Рішення № 112466085, 27.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7475/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 14.06.2023 року, просить:

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винести постанову про накладання на боржника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу згідно ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тривалим невиконанням рішення ЛОАС від 13.10.2022 року по справі №380/12813/22 та неналежним виконанням своїх посадових обов`язків щодо вжиття заходів виконання даного рішення;

- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо невжиття всіх заходів згідно ст.10, ч.ч.4, 5 ст.18, ч.2 ст.36, п.2 ч.1, ч.ч.2, 5 ст.37, ч.8 ст.48, ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», які не вжили всіх заходів для виконання рішення ЛОАС від 13.10.2022 року по справі №380/12813/22;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2019 року з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» та наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських;

- стягнути моральну шкоду з відповідачів по справі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в розмірі 50000,00 грн за бездіяльність та тривале невиконання рішень Національних судів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 19.06.2023 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.12.2019 року з урахуванням виплачених сум та зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900-VIII від 23.12.2015 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» та наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Ухвалою судді від 19.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12813/22, яке набрало законної сили 15.11.2022 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 22.10.2021 року №3513 про розмір грошового забезпечення, починаючи 01.12.2019 року, з урахуванням виплачених сум. Однак, зазначив, що станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою таке не виконане відповідачами. Посилаючись на приписи ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», вказав, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, однак у спірному випадку вказані вимоги не дотримані державним виконавцем. Враховуючи тривале невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12813/22 та неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що станом на 23.06.2023 року виконавчий лист №380/12813/22, виданий Львівським окружним адміністративним судом 14.12.2022 року, на примусове виконання позивачем на пред`являвся. А, отже, зазначила, що виконавче провадження відсутнє. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю. Крім того, просить замінити відповідача його правонаступником Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У встановлений судом строк від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що на виконання судового рішення у справі №380/12813/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 22.10.2021 року №3513, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області». Зазначила, що доплата пенсії за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року становить 145323,32 грн та буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Щодо вимог про накладення на відповідача штрафу в порядку ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», вказала, що обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин; оскільки Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду, відтак відсутні підстави для накладення на відповідача штрафу за невиконання без поважних причин судового рішення. Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідач жодними доказами не підтвердив отриману шкоду, а також жодним чином не обґрунтував її розмір. За наведених обставин, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, у порядку ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням відповідача вирішив допустити процесуальне правонаступництво у справі, а саме замінити відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на його правонаступника Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12813/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки від 22.10.2021 року №3513 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 22.10.2021 року №3513 про розмір грошового забезпечення, починаючи 01.12.2019 року, з урахуванням виплачених сум.

14.12.2022 року Львівським окружним судом видано виконавчий лист №380/12813/22 про зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з діями Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо тривалого невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року у справі №380/12813/22 та неналежним виконанням своїх посадових обов`язків щодо вжиття заходів виконання даного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо вимог про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язання його вчинити певні дії, суд враховує таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст.3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 1, 16, 22 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є, серед іншого, наявність виконавчого провадження.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року у справі, що розглядається, суд зобов`язував відповідача, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/12813/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом 14.12.2022 року, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно із довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 22.10.2021 року №3513 про розмір грошового забезпечення, починаючи 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.

Однак, у відзиві на позовну заяву від 26.06.203 року, відповідач повідомив, що надати запитувані документи не видається можливим, оскільки виконавчий лист №380/12813/22 від 14.12.2022 року не пред`являвся позивачем до примусового виконання.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, з наведеного слідує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що визначений позивачем відповідач у справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не порушував його прав, свобод та інтересів, відповідно позов у цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає.

При цьому, суд не надає оцінки діям Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку та виплати з 01.12.2019 року ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки від 22.10.2021 року №3513, оскільки такий спір уже був предметом розгляду в адміністративній справі №380/12813/22, рішення у якій набрало законної сили.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує таке.

Положеннями ст.23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом. Втім, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено протиправності дій, рішень та бездіяльності відповідачів (у межах заявлених позовних вимог), то суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідачі виконали покладений на них ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довели правомірність своїх дій та рішень, чим спростували твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.