на відповідальне зберігання дані.

У подальшому сторонами було підписано акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук та акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 06.04.2020, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

В обох актах зазначено, що вони складені на предмет відповідального зберігання товару згідно листа №200402/04 від 02.04.2020

Вказані документи не є належними доказами поставки товарів (продукції) за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, оскільки ні лист за вих. №200402/04 від 02.04.2020, ні акти від 03.04.2020 та від 06.04.2020 не містять посилань на контракт №200102/1 та специфікацію, а зазначення в листі «поставщик» та «покупець» також не підтверджують, що даний лист стосується саме спірного контракту.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. контракту постачальник передає наступний перелік супровідних документів на продукції: рахунок-фактуру, накладну; паспорт (сертифікат якості) - за необхідності, передача - приймання продукції здійснюється згідно інструкцій про порядок приймання продукції технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06,1965 (зі змінами) № П-6, 25.04.1966 (зі змінами) № П-7.

Всупереч ст. 74 ГПК України, доказів передачі позивачем відповідачу в обумовлені договором строки разом з електродвигунами рахунків-фактур, накладних; або паспортів чи сертифікатів якості, тобто первинних документів, суду не надано.

Здійснення відповідачем, як стверджує позивач, регулярних платежів до 03.04.2023 з призначенням платежу «за двигуни асинхронні згідно контракту №200102/1 від 02.01.2020» та формування податкових зобов`язань за першою подією не є належними доказами в розумінні статті 76 ГПК України підтвердження факту поставки товару за контрактом.

Підписання сторонами актів прийому - передачі № 1 від 23.04.2020, №2 від 24.06.2020, № 3 від 24.06.2020, № 3 від 10.07.2020 про передачу та заміну технічних паспортів, передачу додаткових документів також не є первинними документами про поставку та не свідчить про передачу (поставку) електродвигунів саме за спірним контрактом.

Натомість, підписання вказаних актів та заміна паспортів, очевидно є вірогідними доказами того, що між сторонами існували розбіжності, щодо належного виконання позивачем умов контракту.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями частин 1, 2 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (позивачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Судом досліджено акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук та акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 06.04.2020, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук.

В обох актах зазначено, що вони складені на предмет відповідального зберігання товару згідно листа №200402/04 від 02.04.2020

Акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та від 06.04.2023 не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, оскільки не фіксують факти здійснення господарських операцій щодо передачі (відвантаження) товарів відповідачу по спірному контракту.

Долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні № № 28, 27, 10, 11, які не підписані відповідачем, не визнаються належними доказами поставки товарів, оскільки датовані різними датами та різняться адресами доставки, зокрема, накладна № 28 від 23.04.2020 на 5 електродвигунів, адреса доставки пгт. Новотроїцьке; № 27 від 28.04.2020 на 5 полумуфт - місто Київ; накладні № 10 на 6 електродвигунів та № 11, взагалі датовані 16.03.2021, в накладній № 10 замість адреси доставки зазначено «фактично передано ТОВ «Е2+», а в накладній № 11 адреса самого позивача.

Таким чином, вказані накладні не є достовірними доказами підтвердження події передачі товару по контракту відповідачу.

Інших належних доказів виконання контракту позивачем суду не надано.

Листи Іванівського міжрайонного управління водного господарства та Новотроїцького управління водного господарства також не визнаються судом належними доказами виконання позивачем договору поставки.

Позивачем за первісним позовом не надано суду належних доказів та не доведено суду факту належного виконання ним контракту №200102/1 від 02.01.2020 щодо передачі обумовленої контрактом продукції (товару) у власність другій стороні (покупцеві), та наявності у покупця зобов`язання прийняти продукцію (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Лист від 02.04.2020 за вих. №200402/04, яким позивач звернувся до відповідача, повідомивши про готовність до поставки електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1 у кількості 11 штук, та викладеним у ньому проханням прийняти електродвигуни на відповідальне зберігання, а також підписані у подальшому сторонами акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 5 штук та акт приймання передачі товару на відповідальне зберігання від 06.04.2020, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв електродвигуни ДАЗО-600ХК-4У1 (320 кВт., 6000 В, 1500 об/хв, ІМ1001) у кількості 6 штук, за своїм змістом та суттю є нічим іншим, як правочинами направленими на зберігання продукції.

Правове регулювання відносин з передачі майна на зберігання визначено главою 66 "Зберігання" підрозділу 1 "Договірні зобов`язання" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За частиною першою статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Отже, за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі зберігачу.

Особливість реальних договорів визначена частиною другою статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тож метою визначення наявності між сторонами правовідносин за договором зберігання, суду належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення такого договору та наявності виникнення за ним правовідносин між сторонами.

За частиною третьою статті 937 ЦК України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Абзацом третім частини першої статті 937 ЦК України визначено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Тлумачення абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України свідчить, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним, а чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Одержання поклажодавцем згідно абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України від зберігача розписки, квитанції чи іншого підписаного ним документа слугує належним доказом укладення договору, а врешті достатньою гарантією для захисту прав сторін договору від можливих порушень.

Ураховуючи наведене, письмова форма договору зберігання вважається дотриманою у разі його вчинення відповідно до вимог статті 207 ЦК України та підтвердження прийняття речі на зберігання зберігачем розписками, квитанціями або іншим документами (перелік яких не є вичерпним), підписаними зберігачем.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Таким чином, підписанням актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 03.04.2020 та 06.04.2020 між сторонами фактично було укладеного договір зберігання, предметом якого є зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, в якій зазначено, що враховуючи положення статей 13, 627 ЦК України, сторони не позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, а як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, їх зміст зазначеним статтям ЦК України не суперечить.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що складені між сторонами акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують надання позивачем відповідачу послуг із зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, а тому не можуть бути доказами передачі позивачем відповідачу товару відповідно до умов контракту та переходу права власності на них.

Крім того, зі змісту наявного в матеріалах справи листа від 02.04.2020 за №200402/04 вбачається про виготовлення 11 двигунів ДАЗО-600ХК-4У1 з проханням саме про прийняття таких двигунів на відповідальне зберігання, а не про готовність відвантаження відповідно до специфікації №1 від 02.01.2020, у зв`язку із чим слід визнати що обставини, які зумовили б виникнення у відповідача обов`язку зі сплати кінцевого платежу в розмірі 2 794 946,00 грн. не настали.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи приписи ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України та умови контракту, оскільки як встановлено вище, матеріали справи не містять доказів поставки товару та перехід (набуття) відповідачем права власності на товар на умовах, передбачених договором, а акти від 03.04.2020 та 06.04.2020 фіксують надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання електродвигунів ДАЗО-600ХК-4У1, суд дійшов до висновку про не виконання позивачем свого обов`язку за контрактом щодо передачі відповідачу товару за договором.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.5 ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та приписи статей 651, 662, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України, а також встановлений судом факт невиконання позивачем як продавцем обов`язку щодо передання відповідачу товару, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог розірвання укладеного між сторонами контракту № 200102/1 від 02.01.2020.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки судом встановлено факт відсутності поставки позивачем відповідачу товару відповідно до умов договору, а в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачем попередньої оплати, а тому є обґрунтованими зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача 5 717 426, 00 грн. попередньої оплати.

Частиною 3 статті 693 ЦК України зазначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у зустрічному позові заявив вимоги про стягнення з позивача 188 061, 66 грн 3% річних за період з 01.04.2020 по 26.05.2021. Суд, перевіривши розрахунок відповідача, визнає його вірним.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, повно і обєктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" за первісним позовом є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Е2+" за зустрічним позовом підтверджені матеріалами справи, тому задовольняються в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за первісним та зустрічним позовом, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин".

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 180, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1.В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.Зустрічний позов задовольнити повністю.

3.Розірвати контракт №200102/1 від 02.01.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання "Завод крупних електричних машин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Е2+".

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об`єднання «Завод крупних електричних машин» (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд.27 кв. 236, ідентифікаційний код 41304819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, будинок 56, квартира 52, ідентифікаційний код 41656270) 5 717 426 (п`ять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. попередньої оплати за контрактом №200102/1 від 02.01.2020, 188 061 (сто вісімдесят вісім тисяч шістдесят одну) грн. 00 коп. 3 % річних, 90 852 (дев`яносто тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу зустрічної позовної заяви.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.07.2023.

Суддя О.М.Ярмак