Ухвала суду № 112481326, 28.07.2023, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2140/20

УХВАЛА

28 липня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балан М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши скаргу

Стягувача Одеський обласний центр зайнятості,

інші учасники виконавчого провадження: боржник ОСОБА_1

на постанову державного виконавця

Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

Сілакової Надії Минаївни

В С Т А Н О В И В :

Представник стягувача Одеського обласного центру зайнятості звернувся до Кілійського районного суду Одеської області зі скаргою в якій просив визнати неправомірні дії державного виконавця Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Надії Минаївни щодо винесення постанови від 29.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця вжити належних і повних заходів для виконання рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15.07.2022 року по справі № 502/2140/20.

В обгрунтування поданої скарги вказано, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.07.2022 року по справі № 502/2140/20 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 9697,33 гривні. 19.10.2022 року, судом було видано виконавчий лист по справі. 03.11.2022 року Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання рішення.

21.11.2022 року постановою державного виконавця Сілакової Н.М. відкрито виконавче провадження ВП №70359029 про стягнення з ОСОБА_1 9697,33 грн. на користь Одеського обласного центру зайнятості.

29.06.2023 року державним виконавцем Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Н.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до інформації, викладеній у змісті постанови про закінчення виконавчого провадження, вбачається, що ОСОБА_1 помер, що підтверджується актовим записом №48 від 26.01.2023 року. Також, не відображено коли саме виконавцю стало відомо про настання відповідних обставин.

Як зазначає стягувач, державним виконавцем не вчинено дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження її спадкоємцем.

На підставі вищезазначеного, представник стягувача просив задовольнити скаргу.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 20.07.2023 року було призначено розгляд скарги з викликом сторін.

27.07.2023 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшло клопотання державного виконавця про закриття провадження в обгрунтування якого вказано, що згідно постанови начальника відділу ДВС, дії державного виконавця відділу ДВС Сілакової Н.М., у виконавчому провадженні № 70359029, щодо винесення оскаржуваної постанови від 29.06.2023 року вже було визнано передчасними, оскаржувану постанову було скасовано, виконавче провадження відновлене та зобов`язано державного виконавця вжити заходів щодо його виконання.

Таким чином, станом на сьогодні відсутній предмет спору з приводу якого стягувач звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

На підставі вищезазначеного, державний виконавець просить закрити провадження по справі.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив вирішити справу на розсуд суду.

Державний виконавець Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакова Н.М., в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справу у її відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Проаналізувавши зміст поданих представниками боржника та стягувача, а також державним виконавцем заяв та відповідні положення законодавства, дослідивши надані документи, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15.07.2022 року по справі № 502/2140/20 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, отримувач Одеський обласний центр зайнятості, заборгованість з виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 7595 гривень 33 копійки (сім тисяч п`ятсот п`ять гривень 33 копійки) та судовий збір в розмірі 2102 гривні 00 копійок, усього 9697 гривні 33 копійки.

21.11.2022 року державним виконавцем відділу ДВС Сілаковою Н.М., було відкрито виконавче провадження ВП № 70359029 з примусового виконання виконавчого листа Кілійського районного суду Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 , 9697, 33 гривень на користь Одеського обласного центру зайнятості.

Постановою державного виконавця Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілаковою Надією Минаївною від 29.06.2023 року, виконавче провадження № 70359029 з примусового виконання виконавчого листа № 502/2140/20, виданого 19.10.2022 року Кілійським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Одеського обласного центру зайнятості, закінчено у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до постанови про перевірку виконавчого провадження від 26.07.2023 року в рамках виконавчого провадження № 70359029, винесеної начальником Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження було з`ясовано, що у матеріалах виконавчого провадження ВП № 70359029 наявний повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00040312372 від 29.06.2023 року, вбачається дата смерті боржника 22.01.2023 року, дата складання актового запису про смерть боржника № 48 від 26.01.2023 року Кілійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), видане свідоцтво про смерть. Однак боржник помер після винесення судовим органом рішення про стягнення з нього коштів та після відкриття виконавчого провадження № 70359029 з виконання щодо нього судового рішення, мав статус сторони виконавчого провадження, як боржник.

У зв`язку з цим державний виконавець мав перевірити чи допускає смерть боржника у такому випадку відповідного правонаступництва, тобто чи відбувається вибуття сторони виконавчого провадження із встановлених правовідносин і відповідний перехід до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Проте, в матеріалах виконавчого провадження № 70359029 відсутній запит державного виконавця та відповідна інформація щодо нього про наявність відомостей щодо заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, що дало б змогу встановити, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковане згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, або інформації про відсутність таких осіб та відсутності спадщини.

З огляду на це вбачається, що державний виконавець не у повному обсязі здійснив виконавчі дії за виконавчим провадженням, не здійснив заходів щодо встановлення осіб до яких переходять права та обов`язки від померлої особи - боржника, що суперечить вимогам ст.ст. 10, 15, 18, 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином постанова державного виконавця ВП № 70359029 від 29.06.2023 року, про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №502/2140/20 Кілійського районного суду Одеської області від 19.10.2022, на підставі п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасною і неправильною, і з підстав чого підлягає скасуванню, виконавче провадження ВП № 70359029 необхідно відновити та вжити усіх передбачених заходів націлених на встановлення осіб до яких переходять права і обов`язки вибулої сторони (померлої особи - боржника).

На підставі вищезазначеного, постанову державного виконавця ВП № 70359029 від 29.06.2023 року про закінчення виконавчого провадження скасовано.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

За змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору ст. 2 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Так, у пункті 40 рішення в справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) зазначається, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Крім того, 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine).

У цьому рішенні Суд зазначив, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.

Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

З урахуванням такої позиції Європейського суду суд зважає при цьому також на те, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи, що постанова, яку просить скасувати стягувач була скасована начальником Кілійського ВДВС, відповідною постановою про перевірку виконавчого провадження від 26.07.2023 року серії ВП № 70359029, суд приходить до висновку про відсутність предмету скарги, у зв`язку з чим, відмовляє в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.ст.10, 120, 122, 123, 126, 127, 257, 260, 448, 449, 450 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Стягувача Одеський обласний центр зайнятості, інші учасники виконавчого провадження: боржник ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сілакової Надії Минаївни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан