Рішення № 112464174, 25.07.2023, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/5238/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі в/ч НОМЕР_2 , НОМЕР_1 прикордонний загін, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2019 він був прийнятий на військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_3 на посаду головного сержанта командира відділення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону строком на 3 роки та наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 28.04.2022 № 103 виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 28.04.2022.

Позивач вказує, що під час проходження служби у період з 29.01.2020 по день звільнення, відповідач йому не вірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме неправильно застосував розрахункову величину для обчислення їх розміру, від яких в свою чергу залежить обчислення щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.

Так, у пункті 4 Постанови №704 вказано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими, спеціальними званнями військовослужбовців , осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно із додатками №1,12,13,14.

Таким чином передбачалось, що посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь в областях будуть пов`язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи розміром мінімальної заробітної плати, встановлених Законом України Про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, які щорічно змінюються в сторону збільшення.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) були внесені зміни до ряду нормативних актів в тому числі і до пункту 4 Постанови №704 виклавши її в наступній редакції: Установити що розміри посадових окладів, окладів за військовим, спеціальним званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатком №1,12,13,14.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним пункт 6 Постанови №103, якою були скасовані і внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Отже, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 у наведеній редакції до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 103.

Поряд з тим, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-V1H Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Проте, посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29.01.2020 по 07.10.2020 визначались відповідачем, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.

Тобто, відповідач при виплаті грошового забезпечення застосував нечинну (скасовану у судовому порядку) норму, яка визначала розмір посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло на розмір щомісячних основних (надбавки за вислугу років) і додаткових (надбавки за особливості проходження служби; премії) видів грошового забезпечення, одноразових додаткових (грошової допомоги на оздоровлення; грошової допомоги при звільненні видів грошового забезпечення, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як часнику бойових дій при звільненні.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем невірно було нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018, без застосування базового місяця - січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 07.10.2020 з врахуванням базового місяця - березень 2018 року. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Так, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Відтак, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.

Пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі- Закон № 1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29.01.2020, неконституційними не визнавалися.

Водночас, Постанова № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону, як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Відтак, вказаний пункт Постанови № 704 у частині, яка суперечить нормам розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII, не підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати відсутні.

Отже, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Відтак вважає, що відповідач застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року діяв правомірно.

По виплаті індексації відповідач вказав на те, що станом на 2015 рік посади, яку займав позивач не існувало в переліку та прикордонний загін було створено саме тоді. Відтак застосування базового місця 2008 року не відповідає вимогам закону.

Звертає увагу на те, що з липня 2019 року до моменту звільнення позивача нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалась ними із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Враховуючи вищевказані доводи вважає, що командування військової частини НОМЕР_2 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.07.2019 по 07.10.2020 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 .

Наказом командира в/ч від 07.10.2020 №367-ОС прапорщика ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 3 категорії-начальника 2 секції АГС-17 відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тип Б) з військової служби у запас згідно пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту, з 08.10.2023 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення (а.с. 9).

Відповідно до посвідчення від 19.10.2016 серії НОМЕР_4 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. с. 7).

Вважаючи порушеним право на належний розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

На момент набрання чинності постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд з цього питання висловив свою правову позицію, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.

Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

У Законі України від 14 листопада 2019 року №294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 рік , відповідно, не містить. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року (звільнення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням таких на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року є протиправною.

Виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити повністю шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача (а не дій, як просив позивач) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року (звільнення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням таких на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017. У даному випадку допущене відповідачем порушення є бездіяльністю а не дією.

З метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

З приводу виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.07.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 07.10.2020, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі з 28.03.2016 по 28.02.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Після прийняттяпостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704, набрала чинності 01.03.2018), базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Відповідач не надав суду доказів про те, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Верховний Суд у своїй практиці також вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.

У названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Отже, базовим місяцем (місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.07.2015 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців (посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року включно були незмінними). Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період (2015 рік, як про це зазначено у відзиві на позовну заяву) є протиправним, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.

Однак, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по 22.07.2019 до даного відповідача необхідно відмовити з огляду на те, що протягом вказаного періоду позивач не проходив військову службу у В/ч НОМЕР_2 , а з матеріалів справи вбачається, що в період з липня 2015 року по вересень 2016 року позивач проходив військову службу у В/ч НОМЕР_5 , В/ч НОМЕР_6 та інших, де перебував на грошовому забезпеченні, та саме на вказані військові частини покладено обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби у цих частинах.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 07.10.2020 з врахуванням базового місяця березень 2018 року, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з 01.03.2018 підвищено розміри посадових окладів усіх військовослужбовців, в тому числі і позивача, отже у березні 2018 року індексація доходів не проводиться, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до вимог п.5 Порядку №1078 здійснюється з наступного місяця.

В свою чергу за офіційними даними Держстату розмір індексів споживчих цін становив: у квітні 2018 року - 100,8; у травні 2018 року - 100,0; у червні 2018 року - 100,0; у липні 2018 року 99,3; у серпні 2018 року - 100,0; у вересні 2018 року - 101,9; у жовтні 2018 року - 101,7,величина індексу споживчих цін за наростаючим підсумком з базового періоду, яким для позивача є березень 2018 року (базовий індекс 100 відсотків) по жовтень 2018 року включно, не перевищила поріг індексації, який встановлений в розмірі 103 відсотків.

Згідно з абзацу 5 пункту 1-1 Порядку №1078 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Оскільки, лише у листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць склав 103,7% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100), право військовослужбовців на отримання індексації грошового забезпечення, з урахуванням приписів абзацу 5 пункту 1-1 Порядку №1078, виникло у грудні 2018 року.

Отже, враховуючи ту обставину, що з березня 2018 року по жовтень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому з 01.03.2018 по листопад 2018 року включно підстави для нарахування та виплати індексації ОСОБА_1 відсутні.

Стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з грудня 2018 року по жовтень 2020 року, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось судом вище, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Це стало підставою для зміни відповідачем місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з грудня 2015 року на березень 2018 року. Вказана обставина підтверджена відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З наявної в матеріалах справи відповіді на звернення позивача, відзиву вбачається, що з 23.07.2019 по 07.10.2020 позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення щомісячно. Загальна сума виплаченої індексації за вказаний період становить 3992,21 гривні.

Тобто, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.07.2019 по 07.10.2020, враховував базовий місяць березень 2018 року.

Протилежного судом не встановлено.

Відтак, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму на суму доплаченого грошового забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум по день фактичної виплати індексації, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: -пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а такого змісту: …основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів..

З огляду на те, що відповідач ще не провів нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення та інших виплат за спірний період, то умови для розрахунку компенсації ще не настали, а тому вимоги позивача щодо нарахування та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

На думку суду, оскільки спір у цій справі виник щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та інших виплат за спірний період, тому вимоги щодо виплати грошової компенсації відповідно до пункту 2 Порядку № 44 є передчасними та заявлені на майбутнє, на даний час права позивача щодо отримання вказаної компенсації не є порушеними.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік і додаткових відпусток, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, одноразової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Східного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020 рік і додаткових відпусток, як учаснику бойових дій відпусток при звільненні, одноразової допомоги при звільненні, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року (2102 гривні), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Східного регіонального управління ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя Р.С. Денисюк