Рішення № 112463865, 27.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 липня 2023 р. Справа № 120/7013/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач ) про:

- визнання протиправними дій , зміст яких зазначено у листі №0200-0221-8/14126 від 14.02.2022 р. щодо відмови у здійсненні переведення позивача з пенсії за віком на пенсію держслужбовця;

- зобов`язання здійснити переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058 на пенсію держслубовця відповідно до Закону України " Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII , а також її перерахунок та виплату починаючи з 26.01.2023 р. з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №01-43/598 від 04.04.2022 р. , виданої Жмеринською районною військовою адміністрацією та проведення індексації вказаної в останній суми заробітної плати державного службовця.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та 26.01.2023 звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця у відповідності до вимог статті 37 Закону № 3723-XII. Листом відповідач повідомив позивача про прийняте рішення, яким у призначенні вказаної пенсії відмовлено, із чим не погоджується позивач у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

08.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що позивач звернувся з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII.

Відповідач вказує на те, що пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" вже була призначена позивачу, а відтак, останній має право лише на поновлення раніше призначеної пенсії державного службовця . Щодо вимоги про перерахунок розміру пенсії з урахуванням довідки №01-43/598 від 04.04.2022 р. , то така вимога є передчасною, осільки позивач не звертався із заявою відповідної форми.

Також подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Ознайомившись із матеріалами справами, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Як свідчать записи трудової книжки, ОСОБА_1 працював на посадах державної служби, загальний стаж якої становить 12 років 4 місяці 26 днів.

З 2013 року позивач отримував пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Протоколом пенсійного органу №147814 від 13.03.2014 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Згідно із розпорядженням №147814 від 08.11.2017 р. ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

25.01.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із урахуванням довідки від №01-43/598 від 04.04.2022 р. , яка видана відповідно до Закону України "Про державну службу".

Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 14.02.2023 р. за вих. №0200-0221-8/14128 повідомило про те, що в жовтні 2017 р. йому було нараховано та виплачено пенсію відповідно до Закону № 3723-XII та з листопада 2017 р. переведено на пенсію згідно Закону №1058.

Позивач не погоджується із такою позицією суб`єкта владних повноважень, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу".

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", у Прикінцевих та перехідних положеннях якого закріплено, що Закон № 3723-XII втрачає чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

Так, пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Вказаний висновок додатково підтверджується нормами Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі Порядок № 622).

Зокрема пунктом 2 цього Порядку визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Тобто, незважаючи на те, що відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за особами, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мали не менше 20 років стажу на посадах державної служби, у подальшому (після 01.05.2016) зберігається право на призначення (отримання) пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Відповідний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).

В свою чергу, частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас згідно з приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою статті цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Змістовний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби, зокрема 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі, -за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, в тому числі пенсії по інвалідності, яка призначається особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.

Подібна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17.

Судом встановлено, що позивач перебував на посадах державної служби та станом на 01.05.2016 мав стаж державної служби понад 10 років, а отже, має право на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що оскільки факт призначення позивачу пенсії державного службовця вже відбувся, то повторне призначення позивачу відповідно пенсії неможливе.

Суд зауважує, що за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, закон не забороняє особі після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за іншим законом.

До того ж, як встановлено під час розгляду справи, позивач отримував пенсію державного службовця за віком.

Посилання відповідача на те, що позивач має лише право на поновлення раніше призначеної пенсії державного службовця відповідно до абз. 2 п. 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV суд вважає помилковими, оскільки цією нормою передбачено право особи, яка отримує пенсію на умовах цього Закону, повернутися до отримання пенсії за нормами Закону № 889-VIII, тоді як позивач виявив намір реалізувати своє право на отримання пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Положеннями пунктів 4.1 та 4.3 Порядку 22-1 визначено, що заяви, які подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Отже, як видно за наслідком заяви в тому числі про перерахунок пенсії має бути прийнято рішення.

Як видно із матеріалів справи, відповідачем не прийнято рішення за наслідком розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії датованої 25.01.2023 р. Лист органу пенсійного фонду від 14.02.2023 р. не є рішенням суб"єкта владних повноважень, а лише містить інформацію про порядок і дати призначення позивачеві пенсій за віком.

При цьому суд вказує , що не відповідність заяви позивача формі не може бути підставою для не прийняття рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність при розгляді заяви від 25.01.2023 р.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як зазначалось вище, відповідач не прийняв рішення за наслідком розгляду заяви датованої 25.01.2023 р. Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви від 25.01.2023 р. та зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії і прийняти відповідне рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 536,80 (1/2 задоволених вимог).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Шевчуком А.А. укладено договір про надання правової допомоги від 12.12.2022 р.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору адвокат приймає на себе доручення надавати клієнту оплатну юридичну допомогу в сфері пенсійного забезпечення.

Пунктами 2.1 Договору визначено, що клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 30 000 грн.

На підтвердження понесених витрат стороною позивача також надано детальний розрахунок суми судових витрат, акт виконаних робіт від 23.05.2023 р.

Беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 30 000 грн. не є співмірним.

Виходячи з того, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України , суд доходить висновку , що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню та слід відшкодувати позивачеві 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.01.2023 р. .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2023 р. та прийняти рішення із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 536,80 (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн.за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст судового рішення сформовано: 27.07.2023 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна