Рішення № 112458638, 19.07.2023, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.2023м. СумиСправа № 911/205/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №911/205/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ ПЛЮС» (вул. Ярослава Мудрого, буд. 53, с. Побережка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09732, код за ЄДРПОУ 30024319),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО» (вул. Свободи, буд. 19, м. Шостка, Сумська обл., 41100, код за ЄДРПОУ 41480205),

про стягнення 6788734,24 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається в порядку загального позовного провадження,

установив:

17.01.2023 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом (вх №190/23 від 20.01.2023), відповідно до якого просить стягнути з відповідача 6788734,24 грн (шість мільйонів сімсот вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири грн 24 коп.) заборгованості (в т.ч.: 5600000,00 грн (п`ять мільйонів шістсот тисяч грн 00 коп.) боргу за договором купівлі-продажу №ДП-2911 від 29 листопада 2022 року, 1120000,00 грн (один мільйон сто двадцять тисяч грн 00 коп.) штрафу у розмірі 20% від загальної вартості товару, 7364,38 грн (сім тисяч триста шістдесят чотири грн 38 коп.) 3% річних, 61369,86 грн (шістдесят одна тисяча триста шістдесят дев`ять грн 86 коп.) пені в розмірі облікової ставки НБУ), а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

20.01.2023 відділом автоматизованого документообігу та обробки внутрішньовідомчої службової кореспонденції (канцелярією) Господарського суду Київської області складено акт №07-13/15/2023, яким встановлено, що під час розкриття конверта надісланого Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» відсутні документи зазначені у додатках до позовної заяви, а саме: «копія позовної заяви з належним чином завіреними додатками відповідачу».

Ухвалою Господарського суд Київської області від 27.01.2023 у справі №911/205/23 встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: 41100, Сумська обл., Шосткинський р-н, місто Шостка, вул. Свободи, будинок 19, код 41480205 та ухвалено матеріали справи №911/205/23 передати до Господарського суду Сумської області (40011, Сумська область, м. Суми, проспект Тараса Шевченка, буд. 18/1) за територіальною підсудністю.

07.03.2023 Господарський суд Київської області супровідним листом №911/205/23 надіслав за територіальною підсудністю Господарському суду Сумської області матеріали справи №911/205/23.

16.03.2023 позовні матеріали у справі №911/205/23 надійшли до Господарського суду Сумської області та зареєстровані за вх №978.

16.03.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №911/205/23 призначені судді Котельницькій В.Л.

21.03.2023 за електронним запитом суду №30432221505 сформований витяг з ЄДРПОУ за кодом 41480205, за яким зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Сат Агро» з місцезнаходженням 41100, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Шостка, вул. Свободи, буд. 19.

Ухвалою від 21.03.2023 у справі №911/205/23 залишено без руху позовну заяву від 17.01.2023 №б/н Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО» про стягнення 6788734,24 грн (вх. №978 від 16.03.2023); установлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання суду доказів сплати судового збору в розмірі 0,01 грн та документів, що підтверджують надсилання позовної заяви з додатками відповідачу на адресу: вул. Свободи, буд. 19, м. Шостка, Сумська обл., 41100 (опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг).

27.03.2023 та 03.04.2023 представникам позивача надіслані клопотання про долучення доказів (вх №1878 та вх №2040), відповідно до яких представником позивача виконанні вимоги ухвали від 21.03.2023 у справі №911/205/23 та надані для долучення до матеріалів справи докази сплати судового збору та докази направлення відповідачу позову з доданими документами. Дані клопотання з доданими доказами долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 06.04.2023 у справі №911/205/23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 22.05.2022; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

17.05.2023 електронною поштою представник позивача надіслав заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (вх №1712) у справі №911/205/23, відповідно до якої просив судове засідання призначене на 22.05.2023 провести за участі адвоката Чайки Ольги Вікторівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 18.05.2023 у справі №911/205/23 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №1712 від 17.05.2023); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №911/205/23, призначене на 22.05.2023, за участю представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ ПЛЮС» адвоката Чайки Ольги Вікторівни (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У підготовчому судовому засіданні 22.05.2023 у справі №911/205/23 відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції до 28.06.2023.

Ухвалою від 22.05.2023 у справі №911/205/23 повідомлено відповідача про оголошену у підготовчому судовому засіданні перерву в режимі відеоконференції до 28.06.2023. 12:30.

Відповідач надіслав заяву про визнання позовних вимог (вх №3253/22 від 26.05.2023 електронною поштою та вх №4143 від 06.07.2023 - засобами поштового зв`язку), згідно з якою відповідач зазначив, що визнає факт невиконання ТОВ «Сат-Агро» обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару, підтримує заявлений позов та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

14.06.2023 представник позивача подав клопотання про долучення доказів (вх №3696), в якому просив долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії накладних, а саме: №154, №155 від 29.11.2022, №156 від 30.11.2022, №157, №158 від 01.12.2022, №159 від 02.12.2022, №160 від 05.12.2022, №161 від 07.12.2022, №162, №163 від 13.12.2022, а також копію гарантійного листа від 25.05.2023 №203.Зазначене клопотання з доданими документами долучено до матеріалів справи.

28.06.2023 підготовче судове засідання не відбулось, оскільки суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 05.07.2023 у справі №911/205/23 призначено підготовче судове засідання в режимі відеоконференції на 19.07.2023.

У судовому засіданні 19.07.2023 встановлено:

Представник позивача у підготовче судове засідання не прибув, 19.07.2023 надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не прибув, згідно заяви про визнання позовних вимог (вх №3253/22 від 26.05.2023 електронною поштою та вх №4143 від 06.07.2023 - засобами поштового зв`язку) позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову.

Частиною 3 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ГПК України, у зв`язку із визнанням відповідачем позову на стадії підготовчого провадження, суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У підготовчому судовому засіданні 19.07.2.2023 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне:

29.11.2022 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут Плюс» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО» (далі - покупець, відповідач) підписано договір №ДП-2911 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що товаром за даним договором є сільськогосподарська продукція.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється в строки вказані в Специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за товар проводитися на умовах, обумовлених у відповідній Специфікаціях до договору.

Поставка оформлюється підписанням сторонами видаткової накладної на товар. Право власності на товар, ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження товару переходить до покупця з дати поставки товару (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору за порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує подавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати, за кожен день прострочення зобов`язання. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж десять календарних днів покупець також сплачує продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від загальної вартості товару.

Пунктом 8.1. договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом одного року з дати його підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Сторони погодили, що скріплення договору печатками є обов`язковим.

Відповідно до Специфікації №001 від 29.11.2022 строк поставки товару (кукурудзи) у кількості 1000,00 т ціною 4912,58 грн за 1 т. без ПДВ - до 02 грудня 2022 року; оплата здійснюється в строк протягом 14-днів з моменту відвантаження кожної партії товару.

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач купив товар загальною вартістю 5599999,99 грн, що підтверджено наступними документами, копії яких наявні у матеріалах справи: товарно-транспортними накладними (арк. спр. 17-48); видатковими накладними: №154, №155 від 29.11.2022, №156 від 30.11.2022, №157, №158 від 01.12.2022, №159 від 02.12.2022, №160 від 05.12.2022, №161 від 07.12.2022, №162 від 13.12.2022 (арк. спр. 145-153).

29.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №60 в сумі 560000,00 грн.

Відповідач надав позивачу гарантійного листа, відповідно до якого гарантував здійснити оплату за отриманий згідно з договором товар (кукурудзу) до 21.12.2022 включно.

26.12.2022 позивач надіслав відповідачу претензію від 22.12.2022 №б/н, в якій вимагав здійснити оплату вартості поставленого товару протягом 7 днів з моменту отримання зазначеної претензії.

У зв`язку із несплатою відповідачем вартості поставленого товару за договором в сумі 5599999,00 грн позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 5600000,00 грн вартості поставленого товару, 1120000,00 грн штрафу, що складає 20% від загальної вартості товару, 7364,38 грн 3% річних, 61369,86 грн пені в розмірі облікової ставки НБУ.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з купівлі-продажу товару, які врегульовані § 1 Глави 54 ЦК України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за договором. Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем, відповідно до умов договору відповідач отримав товар, але вартість товару своєчасно та повністю не сплатив, у зв`язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 5599999,00 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5599999,00 грн. вартості поставленої кукурудзи за договором задовольняються судом як законні та обґрунтовані.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає.

Відповідно до поданого до позову розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 7364,38 грн 3% річних за період з 29.12.2022 по 13.01.2023.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами,

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку 3% річних за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7364,38 грн 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу суд зазначає.

Відповідно до доданих до позову розрахунків позивач просить стягнути з відповідача 61369,86 грн пені в розмірі облікової ставки НБУ за період з 29.12.2022 по 13.01.2023, а також 1120000,00 грн штрафу у розмірі 20% від загальної вартості товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості купленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує подавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати, за кожен день прострочення зобов`язання. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж десять календарних днів покупець також сплачує продавцю штраф у розмірі двадцять процентів від загальної вартості товару.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення штрафу та пені за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 61369,86 грн пені та 1120000,00 грн штрафу.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зазначає, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено. Зазначене є загальновідомим фактом і відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.

Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб`єктів господарювання є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України.

З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, суд вважає, що зменшення розміру штрафу є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції, а саме штрафу, є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50% з 1120000,00 грн до 560000,00 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин зменшення штрафу, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 5599999,00 грн основного боргу, 7364,38 грн 3% річних, 61369,86 грн пені та 560000,00 грн штрафу. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в прохальній частини якої останнім заявлено 6788734,24 грн позовних вимог майнового характеру, за які позивач мав сплатити 101831,01 грн судового збору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір, розмір якого підтверджений платіжними інструкціями №18 від 16.01.2023 в сумі 101831,00 грн та №115 від 22.03.2023 в сумі 1,00 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи визнання відповідачем на стадії підготовчого провадження позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 50915,51 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з позовом.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САТ АГРО» (вул. Свободи, буд. 19, м. Шостка, Сумська обл., 41100, код за ЄДРПОУ 41480205) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ ПЛЮС» (вул. Ярослава Мудрого, буд. 53, с. Побережка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09732, код за ЄДРПОУ 30024319) 5599999,00 грн (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн 00 коп.) основного боргу за договором купівлі-продажу №ДП-2911 від 29 листопада 2022 року, 560000,00 грн (п`ятсот шістдесят тисяч грн 00 коп.) штрафу, 7364,38 грн (сім тисяч триста шістдесят чотири грн 38 коп.) 3% річних, 61369,86 грн (шістдесят одна тисяча триста шістдесят дев`ять грн 86 коп.) пені, а також 50915,51 грн (п`ятдесят тисяч деспот п`ятнадцять грн 51 коп.) судового збору.

3. В іншому відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2023.

Суддя В.Л. Котельницька