Ухвала суду № 112482302, 26.07.2023, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 липня 2023 року Справа № 903/277/23 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Гандзілевської Я. В., розглянувши матеріали по справі

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби

до відповідачів:

1) Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради

2) ОСОБА_1

про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та стягнення 570478,29 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача-1: н/з;

від позивача-2: н/з;

від відповідача-1: Бик О. В., адвокат, ордер серія АС № 1057481 від 01.05.2023;

від відповідача-2: н/з;

від прокуратури: Коломий О. О., прокурор, посвідчення № 071846 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В с т а н о в и в:

заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Волинської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби до Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради, ОСОБА_1 в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Нововолинського наукового ліцею-інтернату Волинської обласної ради, оформлене протоколом його засідання від 12.03.2019 №10, про визначення фізичної особи-підприємця Зубчик Валентини Іванівни переможцем конкурентної процедури закупівлі №UА-2019-02-14-001034-а та акцепт її пропозиції (намір укласти договір про закупівлю із переможцем відкритих торгів);

- визнати недійсним договір поставки від 27.03.2019 №3, укладений між Нововолинським науковим ліцеєм-інтерн атом Волинської обласної ради та фізичною особою-підприємцем Зубчик Валентиною Іванівною (конкурентна процедура закупівлі №UА-2019-02-14-001034-а);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради 570478,29 грн, а з Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 570478,29 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що підприємці Зубчик В. І. та ОСОБА_2 під час участі у тендері (торгах), проведеному відповідачем-1, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель, у відповідності до норм Закону України Про публічні закупівлі, дане твердження на переконання прокурора, підтверджується рішенням Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі за № 19-19. Додатково зазначають, що такі дії відповідача-2 спричинили порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створені учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 21.03.2023 постановлено звернутись до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 та зобов`язано Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) .

На виконання вимог ухвали суду від 21.03.2023 Управлінням Державної міграційної служби України у Волинській області надано відповідь щодо запитуваної інформації, де вказано, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2023, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, прокурору та позивачу відповідь на відзиви; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів подати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову та наявні докази, відповідно до ст.168 ГПК України (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали), копії яких з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.

10.04.2023 позивач-2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення № 130313-15/920-2023 від 06.04.2023 в якому просить позов задовольнити повністю, при цьому вказує, що відповідно до наказу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 04.07.2022 № 14-з проведено з 05.07.2022 по 10.08.2022 перевірку закупівель у Нововолинському науковому ліцеї Волинської обласної ради, якою встановлено ряд порушень, а саме: п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII, п. 2 ч. 4 ст. 36 цього ж Закону (в редакції чинній на дату укладання договорів у 2018 та 2019 роках), ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, що відображені в акті перевірки від 10.08.2022 № 03-22/03. Так, Нововолинським науковим ліцеєм Волинської обласної ради необґрунтовано внесено зміни до договорів на закупівлю продуктів харчування, що призвело до їх закупівлі за завищеними цінами, зокрема ліцеєм укладено додаткові угоди до договору від 27.03.2019 № 3 з ФОН Зубчик В. І. на закупівлю м`яса щодо підвищення ціни за одиницю товару при відсутності коливання цін на ринку, що свідчить про необґрунтоване внесення змін до договору. Внаслідок вказаного порушення у період з травня 2019 по січень 2020 року ліцею здійснювалося постачання вказаної м`ясної продукції за завищеною ціною, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 61712,14 грн. У зв`язку з даними обставинами, Управлінням направлено директору Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради лист-вимогу від 19.08.2022 № 130303-14/1613- 2022 Про усунення виявлених перевіркою порушень законодавства, зокрема щодо забезпечення відшкодування на користь Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 61712,14 грн заподіяної внаслідок оплати завищеної вартості товару після вкладання додаткових угод до договору від 27.03.2019 № 3 укладеного з ФОП Зубчик В. І., інформація про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) Управлінню не надходила. Також зазначає, що орган державного фінансового контролю не має права звертатися до суду із позовами про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю та стягнення коштів з не підконтрольних установ. В даному випадку ФОП Зубчик Валентина Іванівна є не підконтрольного установою Управлінню. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

17.04.2023 відповідач-2 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в позові, оскільки даний позов є безпідставним та необґрунтованим, при цьому зазначає, що в позовній заяві прокурор на підтвердження умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства посилається лише на рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19. Вказує, що доказів, які підтверджують намір (вину) порушити публічний порядок, а також те, що договір суперечить інтересам держави і суспільства не надано, не зазначено жодних порушень Закону України Про публічні закупівлі при проведені процедури закупівлі та при укладені оспорюваного договору, а лише наявне посилання на антиконкурентні узгоджені дії. Звертає увагу суду, що відповідно до Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діяла на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору) не існувало підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі (ст. 17 закону), підстав для відхилення тендерної пропозиції (ст. 30 закону), а оспорюваний договір про закупівлю товарів укладений з врахуванням вимог встановлених ст. 36 зазначеного закону. Також зазначає, що при виявлені факту вчинення суб`єктом господарювання порушення, відповідний суб`єкт владних повноважень має діяти в межах граничних строків, встановлених ч.1 ст.250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених даною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій, і відповідно стягнення в дохід держави при визнанні правочину недійсним може проводитись, якщо із дня його укладення минуло не більше року. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

19.04.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив № 205 від 14.04.2023 в якому позовні вимоги не визнає, при цьому вказує, що прокурором у позовній заяві не вказано будь-якого з видів порушення відповідачем-2 зазначених у ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції та не вказано, який вид відповідальності, передбачений ст. 51 даного закону має бути застосований до нього як відповідача, що свідчить про безпідставність залучення Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради як відповідача у даній справі. Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні підтвердження коли саме відповідачем-2 було отримано рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19, що не дає підстав для твердження прокуратури про не оскарження ним вказаного рішення. Також вважає, що Волинська обласна прокуратура не може представляти інтереси позивачів, оскільки дані суб`єкти не мають повноважень по захисту інтересів держави у сфері захисту економічної конкуренції, у зв`язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

20.04.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подала пояснення № 63-02/889 від 17.04.2023 в якому просить позов задовольнити повністю. При цьому вказує, що згідно з рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 № 4 по справі № 19-19 визначено факти вчинення (у тому числі Зубчик В. І.) порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Зазначає, що встановлені в даному рішенні обставини свідчать, що учасники усунули між собою конкуренцію в торгах за ідентифікатором закупівлі № UA-2019-02-01-000253-b, у зв`язку з чим є підставним та підлягає до задоволення. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

24.04.2023 Волинська обласна прокуратура подала відповідь на відзив відповідача-1 № 15-664ВИХ-23 від 21.04.2023 в якій вказує, що позовна заява обласної прокуратури, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, обґрунтована тим, що порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України Про публічні закупівлі, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі. Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі №UA-2019-02-14-001034-a та прийняття рішення тендерного комітету від 12.03.2019 №10, не може мати правомірного наслідку укладення договору від 27.03.2019 №3. Відтак, рішення тендерного комітету відповідача-1 від 12.03.2019 №10 та договір поставки від 27.03.2019 №3 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв`язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу відповідача-2. Також зазначає, що позов у вказаній справі заявлений на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, зі змісту якої вбачаються, що у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину, а саме при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Ураховуючи обставини, встановлені у рішенням Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.03.2020 №4 по справі №19-19, зокрема, наявність умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише у відповідача-2, як сторони даного оспорюваного договору, одержані ним 570 478,29 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору (відповідачу-1), а отримані нею за рішенням суду кошти стягуватися в дохід держави. Таким чином, вважає безпідставними доводи відповідача-1 щодо застосування у разі задоволення позову прокурора двосторонньої реституції, передбаченої ст. 216 ЦК України. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави вказує, що відповідно до Статуту Нововолинського наукового ліцею Волинської обласної ради засновником відповідача-1 1 є Волинська обласна рада, до джерел формування кошторису ліцею насамперед віднесено кошти державного та місцевого бюджету, контроль за фінансово-господарською діяльністю ліцею здійснюється засновником. У даному конкретному випадку фінансування проведеної відповідачем-1 конкурентної процедури закупівлі №UA-2019-02-14-001034-a здійснювалося виключно за рахунок коштів обласного бюджету, відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада. Позивач-2, згідно пояснень від 06.04.2023 №130313-15/920-2023, наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржує, а навпаки підтримує, зокрема, просить задовольнити у повному обсязі заявлений обласною прокуратурою позов в його інтересах. Відповідно до листа від 28.02.2023 №274/47/2-23, копію якого долучено до позовної заяви, позивач-1 не заперечує проти представництва прокурором його інтересів в суді. На підставі наведеного просить відхилити наведені у відзиві відповідачем-1 заперечення, а позовні вимоги задовольнити повністю. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.

24.04.2023 Волинська обласна прокуратура подала відповідь на відзив відповідача-2 № 15-665ВИХ-23 від 21.04.2023 в якій вказує, що придбання відповідачем-1 товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні усіма учасниками відкритих торгів її видимості. Саме у зв`язку із тим, що неправомірна поведінка відповідача-2 не може мати будь-якого правомірного наслідку, прокурором оспорюється дійсність відповідних правочинів (рішення тендерного комітету та договору) з підстав їх невідповідності інтересам держави та суспільства (з урахуванням ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України) з умислу однієї сторони відповідача-2. Крім того, вказує, що у позові прокурор просить визнати недійсними правочини не з підстав, зазначених відповідачем-2 у його відзиві, зокрема, не через наявність обставин, передбачених ст.ст. 17, 30 Закону України Про публічні закупівлі, чи неналежне виконання умов договору від 27.03.2019 за №3, а у зв`язку із порушенням переможцем тендеру вимог законодавства про захист економічної конкуренції (це порушення існувало в момент прийняття/укладення спірних рішення тендерного комітету та договору). Щодо строку позовної давності зазначає, що про порушення договором від 27.03.2019 за №3 інтересів держави та суспільства з умислу відповідача-2 та про особу, яка їх порушила, позивачі та прокурор могли довідатися лише 18.03.2020. Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з указаними позовними вимогами почав свій перебіг із цієї дати, а тому не пропущений. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.

28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву № 578/48/2-23 від 26.04.2023 в якій просить справу розглядати за наявними матеріалами без участі його представника. Дана заява приєднана до матеріалів справи.

28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив відповідача-2 № 579/48/2-23 від 26.04.2023 в якій вказує, що не розділяє позицію відповідача-2, не визнає наведені у відзиві аргументи відповідача-2, при цьому вказує, що ототожнення понять недійсного та нікчемного правочину, про що зазначає відповідач-2, не здійснено, оскільки прокурором чітко зазначаються правові підстави для визнання договору між відповідачами недійсним, а саме ч.3 ст. 228 ЦК України. Дана відповідь на відзив приєднана до матеріалів справи.

28.04.2023 позивач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив відповідача-1 № 580/48/2-23 від 26.04.2023 в якій вказує, що зважаючи на зазначення прокуратурою в позовній заяві про нездійснення чи неналежне здійснення виконання обласною радо повноважень щодо контролю за ефективністю використання бюджетна коштів, звертає увагу суду, що Волинська обласна рада, в силу специфіки розподілу повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування не наділена повноваженнями щодо контролю за ефективним використання бюджетних коштів, навіть незалежно від того, що в даному випадку здійснено використання коштів саме обласного бюджету. Повноваження щодо контролю за цільовим, ефективним та результативна використанням коштів місцевих бюджетів покладено, відповідно до статті 113 Бюджетного кодексу України, на органи державного фінансового контролю та місцеві державні адміністрації в особі їхніх фінансових органів, а тому формулювання прокуратури в цій частині, вважає дещо некоректним, а про порушення вимог законодавства Волинська обласна рада дізналась лише із запиту Волинської обласної прокуратури про надання копій документів та представництва інтересів. Дана відповідь на відзив приєднана до матеріалів справи.

10.05.2023 відповідач-1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на відповідь на відзив № 228 від 08.05.2023 в яких просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки ні Волинська обласна рада, ні Західний офіс Держаудитслужби не можуть бути позивача у даній справі, так як не мають на це повноважень. Дані заперечення з додатками приєднано до матеріалів справи.

15.05.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав пояснення № 15-785вих-23 від 12.05.2023 в яких вказує, що придбання відповідачем-1 товарів відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні усіма учасниками відкритих торгів її видимості. Саме у зв`язку із тим, що неправомірна поведінка відповідача-2 не може мати будь-якого правомірного наслідку, прокурором оспорюється дійсність відповідних правочинів (рішення тендерного комітету та договору) з підстав їх невідповідності інтересам держави та суспільства (з урахуванням ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України) з умислу однієї сторони відповідача-2. Також зазначає, що позивачі у даній справі є належними, оскільки Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради (засновника), а відтак підпорядкований, підзвітний і підконтрольний позивачу-1 (органу місцевого самоврядування). Крім того, фінансування проведеної відповідачем-1 закупівлі № UА-2019-02-14-001034-а здійснювалося за кошти обласного бюджету. Відтак, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у даних спірних правовідносинах, являється Волинська обласна рада; зокрема, як орган місцевого самоврядування, якому підпорядкована, підзвітна і підконтрольна (в тому числі з питань фінансово-господарської діяльності) сторона оспорюваного прокурором правочину (відповідач-1). Звертає увагу суду на сталу практику Верховного Суду щодо наявності у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.05.2023 судом встановлено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21.12.2022 року передав справу №905/1907/21 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" до товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення 365 870,72 грн, разом з касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2023 прийнято до розгляду справу №905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022. Призначено справу №905/1907/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.05.2023 зупинено провадження у справі № 903/277/23 до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 у подібних правовідносинах; зобов`язати учасників справи повідомити Господарський суд Волинської області про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 905/1907/21.

07.07.2023 прокурор через відділ документального забезпечення контролю подав клопотання № 15-1130ВИХ-23 від 03.07.2023 про поновлення провадження у справі, оскільки 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову по справі № 905/1907/21.

Ухвалою суду від 14.07.2023 провадження у справі № 903/277/23 від 26.07.2023; підготовче провадження призначено на 26.07.2023.

В судовому засіданні 26.07.2023 представник відповідача-1 просив задовольнити клопотання про залишення позову без розгляду; прокурор заперечував проти задоволення даного клопотання.

Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду, постановою від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, підтвердила свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що відповідач-2 діючи всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», спричинив порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створені учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за угодами укладеними всупереч закону такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону № 280/97-ВР).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону № 280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Волинської області таким органом місцевого самоврядування є Волинська обласна рада.

Нововолинський науковий ліцей Волинської обласної ради є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради (засновника), а відтак підпорядкований, підзвітний і підконтрольний позивачу-1 (органу місцевого самоврядування). Крім того, фінансування проведеної відповідачем-1 закупівлі № UА-2019-02-14-001034-а здійснювалося за кошти обласного бюджету.

Суд звертає увагу, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Волинської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Волинської області.

Отже, оскільки засновником ліцею та власником її майна є територіальна громада Волинської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання ліцеєм коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Щодо наявності у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю сформував однозначний правовий висновок Верховний Суд, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах, що підтверджується у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12,2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 №909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 №924/316/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20).

Обласна прокуратура листом від 16.02.2023 №15-272вих-22 повідомила позивача-2, а також Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про існування порушення інтересів держави від укладення договору поставки від 27.03.2019 №3 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу відповідача-2. Цим же листом витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Орган державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України, що здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи), отримавши інформацію про наявність порушень, не позбавлений можливості здійснити відповідну перевірку та у подальшому (у разі виявлення відповідних порушень) звернутись до суду з позовом щодо їх усунення, в тому числі щодо визнаний договору недійсним, стягнення коштів (подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

При цьому, листом від 01.03.2023 №130302-17/515-2023 Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області вказано про відсутність у нього повноважень для звернення із позовом до суду. Відтак, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області не вжито жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за наведеними вище фактами - контролер не звернувся до суду із необхідним позовом, а також не проінформував прокурора про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів держави, конкретні строки їх вжиття.

Враховуючи вищенаведене суд в судовому засіданні 26.07.2023 ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 26.07.2023 сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Беручи до уваги викладене, строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 195, 234 ГПК України, господарський суд,-

у х в а л и в :

повідомити учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться "08" серпня 2023 р. об 11:00 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 209.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 28.07.2023.

Суддя А. С. Вороняк