Ухвала суду № 112482436, 25.07.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВА УХВАЛА

за результатом розгляду заяви

про стягнення витрат на правничу допомогу

25.07.2023м. ДніпроСправа № 904/2044/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Лутошкін І.О.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (м. Дніпро)

про стягнення витрат на правничу допомогу

у справі:

за позовом Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю № 19 від 22.12.2015, та додатковими угодами до нього, у розмірі 192 079 грн. 29 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2023 року Державне підприємство "Дніпродіпрошахт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (далі - відповідач) заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю № 19 від 22.12.2015, та додатковими угодами до нього, у розмірі 192 079 грн. 29 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 позовну заяву Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю № 19 від 22.12.2015, та додатковими угодами до нього, у розмірі 192 079 грн. 29 коп. - залишено без розгляду.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. суду № 33660/23 від 07.07.2023), в якій він просить суд стягнути з позивача на свою користь судові витрати, здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача, у розмірі 29 507 грн. 93 коп.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

В той же час, судом було відзначено, що у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Судом було також відзначено, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою надання часу всім учасникам судового процесу для викладення їх правових позицій щодо поданої відповідачем заяви про розподіл судових витрат, а також, надання можливості сторонам скористатись процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність призначення до розгляду вказаної заяви в судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважав за необхідне призначити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" про стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду в судовому засіданні в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.07.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" про стягнення витрат на правничу допомогу було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні в межах розумного строку на 25.07.2023.

Від позивача надійшли заперечення на заяву про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача (вх. суду № 35570/23 від 19.07.2023), в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви відповідача у повному обсязі, посилаючись на таке:

- представництво інтересів відповідача в даній справі здійснювалось у 2-х судових засіданнях адвокатом Бочкарь Р.В., ці судові засідання не відбулися через подані клопотання позивачем;

- матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва від 02.11.2022 № 41/22, додаток від 17.05.2023 № 3 до договору та платіжну інструкцію від 18.05.2023 № 82 на суму 10 300 грн. 00 коп. З огляду на розмір заявленої в заяві суми, категорію складності цієї справи, враховуючи, що відповідачем фактично підготовлено по справі лише відзив на позовну заяву, залишенням без розгляду позовної заяви, а також, з врахуванням даної заяви, позивач вважає розмір на правничу допомогу у справі міг бути задоволеним судом, при додержані відповідачем вимог закону, лише у розмірі 1 000 грн. 00 коп. від заявленої суми у справі, та саме вказана сума відповідає критерію пропорційності і розумності у справі;

- встановлений у договорі фіксований розмір адвокатських послуг в сумі 10 300 грн. 00 коп. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат;

- щодо заявленої до стягнення відсоткової частини гонорару, то ця вимога взагалі не відповідає умовам договору, так як умовами договору визначено відсоткову ставку у розмірі 10% від суми, в задоволені якої буде відмовлено. У зв`язку з залишенням позовної заяви без розгляду, позивач має право повторно звернутися до суду з позовом до цього ж відповідача та з цим же предметом. Таким чином, сума витрат у розмірі 19 207 грн. 93 коп. заявлена відповідачем неправомірно, так як судом не було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі, а залишено його без розгляду;

- дослідивши та проаналізувавши зміст договору та додатку № 3 до договору, вбачається, що факт надання послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який не наданий відповідачем. Також відповідачем не надано окремо, а подані докази не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднання, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, на підтвердження факту надання послуг за договором відповідачем не надано також й акту приймання-передачі наданих послуг, необхідність надання якого визначена сторонами в договорі.

У судове засідання 25.07.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача (заявника) у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про розгляд заяви, окрім надсилання ухвали суду від 12.07.2023 на його електронну пошту, також, за допомогою телефонограми, яка отримана представником відповідача (адвокатом) - 13.07.2023 та залучена до матеріалів справи (а.с. 9 у томі 2).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях проти заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 позовну заяву Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю № 19 від 22.12.2015, та додатковими угодами до нього, у розмірі 192 079 грн. 29 коп. - залишено без розгляду.

Від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з позивача на свою користь судові витрати, здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача, у розмірі 29 507 грн. 93 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

Згідно з приписами частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи віднесено, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правила розподілу судових витрат визначені у статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, у частині 4 цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України законодавець закріпив певні критерії, за якими суд оцінює обґрунтованість та пропорційність витрат з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін спору, поведінку сторін під час розгляду справи тощо.

Абзац 2 частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Тобто розподіл судових витрат, понесених однією із сторін спору на професійну правничу допомогу, здійснюється судом за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) (аналогічний правовий висновок викладено в абзаці 2 пункту 4.2.4. постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 905/671/19 та постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 904/4380/21, від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21).

Слід наголосити, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 позов було залишено без розгляду, тобто спір по суті не вирішувався.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2022 по справі №910/5257/21.

У той же час, відповідно до частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Так, за змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2022 між Адвокатським об`єднанням "Еквіта" (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 41/22 (далі - договір, а.с. 73-74, 82-83, 111-112 у томі 1) за умовами пункту 1.1. якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня поточного року, включно, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 1.3. договору для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає адвоката (тів) з числа партнерів (засновників) або з числа інших адвокатів, залучених на договірних засадах, шляхом видання ордеру із зазначенням відомостей про уповноваженого адвоката.

Умовами пункту 4.2. договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену у розділі 1 договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвокатського об`єднання при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках до договору та актах.

Фактичні витрати щодо виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань за договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання (пункт 4.3. договору).

17.05.2023 сторони підписали додаток № 3 до договору (далі - додаток до договору, а.с. 80, 113 у томі 1), згідно з умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується за дорученням клієнта надати наступну правову допомогу (послуги):

1) захист та представництво інтересів ТОВ "Трак Партс Груп 2013" у справі №904/2044/23;

2) сторони домовились, що вартість наданої правової допомоги (гонорару) за договором складається з наступного: 10 300 грн. 00 коп. - аванс та 10% від суми, в задоволенні якої буде відмовлено позивачу.

Відповідно до пункту 2 додатку до договору загальна ціна договору складатиметься із сум, вказаних в актах прийому-передачі наданих послуг, підписаних сторонами.

Загальна сума гонорару адвоката за додатком складається з суми 10 300 грн. 00 коп. та 10% від суми, в задоволенні якої буде відмовлено позивачу (пункт 6 додатку до договору).

Також, на підтвердження оплати наданих послуг професійної правничої допомоги відповідачем надано платіжну інструкцію № 82 від 18.05.2023 на суму 10 300 грн. 00 коп. (а.с. 78 у томі 1).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких відповідач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 29 507 грн. 93 коп., в той час, як:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 позов було залишено без розгляду, тобто спір по суті не вирішувався;

- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг орендарю, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- щодо заявленої до стягнення суми наданої правової допомоги у розмірі 19 207 грн. 93 коп., то остання складає відсоткову складову від суми позову, а саме 10%, про яку йдеться у додатку до договору на надання правової допомоги, та відносної якої вказано: "сторони домовились, що вартість наданої правової допомоги (гонорару) за договором складається з наступного: 10 300 грн. 00 коп. - аванс та 10% від суми, в задоволенні якої буде відмовлено позивачу", тобто, заявлена відповідачем до стягнення сума адвокатських витрат у розмірі 19 207 грн. 93 коп. могла б бути складовою наданої правової допомоги у разі відмови у задоволенні позовних вимог, проте, позов у справі № 904/2044/23 було залишено без розгляду, спір по суті не вирішувався, тому вказана сума адвокатських витрат задоволенню не підлягає;

- під час підготовки до розгляду справи по суті відповідачем за допомогою системи "Електронний суд" були подані наступні документи: заява про залишення позовної заяви без розгляду та, у подальшому, заява про відкликання вказаної заяви, відзив на позовну заяву, заперечення відповідь на відзив на позовну заяву, заява про стягнення витрат на правову допомогу, участь у 2-х судових засіданнях під час розгляду справи. Разом з тим, суд відзначає, що обсяг доказів, який підлягав аналізу під час підготовки вказаних документів був незначним, судові засідання були нетривалими, крім того, справа не була розглянута по суті та не потребувала великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- крім того, в обґрунтування наданої правничої допомоги відповідачем додані лише договір та додаток до нього, акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги, звіт чи опис виконаних робіт із зазначенням та деталізацією наданих послуг, їх вартості та витраченого адвокатом часу заява не містить.

Враховуючи вказане, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в додатку до договору від 17.05.2023, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача; стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 4 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 007 грн. 93 коп. судом не розподіляється та покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпродіпрошахт" (вулиця Європейська, будинок 15, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код 05410777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Партс Груп 2013" (вулиця Маршала Малиновського, будинок 76, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 38676229) 4 500 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.07.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової ухвали підписаний - 28.07.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко