Рішення № 112466278, 27.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13765/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі відповідач-1), відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (надалі відповідач-2) , у якому просить: визнати протиправною відмову відповідача -1 у призначенні йому пенсії за віком, зобов`язати відповідача -1 зарахувати до його страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , зобов`язати відповідач-2 розглянути повторно заяву позивача від 07.03.2023р. про призначення пенсії та призначити йому пенсію за віком з 26.02.2023року, мотивуючи це тим, що 07.03.2023р. звернувся до відповідача - 2 із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до відповідача -1. Відповідач -2 у відповіді №9 від 23.03.2023р. №2600-0212-8/54602 повідомив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не було зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутній відбиток печатки організації яка вносила дані, а тому записи цих трудових книжок не враховані взагалі. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, вважає, що відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи згідно трудових книжок та відмовлено йому в призначені пенсії за віком, а надані документи є достатніми для призначення пенсії за віком. Та намагаючись врегулювати питання самостійно, я звернувся до правонаступника ДП «№37 Судно механічного заводу (військова частина НОМЕР_2 ) для отримання архівної довідки, що б підтверджувало перебування у трудових відносинах, однак листом від 25.04.2023р. №02-03/12 було повідомлено, що Державне підприємство МОУ «Київський завод «Ремдизель» було визнано банкрутом та розпочато процедуру ліквідації. Рішенням суду архів було передано МОУ, але вони так і не виконали рішення, відповідно ліквідатор ДП МОУ «Київський завод «Ремдизель» не має повноважень видавати довідки за документами архіву.

Ухвалою від 19.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.07.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що рішенням відповідача-1 від 14.03.2023р. позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком через те, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці НОМЕР_3 оскільки на титульній сторінці відсутній відбиток печатки організації яка вносила дані, не зараховано період навчання відповідно до атестату №2555, оскільки листок успішності із зазначенням періодів навчання не завірено відбитком печатки, тому для зарахування до страхового стажу періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, а для зарахування навчання за денною формою здобуття освіти необхідно надати довідку про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки із зазначенням даних про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Тому немає жодних підстав для визнання протиправними дій відповідача.

27.06.2023 року від відповідача -1 до суду надійшов відзив у якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, та вважає їх необґрунтованими, мотивуючи це тим, що для призначення пенсії за віком вимагається наявність страхового стажу не менше 30 років для осіб які досягли 60 річного віку та звертаються за призначенням пенсії у відповідності до ст.44 та 45 Закону України №1068. З принципом екстериторіальності відповідач-1 розглянув заяву позивача та 14.03.2023 року прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №262740008736 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 26 років 04 місяці. Повідомлено позивача, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1983, оскільки її титульна сторінка не завірена печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок, та не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 14.07.1981р. оскільки вкладиш до диплому із зазначенням терміну навчання не завірено печаткою, тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Згідно з приписами ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

07.03.2023 року ОСОБА_2 звернувся відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви надано наступні документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, трудову книжку, військовий квіток, диплом (атестат).

14.03.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 262740008736, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, так як страховий стаж особи становить 26 років 4 місяці. До страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1983, оскільки титульна сторінка трудової книжки не завірена печаткою та період навчання з 01.09.1979 по 14.07.1981р. оскільки листок диплома із зазначенням терміну навчання не завірено печаткою.

Та для врахування страхового стажу роботи вищевказаних періодів роботи та навчання необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів.

Джерела права та висновки суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років з 01.01.2023р. по 31 грудня 2023 року.

Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, статтею 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Так, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії періоду трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1983 відповідач зазначає про те, що титульний лист трудової книжки не завірений печаткою.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з огляду на наступне.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162 (далі - Інструкція № 162.

Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно пп.2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п.2.3 Інструкції № 162).

Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).

Положеннями п.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За змістом п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством, на якому вперше заповнювалася трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 07.06.1983р. є військовий завод №37. При цьому, у трудовій книжці записи трудової діяльності позивача скріплені печаткою вказаного підприємства.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки, виявлені відповідачем щодо відсутності проставленої печатки підприємства на титульному аркуші трудової книжки позивача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу та відповідний період підлягає зарахуванню до страхового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18), від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

При цьому суд враховує, що позивач позбавлений можливості усунути недолік шляхом звернення до роботодавця, який вносив запис до трудової книжки за отриманням уточнюючої довідки, що вбачається з відповіді ліквідатора Державного підприємства МОУ «Київський завод Ремдизель» вих.. №02-03/12 від 25.04.2023 р.

Враховуючи викладені обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1983 про роботу з 30.05.1983 року до 01.01.1998 року.

Щодо періоду навчання з 01.09.1979 по 14.07.1981р., то як вбачається з архівного витягу з наказу №17-к по Сквирському міському професійно-технічному училищу №32 від 31.08.1979р. ОСОБА_1 з 01.09.1979р. зараховано до складу учнів та згідно витягу з наказу №21-к від 14.07.1981р. ОСОБА_1 відраховано із складу учнів, які здали екзамени після закінчення повного курсу навчання та передано тресту згідно направлення обласного управління (відповідь на запит Сквирського архівного сектору архівного відділу Білоцерковської РДА Київської області Білоцерковської районної військової адміністрації Київської області від 03.05.2023р. №10.1-04-02/26).

Таким чином, вказаний архівний витяг доповнює необхідну інформацію щодо періоду навчання згідно атестату №2555 від 14.07.1081р. та збігається з записами в атестаті.

Та оскаржуване рішення приймалось до отримання позивачем вищевказаного витягу, а тому повинно бути враховане під час повторного розгляду заяви позивача.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та на підставі ч. 4 ст. 245 КАС України визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 262740008736 від 14.03.2023р, та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналогічна правова позиція про те, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 р. у справі № 233/2084/17.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 розглянути повторно заяву позивача від 07.03.2023р. про призначення пенсії та призначити йому пенсію за віком з 26.02.2023року, то суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Абзацом 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Судом встановлено, що органом, уповноваженим на прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Вказаним управлінням здійснено розгляд заяви позивача від 07.03.2023 року та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

За вказаних обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги звернуті до відповідача-2, а також відповідачем ще не приймалось рішення про призначення пенсії позивачу та дати з якої вона буде виплачуватися, а тому є передчасним.

Суд звевраховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, то з відповідача-1 рішенням якого порушені права позивача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262740008736 від 14.03.2023р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за заявою від 07.03.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.03.2023 року, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач : ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_5 АДРЕСА_1 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач-2: відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві м.Київ вул..Керченська 5-а код 42098368.

СуддяІванов Е.А.