Рішення № 112482415, 28.07.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2023м. ДніпроСправа № 904/1092/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 2200265 від 01.02.2022 у загальному розмірі 237 458,59 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки товару № 2200265 від 01.02.2022 у загальному розмірі 237 458,59 грн., з яких: передплата здійснена позивачем у розмірі 197 882,16 грн. та штраф за несвоєчасне повернення авансового платежу у розмірі 39 576,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

04.04.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

07.04.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв`язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 2200265 від 01.02.2022 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару та повернення сплаченої суми попередньої оплати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 197 882,16 грн.

Позиція відповідача

Відповідач просить позов залишити без задоволення мотивуючи тим, що він не виконав умови договору у зв`язку з настанням у нього форс-мажорних обставин (початок жорстокого повномасштабного вторгнення рф на територію України), що в свою чергу є підставою для звільнення від відповідальності. Постачальник не заподіяв покупцю, жодних збитків за невиконання п.9.3. договору поставки № 2200265 від 01.02.2022, що включає в себе повернення на банківський рахунок покупця перерахованої передоплати, тому розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду для належного дотримання принципів законодавства, а саме справедливості, добровільності та розумності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (далі - Постачальник, Відповідач) та Акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - Покупець, Позивач) було укладено договір поставки № 2200265 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти Блискавкоприймач збірний (Н15000) та Закладна під блискавко приймач збірний (Н1500) (далі - Товар), згідно умов Договору.

Згідно умов Специфікації 1/2200266 від 01.02.2022 до Договору (далі - Специфікація) сторонами був погоджений строки: поставки - на протязі 45 календарних днів після отримання постачальником заявки на поставку та оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 30% на банківський рахунок Постачальника за умови виконання п.4.8, пп.4.8.2 цього Договору.

11.02.2022, згідно з платіжним дорученням № 261036, АТ НЗФ здійснило оплату в сумі 197 882,16 грн, що складає 30 % вартості Товару, вказаного в Специфікації.

14.02.2022 на адресу постачальника була направлена заявка на поставку № 2022.02.14/2-4043, яка отримана останнім 15.02.2022.

Позивач зазначив, що враховуючи дати отримання заявки на поставку, останнім днем своєчасної поставки Товару за Договором і Специфікацією є 01.04.2022.

18.03.2022 на електрону адресу позивача від відповідача надійшов лист № 72 від 18.03.2022, в якому вказано про настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією з боку Російської Федерації на території України.

АТ НЗФ не прийняв вищевказану пропозицію. Більш того:

- АТ НЗФ не погоджувало в установленому Договором порядку зміни його умов щодо подовження строку поставки.

- Форс - мажорні обставини мали б підтверджуватись належним чином (відповідно до п. 8.3. - 8.5. Договору), а саме сертифікатом ТПП України щодо не можливості виконати свої зобов`язання в межах даного Договору, а не листом ТПП України № 2024/02.0 - 7.1 від 28.02.2022.

Позивач стверджує, що АТ НЗФ перед відповідачем обов`язок здійснити передплату за поставку товару виконаний у повному обсязі на відміну від відповідача, який в порушення умов Договору поставку Товару не здійснив.

Відповідно до п. 9.3. Договору Постачальник зобов`язується повернути на банківський рахунок Покупця перераховану передоплату протягом 7 (семи) днів з моменту направлення відповідної вимоги Покупця.

Позивач намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку шляхом направлення на адресу Відповідача претензії-вимоги № 2022.10.28 17 - 4016, яку Відповідач отримав 03.11.2022, але залишив без відповіді.

На момент пред`явлення позовних вимог, термін поставки товару Відповідачем порушений вже більш ніж 9 місяців. Таким чином, передплата у розмірі 197 882,16 грн. підлягає поверненню Покупцю.

Також, згідно з умовами п. 10.4.6. Договору, у випадках неповернення авансового платежу у зазначений строк відповідно до п. 9.3. цього Договору Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми неповерненого авансового платежу.

Таким чином, загальна сума позовних вимог (сума неповернутої передплати та штрафу за несвоєчасне повернення передплати) за Специфікацією до Договору складає 237 458,59 грн. із розрахунку: 197 882,16 грн. (сума передплати) + 39 576,43 грн. (20% штрафу від суми неповернутого авансового платежу).

Вказане стало причиною звернення до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Визначене частиною 2 статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов`язання.

За статтею 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Судом встановлено, що 11.02.2022 позивачем перераховано відповідачу 197 882,16 грн в якості попередньої оплати (арк.с. 31).

Враховуючи дати отримання заявки на поставку, останнім днем своєчасної поставки Товару за Договором і Специфікацією є 01.04.2022.

Позивач намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку шляхом направлення на адресу Відповідача претензії-вимоги № 2022.10.28 17 - 4016, яку Відповідач отримав 03.11.2022, але залишив без відповіді.

Відповідно до п. 9.3. Договору Постачальник зобов`язується повернути на банківський рахунок Покупця перераховану передоплату протягом 7 (семи) днів з моменту направлення відповідної вимоги Покупця.

Оскільки відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо поставки товару у встановлений договором строк, суд вважає правомірною та обґрунтованою вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати, що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання.

Таким чином, вимога Товариства про повернення вартості попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення штрафу.

Також, у зв`язку із несвоєчасним поверненням відповідачем попередньої оплати за товар, позивачем нараховано до стягнення штраф у розмірі 39 576,43 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За частиною 4 статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором 1) у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або 2) у певній, визначеній грошовій сумі, 3) або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, 4) або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з умовами п. 10.4.6. У випадках неповернення авансового платежу у зазначений строк відповідно до п. 9.3. цього Договору Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми неповерненого авансового платежу.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару відповідно до положень частини 1 статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі та специфікації до договору строку поставки (01.04.2023), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Отже, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 1 статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки - з 02.04.2023).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Таким чином, позовна вимога про стягнення зазначеної штрафної санкції підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі.

Щодо настання посилань відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд зазначає наступне

Відповідно до п.8.1. та п.8.2 Договору Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як Повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, вина або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем Сторін. Термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини

Проте, статтею 617 Цивільного кодексу України (ЦКУ), а також статтею 218 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона Договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору)

Частиною 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Зокрема, в постанові КГС від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 з цього приводу зазначено:

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом....

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що ... належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Сертифікат, який видається ТПП України або регіональною ТПП за особистою заявою сторони, засвідчує не лише наявність форс-мажорної обставини, а і її вплив на конкретне зобов`язання, що унеможливлює його виконання у термін, передбачений відповідним договором, контрактом, угодою.

Відповідач не надав відповідного сертифіката ТПП України, який би засвідчив той факт, що невиконання договірних зобов`язань сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажору).

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру неустойки, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд повинен враховувати інтереси обох сторін.

Відповідно до п. 9.3. Договору Постачальник зобов`язується повернути на банківський рахунок Покупця перераховану передоплату протягом 7 (семи) днів з моменту направлення відповідної вимоги Покупця.

Позивач намагався врегулювати даний спір у досудовому порядку шляхом направлення на адресу Відповідача претензії-вимоги № 2022.10.28/17-4016, яку Відповідач отримав 03.11.2022, але залишив її без відповіді.

Підписавши Договір, Відповідач погодився з умовами викладеними в п. 10.4.6, та прийняв їх. Отже, Позивач вважає, що нарахована штрафна санкція не суперечить ні умовам договору, ні чинному законодавству, та не потребує додаткових доказувань.

Таким чином, суд зазначає, що Відповідач не надав до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому, вважаємо, що немає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки товару № 2200265 від 01.02.2022 у загальному розмірі 237 458,59 грн., з яких: передплата здійснена позивачем у розмірі 197 882,16 грн. та штраф за несвоєчасне повернення авансового платежу у розмірі 39 576,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІНК" (49000, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 7; код ЄДРПОУ 30627766) на користь Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код ЄДРПОУ 00186520) заборгованість у розмірі 197 882,16 грн. та штраф за несвоєчасне повернення авансового платежу у розмірі 39 576,43 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 561,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.07.2023.

Суддя В.Г. Бєлік