Рішення № 112455512, 27.07.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/4596/23

Провадження №: 2-а/755/129/23

"27" липня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, справу за адміністративним позовом громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в особі тимчасово виконуючого обов`язків начальника Пустовіта Олексія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В своєму позові позивач просить скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 10 січня 2022 року серія ПНМКМ №009573 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 5100 грн., щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а справу закрити.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 січня 2022 року позивач та його уповноважений представник звернулись до органів міграційної служби з метою вирішення питання щодо подальшого перебування позивача на території України. Як зазначає представник позивача, в той же день головним спеціалістом Циганок М.О. було складено відповідний протокол відносно позивача, за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Після чого на адресу проживання позивача надійшла постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 5100 грн., за порушення ним ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме: порушення правил перебування іноземців на території України без документів на право проживання в Україні. На думку сторони позивача, вказана постанова була винесена з явним порушенням норм закону. Зокрема, як зазначає представник позивача, Барсегян Артур перебував на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні, термін дії якої тривав до 19 лютого 2020 року. Разом з тим, 05 лютого 2020 року позивач придбав квиток на літак до Єревану на 24 лютого 2020 року, однак 14 лютого 2020 року був затриманий працівниками поліції. Представник посилається на те, що в подальшому позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 15 квітня 2020 року та оголошено підозру за вчинення кримінального правопорушення, яка потім була змінена. Згодом домашній арешт було продовжено ухвалою слідчого судді - до 13 травня 2020 року. Як стверджує представник, про необхідність виїзду позивача за межі України позивач повідомив слідчого, проте зазначена обставина була проігнорована, а тому позивач без власної волі залишився на території України без дозвільних на це документів. При цьому, як вказано у позовній заяві, 16 серпня 2021 року ухвалою суду було закрито кримінальне провадження відносно позивача, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, яка згодом була оскаржена прокурором в апеляційному порядку та була скасована постановою суду касаційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного суду, який призначив її до розгляду, а згодом відклав судове засідання на 25 травня 2023 року. На думку представника позивача, вказані обставини свідчать про те, що позивач не з власної волі перебував на території України без відповідних дозвільних документів та умисел в його діях був відсутній, а тому в даному випадку, як вважає сторона позивача, постанова органу міграційної служби відносно позивача, за ч. 1 ст. 203 КУпАП була винесена незаконно та без врахування пояснень представника, а також того, що позивач не мав змоги покинути кордон України, оскільки відносно нього розглядалось кримінальне провадження, що унеможливлює в даному випадку перетин кордону, відповідно до положень діючого законодавства. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.

03 травня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва поновлено позивачу строк на звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, витребувано у відповідача матеріали, на підставі яких було прийнято оспорювану постанову про накладення адміністративного стягнення стосовно позивача.

Відповідач був повідомлений про розгляд даної справи належним чином про, що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідача від 10 травня 2023 року. Відповідач не скористався своїм правом щодо надання відзиву.

Разом з тим, 19 липня 2023 року до суду від відповідача надійшли матеріали стосовно прийнятої щодо позивача оскаржуваної постанови, витребувані згідно ухвали суду.

Так, відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вищезазначене, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 229 КАС України, суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 10 січня 2022 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Циганок М.О. складено адміністративний протокол серії ПР МКМ 009591 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме за порушення правил перебування іноземців в Україні, зокрема проживання без документів на право проживання в Україні. Відповідний протокол містить підпис позивача у тому числі в графі з проханням проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі; у протоколі вказано, що до нього додаються пояснення з відповідними документами від 10 січня 2022 року; письмові пояснення від 10 січня 2022 року до протоколу підписані позивачем ОСОБА_1 та його представником Войтенко К.В. (а.с. 11, 12).

Крім того, 10 січня 2022 року першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Пустовітом О.О. було винесено постанову ПН МКМ №009573 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Як зазначено у постанові, 10 січня 2022 року о 16 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено громадянина Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні, що є порушенням ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Як вбачається із відтиску календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на поштовому конверті, 21 січня 2022 року вказана постанова разом з повідомленням тимчасово виконуючого начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Пустовіт О.О. від 13 січня 2022 року була направлена на адресу ОСОБА_1 (а.с. 8, 10).

При цьому, судом встановлено, що громадянин Вірменії ОСОБА_1 , проживав на території України, на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої 22 лютого 2019 року, строком до - 19 лютого 2020 року, про що свідчить копія відповідної посвідки, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 13).

Як вбачається, 05 лютого 2020 року позивач придбав на своє ім`я авіа квиток №000-0007234732 зі сполученням Київ-Єреван; дата вильоту - 24 лютого 2020 року (а.с. 15).

Проте, як встановлено судом, 14 лютого 2020 року слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві лейтенантом поліції Дяченко Н.А. відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження було складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України (а.с. 16-17).

15 лютого 2020 року слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва у справі №758/2008/20 постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби строком до 15 квітня 2020 року включно. Зобов`язано ОСОБА_1 не покидати квартиру АДРЕСА_2 , щоденно з 20 години до 08 години ранку наступного дня (а.с. 19-20).

10 квітня 2020 року відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/4319/20, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_3 , в період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв., строком до 13 травня 2020 року включно (а.с. 21).

21 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження № 12019100070002453 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 18).

В той же час, як вбачається з ухвали Подільського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року у справі №758/10171/20, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070001629 від 21 травня 2020 року - було закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України (а.с. 22-23).

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих шляхом повного доступу до його даних, вказана ухвала суду була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 жовтня 2022 року вищевказану ухвалу Київського апеляційного суду - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається, про вищевикладені обставини стосовно наявності відносно ОСОБА_1 кримінального провадження та неможливості через це покинути ним територію України, 10 січня 2022 року представник позивача - адвокат Войтенко К.В. повідомила органи міграційної служби, про що свідчать відповідні пояснення адвоката, наданих на ім`я тимчасово виконуючого обов`язків начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Пустовіта О.О. (а.с. 12). До письмових пояснень представника позивача були долучені копії ухвали Подільського районного суду міста Києва від 15 лютого 2020 року у справі №758/2008/20 та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року у справі №758/10171/20, що також вбачається із копії матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , наданих відповідачем на виконання вимоги ухвали суду.

Однак, як зазначає представник позивача дані пояснення разом із наданими позивачем доказами не були прийняті до уваги працівниками органу міграційної служби при складанні протоколу та ухваленні оскаржуваної постанови від 10 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із частиною першою статті 203 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статей 245, 248 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 268 КУПАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статей 278-280 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В Конституції України та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов`язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Іноземці в`їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в`їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.

Так, згідно статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Як встановлено судом, позивач проживав на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання, строк дії якої становив до 19 лютого 2020 року.

Відповідно до матеріалів справи, позивач усвідомлюючи те, що термін дозвільних документів на проживання на території України завершується, намагався виїхати за територію України, придбавши авіаквиток 05 лютого 2020 року.

Однак, оскільки відносно останнього було відкрито кримінальне провадження та оголошено про підозру, з подальшим розглядом справи по суті у суді, останній не мав можливості та права покинути територію України, в розумінні положень ч. 2 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яка передбачає, що виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання; його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Про зазначені обставини під час складання протоколу, органам міграційної служби було повідомлено представником позивача у відповідних письмових поясненнях.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто за встановлених обставин вбачається, що в діях позивача був відсутній умисел стосовно його перебування на території України без дозвільних на це документів, оскільки останній намагався виїхати з України до закінчення дії посвідки на тимчасове проживання, однак був позбавлений можливості покинути територію України та продовжити законні підстави свого перебування в Україні через наявність відносно нього кримінального провадження, за наслідками розгляду якого позивач перебував під домашнім арештом певний період часу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП та накладення на нього штрафу у сумі 5100 грн., що призводить до необхідності її скасування.

За приписами пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, оцінивши наявні у справі докази в розрізі пред`явлених позовних вимог та в розрізі даного спору, суд вважає, що вимоги громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в особі тимчасово виконуючого обов`язків начальника Пустовіта Олексія Олександровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу) та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17.

Також суд враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі № 569/8213/17, відповідно якого системний аналіз норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із викладеним вимоги позивача в частині закриття провадження у справі задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на положеннях закону.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи те, що за подання вказаної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн. (а.с. 7), суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, статтями 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268,274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

ухвалив :

Позовну заяву громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в особі тимчасово виконуючого обов`язків начальника Пустовіта Олексія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 10 січня 2022 року серії ПН МКМ 009573 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, винесену першим заступником начальника Пустовітом Олексієм Олександровичем про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривни) 60 копійок.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в особі тимчасово виконуючого обов`язків начальника Пустовіта Олексія Олександровича, ЄДРПОУ 42552598, адреса: вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, 02152.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Слободянюк