Рішення № 112455704, 25.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18043/19-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він працював в системі Укрзалізниці з 2008 року на різних посадах. З 01 серпня 2017 року позивач прийнятий на посаду начальника відділу маркетинга та реклами за переведенням з ПАТ «Укрзалізниця» до Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця».

29 серпня 2018 року отримав повідомлення АТ «Укрзалізниця» від 29 серпня 2018 року, у якому повідомлялося про те, що згідно з рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.06.2018 року посада начальника відділу маркетингу та реклами не передбачена штатним розписом апарату управління філії, в зв`язку з чим скорочується посада, яку займає позивач.

31 серпня 2018 року позивачу запропоновано для подальшого працевлаштування посада провідного інженера сектору інвестиційних проектів, однак запропонована була лише одна посада, від якої позивач відмовився. На прохання надати весь перелік вакантних посад, позивачу було відмовлено і жодного переліку посад надано не було, що вважає грубим порушенням п. 2, 3 ст. 42, ст. 43, 49-2 КЗпП України.

Позивач зазначає, що відповідачем пропонувалася ще одна посада, на яку погодився позивач, проте, 05 березня 2019 року позивач був ознайомлений з наказом АТ «Укрзалізниця» від 05.03.2019 №28/ОС про його звільнення з займаної посади за скороченням штату згідно п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження та учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі від 09 грудня 2019 року та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідача, вказаній у позовній заяві. Згідно відміток поштового повідомлення, судова повістка вручена адресату 25.08.2021 року.

Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 01 серпня 2017 року позивач прийнятий на посаду начальника відділу маркетинга та реклами за переведенням з ПАТ «Укрзалізниця» до Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Укрзалізниця».

29 серпня 2018 року позивач отримав повідомлення АТ «Укрзалізниця» від 29 серпня 2018 року, у якому повідомлялося про те, що згідно з рішенням правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15.06.2018 року посада начальника відділу маркетингу та реклами не передбачена штатним розписом апарату управління філії, в зв`язку з чим скорочується посада, яку займає позивач.

31 серпня 2018 року позивачу запропоновано для подальшого працевлаштування посада провідного інженера сектору інвестиційних проектів, однак запропонована була лише одна посада, від якої позивач відмовився. На прохання надати весь перелік вакантних посад, позивачу було відмовлено і жодного переліку посад надано не було, що вважає грубим порушенням п. 2, 3 ст. 42, ст. 43, 49-2 КЗпП України.

Позивач зазначає, що відповідачем пропонувалася ще одна посада, на яку погодився позивач, проте, 05 березня 2019 року позивач був ознайомлений з наказом АТ «Укрзалізниця» від 05.03.2019 №28/ОС про його звільнення з займаної посади за скороченням штату згідно п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938 «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця», змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано на акціонерне товариство «Українська залізниця», викладено статут в новій редакції, згідно з яким АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 27.12.2018 року №796 Положення про філію «Центральна станція зв`язку» АТ «Укрзалізниця» викладено в новій редакції. Згідно даного Положення, філія є відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи.

29.08.2018 позивач отримав повідомлення АТ «Укрзалізниця» від 29.08.2018, у якому повідомлялося про те, що посада начальника відділу маркетингу та реклами не передбачена штатним розписом апарату управління філії, в зв`язку з чим скорочується займана посада, запропоновано для подальшого працевлаштування посаду провідного інженера сектору інвестиційних проектів, від якої позивач відмовився.

05.03.2019 позивач був ознайомлений з наказом АТ «Укрзалізниця» від 05.03.2019 №28/ОС про звільнення за скороченням штату згідно ч.1 ст.40 КЗпП України. Отримав трудову книжку. Також не заявляє вимоги про недоплату при розрахунку підчас звільнення.

Основана суть спірних правовідносин полягає у тому, чи можна вважати звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України законним, якщо роботодавець не запропонував перелік всіх вакансій працівнику, посада якого скорочувалася, а лише тих, яких сам вважав, що вони найбільш відповідають робочим якостям працівника.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.3 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України, право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.

Виходячи з вищенаведених норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 цього КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд, досліджуючи суть спірних правовідносин, детально звертає увагу на гарантії працівника, які закладаються у законодавстві при розірванні трудового договору за ініціативою власника.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд з`ясовує, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу, на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Роботодавець повинен персонально повідомити працівників про їх вивільнення не пізніше за два місяці (ч. 1 ст. 49-2КЗпП України).

В повідомленні від 29.08.2018 відповідачем не вказано, з якого числа посада начальника відділу маркетингу та реклами не передбачена штатним розписом апарату управління філії, в зв`язку з чим скорочується зі штатного розпису, також не вказано про дату звільнення позивача у разі відмови від запропонованих у повідомленні посад, як це передбачено ст. 49-2 КЗпП України.

За матеріалами справи вбачається, що АТ «Укрзалізниця» не дотрималось вимог закону в цій частині та не попередило позивача за 2 місяці до дати вивільнення 05.03.2019. Доказів, що вказували б на іншу крайню дату вилучення зі штатного розпису посади начальника відділу маркетингу та реклами, АТ Укрзалізниця не представлено.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості, або працевлаштовується самостійно (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).

Суд наголошує, що 29.08.2018 позивач отримав повідомлення АТ «Укрзалізниця» від 29.08.2018, у якому повідомлялося про те, що посада начальника відділу маркетингу та реклами не передбачена штатним розписом управління філії, в зв`язку з чим скорочується, запропоновано для подальшого працевлаштування посаду провідного інженера сектору інвестиційних проектів, однак запропонована була лише одна посада, від якої позивач відмовився. Позивач вказує, що йому не було надано повного переліку посад, які на той час були вакантними, чим було порушено п. 2, 3 ст. 42, ст. 43, 49-2 КЗпП України.

Суд, досліджуючи посилання позивача на ст. 42 КЗпП України про переважне залишення на роботі, зазначає, що позивач не ставить питання рівності умов, де б додатково визначалися обставини, передбачені ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач був звільнений всупереч вимогам законодавства. За таких обставин, наказ АТ «Укрзалізниця» №28/ос від 05.03.2019 про припинення трудового договору підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі на посаді начальника відділу маркетинга та реклами.

На підставі ч. 7 ст. 235 КЗпП України, суд доходить висновку, що рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню відразу після його оголошення. Отже, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 05.03.2019.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підтвердження середньоденної заробітної плати позивач вказав на те, що середньоденна заробітна плата в місяць складала 12500,00 грн.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі Порядок), за ч. 3 п. 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви не надано жодного розрахунку, в тому числі і довідки з місця роботи про отримані доходи позивача, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості провести останній розрахунок при обчисленні середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Твердження позивача про те, що в місяць він отримував заробітну плату в розмірі 12500,00 грн. не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не підтверджена документально.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 233, 235 КзпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100, ст.ст. 12,13,77,79,81, 263, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 05 березня 2019 року №28/ос.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу маркетингу та реклами Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 05 березня 2019 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1536, 80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

Суддя Р.В. Новак